скачать книгу бесплатно
Надiйно прихована таемниця
Джеффрi Арчер
БестХронiки Клiфтона #3
Джеффрi Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англiйський полiтик з оксфордською освiтою, який кiлька разiв полишав полiтичну арену через скандали, благодiйник, лорд, котрий потрапив до в’язницi за лжесвiдоцтво та перешкоду в здiйсненнi правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити свое матерiальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером i дав авторовi змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком романи письменника «Каiн i Авель», «Лише час пiдкаже» та «Грiхи батькiв». «Надiйно прихована таемниця» (2013) – третя книга серii «Хронiки Клiфтона» (перша – «Лише час пiдкаже», друга – «Грiхи батькiв») – охоплюе подii 1945–1957 рокiв. Пiсля того як спадкоемцем титулу й усiх спадкiв було оголошено Джайлза Беррiнгтона, Гаррi Клiфтон нарештi одружився з його сестрою Еммою. Вiн став вiдомим письменником, а його найближчий приятель Джайлз обрав полiтичну кар'еру. Син Гаррi та Емми Себастьян отримав стипендiю Кембриджського унiверситету, проте розпочати навчання у цьому престижному навчальному закладi так i не встиг – цьому зарадили вельми трагiчнi обставини… Продовження iсторii Гаррi Клiфтона читайте в романi «Обережно зi своiми бажаннями».
Джеффри Арчер
Надiйно прихована таемниця
Jeffrey Archer
BEST KEPT SECRET
© 2013 by Jeffrey Archer
© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2020
© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019
* * *
Шебнему й Александру присвячую
Цим людям дякую за iхнi безцiннi поради та допомогу в дослiдженнях – Саймону Бейнбриджу, Роберту Боуману, Елеонорi Драйден, Елiсон Принс, Мерi Робертс i Сьюзан Ватт
Пролог
Бiг-Бен пробив чотири рази.
Хоча лорд-канцлер i був дуже виснажений вiд того, що сталося тiеi ночi, у його органiзмi ще залишалося достатньо адреналiну, тож вiн тямив: заснути не вдасться. Чоловiк запевнив iхнi милостi, що таки ухвалить постанову у справi Беррiнгтона проти Клiфтона щодо того, хто з цих юнакiв мае успадкувати давнiй титул i великi маетки родини.
Вiн iще раз розглянув факти, бо вважав, що факти й лише факти мають визначати його остаточне рiшення.
Коли лорд-канцлер розпочав свiй вишкiл сорок рокiв тому, його наставник порадив вiдмовитися вiд усiх особистих почуттiв, настроiв чи упередження, коли справа стосуеться ухвалення рiшення – або ваш клiент, або справа. Служiння закону – фах не для слабодухiв чи романтикiв, наголосив вiн. Однак, повторюючи цю мантру впродовж чотирьох десятилiть, лорд-канцлер був змушений визнати, що нiколи не натрапляв на справу, яка була б настiльки iдеально збалансованою. Вiн лише забажав би, щоби Ф. Е. Смiт був iще живий, аби мати змогу звернутися до нього за порадою.
З одного боку… Як вiн ненавидiв цi клiше. З одного боку, Гаррi Клiфтон народився за три тижнi ранiше свого найближчого приятеля Джайлза Беррiнгтона: це факт. З iншого боку – Джайлз Беррiнгтон, безперечно, був законним сином сера Г’юго Беррiнгтона та його законноi дружини Елiзабет: безперечний факт. Але це не зробило його первiстком сера Г’юго, отже, не вiдповiдало заповiту.
З одного боку, Мейзi Тенкок народила Гаррi 28-го числа дев’ятого мiсяця пiсля того, як сама визнала, що мала стосунки iз сером Г’юго Беррiнгтоном, коли вони зустрiлися пiд час поiздки до Вестон-сюпер-Маре. Факт. З iншого боку, Мейзi Тенкок була замiжня за Артуром Клiфтоном, коли Гаррi народився, а свiдоцтво про його народження однозначно вказувало, що батьком дитини е Артур. Факт.
