скачать книгу бесплатно
– А ще менi казали, – не вгавала Прiсцилла, – що близько опiвночi на корабель потрапила боiвка iрландських терористiв…
– Тiльки для того, аби переконатися, що всi каюти зайнятi, а коли для них не знайшлося мiсця, iх примусили пройти по дошцi й податися вплав аж до Белфаста.
– Ви часом нiчого не чули про те, що марсiани прилетiли з космосу й висадилися в однiй з труб? – покепкував Гаррi, коли офiцiант з’явився зi стейком з кров’ю.
Прiсцилла на нього навiть не глянула й хутко схопилася зi свого мiсця.
– Ви щось приховуете, – видихнула вона, кладучи серветку на стiл. – І я маю намiр дiзнатися, що це було, перш нiж ми дiстанемося до Ейвонмута.
Всi трое спостерiгали, як вона грацiйно вислизнула з ресторану.
– Даруйте, – вибачився Боб. – Було навiть гiрше, нiж я очiкував.
– Не хвилюйтеся з цього приводу, – заспокоiв його Гаррi. – Моя дружина хропе.
– Нi, – заперечила Емма, i двое чоловiкiв засмiялися.
– Я б вiддав половину своiх статкiв, щоб стосунки в моiй родинi були такими, як у вас.
– Я згоден, – сказав Гаррi.
Цього разу настала черга Емми штурхати свого чоловiка пiд столом.
– За одне я вам вдячна, Бобе, – сказала Емма, звертаючись iз iнтонацiею голови правлiння. – Ваша дружина навiть жодного уявлення не мае, що ж насправдi сталося нашоi першоi ночi в морi. Але якщо вона коли-небудь дiзнаеться…
* * *
– Я хотiла б вiдкрити цю зустрiч iз привiтання свого сина Себастьяна Клiфтона в радi директорiв.
– Слухайте, почуйте! – прошелестiло вiдлуння бальною залою.
– Незважаючи на те, що я пишаюся його досягненнями в такому молодому вiцi, вiдчуваю, що маю попередити пана Клiфтона, що решта членiв правлiння спостерiгатимуть за його поведiнкою дуже уважно.
– Дякую, панi голово, – сказав Себастьян, – за теплий прийом i корисну пораду.
Слова Себа викликали посмiшку в кiлькох членiв ради: впевненiсть вiд матерi, принаднiсть вiд батька.
– Продовжуемо роботу, – вела далi голова правлiння. – Дозвольте менi ознайомити вас iз новинами про те, що стало вiдомим, як iнцидент за участi флоту. Хоча ми ще не можемо дозволити собi розслабитися, здаеться, нашi найгiршi страхи вже позаду. Нiчого з того, що сталося тодi насправдi, не потрапило в пресу по обидва боки Атлантики, не в останню чергу, як менi пiдказують, через невелику допомогу десятьох осiб. Трьох iрландцiв заарештували у першi ж години нашоi першоi ночi в морi, вони вже не на борту з нами. Пiсля того як ми причалили й усi пасажири зiйшли на берег, арештантiв перевели на фрегат Королiвського флоту, i той зараз перебувае на шляху до Белфаста. Пошкоджений гвинт хоча й не повернувся до повноi потужностi, все ж тримае кiлькiсть обертiв близько шiстдесяти вiдсоткiв, i його замiнять, як тiльки ми повернемося до Ейвонмута. Наша технiчна команда працювала вдень i вночi з пошкодженим корпусом, поки ми не причалили до Нью-Йорка, i виконала першокласну роботу. Лише досвiдчений мореплавець зможе помiтити якiсь ознаки ремонту. Подальшу роботу над корпусом також проведуть, коли ми опинимося в Ейвонмутi. Припускаю, що до того часу, коли «Бекiнгем» за вiсiм днiв вирушить у другу подорож до Нью-Йорка, нiхто не знатиме, що у нас колись були проблеми. Однак, гадаю, що було б нерозумно для когось iз нас обговорювати цей iнцидент поза межами цього примiщення, i якщо вас питатимуть про нього, просто дотримуйтесь офiцiйноi лiнii.
