скачать книгу бесплатно
– Слово в слово. Вiн, певно, мав запасну копiю своеi промови, про яку ми не знали.
* * *
– Пан Ноулс на першiй лiнii, панi голово.
Емма натиснула на кнопку телефону.
– Вiтаю, Джиме.
– Доброго дня, Еммо. Я вирiшив вам зателефонувати, бо Десмонд Меллор менi сказав, що зустрiчався з вами, i вважае, що все минуло не надто добре.
– Не сумнiваюся, що вiн це сказав, – зауважила Емма, – i мушу визнати, що пан Меллор мене вразив. Безперечно, вiн здiбний бiзнесмен i мае великий досвiд у своiй галузi.
– Цiлком згоден, – пiдтримав Ноулс. – Тож чи можу припустити, що ви порекомендуете прийняти його до складу правлiння?
– Нi, Джиме, не можете. Пан Меллор мае багато видатних навичкiв, але, на мою думку, мае й один суттевий недолiк.
– І що ж це може бути?
– Його цiкавить лише одна людина – вiн сам. Слово «вiрнiсть» для нього нiщо. Коли я сидiла й слухала пана Меллора, вiн нагадав менi мого батька, а я хочу, щоб у радi директорiв працювали люди, якi нагадували б менi мого дiдуся.
– Це ставить мене в дуже незручне становище.
– Чого б це, Джиме?
– Бо це я порекомендував кандидатуру Меллора, i ваше рiшення насамперед пiдривае мiй авторитет.
– Менi шкода, що ви так вважаете, Джиме, – Емма зробила паузу перед тим, як додати: – Звiсно, я зрозумiю, якщо ви захочете пiти у вiдставку.
* * *
Решту дня Гаррi провiв, тиснучи руки людям, яких нiколи ранiше не зустрiчав, кiлька з них пообiцяли просувати справу Бабакова у своiх краiнах. Така увага була цiлком природною для Джайлза як полiтика, натомiсть Гаррi це вкрай виснажило. Однак вiн був вдячний за те, що ходив вулицями Бристоля зi своiм швагром пiд час минулих виборчих кампанiй, адже до цього часу навiть не усвiдомлював, скiльки запозичив вiд нього.
На той момент, коли Гаррi сiв в автобус, який мав допровадити делегатiв конференцii до Большого театру, вiн уже так втомився, що боявся, що може заснути посеред вистави. Але щойно завiса пiднялася, як вiн застиг на краю свого сидiння, вражений артистичними рухами танцюристiв, iхньою майстернiстю, грацiею й енергiею, не в змозi вiдвести очей вiд сцени. Коли ж нарештi завiса опустилася, чоловiк уже не сумнiвався, що принаймнi у царинi балету Радянський Союз i справдi лiдируе у свiтi.
Коли ж вiн повернувся до готелю, портье передав гостевi записку, яка пiдтверджувала, що наступного ранку автiвка дипломатичного представництва забере його за десять восьма, щоб вiн мiг поснiдати з послом. Це давало йому бiльш нiж достатньо часу, щоб встигнути на дванадцятигодинний рейс до Лондона.
Двое чоловiкiв сидiли мовчки в кутку фое, спостерiгаючи за кожним його кроком. Гаррi знав, що вони прочитали повiдомлення вiд посла задовго до нього. Письменник узяв ключ, подарував шпигам широку посмiшку i побажав iм на добранiч, перш нiж пiднятися лiфтом на сьомий поверх.
Роздягнувшись, Гаррi впав у лiжко й занурився у глибокий сон.
9
– Не найкращий хiд, мамо.
– А це чому? – здивувалася Емма. – Джим Ноулс нiколи мене не пiдтримував, i, чесно кажучи, я буду тiльки рада його позбутися.
– Пригадуеш, що Лiндон Джонсон казав про Джона Едгара Гувера? Я вважаю за краще, щоб вiн мочився всерединi намету, нiж iззовнi.
– Інодi я питаю себе, навiщо ми з твоiм батьком витратили стiльки грошей на твою освiту. Але якоi шкоди може завдати Ноулс?
– У нього е iнформацiя, яка може знищити компанiю.
– Вiн не наважиться оприлюднити правду про iнцидент iз флотом. Якщо зробить це, то вже нiколи не отримае серйозноi посади в Сiтi.
– Йому й не потрiбно виголошувати все особисто. Все, що йому треба, нишком пообiдати у своему клубi з Алексом Фiшером, i вже за пiв години ледi Вiрджинiя дiзнаеться кожну деталь того, що насправдi сталося тiеi ночi. І можеш бути певною, що вона збереже найчутливiшi подробицi й свiдчення, й це не тiльки знищить тебе, але й усю компанiю разом iз тобою. Нi, боюся, що тобi доведеться з’iсти шматочок несмачного торта, матусю, якщо не хочеш щодня чекати, коли нарештi впаде бомба.
– Але Ноулс уже дав зрозумiти, що якщо Меллор не стане директором, вiн звiльниться.