З одного боку… Думки лорда-канцлера повернулися до того, що вiдбулося в палатi пiсля того, як голоси остаточно роздiлилися i депутати проголосували за те, хто – Джайлз Беррiнгтон чи Гаррi Клiфтон – мае успадкувати титул i все, що йому належиться. Вiн нагадав точнi слова головного «батога»[1 - «Батiг» – головний партiйний органiзатор у британському парламентi.], коли оголосив результат запрудженiй палатi:
– «За» – двiстi сiмдесят три голоси. «Проти» – двiстi сiмдесят три голоси.
Галас здiйнявся на червоних лавах. Аристократ усвiдомлював, що такий подiл голосiв поклав на нього незавидне завдання вирiшити, хто ж мае успадкувати титул родини Беррiнгтонiв, славетну судноплавну компанiю, а також майно, землю та цiннi речi. Якби ж то стiльки не залежало вiд його рiшення, коли справа стосувалася майбутнього цих двох молодикiв. Чи повинен вiн врахувати, що Джайлз Беррiнгтон хоче успадкувати титул, а Гаррi Клiфтон – нi? Аж нiяк не повинен. Як наголосив лорд Престон у своiй переконливiй промовi з опозицiйноi лави, це створило б кепський прецедент, навiть якщо це й буде зручно для всiх.
З iншого боку, якщо вiн ухвалить рiшення на користь Гаррi… Чоловiк нарештi задрiмав, але його раптово пробудив нiжний стукiт у дверi незвично ранньоi години – о сьомiй ранку. Вiн застогнав, i його очi залишилися заплющеними, доки лорд-канцлер рахував куранти Бiг-Бена. Залишалося три години до того, коли буде необхiдно оголосити вирок, а вiн досi нiчого не вирiшив.
Лорд-канцлер застогнав удруге, опустив ноги на пiдлогу, вдягнув капцi та почовгав до ванноi кiмнати. Навiть сидячи у ваннi, вiн продовжував змагатися з проблемою.
Факт: Гаррi Клiфтон i Джайлз Беррiнгтон були дальтонiками, як i сер Г’юго. Факт: дальтонiзм можна успадкувати тiльки по жiночiй лiнii, тому це було не що iнше, як збiг обставин, i це необхiдно вiдкинути.
Чоловiк вийшов iз ванноi, витерся й одягнув халат. Потiм вислизнув iз спальнi та почалапав коридором, встеленим грубим килимом, поки не дiйшов до свого кабiнету.
Лорд-канцлер взяв авторучку i написав прiзвища «Беррiнгтон» i «Клiфтон» у горiшньому кiнцi аркуша, пiд якими почав ставити плюси та мiнуси кожного парубка. На той момент, коли вiн заповнив аж три сторiнки акуратним калiграфiчним почерком, Бiг-Бен ударив уже вiсiм разiв. Але це не зробило його мудрiшим.
Чоловiк вiдклав перо i неохоче пiшов шукати, чого б попоiсти.
Лорд-канцлер сидiв сам-один i мовчки iв свiй снiданок. Вiн вiдмовився навiть переглянути вранiшнi газети, дуже акуратно поскладанi на iншому кiнцi столу, чи увiмкнути радiо, позаяк не хотiв, щоб якийсь малопоiнформований коментатор впливав на його думки. Солiднi видання просторiкували про майбутне спадкового принципу у випадку, якщо лорд-канцлер стане на бiк Гаррi, тодi як таблоiди насамперед цiкавилися, чи зможе Емма вийти замiж за чоловiка, котрого кохае.
На той момент, коли чоловiк повернувся до ванноi кiмнати, щоб почистити зуби, терези справедливостi ще не схилилися на жодну iз сторiн.
Одразу пiсля того, як Бiг-Бен вдарив дев’яту, лорд-канцлер зайшов до свого кабiнету i знову звернувся до своiх нотаток iз надiею, що шальки терезiв нарештi схиляться в той чи iнший бiк, але вони залишалися iдеально збалансованими. Вiн iще раз проаналiзував своi записи, коли стукiт у дверi нагадав йому: яку владу вiн би не мав, затримати час усе ж не вдасться. Чоловiк глибоко зiтхнув, вирвав iз нотатника три аркушi, пiдвiвся i продовжував читати, коли виходив iз кабiнету й спускався вниз коридором. Коли ж увiйшов до спальнi, то знайшов там свого камердинера Іста, котрий стояв бiля лiжка, чекаючи, щоб виконати ранковий ритуал.