– Чи можемо ми претендувати на страховi виплати? – поцiкавився Ноулс.
– Нi, – твердо сказала Емма, – бо якби ми це зробили, це, без сумнiву, викликало б безлiч запитань, на якi я не хотiла б вiдповiдати.
– Зрозумiв, панi голово, – сказав Доббс. – А скiльки нам коштував цей iнцидент iз флотом?
– У мене ще немае загальноi суми, яку можна було б оголосити правлiнню, але менi сказали, що це може коштувати нам десь сiм тисяч фунтiв.
– Не надто велика цiна за таке, враховуючи обставини, – зауважив Бiнгем.
– Погоджуся. Однак жодне посилання на iнцидент iз флотом не треба фiксувати у протоколi цих зборiв або повiдомляти нашим акцiонерам.
– Панi голово, – сказав секретар компанii, – менi якось доведеться пояснити те, що сталося.
– Тодi дотримуйтесь офiцiйноi версii флоту, пане Вебстер, i не розсилайте нiчого без мого схвалення.
– Якщо ви так кажете, панi голово…
– Тодi перейдiмо до позитивнiших новин, – Емма перегорнула сторiнку свого нотатника. – «Бекiнгем» завантажений на сто вiдсоткiв для зворотноi подорожi до Ейвонмута, i маемо сiмдесят два вiдсотки заповнення на другий рейс до Нью-Йорка.
– Це хороша новина, – схвалив Бiнгем. – Однак не можна забувати про сто вiсiмдесят чотири безкоштовнi мiсця у каютах, якi ми запропонували як компенсацiю, чим обов’язково скористаються в майбутньому.
– Важливо, коли настане це майбутне, пане Бiнгем. Якщо замовлення будуть розподiленi рiвномiрно упродовж наступних кiлькох рокiв, то це несуттево вплине на нашi грошовi потоки.
– Але боюся, що е дещо, що може вплинути на них уже зараз. І результат буде ще гiршим.
– Що ви маете на увазi, пане Енскотт? – запитала Емма.
– Я провiв дуже цiкаву бесiду з вашим братом i виявив, що вiн спокiйно оцiнюе наслiдки того, що доведеться позичити пiвтора мiльярда фунтiв у Мiжнародного валютного фонду, щоб зупинити падiння нашоi нацiональноi валюти. Вiн також згадав про можливiсть уряду запровадити сiмдесятивiдсотковий податок на всi корпорацii, а також дев’яносто вiдсоткiв податку на прибуток для тих, хто заробляе понад тридцять тисяч на рiк.
– Боже милий! – вигукнув адмiрал. – Чи зможу я дозволити собi власний похорон?
– Остання iдея належить мiнiстру фiнансiв, – продовжував Енскотт, – що менi здаеться майже немислимим. Це те, що жодному бiзнесменовi або туристовi не дозволять виiжджати з краiни, маючи бiльш нiж пiв сотнi фунтiв готiвкою.
– Це не спокушатиме людей iхати за кордон, – зронив Доббс iз сумнiвом.
– Гадаю, що я, можливо, знайшов шлях, як це обiйти, – озвався Себастьян.
Решта директорiв обернулися до новенького.
– Я провiв невелике дослiдження того, що роблять нашi конкуренти, й, схоже, власники кораблiв «Нью-Йорк» i «Францiя» вирiшили своi податковi проблеми.
Себ зумiв зацiкавити раду директорiв.
– «Нью-Йорк» уже не зареестрований на американську компанiю, незважаючи на те, що ii штаб-квартира все ще розташована на Мангеттенi, як i переважна бiльшiсть ii працiвникiв. Задля уникнення оподаткування компанiю зареестрували в Панамi. І якщо уважно поглянете на цю iлюстрацiю, – Себ помiстив велику свiтлину корабля «Нью-Йорк» у центрi столу, – то зможете побачити невеличкий прапорець Панами, який майорiе на кормi, незважаючи на те, що зiрки та смуги залишаються вкрапленими у все, що розташоване на борту, – вiд тарiлок у ресторанi до килимiв у каютах.
