скачать книгу бесплатно
а той… не мовлю поки що того я.
10
Освiчена була в Жуана мати
i мала теж достоiнства своi.
Їi добропоряднiсть порiвняти
могли хiба що з розумом ii.
Тож поруч з нею навiть програвати
мав дон Хосе – сам голова сiм’i,
i через це не дивно, що в окрузi
iм заздрили i вороги, i друзi.
11
Вона напам’ять знала Кальдерона,
Лопе де Вегу знала, i тому,
коли актор непевно мимрив з кону,
то за суфлера правила йому.
Могла i фору в справi цiй законну
донна Інеса дати будь-кому:
тож мнемонiчнi лекцii й трактати
було iй зайве слухати й читати.
12
Великодушнiсть – ось ii чеснота.
А коник – математика. Вона
любила розмiрковувати доти,
аж поки фiлософська глибина
не доведе до повноi нудоти,
сягнувши геть затемненого дна.
Шовки вдягала тiльки тi, що личать,
хоч назвами своiми й пантеличать.
13
Вона в латинi тямила чимало
i знала грецькi лiтери. Ручусь,
що самотужки книжку прочитала
i мовою французькою якусь.
Та з рiдною поводилась недбало.
А спробуй, навiть силою примусь
висловлюватись ясно чоловiка,
коли вiн розмовляе, мов заiка!
14
Англiйськiй та еврейськiй вiддавала
Інеса перевагу над всiма
i твердила, що схожiсть небувала
iснуе помiж ними недарма.
Та чи вона на те пiдстави мала,
нехай наука вирiшить сама,
хоч «Я ваш Бог» еврейською i схоже
на звичний вигук наш «побий вас боже!».
15
Жiнки, якi патякають без дiла,
трапляються нерiдко. Але ця
ще бiльше навiть висловити вмiла
багатомовним виразом лиця.
Як Ромiлi, в собi вона волiла
знайти життевим справам рiшенця,
хоч вкоротив життя вiн, як вiдомо,
коли не всi були у нього вдома.
16
Роман Еджворт, що вискочив з оправи,
трактат з моралi, цифра на ногах —
ось чим вона була по сутi справи.
І навiть, Панi Заздростi на жах,
жiночих вад, крiм чесностi й добра, ви
не вiднайшли б у неi i в думках.
Коротше – цноти втiлення знаменне.
Що все-таки найгiрше, як на мене.
17
Святi за неi бiльшi мали вади,
а що спокус пекельних не було,
то ангел-охоронець вiд посади
вiдмовився, святенникам на зло.
Вiрнiш чинити навiть Бога ради
i макасарське масло б не могло,
призначене для зрощення волосся;
та й дзигарям точнiше б не вдалося!
18
Вона була довершена до краю
i в намiрах, i в дiяннях своiх.
Та все це, кажуть, швидко набридае
у свiтi, де за первородний грiх
Адама й Єву видворено з раю.
Отож, лише повторюючи iх,
плоди, що так iх нехтувала мати,
героiв батько пробував зривати.
19
Вiн був гультяй веселий i гульвiса,
який з навчанням знатись не бажав,
i жiнка теж була йому на бiса.
А що розвал родин, як i держав,
нас веселить – i це хороша риса, —
то свiт йому коханок приписав.
Хоча для справи прикроi цiеi
цiлком бувае досить однiеi.
20
Та при своiх достоiнствах дружина
себе вважала кращою за всiх,
тож, кинута, була вона повинна
терпiти, щоб не викликати смiх.
Та почуттiв ображена людина
не вмiе часом стримати своiх.
Тож день i нiч не стомлювалась дбати,
щоб зуха на гарячому впiймати.
21
Нiчого в свiтi легшого немае,
анiж ловити гострих на язик.
Нерiдко i розумного, бувае,
хапають, бо таiтися не звик.
І той, i той нарештi потрапляе
пiд горезвiсний жiнчин черевик,
що завше перетворюеться в зброю
для справжнього жiночого розбою.
22
Шкода, що вченi й ввiчливi дiвчата
одружуються з темними людьми!
Коли вони iх пробують навчати,
тiкають з дому, наче вiд чуми.
Я скромний i до того ж нежонатий —
позбавлений подружньоi тюрми.
Скажiть, панове: навiть i щасливi,
пiд черевиком стогнете не всi ви?
23
Нерiдко дон Хосе сварився навiть
з дружиною – нiхто не знав за що.
То, звiсно, гандж, коли чуже цiкавить.
Мене це не обходило. Якщо
в мистецтвi е така важлива навiть,
яку опанував я, то нiщо
опрiч умiння з виглядом невинним
вертати мир посвареним родинам.
24
Надумав якось справу я добрячу —
мирити iх пiд час подiбних чвар,
але не слiд втручатися, як бачу,
в незбагненi свiти подружнiх пар.
Там потерпiв я ще одну невдачу,
дiставши ще болючiший удар,
коли малий Жуан на мене зверху
помиiв повну вихлюпнув цеберку.
25
З народження малий зробився бiсом
i всiм давався боляче взнаки,
немов навчали стати чортом лисим
його на власних прикладах батьки.
Принiс би кожен користь i собi сам,
застосувавши вiжки чи рiзки,
або коли б вiддав його до школи,
де чортеня не шкодило б нiколи.
26
Жили вони, неначе два шакали,
i навiть не розлучення тодi,
лиш смертi одне одному жадали.
Але, як люди свiтськi, i в бiдi
помiтити нагоди не давали,
що вже це не недавнi молодi.
Та запалало враз, як на жаровнi,
i вирвалося полум’я назовнi.
27
Донна Інеса скликала раптово
до себе цiлий натовп лiкарiв,
щоб ствердили законно й науково,
що в чоловiка розум помутнiв.
Коли ж iй не повiрили на слово
i зажадали фактiв, а не слiв,
то мовила, на мученицю схожа:
«Моя вимога – тiльки воля Божа!»