Іст узявся спритно знiмати з господаря шовковий халат, перш нiж допомогти йому вдягти бiлу сорочку, яка ще була теплою вiд прасування. Затим – накрохмалений комiрець, за яким – хустина тонкого мережива. Коли лорд-канцлер одягав пару чорних бриджiв, це йому нагадало, що вiн наростив кiлька кiлограмiв iз моменту вступу на цю посаду. Тодi Іст допомiг господаревi вдягнути довгу чорну iз золотом мантiю, перш нiж звернути увагу на голову та ноги чоловiка. Перука потрапила на голову, i господар всунув ноги у черевики iз пряжками. Й аж тодi, коли золотий ланцюг, який носили тридцять дев’ять попереднiх лордiв-канцлерiв, лiг на його плечi, чоловiк перетворився з простого громадянина на представника найвищоi юридичноi влади в цiй краiнi. Погляд у дзеркало, i вiн вiдчув себе готовим вийти на сцену й грати свою роль у драмi, що розгорталася. Шкода, що вiн iще не знав свого тексту.
Розрахунок часу входу та виходу лорда-канцлера з Пiвнiчноi вежi Вестмiнстерського палацу вразив би навiть полкового сержант-майора. О дев’ятiй сорок сiм ранку почувся стукiт у дверi, i його секретар Девiд Бартолом’ю увiйшов до кiмнати.
– Доброго ранку, мiлорде, – привiтався вiн.
– Доброго ранку, пане Бартолом’ю, – вiдповiв лорд-канцлер.
– Менi шкода, але маю повiдомити, – сказав Бартолом’ю, – що лорд Гарвi помер минулоi ночi в каретi «швидкоi допомоги» дорогою до лiкарнi.
Обидва чоловiки знали, що це неправда. Лорд Гарвi – дiдусь Джайлза й Емми Беррiнгтонiв – вiддав Боговi душу лише за хвилину до того, як пролунав парламентський дзвiнок. Однак вони обое прийняли давню конвенцiю: якщо член палати общин або лордiв гине пiд час засiдання, необхiдно провести повне розслiдування обставин його смертi. Щоб уникнути цiеi неприемноi та непотрiбноi процедури, «помер дорогою до лiкарнi» стало прийнятним набором слiв, яким позначали такi випадки. Цей звичай походив iще з часiв Олiвера Кромвеля, коли депутатам дозволяли носити мечi на засiдання i причиною смертi могла стати якась недоброзичлива сутичка.
Лорда-канцлера засмутила смерть лорда Гарвi, колеги, котрого вiн любив i яким захоплювався. Вiн хотiв лише, щоб його секретар не нагадував йому про один iз фактiв, якi вiн записав своiм акуратним почерком пiд iменем Джайлза Беррiнгтона; а саме, що лорд Гарвi не змiг вiддати свiй голос пiсля того, як наказав довго жити, i безперечно зробив би це на користь Джайлза Беррiнгтона. Це врегулювало б справу раз i назавжди, й можна було б мiцно спати тiеi ночi. Тепер доведеться врегулювати цю справу раз i назавжди.
Унизу пiд iменем Гаррi Клiфтона вiн зазначив iще один факт. Коли перше звернення надiйшло до лордiв-законникiв за пiв- року до цього, вони проголосували чотири до трьох на користь того, щоб саме Клiфтон успадкував титул i, як зазначено в заповiтi, все, що там е.
Почувся другий стукiт у дверi, i з’явився його паж, одягнутий в iще одне вбрання в стилi Гiлберта та Саллiвана[2 - Драматург сер Вiльям Швенк Гiлберт (1836–1911) i композитор сер Артур Сеймур Саллiван (1842–1900) – англiйськi автори, котрi в другiй половинi XIX ст. створили чотирнадцять комiчних опер.], щоб повiдомити про те, що давня церемонiя от-от розпочнеться.
– Доброго ранку, мiлорде.
– Доброго ранку, пане Данкан.
У той момент, коли паж пiдняв подiл довгоi чорноi мантii лорда-канцлера, Девiд Бартолом’ю вийшов уперед i розсунув подвiйнi дверi кабiнету, щоб його господар мiг вирушити у семихвилинну подорож до Палати лордiв.