– І французи роблять те саме? – поцiкавився Ноулс.
– Безумовно, але з суттевою галльською рiзницею. Вони вивiшують на корму алжирський прапор, i пiдозрюю, що це не що iнше, як полiтичний виверт.
Себ передав колегам ще одне фото, цього разу великого французького лайнера.
– Це законно? – запитав Доббс.
– Жоден уряд не може iз цим нiчого вдiяти, – повiдомив Себ. – Обидва кораблi перебувають у морi бiльше трьохсот днiв на рiк, i, наскiльки можуть оцiнити пасажири, все вiдбуваеться так само, як i завжди.
– Менi це не подобаеться, – визнав адмiрал. – Менi не здаеться це правильним.
– Наш перший обов’язок – iнтереси наших акцiонерiв, – нагадав Боб своiм колегам, – тож чи можу я запропонувати пану Клiфтону пiдготувати доповiдь на цю тему, щоб ми могли детальнiше обговорити ii на наступному засiданнi правлiння?
– Гарна iдея, – похвалив Доббс.
– Я не проти самоi iдеi, – сказала Емма, – але наш фiнансовий директор вигадав альтернативне рiшення, яке може вам здатися бiльш привабливим.
Емма кивнула в бiк Майкла Керрiка.
– Дякую, панi голово. Насправдi все дуже просто. Якби ми взялися будувати другий корабель i скористалися нашим варiантом повторного замовлення у «Гарланд i Вольф» за зумовленим контрактом, то уникнули б сплати будь-яких корпоративних податкiв упродовж наступних чотирьох рокiв.
– Тут мае бути якийсь пiдступ, – зауважив Ноулс.
– Зовсiм нi, – сказала Емма. – Будь-яка компанiя може вимагати податкових пiльг щодо капiтального проекту, якщо вона дотримуеться цiни, узгодженоi в початковiй угодi.
– Чому уряд погоджуеться на це, якщо iншi запропонованi заходи такi драконячi? – поцiкавився Мейнард.
– Бо це допомагае зменшити показники безробiття, – пояснив Себ. – Лейбористська партiя обiцяла зробити це у своему останньому манiфестi.
– Тодi я пiдтримую це рiшення, – оголосив Доббс. – Але скiльки часу мине, перш нiж ми зможемо вирiшити, приймати пропозицiю «Гарланд i Вольф» чи нi?
– Трохи бiльше п’яти мiсяцiв, – поiнформував Керрiк.
– Бiльш нiж достатньо часу для ухвалення рiшення, – докинув Мейнард.
– Але це не вирiшуе обмеження у п’ятдесят фунтiв для наших пасажирiв, – нагадав Енскотт.
Себ не стримав посмiшки.
– Дядько Джайлз менi сказав, що нiщо не може зупинити пасажира, який випише чек, перебуваючи на борту.
– Але ми не надаемо банкiвськi послуги на «Бекiнгемi», – сказав Доббс.
– Банк «Фартингс» буде дуже радий вiдкрити свое вiддiлення на кораблi, – вiдгукнувся Себ.
– Тодi я пропоную, – сказав Енскотт, – також додати цю пропозицiю до звiту пана Клiфтона, й усi рекомендацii необхiдно розiслати всiм членам правлiння до наступного засiдання.
– Домовилися, – пiдсумувала Емма. – Тож усе, що маемо вирiшити зараз, це на коли його призначити.
Як завжди, знадобилося трохи часу на вибiр дати, зручноi для всiх членiв ради директорiв.
– І будемо сподiватися, що до наступноi зустрiчi iнцидент iз флотом залишиться не бiльше нiж чутками, – сказала Емма, оглядаючи людей за столом.
– Так, панi голово, – кивнув Ноулс. – Ви просили нас запропонувати можливих кандидатiв на iншу вакантну посаду в правлiннi.
– Маете когось на увазi?
– Десмонда Меллора.
– Того, хто заснував компанiю «Бристольський автобус»?