– Тодi доведеться запропонувати пану Меллору мiсце в правлiннi.
– Тiльки через мiй труп!
– Це ти сказала, мамо, а не я.
* * *
Тук-тук-тук. Гаррi протер очi. Тук-тук-тук. Хтось стукав у дверi, чи це був лише шум, що долинав iззовнi? Тук-тук-тук. Це таки в дверi. Вiн хотiв проiгнорувати стукiт, але хтось наполягав, щоб вiдчинили. Тук-тук-тук. Гаррi неохоче опустив ноги на холодний лiнолеум, накинув халат i пiдiйшов до дверей.
Якщо Гаррi й здивувався, вiдчинивши дверi, то намагався цього не показувати.
– Привiт, Гаррi, – мовив чуттевий голос.
Чоловiк з недовiрою витрiщився на дiвчину, в яку закохався двадцять рокiв тому. Точна копiя Емми, коли iй виповнилося двадцять лiт, стояла перед ним у соболинiй шубi, i вiн пiдозрював, що пiд нею iншого одягу не було. Вона тримала в однiй руцi цигарку, а в другiй – пляшку шампанського. «Розумнi росiяни», – подумав Гаррi.
– Мене звати Алiна, – назвалася вона i торкнулася його руки. – Я з нетерпiнням чекаю зустрiчi з вами.
– Гадаю, ви помилилися кiмнатою, – сказав Гаррi.
– Я так не думаю, – Алiна спробувала зайти до номера, але Гаррi залишився стояти у дверях, перекриваючи iй шлях.
– Я ваша винагорода, Гаррi, за такий блискучий виступ. І пообiцяла головi, що подарую вам нiч, яку ви нiколи не забудете.
– Ви вже досягли бажаного, – зауважив Гаррi, гадаючи, на кого ця Алiна працюе.
– Мабуть, я все ж можу щось зробити для вас, Гаррi?
– Нiчого не можу вигадати, але, будь ласка, подякуйте вашим господарям i повiдомте iм, що мене це не цiкавить.
– То, може, хлопчика?
– Нi, дякую.
– Грошi? – не здавалася вона.
– Я добрий, але з мене вже досить.
– Хiба я не зможу вас нiчим спокусити?
– Ну, – сказав Гаррi, – якщо ви вже про це згадали, то я завжди бажав дечого, i якщо вашi господарi зможуть це забезпечити, буду iм вдячний.
– І що ж це може бути, Гаррi? – в ii голосi вперше прозвучала надiя.
– Нобелiвська премiя з лiтератури.
Алiна виглядала спантеличеною, аж Гаррi не втримався, нахилився вперед i розцiлував ii в обидвi щоки, нiби та була його улюбленою тiткою. Вiдтак тихцем зачинив дверi й прокрався назад у лiжко.
– Хай iй грець! – сказав вiн. Сон вивiтрився остаточно.
* * *
– На лiнii пан Воган, пане Клiфтон, – повiдомила дiвчина з комутатора. – Каже, що йому потрiбно термiново перебалакати з паном Слоуном, але вiн зараз на конференцii в Йорку i до п’ятницi не повернеться.
– Передзвонiть його секретарцi й попросiть усе залагодити.
– Сара не вiдповiдае на мiй дзвiнок, пане Клiфтон. Мабуть, ще не повернулася з обiду.
– Гаразд, перемкнiть на нього, – неохоче погодився Себ. – Доброго ранку, пане Воган, чим можу вам допомогти?
– Я старший партнер в агенцii нерухомостi «Севiллс», – назвався Воган, – i менi потрiбно термiново поспiлкуватися з паном Слоуном.
– Це може зачекати до п’ятницi?
– Аж нiяк. У мене на столi лежать ще двi пропозицii для ферми «Шифнал» у Шропширi, й оскiльки торги закриваються у п’ятницю, менi потрiбно дiзнатися, чи пан Слоун усе ще зацiкавлений у справi.
– Можливо, ви могли б повiдомити менi деталi, пане Воган, – сказав Себ, беручи авторучку, – щоб я був у курсi справи.
– Необхiдно повiдомити пану Слоуну, що пан Коллiнгвуд буде радий прийняти його пропозицiю в один мiльйон шiстсот тисяч. Це означае, що у п’ятницю менi знадобиться депозит в обсязi ста шiстдесяти тисяч фунтiв стерлiнгiв, якщо вiн усе ще сподiваеться укласти угоду.
– Один мiльйон шiстсот тисяч, – повторив Себ, не впевнений, що правильно почув.
– Атож, звiсно, туди входять тисяча акрiв землi, а також будинок.
– Певна рiч, – погодився Себ. – Я повiдомлю про це пану Слоуну, щойно вiн зателефонуе.
Себ вiдклав слухавку. Сума була бiльшою, нiж будь-яка угода, яку вiн коли-небудь укладав iз лондонськоi нерухомостi, не кажучи вже про якусь ферму в Шропширi, тож вiн вирiшив ще перевiрити в секретарки Слоуна. Себ пройшов коридором до ii кабiнету i побачив Сару, яка саме вiшала плащ на вiшак.
