скачать книгу бесплатно
І роз’еднав людей з Тобою,
І помрачилась в iх серцях
Та творчiсть духа iз любвою.
Та встало свiтло по тьмi ночi,
Ти поеднав людей з собою,
Нове життя у свiт живий влила
Знов творчiсть духа iз любвою.
Дух наш iз Твого духа родом
І вiчно зв’язаний з Тобою,
А вiчнii огнива тi —
Лиш творчiсть духа iз любвою.
КОЛЯДА
(Руським господарям)
І
Гей, як то було iз первовiку —
Гей, дай Боже! —
В Господа Бога дiточок много,
А межи ними не двi зiрницi,
Не двi зiрницi, а двi сестрицi.
[Зазвав iх Господь та перед себе][20 - Пропущений рядок вiдновлено за першопублiкацiею «Коляди» у збiрцi «Баляди i розкази» (Львiв, 1876. – С. 27).]:
«Час вам, дiтоньки, в свiт розiйтися.
Ось тут даю вам хату й палату,
Ось тут даю вам плуг i шабельку, —
Все те даю вам та до вибору».
Сестра молодша, бач, цiкавiша:
Швидше сягнула, палату взяла.
Старшiй сестрицi хата зiстала.
Сестра молодша, бач, цiкавiша:
Скорше сягнула, шабельку взяла.
Старшiй сестрицi плуг полишала.
І розiйшлися у свiт сестрицi,
І стали жити близько при собi,
Близько при собi, напроти себе.
Старша сестриця в бiднiй хатинi,
Молодша – в яснiй, пишнiй палатi;
Старша сестриця землицю оре
І засiвае ярее жито,
А ii ниви золотом вкритi;
Молодша ходить, шаблев воюе,
Золото, срiбло в палату зносить.
Довго жили так обi сестрицi,
Довго жили так, не сварилися.
Сестра молодша, хоч много мала,
Стала украдком завидувати
Ярого жита, проса й пшеницi,
Що росли буйно в ii сестрицi.
ІІ
Ой, як то було iз первовiку, —
Гей, дай Боже! —
Як жиди Христа на муки брали,
На муки брали, на хрест розп’яли, —
Пречиста Дiва весь свiт сходила,
Весь свiт сходила, сина глядiла,
Гiркii сльози все проливала,
Бiлii ручки з жалю ламала.
А де упаде ii сльозонька,
Там тобi стане зимна криниця;
Де бiлi ручки з жалю заломить,
Там тобi стане шумна дiброва,
Шумна дiброва з вiтром говорить.
А де iз жалю зiтхне до Бога,
Там тобi роем – ярi пчiлоньки,
Ярi пчiлоньки медок збирають.
Пречиста Дiва весь свiт перейшла,
Весь свiт перейшла, сина не знайшла.
Весь свiт за нею зазеленiвся,
Весь свiт за нею розвеселився.
Ой сидить панi в пишнiй палатi,
Шабельку острить, думку думае,
Думку думае, слугiв питае:
«Що там за дiва iде полями,
Іде полями, тяженько плаче,
Рученьки ломить,
Господа молить?
За нею поле зеленiеться,
За нею рiчки розливаються,
За нею дiброви розвиваються.
Бiжiть до неi, напроти неi,
Нехай не ходить по моiм полю!
Бистрii рiчки водами грають,
В походi вiйсько мое спиняють».
Старша сестриця по полю ходить,
По полю ходить, копи рахуе,
Рахуе-числить, зчислити годi.
Старша сестриця задумалася:
«Що то за дiва полем ступае,
Полем ступае, тяженько плаче,
Рученьки ломить, Господа молить?
За нею поле зеленiеться,
За нею рiчки розливаються,
Шумнi дiброви розвиваються».
Старша сестриця пiшла до неi,
Пiшла до неi, напроти неi.
За ручку бере, словом втiшае,
Словом втiшае, так промовляе:
«Ой не ходи ти, красная дiво,
Ой не ходи ти свiтом блукати,
А ходи жити до моi хати!
Я тобi рано ноги умию,
Ноги умию, сльози обсушу,
З твого серденька тугу прогоню.
Я тобi в днину свiтлоньку вберу,
Свiтлоньку вберу, iсти злагоджу,
Я тобi ввечiр лiженько встелю,
Я тобi на сон ще й заспiваю».
ІІІ
В старшоi сестри, як бiр, пшениця, —
Г[ей], д[ай] Б[оже]! —
В старшоi сестри ярее жито
Колосом клонить, пiсеньку дзвонить:
«Нас Мати Божа благословляла,
Нам Мати Божа зраст дарувала,
Бо Божа Мати – у нашiй хатi».
В ясноi панi пишнi палати,
Пишнi палати з вiтром валяться;
В ясноi панi острi шабельки,
Острi шабельки в боях щербляться.
Пiв ii краю – то гай в розмаю;
Пiв ii краю багна вкривають,
Багна вкривають, пiски зсипають.
Ясная панi, хоч много мала,
Позавидiла старшiй сестрицi;
Шабельку острить, думку думае,
І до слуг своiх так повiдае:
«Спiшiть ви скоро, вiрнii слуги,
Зв’яжiте в пута мою сестрицю,
Зв’яжiте в пута, приведiть тута!
Най вiдберу iй буйну пшеницю,
Най вiдберу iй ярее жито».
Побiгли слуги, швидко вернули,
Та яснiй панi слово говорять:
«В твоi сестрицi в тiснiй хатинi
Яснiсть велика, радiсть велика!
За столом сидить Пречиста Дiва,
За столом сидить, за вечерею;
Твоя сестриця хлiби ламае,
Хлiби ламае, пiсню спiвае».
Ясная панi думку думае,
Думку думае, слуг посилае,
Слуг посилае, так промовляе:
«Нi на що, слуги, ви не зважайте,
Мою сестрицю припроводжайте!»
Побiгли слуги, швидко вернули,
Та яснiй панi слово говорять:
«Твоi сестрицi бiдну хатину
Ангел сторожить, нам мечем грозить;
Ід тiй господi приступить годi».
Ясная панi в гнiв попадае,
В гнiв попадае, сама рушае.
Велить сестрицю в пута кувати,
Велить iй власне поле орати,
Власнее поле, та не для себе!
Ой сумно сонце восени сяе,
Ой сумно лiтом шумить дiброва.
Старша сестриця гiренько плаче,
По полю ходить, рученьки ломить,
Бога благае, так промовляе:
«Рости, рости, ти, ярее жито!
Роди, роди, ти, буйна пшеничко!
Я тебе орю, чорнее поле,
Я засiваю, та не для себе.
Ясная панi хлiб забирае,
Моi дiтоньки з голоду плачуть,
З голоду плачуть, хлiбця не бачуть».
На чистiм полi, як бiр, пшениця,
На чистiм полi ярее жито
Колосом клонить, пiсеньку дзвонить:
«Нас Мати Божа благословляла,
Нам Мати Божа зраст дарувала,
Бо Божа Мати – у нашiй хатi».
ІV