Члени палати, вiстуни й iншi службовцi, зайнятi своiми повсякденними справами, хутко вiдiйшли на один бiк, коли помiтили, що до них наближаеться лорд-канцлер, i переконалися, що його просування до палати не знае перешкод. Коли вiн проходив повз них, люди низько вклонялися – не йому, а суверену, котрого вiн представляв. Посадовець сунув коридором, пiдлога якого була вкрита червоним килимом, у тому ж темпi, як i щодня упродовж останнiх шести рокiв, щоб увiйти до палати з першим ударом Бiг-Бена десятоi години.
Пересiчного дня, а цей таким не був, щоразу, коли лорд-канцлер заходив до палати, його зустрiчали б кiлька депутатiв, котрi ввiчливо пiдводилися з червоних лав, схиляючись перед посадовцем i залишаючись стояти, поки черговий епископ прочитае ранковi молитви, пiсля яких могло розпочатися засiдання.
Але не сьогоднi. Адже задовго до того, як лорд-канцлер дiстався до палати, вiн почув багатоголосий гомiн. Навiть його здивувало видовище, що привiтало прибульця, коли вiн увiйшов до Палати лордiв. Червонi лави були забитi так щiльно, що декотрi депутати тупцялися на сходинках перед крiслом голови, а iншi стояли бiля бар’еру зали, не в змозi знайти собi мiсця. Єдиний подiбний випадок, як вiн пригадав, коли палата була настiльки заповненою, – це коли Його величнiсть виступав iз королiвською промовою, в якiй повiдомив членам обох палат про закон, котрий пропонував ухвалити пiд час наступноi сесii парламенту.
Коли лорд-канцлер зайшов досередини, iхнi милостi одразу ж перестали теревенити, пiдвелися всi як один i вклонилися, коли голова зайняв свое мiсце.
Старший юрист краiни повiльно оглянув палату, його зустрiв блиск тисячi нетерплячих очей. Нарештi його погляд зупинився на трьох молодиках, котрi сидiли в дальньому кiнцi палати, прямо над ним, на галереi для почесних гостей. Джайлз Беррiнгтон i його сестра Емма були одягненi в траурний чорний колiр за коханим дiдусем, а Гаррi Клiфтон – за наставником i дорогим другом. Лорд-канцлер спiвчував усiм трьом, усвiдомлюючи, що рiшення, яке вiн намiряеться оголосити, змiнить усе iхне життя. Вiн молився, щоб усе вийшло на краще.
Коли преосвященний Пiтер Воттс, епископ Бристольський – наскiльки це доречно, подумав лорд-канцлер, – розгорнув свiй молитовник, iхнi милостi схилили голови i не пiдняли iх доти, доки вiн не промовив слова:
– В iм’я Отця, Сина i Святого Духа.
Присутнi зайняли своi мiсця, i лорд-канцлер залишився единим, хто все ще стояв. Нарештi всi влаштувалися зручнiше й затихли, приготувавшись почути його вердикт.
– Мiлорди, – почав голова, – не можу робити вигляд, що рiшення, яке ви менi довiрили, виявилося легким. Навпаки, визнаю, що це одне з найскладнiших рiшень, якi менi довелося приймати за свою довгу кар’еру баристера[3 - Баристер – категорiя адвокатiв у Великiй Британii, котрi ведуть справи.]. Але Томас Мор нагадував нам, що коли ви вдягаете цi шати, то маете бути готовi ухвалювати рiшення, якi не зможуть втiшити всiх зацiкавлених. І справдi, мiлорди, вiдомi три таких випадки в минулому, коли лорд-канцлер, виголосивши свое рiшення, пiзнiше цього ж дня втрачав голову.
Вибух смiху розрядив напругу, але лише на мить.
– Однак моiм обов’язком залишаеться пам’ятати, – додав вiн, коли регiт ущух, – що я вiдповiдальний лише перед Всевишнiм. Зважаючи на це, мiлорди, у справi Беррiнгтон проти Клiфтона щодо того, хто мае стати законним спадкоемцем сера Г’юго Беррiнгтона й отримати родинний титул, землi та все, що там е…
Лорд-канцлер ще раз поглянув на галерею та завагався. Його погляд зупинився на трьох невинних молодих людях на лавi пiдсудних, котрi продовжували споглядати на нього. Чоловiк молився, щоб отримати мудрiсть Соломона, перш нiж додати:
– Розглянувши всi факти, я оголошую спадкоемцем… Джайлза Беррiнгтона.
Палатою негайно пронiсся тихий гомiн. Журналiсти шпарко вибралися з галереi преси, щоб негайно повiдомити про постанову лорда-канцлера своiм редакцiям, якi очiкують, що спадковий принцип залишився недоторканним, i Гаррi Клiфтон тепер зможе попросити Емму Беррiнгтон стати його законною дружиною, тодi як громадськiсть на галереi вiдвiдувачiв схилилася до балконних поручнiв поглянути, як iхнi милостi вiдреагували на це рiшення. Але це був не футбольний матч, i вiн не був арбiтром. Не було потреби репетувати, позаяк кожен член палати, безумовно, прийме та виконуватиме постанову лорда-канцлера, незважаючи на свою позицiю. Лорд-канцлер зачекав, коли гамiр ущухне, ще раз поглянув на трьох молодих людей на галереi, котрi найбiльше постраждали вiд його рiшення, щоб переконатися, як вiдреагували вони. Гаррi, Емма та Джайлз усе ще без емоцiй дивилися на нього, нiби ще не осягнули повною мiрою його вироку.
Пiсля мiсяцiв невизначеностi Джайлз вiдчув раптове полегшення, хоча смерть коханого дiдуся й нiвелювала будь-яке вiдчуття звитяги.
Гаррi мав у головi лише одну думку, коли мiцно стискав Еммину руку. Тепер вiн нарештi може одружитися з коханою жiнкою.
Емма почувалася невпевнено. Зрештою, лорд-канцлер створив для них трьох новi клопоти, якi вирiшуватиме не вiн.
Лорд-канцлер розгорнув свою теку iз золотою китицею та вивчив розпорядок дня. Дебати щодо запропонованоi Нацiональноi служби охорони здоров’я були другим пунктом порядку денного. Кiлька iхнiх милостей вийшли з палати, i депутати повернулися до звичноi роботи.
Лорд-канцлер зроду нiкому не зiзнаеться, навiть своiй найближчiй довiренiй особi, що прийняв остаточне рiшення лише останньоi митi.
Гаррi Клiфтон та Емма Беррiнгтон 1945–1951
1
– Тож якщо хтось може назвати якусь справедливу причину, чому цi двое людей не можуть законно поеднатися разом у священному шлюбi, нехай каже зараз або замовкне навiки.
Гаррi Клiфтон нiколи не забуде той перший раз, коли почув цi слова, i про те, як за кiлька хвилин все його життя полетiло шкереберть. Старий Джек, котрий, як i Джордж Вашингтон, зроду не вмiв брехати, оголосив на поспiшному зiбраннi у захристi, що Емма Беррiнгтон, котру Гаррi обожнював i котра вирiшила стати його дружиною, може виявитися його сестрою.
Саме пекло розверзлося, коли мати Гаррi зiзналася, що один- единий раз i лише раз вона мала iнтимнi стосунки з Г’юго Беррiнгтоном, батьком Емми. Ось чому iснувала ймовiрнiсть, що вiн iз Еммою можуть виявитися нащадками одного й того ж батька.
На момент свого спiлкування з Г’юго Беррiнгтоном мати Гаррi вже зустрiчалася з Артуром Клiфтоном, стивiдором[4 - Стивiдор – в Англii робiтник, котрий виконував вантажно-розвантажувальнi операцii й укладання вантажiв на кораблi.], котрий працював на верфi Беррiнгтонiв. Незважаючи на те, що Мейзi незабаром вийшла замiж за Артура, священник вiдмовився вiнчати Гаррi з Еммою через те, що це могло суперечити старовинним законам Церкви, яка забороняе шлюби мiж родичами.
За кiлька хвилин Г’юго, батько Емми, вислизнув iз церкви, як боягуз, що втiкае з поля битви. Емма та ii мати вирушили до Шотландii, тодi як Гаррi, спустошена душа, залишався навчатися в коледжi Оксфорда, не знаючи, що робити далi. Рiшення за нього прийняв Адольф Гiтлер.
Гаррi покинув унiверситет уже за кiлька днiв i обмiняв свою академiчну мантiю на однострiй моряка. Але вiн прослужив на флотi менше двох тижнiв, коли нiмецька торпеда потопила його корабель, а iм’я Гаррi Клiфтон з’явилося у списку тих, хто загинув у морi.
– Берете цю жiнку за свою законну дружину, будете ii кохати та залишитесь вiрним iй, доки вас не розлучить смерть?
– Так.
Лише пiсля закiнчення военних дiй, коли Гаррi, овiяний славою, повернувся з поля бою, вiн дiзнався, що Емма народила iхнього первiстка Себастьяна Артура Клiфтона. Доки повнiстю не оговтався, Гаррi не знав, що Г’юго Беррiнгтон загинув за жахливих обставин i заповiв родинi Беррiнгтонiв ще одну проблему, таку ж катастрофiчну для Гаррi, як i заборону одружуватися з коханою жiнкою.
Гаррi зроду не надавав значення тому, що вiн був на кiлька тижнiв старшим за Джайлза Беррiнгтона, брата Емми та свого найближчого приятеля, доки не дiзнався, що вiн може бути першим у черзi на успадкування родинного титулу, величезних маеткiв, численних володiнь тощо, цитуючи заповiт, усе, що там е. Вiн одразу ж дав зрозумiти, що не зацiкавлений у спадщинi Беррiнгтонiв, а також готовий вiдмовитися вiд будь-яких уроджених прав, якi могли б належати йому, на користь Джайлза. Герольдмейстер, схоже, був готовий погодитися з цiею домовленiстю, i все, можливо, вирiшилося б якнайкраще, якби лорд Престон, представник заднiх лав у Верхнiй палатi[5 - Маеться на увазi другорядний депутат.], не взявся обстоювати право Гаррi на титул, навiть не проконсультувавшись iз ним.
– Це принципове питання, – пояснив лорд Престон журналiстам, котрi брали в нього iнтерв’ю.
– Берете цього юнака собi за чоловiка, щоб жити разом iз ним за Божими заповiдями у святому шлюбi?
– Так.
Гаррi та Джайлз залишалися нерозлучними друзями продовж усього цього процесу, незважаючи на те, що були офiцiйними опонентами у найвищому судi краiни i на перших шпальтах нацiональноi преси.
Вони обое зрадiли б рiшенню лорда-канцлера, коли б дiдусь Емми та Джайлза лорд Гарвi опинився на своему мiсцi на переднiй лавi, щоб почути постанову, але вiн так i не дiзнався про свiй трiумф. Нацiя роздiлилася за результатами голосування, а двi родини були змушенi збирати камiння.
Іншим наслiдком ухвали лорда-канцлера стало те, як преса квапилася вказувати своiм спраглим сенсацiй читачам, що найвищий суд краiни постановив: Гаррi й Емма – рiзноi кровi, й тому вiн може просити ii стати його законною дружиною.
– Цим перснем я одружуюся з тобою, присягаюся тобi i дарую тобi всi своi земнi блага.
Однак Гаррi й Емма знали, що рiшення, ухвалене людиною, не розвiяло остаточно сумнiвiв стосовно того, що Г’юго Беррiнгтон не був батьком Гаррi, i як справжнiх християн iх хвилювало, що вони можуть порушити закон Божий.
Їхне кохання не ослабло пiсля всього, що iм довелося пережити. Навпаки, воно змiцнiло, i з заохоченням своеi матерi Елiзабет i благословенням Мейзi – матерi Гаррi – Емма прийняла пропозицiю Гаррi вийти за нього замiж. Їi лише засмутило, що жодна з ii бабусь не дожила, щоб бути присутньою на цiй церемонii.
Вiнчання провели не в Оксфордi, як спершу планували, з усiм шиком офiцiйного ритуалу унiверситетського весiлля та неодмiнним галасом навколо нього, позбутися якого нiяк не вдалося б. Органiзували просту церемонiю реестрацii шлюбу в Бристолi, лише в присутностi родини та кiлькох близьких друзiв.
Можливо, найсумнiшим рiшенням, щодо якого Гаррi й Емма неохоче дiйшли згоди, стало те, що Себастьян Артур Клiфтон залишиться iхньою единою дитиною.
2
Гаррi з Еммою вiдбули до Шотландii, щоб провести медовий мiсяць у замку Малджелрi, вотчинi лорда та ледi Гарвi, покiйних бабусi i дiдуся Емми, але не ранiше, нiж вони залишили Себастьяна пiд опiку Елiзабет.