– Доброго дня, пане Клiфтон, я можу чимось допомогти?
– Менi потрiбно переглянути справу Коллiнгвуда, Саро, щоб я мiг поiнформувати пана Слоуна, коли вiн повернеться.
Сара виглядала спантеличеною.
– Я нiчого не знаю про такого клiента, але дозвольте менi перевiрити.
Вона вiдчинила шафу, позначену лiтерами, i зупинилася на «К».
– Але в пана Слоуна немае клiента з таким прiзвищем, – сказала вона. – Це якась помилка.
– Спробуйте пошукати ферму Шифнал, – порадив Себ.
Сара перемкнула свою увагу на шафу «S-Z», але знову заперечно похитала головою.
– Мабуть, я помилився, – заспокоiв ii Себ. – Можливо, буде краще, якщо ви не скажете про це пану Слоуну, – додав вiн.
Вона замкнула обидвi шафи. Вiн повiльно пiшов назад до свого кабiнету, зачинив дверi й мiркував про свою розмову з паном Воганом якийсь час, перш нiж узяти телефонну слухавку й набрати довiдку.
Коли кiнець кiнцем йому вiдповiли, Себ попросив до телефону пана Коллiнгвуда з ферми Шифнал у Шропширi. Минуло кiлька хвилин, перш нiж оператор повернувся на лiнiю.
– Ви мали на увазi Д. Коллiнгвуда, ферма Шифнал у Шиф- налi?
– Це мае бути вiн. Можете дати менi номер його телефону?
– Боюся, що нi, сер.
– Але в мене надзвичайна ситуацiя.
– Можливо, сер, але менi заборонено давати номери телефонiв iз цього перелiку.
Телефон замовк.
Себ iз хвилину повагався, перш нiж знову взяти слухавку й набрати внутрiшнiй номер.
– Кабiнет голови правлiння, – почувся знайомий голос.
– Рейчел, менi потрiбно п’ятнадцять хвилин погомонiти з начальником.
– П’ята сорок п’ять, але не бiльше п’ятнадцяти хвилин, оскiльки вiн мае зустрiч iз заступником голови о шостiй, а пан Бьюкенен нiколи не спiзнюеться.
* * *
Посольський «роллс-ройс» iз «Юнiон Джеком»[9 - Велика Британiя використовуе як нацiональний прапор королiвський штандарт (Union Flag чи Union Jack). Назва «Юнiон Джек» походить вiд англiйськоi назви гюйс-прапора, який пiдiймають на вiйськових кораблях.] на обох крилах чекав бiля готелю «Маджестiк» задовго до того, як Гаррi з’явився у вестибюлi за десять восьма того ранку. Тi самi двое чоловiкiв сидiли в кутку, роблячи вигляд, що його не помiчають. Гаррi замислився, чи вони взагалi сплять.
Коли Гаррi вже виходив, то не втримався й вiддав своiм охоронцям невеличкий прощальний уклiн перед тим, як покинути готель, в якому, окрiм назви, не було нiчого величного[10 - Majestic (англ.) – величний.]. Водiй вiдчинив заднi дверцята «ройса», щоб Гаррi мiг потрапити досередини. Вiн вiдкинувся на сидiннi й почав думати про iншу причину, заради якоi приiхав до Москви.
Автiвка долала залитi дощем вулицi росiйськоi столицi, минула собор Василiя Блаженного, будiвлю рiдкiсноi краси, розташовану в пiвденному кутку Красноi площi. Потiм переiхала мостом Москву-рiку, повернула лiворуч i за кiлька хвилин зупинилася бiля ворiт посольства Великоi Британii, якi дiлили навпiл королiвський герб. Водiй зупинив автiвку бiля вхiдних дверей. Гаррi був уражений. Палацова резиденцiя, гiдна царя, здiймалася над ним, нагадуючи про величнiсть колишньоi Британськоi iмперii, а не про ii урiзаний статус у повоенному свiтi.
Наступною несподiванкою для нього стала поява посла, який вийшов на сходи, щоб привiтатися з гостем.
– Доброго ранку, пане Клiфтон, – промовив сер Гамфрi Тревелян, коли Гаррi вийшов з автiвки.
– Доброго ранку! – привiтався Гаррi, i двое чоловiкiв потиснули навзаем руки так, нiби мали намiр укласти угоду.
Посол повiв Гаррi до величезноi круглоi зали, яка могла похвалитися скульптурою королеви Вiкторii в натуральну величину, а також портретом ii правнучки у повен зрiст.
– Ви, мабуть, ще не читали сьогоднiшню «Таймс», – зауважив Тревелян, – але можу вам сказати, що ваш виступ на письменницькiй конференцii, здаеться, досягнув бажаного результату.
– Будемо на це сподiватися, – сказав Гаррi. – Але це станеться лише тодi, коли звiльнять Бабакова.
