скачать книгу бесплатно
– Я би хотiв, щоб над нею попрацював психолог.
– Запиши у книгу скарг та пропозицiй, – сказала чорнявка бiлявцi.
Бiлявка дiстала гостро заточений олiвець i охайно записала побажання Алона, черкаючи по паперу не лише олiвцем, а й довгими кольоровими нiгтями.
І саме в цей час пiдоспiла полiцiя. Руки за спину, наручники, гвалт, гамiр, метушня, прямокутнi фiзiономii репортерiв, круглi об’ективи, прохання чорнявки зняти крупним планом iхнiй офiс i назву вулицi, на якiй вiн знаходиться, черкання нiгтiв бiлявки по паперу, коли вона записувала час виходу сюжету в ефiр…
– Мiстере Алоне, що можете сказати в свое виправдання? Ви справдi вбили тiнь? Навiщо ви це зробили?…
Це була друга смерть у Всесвiтi.
– А суддi хто? – питаете ви.
Як же, як же. Наш суд найгуманнiший у свiтi.
Але, що в цьому шматку кiнострiчки для нас, трьох детективiв Асамблеi?
Срiбне сонце слiпить очi. Навiть коли закриваеш iх, в зiницях стоять темнi цятки.
– А суддi хто? Ви?
Вир сонячний. Суддя у всьому чорному i дуже високий читае вирок. Читае довго.
Його нiхто не слухае. В залi засiдань парко i лiтають мухи. Мухи лiтають в залi засiдань i парко. Його нiхто не слухае. Суддя читае вирок. Сонячний вир.
– Чи винен Алон?
Три детективи Асамблеi так не думають. Так що, апеляцiя?
«Бiлий корабель» вмiщуе 300 поверхiв i 3 мiльярди офiсiв. Тут працюе колосальний штат – вiд конструкторiв до генетикiв з рiзних планет Сонячноi Системи. Усi вони працюють над секретним проектом, яким керуе такий собi Усох. Наразi його довiрена особа – Марi Провансаль Ега – кiбернетик з пiвнiчноi частини Плутона, стильна витривала жiнка спортивноi зовнiшностi. З нею единою пiдтримуе контакт Усох. Вiн сам знаходить ii, коли потрiбно переказати якесь розпорядження.
Коли Усох востанне зв’язувався з Марi Провансаль? 2 роки тому. Чи бачила вона його колись? Жодного разу. Яким було його останне послання? Розпочати виготовлення мiнi-макету мiста Пiрамiд. Що це за мiсто? Існуе гiпотеза, що час, опиняючись у площинi геометричних фiгур, трансформуеться в iншi вимiри. Допускаеться, що у мiстi Пiрамiд час перетворюеться у вiдстань… Чи це справдi можливо? Це лише гiпотеза. Чи говорять про щось Марi iмена Апсу, Дiамат, Таму? Набiр звукiв. Вперше чуе. Чи не з’являлись тут колись три ропухи зростом 15 метрiв у рiзнокольорових контактних лiнзах? Дивне запитання. Нi, жодного разу. Який проект готуе «Бiлий корабель»? Дослiджуе глибини галактики. І все? Все. Чи здавалась коли-небудь частина корабля в оренду? Нi. Гаразд. Що ж, доведеться чекати, коли Усох вийде на контакт в черговий раз. За 2 роки чи за 12. Зрештою колись вiн мае засвiтитись. Дякую. Сеанс закiнчено.
Звичайно ж, таке отримання iнформацii незаконне. Пам’ять i свiдомiсть при цьому вiдключаються i невидимi енергетичнi променi зчитують з мозку усi необхiднi вiдповiдi. Звичайно ж, це порушення статтi 46-оi «Про право на приватну iнформацiю» Космiчного Закону Справедливостi. Прокидаючись пiсля такого сеансу, ви не згадаете, що з вами вiдбувалося, лише трiшки може болiти голова. Але що робити, коли iншi способи роздобути iнформацiю не спрацьовують?…
Класичний день Марi Провансаль Ега починаеться з сигари i фiлiжанки кави. Втiм, нi. Це вже продовження. Починаеться вiн трiшки iнакше – iз дзеркала. Але сьогоднi був виняток – день почався з головного болю, чого нiколи не ставалося ранiше. Втiм, Марi Провансаль вирiшила, що це не привiд змiнювати плани на день.
