скачать книгу бесплатно
Укрголоволiйник
Наш Борис!..
Коло вiдра
Не ставить варту
Приходь —
Тобi дасть
Цiлу кварту.
Як казали в нас на кутку —
Бог дав олii в черепку!
«Голi дупцi заедупцi…»
Голi дупцi заедупцi
Зiбралися в Єгупцi
Стали думати-гадати
Якби все позаiдати
Як вже сiли то вже сiли
Все поiли що зумiли
Що ж на них тепер чека
Чи запiр а чи швидка
Як завершать все запором
То кректати будуть хором
Як закiнчиться швидкою
То е ребе пiд рукою
Пiдiтре вiн голi дупки
Й знов докупки всi докупки
В славнiм городi Єгупцi
Заединцi заедупцi
«Вже вiтри синьоокi…»
Вже вiтри синьоокi
Вже часник пробив грядку
Лисий сталiнський сокiл
Люто робить зарядку
Знов весна конфлiктуе
Зi старим поколiнням
А з молодшим флiртуе
Аж до посинiння
Украiна в час песiй
Незалежна i гола
Без зарплат i без пенсiй
І без Чорновола
Сирота сиротою
Із комуни в буржуi
Весняною сльотою
Суверенно бомжуе
Не кради!
Одне золоте крило (позолочене, дерев’яне!)
Викрав менi Параджанов
З реквiзиту на кiностудii,
Бо знав з моiх вiршiв
Лише «Крила» та «Соняшник»…
Безкрилого янгола дерев’яного
Роботи Пiнзеля з Бучача
Алла Горська та Панас Заливаха
Трохи згодом доправили —
На день янгола, безперечно…
До сих пiр неспроможний
Доточити крила до янгола:
Крила у мене не ангельськi,
А янгол у мене безкрилий…
Кончений iдiот
Бабуся дiдуся розхвалюе
Де тiльки може,
Де треба i де не треба:
Дiдусь наш, дiдусь!
П’ятилiтнiй Іванчик
Золотий наш комп’ютер
Зауважуе iронiчно:
– А я думав, бабусю,
Що вiн кончений iдiот!
Бабуся руками розводить
Дiдусь ствердно кивае:
– Кончений, бо iз Кончi.
А що iдiот, трохи е вiд поета,
А трохи вiд депутата,
Може, i вийде кончений…
Украiнська позицiя
Серед поля серед городу
Стоiмо раком
Вiчна поза мого народу
Солярним знаком
Баби на буряках
Наставили гармати
В дитячих роках
Серед них моя мати
Тепер молодицi
Штурмують Європу
Гуртом поодинцi
Шляхом сексостопу
Полiтики стали
У виграшну позу
Такi принципали
Стоять без наркозу
Пiд цим зодiаком
Не звестись нiяк
І я стою раком
Рак-неборак
«Народ був таки народ…»
Народ був таки народ,
А не чортовi в рот…
Були на Днiпрi пороги,
Були у народу роги.
Кого злякае порогом,
До неба пiдкине рогом.
Пороги тi геть залили
І роги народу втопили.
Народ став безрогий, шутий.
Хто хоче, може узути.
Немае вiдпорностi, лютостi.
Звалашили яйця в людностi.
Бугай ремигае волом.
А вайло i буде вайлом…
«Юна Оленочко…»
Коли моi батьки одружувались, померла Лiля Брiк. Вона, мабуть, одягла свою найлiпшу сукню (якусь паризьку)…
Олена Гусейнова. «Сучаснiсть». – 2004. – № 6. – С. 7.
Юна Оленочко!
Коли помирала Лiля Брiк,
у неi був роман з Параджановим —
вона вирвала його з буцегарнi
через Ельзу i Арагона…
Вiн на смерть ii одягнув
в полотняну i часом вибiлену,
у довгу гуцульську сорочку
(Пам’ятаеш, я зберiг ii
з «Тiней забутих предкiв»).
Вiн обклав ii всю трояндами —
купив тисячу чи п’ятсот,
не трояндами – пуп’янками троянд.
До мармуру смертi
колаж вiдповiдний, бо юний.
(Всi ви, письменники, сволочi —
на похорон лиш приiхали
Шкловський i Симонов!)
Ярмарок в Товстому
Днi моi зненавиднi.
І куди я забрiв?!
Злидарюю у злиднiв
Чи здурiв?
– Купуеш голоси?
А не встидно?
Встидно…
Воно й видно.
А я сорок три роки в медицинi роблю.
На хлiб собi не зароблю.
Бач, от старцюю – продаю цигарки.
Продала б свое тiло – не тi роки.
А дочка у Стамбулi юнi лiта продае,
А ти пройда – чи совiсть у пройди е?!
Чого ти плачеш зi мною.
Обiйди стороною…
Леонiд Соломонович
А я вже старiйший за Первомайського,
А який же вiн був для мене старий!..
Не скуштував i я смаку яблука райського,
Смак яблука теж менi був терпкий.
На лицi його зморшки були павутинням,
Не тисяча тисяч, а тьменнi тьми.
Труждався вiн тяжко. Дружив з нетерпiнням.
Навергав вiн чорно грубезнi томи.
Найбiльш не любив вiн мене за Малишка,
За те, що з Малишком я краплю дружив.
То з Гейне перекладiв кинув менi з надлишка,
А потiм забрав – я тим не дорожив!
Старим вiн був мудрим. Комсомольську зажерливiсть
Забув. Одцурався того ремесла.
Любив я його за талант, за пекельну жилавiсть,
За неприборканiсть, що в ньому гула.
Менi до смаку були його точнi новели.
«Катерина i ii дiм» – вiн традицii рвав.
Не вмiють молоти тепер мукомели,
Мелють з половою, а вiн питлював.
