скачать книгу бесплатно
Ось так сказала: вийди i бери
З Днiстра й Нiчлави потойбiчне зiлля
І напувай охлялi прапори!
Дивись на зорi – не здавайся зморi.
Де клекiт мук, там i любов до дна.
Молись на Матiр. В неi очi хворi.
Вона сидить самотня край вiкна.
І дожидае, дожидае змiни
Крiзь кляту кукурудзяну судьбу
І дожидае тоi Украiни…
Десь Син пiшов. На хрест? Чи на ганьбу?!
Десь Син пiшов. Вона чекае Сина.
Крiзь сторч столiть – все та ж самотина,
Їй вибирае очi хуртовина
У кожнiй хатi з кожного вiкна…
«Іменини у брата чи дата…»
Пам’ятi брата Андрея
Іменини у брата чи дата
Але брат було iде до брата
Чи зненацька вигулькне лiтом
Брат не вмiе iздити лiфтом
Вiзьми кнопку менi натисни
Краще б таке було восени
А то лiтом така запарка
В тебе шо ото iномарка
А я краще люблю пiдводою
Бо коли дорожиш свободою
Топай брат як Сковорода
Але то вже твоя бiда
Вiн писав менi хлопчику з фронту
Та не мiг позбутись афронту
Уже в лiтнi i старшi лiта
Супротивився неспроста
Дав би я вам обом з Петром
Слухаеш все шо отам за бугром
Хай згорить вiн Будь вiн не ладен
Як зрадiв би що е Бен Ладен
Вас за яйця повiсять китайцi
А я буду собi на тарадайцi
Провiрять як iде культиватор
Ех пропав у менi губернатор
А мати казала Чуй ти мене чи не чуй
А з ним в однiй комнатi не ночуй
Чув ти менi оце чи не чув
А то не зварю я тобi борщу…
Що тi види лихi зненавиди
Вже на жодну з дурних твоiх дат
Не приiде вже не приiде
Не приiде вже брат…
В’ячеславу Чорноволу
Вячеславе, ти прийшов до мене колосом —
Колоском iз поля Чорновола,
Хлiбом ти сказав, пшеничним голосом:
«В вас ще й досi чорна своеволя…»
Чорне поле, мов шиття по-чорному
Щойно лиш зерном твоiм засiяне,
Кров’ю ополощене в потворному
Суперiнцидентi професiйному…
Вбитий ти, щоб пам’ятником стати.
Пам’ятники – то безпечнi монстри.
А живий ти був, як дзвiн ротатий,
Всюдисущий i безтямно гострий.
Ти за всiх батожив, всiм розчовпував,
Надривався i уперто грiб ти
Із Луганська грiб туди до Чопа
Азiатськi Сцiлли всi й Харибди.
Твоя доля – горда й необачна,
Твого поля золота хустина.
А за все лихе, то ти пробач нам,
А за все дурне, то ти прости нам…
Тож розсiйся тим пшеничним колосом,
Розщедрись нам з поля Чорновола.
Збудься нам своiм пшеничним голосом,
Збудься нам – хай буде Божа воля!..
«Пiсню вкраiнську вбивають у Львовi…»
Пiсню вкраiнську вбивають у Львовi
Будьте вкраiнцi напоготовi
Пiсень не спiвайте Сидiте нишком
Заткнiться з Павличком своiм чи Малишком
Івасюка вiшали Бiлозiра вбивають
Що тi хохлюги пiсень завивають
Шию волячу не гнуть покiрно
Буде тепер вам в землi бiлозiрно…
Хрест Панька Кулiша
Паньку Олельковичу, день добрий!
Який тобi наш куций свiт?
Свiй дар спiзнiлий, не хоробрий
Тобi несу я з пекла лiт.
Колись блукав я тут студентом
Серед замшiлих чагарiв.
Хрестом затятим дисидентом
Менi ти в пам’ятi горiв.
Старим хрестом семиметровим,
Де лiтом припинали кiз,
З Мотронiвки хрестом дубовим
Ти рiс затято i навскiс.
І збувся ти. Тебе вже знають.
Тобi вже трублять словеса.
Менi ж мотронiвського краю
Хрестом твiй голос нависа.
Вiн мае силу повносилу,
Вона зацурана й проста:
І ти неси, ледачий сину,
І ти неси мого хреста…
Хрест iз серпом i молотом
Я хрест несу з серпом i молотом.
Щодня зростае вагота
З проклятим тридцять третiм голодом,
Що запечатанi вуста…
Я хрест несу iз Леонтовичем,
Пробитим кулею Чека,
Із тихим генiем поповичем —
У п’есi вiн мене чека.
Я хрест несу iз Сандормохом,
Що не даеться – так болить.
Диявол там затявся з Богом,
Хто впав поверженим в ту мить?!
Душа розмолота, розколота
Бреде з хрестом, тупа й слiпа.
Не можу скинути я молота,
Не можу скинути серпа.
Колоченi щоденним колотом
Жахаем свiт своiм горбом,
Бо мiзки нашi битi молотом,
Бо яйця сiченi серпом…
«Я – ганчiрка у Божiй руцi…»
Я – ганчiрка у Божiй руцi.
Я – не камiнь з Божоi пращi.
Мене зманювали манiвцi.
Бiс поглинув лiта найкращi.
Та я вийшов на магiстраль.
Лютi думи. Чорна робота,
Тож кинджаль мене чи не кинджаль
Ти, бабота, чи ти, парубота.
Я гостинець знаю твердий,
Знаю, як його твердь верстати,
Як обходити мури твердинь,
Вибухiвкою смерть заверстати.
Ви ж заслиненi в лютi бруднiй,
Одна звивина, й та од кашкета,
Одробляете трудоднi,
Заробляете на клеврета.
Я – ганчiрка в Божiй руцi.
Я – не стяг, що звитягами гордий…
Тож пiдходьте, мужi-горобцi,
Пiдставляйте замурзанi морди…
Аллi Горськiй
Твоя пронизлива i бiла,
Твоя розкотиста краса.
Моя земля – тяжка i мила.
Твоi – далекi небеса…
Прости мене – вiд тебе снiг iде.
Прости мене – вже з неба пам’ять тане.
Прости мене – це серце молоде
Ридае з криком, дике i гортанне.
Прости мене. Я снiгом упаду.
Прости мене. Я проклинаю сльози.
Не горду голову – голiвку молоду
Схиляю в снiг… І цiлий свiт морозить…
«У костьолi Cвятоi Анни…»
