скачать книгу бесплатно
– Частина пiде до музею.
– Разом iз мумiею, очевидно.
– Частину затримаю собi.
– Скриночку дай менi… i дзеркало… Я дам iх виполiрувати.
– Але поки що ти ще цього не зробила? – спитав скоро Райт.
– Нi, – вiдповiла Мерi, трохи збентежена його гострим тоном.
– Не треба iх рухати… вони пiдуть до музею.
– Ти завжди такий: усе, що менi подобаеться, це не для мене.
Райт глянув на жiнку зизом, Мерi дивилась на кiнчики своiх черевикiв.
У Брiндiсi вони довiдались iз часописiв про смерть лорда. У довгих статтях про нього була згадка про кару, яка спадала на тих, що зневажали гроби. Одного укусила iдка муха, другого роздушив слон, третього пожер лев, четвертий удушився кiсткою з риби. При цьому випадку не говорили ясно, але натякали…
– Люди просто смiшнi, – сказав Райт вiдложивши часопис, – коли «гробокрад» попадае три роки пiзнiше на електричне крiсло, то вони зараз пояснюють, що це помста мумii. Лорд помер на запалення легенiв i це могло йому притрапитись так само рiк ранiше.
Мерi дивилась на цю справу iнакше.
– Роббi! а якби так справдi?
– Не маеш чого боятись: я вже був одною ногою на тому свiтi i я вже забезпечений… Тепер я мушу оживити Нефрету i… написати книжку…
