скачать книгу бесплатно
Звук удару пролунав глухо, хтось застогнав крiзь зуби – Облом явно приклався до незграбного з усього розмаху.
– Ось тут ми i заночуемо, – сказав Бiгун, озираючись. – Та не чiпай ти його, Обломе! Покалiчиш – на собi будеш тягти!
– Ще чого, – огризнувся Облом. – Тут i закопаю!
Але жертву вiдпустив.
Мiсце, вибране Бiгуном для ночiвлi, виявилося не гiршим i не кращим за будь-яке iнше. Коротка вулиця, що закiнчуеться бетонним завалом. Похиленi фасади будинкiв, затягнутi плющем, нерiвнi дiри вiконних прорiзiв, iз яких уже подекуди стирчали гiлки вирослих усерединi дерев.
Узагалi-то для того, щоб тримати облогу, не годиться, надто вже хистко все виглядае, але Бiгун не збирався тримати облогу.
– Херове мiсце, – Свин шмигнув носом i сплюнув убiк. – Нас тут вiдразу знайдуть…
– А нам i треба, щоб нас вiдразу знайшли… – Бiгун зазирнув в отвiр дверей бiльш-менш цiлого двоповерхового будинку.
– Зараз знайшли? – запитав Свин.
Бiгун зiтхнув.
– Вранцi. Обломе!
– Що?
– Нехай розвiдники подивляться навколо. Можуть бути ще розтяжки…
– Вже. Будемо забиратися звiдси?
Бiгун похитав головою.
– Чекатимемо.
Рiзаний зупинив поруч iз ним коня, пiдiбрав поводи i, трохи розвернувшись у сiдлi, iз пiдозрою подивився на нового союзника.
– Ти зiбрався робити привал?
– Так.
– Я не залишу тут своiх людей.
– І не треба. Вiдiйди трохи назад, знайди укриття, тiльки таке, щоб ця вулиця прострiлювалася з твоiх ган-карiв, i тримай розвiдникiв поруч iз нами. Нехай нашорошать вуха. Якщо я домовлюся – покажешся. Якщо не домовлюся…
Бiгун усмiхнувся.
– Якщо я не домовлюся – буде по-справжньому весело. Про нас iз тобою герли складатимуть пiснi i спiватимуть iх бебикам… Але ми цих пiсень не почуемо. Такi справи, бро.
– Це втiшае, – сказав Рiзаний без тiнi посмiшки на спотвореному обличчi. – Чудовий план. І пiснi я люблю… Але ось помирати в моi плани не входить. Я краще почекаю Нещадного…
– Твоя справа, бро… Головне, щоби вчасно заговорили твоi кулемети…
Рiзаний ударив колiнами, розвертаючи коня, i поiхав геть, до своiх воiнiв, що стояли вiддалiк.
Бiгун вiдiйшов на пару крокiв, i поки фармерськi ган-кари розверталися у вузькому промiжку мiж будинками, сiв, спостерiгаючи, як його мисливцi готують мiсце для ночiвлi. Свин негайно влаштувався поруч, набив трубку конопляною смолкою з м’ятним листям i повiльно, iз задоволенням закурив. Запахло важким солодким дурманом. Облом одразу ж опинився поруч, подивився несхвально – запах трави мiг розноситися на квартал – але вiд затяжки не вiдмовився. Вдихнув пару раз – i знову зник.