Як завжди, не поспiшаючи, вона пiдходить до дзеркала. У ньому вiдбиваеться порожнiй овал обличчя, обрамлений поскубаним чорнильним волоссям. Довгi пальцi без нiгтiв вiдкорковують пляшечки у чiткiй послiдовностi. Спершу у дзеркалi спалахують неприродно смарагдовi контактнi лiнзи iз регульованим спектром бачення. Регулятор розташований на правiй скронi. Натиснеш раз – i перед тобою розкидаеться простiр на кiлька тисяч кiлометрiв, натиснеш двiчi – на кiлька сотень метрiв. Потiм на обличчi вимальовуеться рiвний тонкий нiс з регулятором нюху пiд нiздрями. Нiс вловлюе запахи з найвiддаленiших зiрок. Вiдкоркована третя пляшечка – i мiж пiдборiддям та нiздрями зблискують пухкi яскраво рожевi губи. З четвертоi – руки витягують вставнi зуби – всi рiвнi як один i начищенi до блиску. П’ята пляшечка приховуе 10 пурпурових нiгтiв зi срiбним конусом на кожному. Останнiй штрих – i хвилясте руде волосся спадае на округлi плечi.
Ось така вона – Марi Провансаль Ега. Вона – пiвкартинка. Одна з першого десятка робiт комп’ютерного графiка Денисенка. Коли такi шедеври з’явилися, людство було приголомшене.
Ученi довгенько сперечались, до якоi категорii зарахувати новаторство графiка. Пiвкартинки не частинки вiртуального свiту як тiнi i сни, що створювались з компонентiв свiтла, звуку i парапсихологii. Пiвкартинки чимось подiбнi на полтергейст, а чимось на реальний свiт i майже нечутливi. Втiм, вони, на вiдмiну вiд снiв i тiней, цiлком матерiальнi. І все ж, вони – не що iнше як копiя на реальне життя, навiть якщо i дуже змiнена копiя.
Щойно у ЗМІ з’явились першi повiдомлення про них, люди пожвавiшали, почали поглядати одне на одного з неприхованим зацiкавленням, пiдозрюючи у кожному графiчний малюнок.
Виникли контори, в якi приходили посперечалися стосовно чиеiсь справжностi, з’явилось багато бажаючих поглянути на суперечки, у яких програвали мiльйоннi капiтали, маетки, землю, дорогоцiнностi.
Дискусii тривали по кiлька днiв. Наводились i спростовувались усi можливi аргументи. Внаслiдок однiеi iз найбiльших суперечок, яка переросла у 2-тижневий телемiст мiж 20-тьма краiнами всi присутнi почали вважати себе пiвкартинками. Довелося втрутитися психологам i генним iнженерам. Тож, крiм графiка Денисенка пiвкартинки приносили прибутки ще багатьом вертiям.
Денисенко ретельно приховував секрет створення пiвкартинок. Але iдеi матерiальнi i мають здатнiсть поширюватися через повiтря. Кiлька людей вдихнули повiтря, яке видихнув графiк Денисенко i пiвкартинок побiльшало…
Сьогоднi пiвкартинок значно бiльше, нiж людей. І кожен день у всесвiтi з’являеться ще приблизно по однiй. Батьки замовляють дiтей, дiти тварин, рослин, директори офiсiв – секретарок, олiгархи – дружин i т д.
Кожен поважний художник, графiк або скульптор намалював за свое життя бодай одну пiвкартинку…
…На посрiбленiй поличцi стоiть 6 порожнiх фаянсових пляшечок Марi Провансаль Ега. Нiщо не турбуе ii внутрiшнiй спокiй. Допивши каву, вона простуе до зорельоту. Платиновi дверi «Коламбуса» гостинно розчиняються, клавiша пуску самонатискаеться. Марi скидае пальто i кладе його на задне сидiння.
«Коламбус» плавно долае вiдстань, яку пролiтае уже багато рокiв. Марi зi звичною байдужiстю спостерiгае за холодним екраном, в якому пропливае галактика. На екранi виринають i зникають великi й малi космiчнi тiла…
І раптом стаеться щось незбагненне. Першi кiлька секунд Марi не може впоратися з керуванням, а коли хапаеться за пульт – вже пiзно. Велика волохата морда з випуклими очима, наблизившись до екрану, смачно плямкае губами. Так сталася третя смерть у Всесвiтi.
Отож, монiтор вимкнено. Що скажуть три детективи Асамблеi? Виголошувати промову не поспiшав нiхто.
– Гаразд! Почну я. – мовила Ледi. – Я ознайомлю вас iз висновками головного мозку мого помiчника Тада. Вiн проаналiзував ситуацiю i викинув iмена пiдозрюваних у злочинах – Дiамат, Апсу, Таму. Тад пiдготував набiр параметрiв, за якими космiчний пiрат обирае жертву. Ось вони:
– Потужне енергетичне поле;
– Неабияка сила волi;
– Аура темних тонiв.
Тож, Тад вирахував кiлька бiльярдiв iстот, якi мали перелiченi ознаки, заслав на них запит i ми почали чекати. Але космiчний кiлер раптово причаiвся.
– Нiчого дивного. Його стрiмкi i точнi дii пiдтверджують хитрий склад розуму. Очевидно вiн передбачав, що подii розгортатимуться таким чином, – мовив Дельфiн.
– Але це не гарантуе, що вiн не шкодитиме людству в подальшому, – додала Медуза.
– Наше з вами завдання спинити його ким би вiн не був. Якi будуть пропозицii?
– Ким би вiн не був, – повторив Людина в масцi, – Як щодо вiдомого факту зникнення цивiлiзацii ропух вiд потужного ядерного вибуху 6 тисячолiть тому? Здаеться менi у свiтi не лишилося жодного представника цiеi цивiлiзацii. А щодо названих iмен – це вiдомi гiганти думки, мiсце захоронення яких вiдомо всiм тут присутнiм.
– Це саме непокоiть i мене, – зiтхнула Ледi.
– Можливо вони пiвкартинки, – припустила Медуза.
– Тад здiйснив перевiрку. Нiхто нiколи не малював подiбних iстот.
– Отже, трьом ропухам вдалося врятуватися. Ввести в оману навiть просвiтлених i врятуватися.
– Чекайте. Щось тут не так.
– В будь-якому випадку нам треба вирахувати тих, кого бачили три жертви.
– Вирахувати i арештувати. А вже потiм розбиратися, хто вони. – сказала Ледi. – Але е проблема… Жодна з вiдомих нам програм не може розрахувати координат цих iстот. Жодна крiм тоi, що в Склянiй горi.
– Тоi що у Мардука? – запитали просвiтленi в один голос.
Ледi ствердно хитнула головою.
– Та й то лишень за допомогою капсули пiд кодовою назвою «ППЧВ» – подолання простру, часу, вiдстанi, яку виготовляють на континентi Х. У лабораторii знаходиться готовий до польоту робот Макi. Ми з Тадом покладаемо на нього великi надii. Досконала робота.
І все ж… я пропоную здiйснити полiт вам. Якщо в час, коли ви прибудете в гору, Мардук вiдлучиться, запустити програму доведеться комусь iз вас. Макi ми не можемо запрограмувати на це, бо не маемо уяви як працюе система в склянiй горi.
Про ропух у 500-томнiй енциклопедii «Усiх космiчних цивiлiзацiй» наводяться скупi данi:
«Войовнича цивiлiзацiя досягла свого найвищого розквiту 70 тисячолiть тому. Ропухи навчились розщеплювати атоми i створювати бiороботiв, завоювали третину Всесвiту i на завойованих територiях встановили державний устрiй – тиранiю.
Цивiлiзацiя загинула вiд потужного ядерного вибуху.
Апсу, Дiамат, Таму – останнi представники, яким вдалося врятуватися i проiснувати ще пiвстолiття пiсля загибелi Ропухii. Смерть гiгантiв думки вiдбулася через вiдсутнiсть необхiдноi енергii…»
Ознайомившись з цiею скупою iнформацiею та проаналiзувавши подii недалекого минулого Тад розповсюдив звернення до Мiжзоряноi Космiчноi Служби, в якому мовилося:
«Імена – Апсу, Дiамат, Таму. Сiамськi близнюки. Належать до розряду холоднокровних, пiдвиду Ропух, на зрiст вищi 15 метрiв. Останне мiсце роботи – спiвдеректори Інформацiйноi служби сонячноi системи (ІССС). Володiють iнформацiею, що становить всесвiтню таемницю i може зашкодити мешканцям СС та iн. галактик.
Вкрай небезпечнi рецидивiсти. Нащадкiв не мають. Востанне були помiченi на вiллi «Бiлий корабель» у краiнi Морау у сузiр’i Рисi. Мають прямий доступ до таемних сайтiв, що дозволяе iм першими здобувати iнформацiю. Знання мов – украiнська, польська, французька, англiйська, нiмецька, фарсi, iталiйська, iспанська, есперанто.
Спецiальнiсть – генна iнженерiя.
Стажування: Медичний коледж. Мiсто Торонто. Земля (2299).
Астрономiчна Академiя. Сузiр’я Медузи Горгони (90).
Аристократи, палять «Мальборо», грають в бiльярд, тенiс, гольф.
Особливi прикмети – носять кольоровi контактнi лiнзи.
Хобi – астрономiя i лiтература.
У випадку появи подiбних iстот у вашому космiчному просторi прохання повiдомити про це головний галактичний мозок – Тада.»
6. В дорогу
Координат континенту Х ви не знайдете на жоднiй картi всесвiту. Це лiтаючий уламок бiлого айсберга. Траекторiю польоту диктуе його власний розум. Востанне телескопи зафiксували вторгнення континенту у Волосся Веронiки 100 рокiв тому.
Х простояв там кiлька земних рокiв i попростував у напрямку Гончих Псiв. На континентi знаходиться единий об’ект – бактерiологiчна лабораторiя, де працюе штат з кiлькох десяткiв чоловiк. В лабораторii розробляють таемний проект «Капсула».
А тепер помiркуемо логiчно: якщо декiлька раз поспiль облетiти з рiзною швидкiстю галактику – натрапиш на континент Х, або, принаймнi, на розгадку траекторii його польоту.
…Дурницi, у нього немае траекторii. Це божевiльний континент, який мчить у просторi без будь-якоi мети…
… Мотивацiя його руху незрозумiла нам, але це не означае безумства…
… Медуза мае рацiю. Якби ти був Х, в який бiк ти полетiв би?…
… Думаю це невдалий шлях до розгадки. Я не континент, щоб я не сказав це все-одно, що ткнути пальцем в небо…
…Що ти пропонуеш…
…Провести деякi математичнi розрахунки…
…Були вже такi розумники…
…Якщо добряче помiзкувати, то все ж певну логiку у його вчинках можна помiтити. У кожнiй площинi, в якiй опинявся Х, вiн окреслюе геометричну фiгуру – параболу, трапецiю, трикутник, напвiколо. Усi цi фiгури нагадують гору…
…За винятком зигзагу, накресленого у сузр’i Андромеди у 1700 роцi.
…Зигзаг теж гора з кiлькома вершинами.
Це схоже на гру в брей-ринг. Скiльки б не було думок – вiдповiдь одна.
Доки мiж Дельфiном, Медузою i Людиною в масцi тривав обмiн думками свiтло встигло тричi шугонути навколо земноi кулi.
В умовах, що склалися, треба мислити швидко.
Вирiшено облетiти галактику тричi зi швидкiстю 25, 59 i 100 км/сек.
А тепер забудемо все щойно передумане у цiй кiмнатi, пройдемо крiзь стiни i виконаемо завдання, не згадуючи про нього.
Вiдтодi як рiшення про вiдлiт трьох просвiтлених Асамблеi перетворилося iз гiпотези у реальнiсть, вони дали обiтницю «не думання i не говорiння про цiль польоту нiде окрiм темноi кiмнати».
Думки мають iмпульси, якi можна зчитувати. Час iснування таких iмпульсiв у просторi необмежений. Натрап на них ропуха – вона спробуе перешкодити виконанню завдання.
Якщо виникае потреба щось обговорити, три детективи спiлкуються подумки у чорнiй кiмнатi.
Чорна, герметично закрита, вона не випускае думки назовнi. Через неможливiсть пiдсилитися у людську свiдомiсть, думки нудьгують, чахнуть, в’януть i перетворюються у напiвпримарнi форми комах та жукiв.
Коли трое детективiв востанне були в кiмнатi, примари дзижчали, мов надокучливi мухи i перешiптувалися мiж собою.
Але це iм не допоможе. Кiмната надiйно зачинена, а три детективи Асамблеi добре себе контролюють.
«Чи вiдомо вам прислiв’я «думки моi – вороги моi»? – звертаеться Людина в масцi до своiх колег. – Краще його не знати, або, принаймнi, не з власного досвiду…
Непогано було б зараз нi про що не думати, якомога довше нi про що… Ось ми сидимо з вами у кiмнатi, повiки нашi прикритi, тiло розслаблене. Перед очима чорна пустка. Вона густа як… стоп без порiвнянь. Пустка це хаос. Велике нiщо. Але ось по ii куточкам повзе свiтло.
Звiдкiль воно?
Вiд електричноi лампочки, зiрки, лiхтарика?…
Так, добре було б не думати, але…
…Але якщо це не вдаеться чи не краще уявити щось певне?…
Нi, не краще. Те, про що ти думаеш завжди асоцiативно близьке до того, про що згадувати не можна.
Людина в масцi заглянув в думки Медузи.
В уявi вона малювала якусь абстракцiю кольоровою крейдою. Вiн побачив в ii головi уламки слiв: «спершу була голуба фарба, 2856789 оранжева, помножити на, жовто-зелена, 436759 = додали червону…»