– Його самого, але вiн продав ii торiк компанii «Нацiональнi автобуси». Заробив гарнi грошi i тепер мае море часу.
– А також знаеться на транспортному бiзнесi, – втрутився Енскотт, зауваживши, що вони iз Ноулсом працюють у тандемi.
– Тодi чому б не запросити пана Меллора завiтати до мене наступного тижня, – сказала Емма, перш нiж оголосили голосування.
Ноулс неохоче погодився.
Коли збори завершилися, Емма зрадiла, побачивши, скiльки директорiв пiдiйшли до Себастьяна, щоб привiтали його з посадою в правлiннi. Минуло багато часу, перш нiж вона змогла перекинутися словом iз сином.
– Твiй план спрацював iдеально, – прошепотiла вона.
– Так, але було очевидно, що твоя iдея сильнiше припала до смаку бiльшостi членiв правлiння, нiж моя. Але я все ще не впевнений, мамо, що необхiдно ризикувати такими великими коштами на спорудження iншого лайнера. Якщо фiнансовий прогноз для Великоi Британii такий кепський, як каже дядько Джайлз, то до наступного Рiздва ми можемо опинитися всього з двома iндиками. І якщо це так, то правлiння «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв» буде змушене з’iсти цей паштет.
6
– Як гарно, що ви знайшли час побачитися зi мною, пане Клiфтон, – сказав секретар Кабiнету Мiнiстрiв, вказуючи Гаррi на крiсло бiля маленького овального столика в центрi кiмнати, – особливо якщо пам’ятати, наскiльки ви зайнятий.
Гаррi на це засмiявся б, якби не сидiв у будинку номер десять на Давнiнг-стрит навпроти одного з найвпливовiших людей у краiнi. З’явилася секретарка й поставила перед ним горнятко чаю, наче вона була офiцiанткою у мiсцевому кафетерii.
– Сподiваюся, що у вас iз дружиною та сином усе гаразд.
– Так i е, дякую, сер Алан.
Гаррi мусив би поцiкавитися сiм’ею секретаря Кабiнету Мiнiстрiв, хоча й уявлення не мав, чи е вона у нього взагалi. Тож вирiшив скоротити цей невеличкий вступ.
– Припускаю, що за тiею атакою стояв Мартiнес? – сьорбнув чаю гiсть.
– Насправдi так, але позаяк вiн уже повернувся до Буенос-Айреса й занадто добре усвiдомлюе, що якщо вiн чи хтось iз його синiв колись ступить на англiйську землю, то iх негайно заарештують, i не думаю, що вiн iще колись вас потурбуе.
– А його iрландськi друзi?
– Вони нiколи не були його друзями. Їх цiкавили лише його грошi, i щойно джерело висохло, вони були готовi його позбутися. А позаяк iхнiй керiвник ланки та двое його товаришiв зараз нейтралiзованi за гратами, сподiваюся, що ми ще довго нiчого про них не почуемо.
– Ви дiзналися, чи були на борту корабля iншi оперативники ІРА?
– Двое. Але вiдтодi iх не бачили. Розвiдка повiдомляе, що вони десь ховаються у Нью-Йорку, й нiхто не очiкуе, що вони в найближчому майбутньому повернуться до Белфаста.
– Я вдячний вам, сер Алан, – мовив Гаррi, вирiшивши, що зустрiч завершено.
Секретар Кабiнету Мiнiстрiв кивнув, але коли Гаррi вже пiдводився, сказав:
– Маю зiзнатися, пане Клiфтон, це була не едина причина, чому я хотiв вас бачити.
Гаррi знову сiв i зосередився. Якщо цей чоловiк чогось хоче, краще змиритися.
– Ваш швагер якось менi сказав щось таке, у що менi важко було повiрити. Можливо, ви будете настiльки люб’язнi, аби заспокоiти мене i переконати, що вiн не перебiльшував.
– Полiтики до цього схильнi.
Сер Алан не вiдповiв, а просто розгорнув теку перед собою, дiстав звiдти один аркуш паперу, посунув його по столу i сказав:
