скачать книгу бесплатно
– А саме тому, що я родом iз Глостерширу, – вiдбила Емма, – я схильна називати суку сукою.
Емма пiдвелася зi свого мiсця i вийшла з кiмнати. Вперше того вечора Джайлз збентежився.
Гаррi тепер уже був певний, що нi Джайлз, нi Вiрджинiя не знають, що Елiзабет склала новий заповiт. Вiн ретельно пiдбирав своi слова.
– Емма трохи розхвилювалася пiсля похорону. Я впевнений, що вона оговтаеться до ранку.
Вiн склав свою серветку, побажав iм на добранiч i вийшов iз кiмнати, не сказавши бiльше жодного слова.
Вiрджинiя вирячилася на свого нареченого.
– Ти був чудовим, зайчику. Але мушу сказати, що у вашiй родинi люблять ображатися, хоча, мабуть, цього можна було очiкувати пiсля того, що вони дiзналися. Однак боюся, що з цього нiчого доброго не буде у майбутньому.
10
«Це нацiональна служба Бi-бi-сi. Новини читае Елвар Лiделл. О десятiй годинi цього ранку прем’ер-мiнiстр, пан Етлi, попросив аудiенцii у короля й отримав у Його величностi дозвiл розпустити парламент i призначити загальнi вибори. Пан Етлi повернувся до Палати громад та оголосив, що вибори вiдбудуться у четвер двадцять п’ятого жовтня».
Наступного дня шiстсот двадцять п’ять депутатiв спакували своi течки, очистили шафки, попрощалися зi своiми колегами та повернулися до своiх округiв, щоб пiдготуватися до битви. Серед них був i сер Джайлз Беррiнгтон, кандидат лейбористiв вiд Бристольських докiв.
* * *
Якось за снiданком пiд час другого тижня виборчоi кампанii Джайлз повiдомив Гаррi з Еммою, що Вiрджинiя не приеднаеться до нього напередоднi виборiв. Емма навiть не намагалася приховати свого полегшення.
– Вiрджинiя вважае, що ii присутнiсть може спричинити для мене втрату голосiв, – зауважив Джайлз. – Зрештою, нiхто з ii родини зроду не голосував за лейбористiв. Один чи двое могли пiдтримувати вiльних лiбералiв, але лейбористiв – нiколи.
Гаррi засмiявся:
– Хоч щось у нас е спiльного.
– Якщо лейбористи переможуть на виборах, – долучилася до бесiди Емма, – гадаеш, пан Етлi може запросити тебе до Кабiнету Мiнiстрiв?
– То лише небо знае. Цей чоловiк тримае своi карти так близько до грудей, що навiть сам iх не бачить. У будь-якому разi, якщо вiрити виборчим дiльницям, вибори розпочнуться вже незабаром, тож немае сенсу мрiяти про червонi валiзки[20 - Мiнiстри британського уряду зберiгають своi документи у червоних шкiряних валiзках.], доки не дiзнаемося результатiв голосування.
– Пророкую, – сказав Гаррi, – що Черчилль цього разу залишиться вдома. Зауваж, що тiльки британцi можуть вигнати свого прем’ер-мiнiстра пiсля того, як вiн щойно виграв вiйну.
Джайлз зиркнув на годинник.
– Не можу бiльше теревенити, – повiдомив вiн. – Я маю бути на Коронейшн-роуд. Хочеш поiхати зi мною, Гаррi? – запитав вiн iз усмiшкою.
– Ти, мабуть, жартуеш. Хочеш побачити, як я прошу людей голосувати за тебе? Та через мене ти втратиш бiльше голосiв, нiж через Вiрджинiю.
– А чом би й нi? – втрутилася Емма. – Ти вже вiддав видавцевi свiй останнiй рукопис i завжди казав, що досвiд iз перших рук кориснiший, нiж сидiння у книгозбiрнi за вивчанням нескiнченних фактiв.
– Але ж у мене попереду напружений день, – запротестував Гаррi.
– Певна рiч, так i е, – скривилася Емма. – Звiримо графiк: ти ведеш Джессiку до школу вранцi, забираеш ii вдень, i ви повертаетесь додому.
– Гаразд. Я поiду з тобою, – здався Гаррi. – Але винятково як спостерiгач, згода?
* * *
– Доброго дня, сер, мене звати Джайлз Беррiнгтон. Сподiваюсь, я можу розраховувати на вашу пiдтримку на загальних виборах двадцять п’ятого жовтня? – сказав вiн, спiлкуючись iз виборцем.
– Звiсно, можете, пане Беррiнгтон. Я завжди голосую за торi.
– Спасибi, – подякував Джайлз, швидко переходячи до наступного.
– Але ти ж кандидат вiд лейбористiв, – нагадав Гаррi швагровi.
– У виборчому бюлетенi немае жодноi згадки про партii, – пояснив Джайлз, – лише iмена кандидатiв. То навiщо його розчаровувати? Доброго дня, мене звати Джайлз Беррiнгтон, i я сподiваюся…
– І можете продовжувати сподiватися, бо я не буду голосувати за такого самовдоволеного пана.
– Але ж я кандидат вiд лейбористiв, – заперечив Джайлз.
– Це не перешкоджае вам бути паном. Ви такий само гидкий, як i Френк Пекенгем, зрадник свого класу.
Гаррi намагався не засмiятися, коли чоловiк пiшов геть.
– Доброго дня, мадам, мене звати Джайлз Беррiнгтон.