Замок повернув iм багато щасливих спогадiв про час, коли вони проводили там вакацii перед тим, як Гаррi подався до Оксфорда. Вдень вони гуляли серед пагорбiв, рiдко повертаючись до замку до того, як сонце зникне за найвищою горою. Пiсля вечерi кухар згадував, як пановi Клiфтону сподобалися колись три порцii розсолу, а потiм вони сидiли бiля коминка, в якому розгорiвся вогонь, читаючи Івлiна Во, Грема Грiна й улюбленця Гаррi П. Г. Вудгауза[6 - Сер Пелем Гренвiль Вудгауз (1881–1975) – популярний англiйський письменник-гуморист i драматург.].
За два тижнi перебування там молодята частiше зустрiчалися з великою рогатою худобою, нiж iз людьми, пiсля чого неохоче вирушили в довгу дорогу назад до Бристоля. Вони прибули до садиби, сподiваючись вiдчути спокiй домашньоi оселi, але цього не сталося.
Елiзабет зiзналася, що не могла дочекатися, коли Себастьян злiзе iй iз рук, бо перед сном вiн дуже часто плакав. У цей час ii сiамська кiшка Клеопатра вже стрибнула на колiна господинi й швидко заснула.
– Чесно кажучи, ви приiхали дуже вчасно, – додала жiнка. – Бо за цi два тижнi я нiяк не могла закiнчити розв’язувати кросворд у «Таймс».
Гаррi подякував тещi за розумiння, i вони з Еммою забрали свого гiперактивного п’ятилiтка до Беррiнгтон-холу.
* * *
До того як Гаррi з Еммою побралися, Джайлз наполiг, що позаяк вiн бiльшу частину свого часу проводить у Лондонi, виконуючи обов’язки депутата парламенту, молодята повиннi вважати Беррiнгтон-хол своею домiвкою. Завдяки бiблiотецi з десятьма тисячами книжок, просторому парку та великiй стайнi маеток був iдеальним мiсцем для них. Гаррi мiг спокiйно писати своi детективнi романи про Вiльяма Ворвiка, Емма щодня iздила верхи, а Себастьян бавився на просторому майданчику, регулярно приносячи до будинку дивних тварин iз проханням, щоб iм дозволили приеднатися до нього за чаем.
Джайлз часто приiздив до Бристоля ввечерi п’ятницi, щоб повечеряти з молодою родиною. У суботу вранцi вiн приймав своiх виборцiв, перш нiж вирушати до клубу докерiв на пару пiнт пива зi своiм агентом Грiффом Гаскiнсом. У другiй половинi дня вони з Грiффом приеднувалися до десяти тисяч своiх виборцiв на стадiонi «Іствiлл», аби повболiвати за «Бристоль роверз», котрi бiльше програвали, нiж вигравали. Джайлз нiколи не зiзнавався, навiть своему агенту, що вiн краще провiв би своi суботнi днi, спостерiгаючи, як бристольцi грають у регбi, але навiть якби вiн це зробив, Грiфф нагадав би товаришу, що юрба на «Меморiал граунд» рiдко перевищуе двi тисячi глядачiв, та й бiльшiсть iз них усе одно голосують за консерваторiв.
У недiлю вранцi Джайлза можна було побачити стоячим на колiнах у церквi Святоi Марii в Редклiффi, а Гаррi з Еммою стояли поруч нього. Гаррi припускав, що для Джайлза це лише черговий обов’язок у виборчому окрузi, позаяк вiн завжди шукав причини, щоб уникнути вiдвiдин каплички у школi. Проте нiхто не мiг заперечити, що Джайлз швидко завоював собi репутацiю сумлiнного та працьовитого депутата парламенту.
А потiм раптово, без пояснень, вiдвiдини Джайлза на вихiднi ставали дедалi рiдшими. Щоразу, коли Емма торкалася цього питання, брат щось бурмотiв про парламентськi обов’язки. Гаррi це не переконувало, i вiн сподiвався, що через довгу вiдсутнiсть його швагра на виборчому окрузi той не позбудеться пiдтримки бiльшостi на наступних виборах.
Якось увечерi п’ятницi вони дiзналися, чим останнi кiлька мiсяцiв Джайлз займався насправдi.