– О, приемно познайомитися, сер Джайлз. Я стала вашою палкою шанувальницею вiдтодi, як ви отримали «Военний хрест» за Торбук, – кандидат низько вклонився. – І хоча я зазвичай голосую за лiбералiв, цього разу можете покластися на мене.
– Дякую, мадам, – знову вклонився Джайлз.
Вона обернулася до Гаррi, котрий посмiхнувся i пiдняв капелюха.
– І вам не треба обтяжувати себе пiдiйманням капелюха, пане Клiфтон, бо я знаю, що ви народилися на Стiлл-Гаус-лейн, – i це ганебно, що ви голосуете за торi. Ви – зрадник свого класу, – додала вона перед тим, як пiти.
Настала черга Джайлза стримуватися вiд смiху.
– Навiть не думав, що я створений для полiтики, – зауважив Гаррi.
– Доброго дня, сер, мене звуть…
– Джайлз Беррiнгтон, я знаю, – перебив його чоловiк, вiдмовляючись вiд простягнутоi руки Джайлза. – Ви тиснули менi руку годину тому, пане Беррiнгтон, i вже я вам сказав, що буду голосувати за вас. Але тепер уже не впевнений.
– Завжди так погано? – поцiкавився Гаррi.
– О, може бути й набагато гiрше. Але якщо вирiшив балотуватися, не дивуйся, що е люди, якi заради задоволення можуть закидати тебе гнилими помiдорами.
– Я нiколи не змiг би стати полiтиком, – сказав Гаррi. – Адже все сприймаю занадто особисто.
– Тодi тобi, ймовiрно, мiсце в Палатi лордiв, – зауважив Джайлз, зупиняючись бiля пабу. – Гадаю, що половина пiнти нас збадьорить, аби повернутися на поле бою.
– Не думаю, що я колись бував у цьому пабi, – Гаррi поглянув на вивiску з написом «Волонтер», що заманювала клiентiв.
– Я також не був. Але настав день виборiв, тому будь готовий випити у кожному барi округу. Власники пабiв завжди радi висловити свою думку.
– Кого б ти хотiв бачити депутатом парламенту?
– Якщо тобi доводиться ставити таке запитання, – вiдповiв Джайлз, коли вони заходили до пабу, – тобi нiколи не збагнути хвилювання передвиборчоi боротьби, що таке зайняти мiсце в Палатi громад i вiдiгравати роль, хоч i незначну, в управлiннi нашою краiною. Це як вiйна без куль.
Гаррi попрямував до тихого закутка пабу, а Джайлз зайняв мiсце бiля шинквасу. Вiн розмовляв iз барменом, коли Гаррi вирiшив приеднатися до нього.
– Даруй, друзяко, – сказав Джайлз. – Не можу ховатися в тiнi. Маю постiйно бути в усiх на очах, навiть коли маю перерву.
– Але е певнi конфiденцiйнi питання, якi я сподiвався обговорити з тобою, – зронив Гаррi.
– Тодi просто доведеться говорити тихiше. Двiчi по пiвпiнти темного, будь ласка, бармене, – попросив Джайлз.
Вiн хотiв вислухати Гаррi, але кiлька клiентiв раз по раз плескали кандидата по спинi i радили – не всi вони були тверезi, – як керувати краiною, звертаючись по-рiзному: вiд «сер» до «друже».
– Як там мiй небiж у його новiй школi?
– Схоже, «Бiчкрофт» йому подобаеться бiльше, нiж школа Святого Беди. Я спiлкувався з його вихователем, i вiн сказав, що Себ дуже здiбний, i вiн майже впевнений, що йому запропонують мiсце в Оксфордi, але йому все ще нелегко вдаеться налаштовувати стосунки з однолiтками.
– Прикро це чути, – засмутився Джайлз. – Можливо, вiн просто сором’язливий. Зрештою, тебе також не надто любили, коли ти вперше прийшов до школи Святого Беди.
Вiн обернувся до бармена.
– Ще двiчi по пiвпiнти, будь ласка.
– Хвильку, сер.
– А як моя улюблена подруга? – продовжував розпитувати Джайлз.
– Якщо ти маеш на увазi Джессiку, – сказав Гаррi, – тобi доведеться встати до довгоi черги. Усi люблять цю дiвчинку – вiд Клеопатри до листоношi, але вона любить лише свого татуся.
– Коли ти скажеш iй, хто ii справжнiй батько? – поцiкавився Джайлз, стишуючи голос.
– Я й сам питаю себе про це. І не треба менi казати, що я вiдсуваю проблему на майбутне, але нiяк не знайду слушноi нагоди.
– Така нiколи не випаде, – зауважив Джайлз. – Але не вiдкладай це занадто довго, бо одне певне: Емма нiколи iй цього не скаже, а я не сумнiваюся, що Себ для себе рiшення вже прийняв.
– З чого б це ти так вирiшив?
– Не тут, – зупинив Джайлз, коли ще один виборець ляснув його по спинi.
Бармен поставив на стiйку пiвпiнти.
– З вас дев’ять пенсiв, сер.
Оскiльки Гаррi заплатив за першi напоi, то припустив, що настала черга Джайлза.
– Даруй, – заперечив Джайлз, – але менi не дозволяють платити.
– Не дозволяють платити?
– Нi. Кандидатовi заборонено купувати будь-якi напоi пiд час виборчоi кампанii.
– А, – сказав Гаррi, – нарештi я дiзнався причину прагнення стати депутатом. Але чому, на Бога?
