скачать книгу бесплатно
Захват i бiль битви. Перша свiтова у 211 епiзодах
Петер Енглунд
Карта свiту
Книга заснована на щоденниках i спогадах ii учасникiв. Автор, дослiджуючи архiви, вiдновив хiд подiй Першоi свiтовоi вiйни. Кожен iз дев'ятнадцятьох абсолютно рiзних людей з обох бокiв конфлiкту розповiдае про ту вiйну, що зазнав особисто, зокрема: багатодiтна американка, яка влiтку перебувала в маетку в Польщi; датський пацифiст, мобiлiзований до нiмецькоi армii; росiйська медсестра; австралiйка, яка приiхала на своiй вантажiвцi до Сербii, щоб служити в армii шофером; росiйський офiцер; нiмецький матрос; шукач пригод, латиноамериканець, вiд якого вiдмовляються всi армii, крiм османськоi; французький дипломат та iн.
Петер Енглунд показуе, як настрiй i сприйняття вiйни людиною змiнюеться вiд захоплення та ентузiазму до тотального страху i ненавистi… Автор таким чином уклав щоденниковi записи, що подii розгортаються послiдовно. Ми можемо побачити вiйну мiсяць за мiсяцем водночас на всiх фронтах.
Петер Енглунд
Захват i бiль битви: Перша свiтова в 211 епiзодах
Серiя «Карта свiту» заснована у 2010 роцi
Опублiковано за угодою з Партнерз iн Сторiз Стокгольм АБ, Швецiя
© Peter Englund 2008
© Н. В. Третьякова, переклад украiнською, 2016
© Л. П. Вировець, художне оформлення, 2016
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
…Усе, що народжуеться тортурного й страшного на ешафотах, у катiвнях, божевiльнях, операцiйних, пiд склепiннями мостiв пiзньоi осенi, – все не здаеться i вперто наполягае на своiй страшнiй дiйсностi. Ти хочеш його забути. Сон охоче стирае в мозку його борозни, але сновиддя скасовують роботу сну, знову прокреслюючи стертi знаки.
І ти прокидаешся, задихаючись, запалюеш свiчку у темрявi, i, як солодку воду, ковтаеш свiтанковi струменi спокою. Але на якому ж вузькому краечку тримаеться цей спокiй! Один незграбний рух – i знову погляд iде крiзь знайоме, дружне i за оманливими втiшними контурами ловить обриси жаху.
Райнер Марiя Рiльке
«Нотатки Мальте Лявридса Бригге», 1910[1 - Переклад з нiмецькоi Е. Сурiц.]
Лiто було чудесне, мало стати ще чудеснiшим. Ми всi безтурботно дивилися в майбутне. Пам’ятаю, як напередоднi вiд’iзду я йшов у Баденi з одним приятелем виноградниками. Тодi старий виноградар сказав нам: «Такого лiта, як це, давно вже ми не бачили. Якщо воно мине так само, вино ми отримаемо як нiколи. Це лiто люди запам’ятають надовго!»
Але не знав старий чоловiк у своiй блакитнiй куртцi винороба, якими пророчими виявилися його слова.
Стефан Цвейг
«Вчорашний свiт»,1942[2 - Переклад з нiмецькоi Г. Кагана.]
До читача
Ця книга – про Першу свiтову вiйну. Але не про те, що це була за вiйна – не про ii причини i подii, закiнчення та наслiдки, – а про те, яка це була вiйна. Мене цiкавили не так факти, як люди, не так хронiка, як враження, переживання i настроi. Я намагався реконструювати не хiд подiй, а свiт переживань.
Мене зацiкавила доля дев’ятнадцятьох людей: усi вони iснували насправдi (у книзi вiдсутнiй вимисел, у нiй використано рiзноманiтнi документи, якi цi люди залишили по собi), – усi вони невiдомi або забутi, бiльшiсть з них – скромного походження. У той час як Перша свiтова вiйна у суспiльнiй свiдомостi асоцiюватиметься, не без причини, з кривавою бiйнею Захiдного фронту, багато з цих героiв перебували тодi зовсiм в iнших мiсцях – на Схiдному фронтi, в Альпах, на Балканах, у Схiднiй Африцi та Месопотамii. Майже всi вони були молодшими – у вiцi близько двадцяти рокiв.
З-помiж цих дев’ятнадцятьох один загине, один зникне безвiсти, ще двое потраплять у полон, один буде прославлений як герой i ще один втратить здоров’я i перетвориться на живу руiну. Багато з них вiтатимуть початок вiйни, але потiм навчаться ненавидiти ii; iншi ж зненавидять вiйну з найпершого дня; одна людина залишиться вiрною в своiй любовi до вiйни вiд початку до кiнця. Один збожеволiе i буде помiщений у будинок скорботи, iншому не доведеться почути жодного пострiлу. І так далi. Тим часом, незважаючи на вiдмiннiсть доль, ролей, статi та нацiональностi, усiх iх об’еднуе те, що вiйна чогось iх позбавила: юностi, iлюзiй, надii, людяностi – життя.
Бiльшiсть iз цих дев’ятнадцятьох зазнають безлiч трагiчних i жахливих випробувань, але все ж у центрi уваги – вiйськовi буднi. У деякому розумiннi ця книга – антиiсторiя, оскiльки я прагнув знайти вiдображення епохальноi подii в ii найдрiбнiшiй часточцi, якою е окрема людина зi своiми переживаннями. Про меланхолiчний скепсис з приводу своеi власноi професii, що став iмпульсом для такого пiдходу, я розповiм, можливо, iншим разом.
Понедiлок, 30 червня 2008 року, у вiкно стукоче дощ.
П. Е.
Захват i бiль битви: Перша свiтова в 211 епiзодах
Присвячуеться пам’ятi Карла Енглунда,
рядового австралiйськоi армii,
службовий номер 3304,
3-тя австралiйська дивiзiя,
11-та бригада, 43-й пiхотний батальйон.
Учасника битв бiля Мессiн i Пашендейла 1917 року. Загинув у битвi поблизу Ам’ена 13 вересня 1918 року. Мiсце поховання невiдоме.
Дiйовi особи
Лаура де Турчинович – американка, одружена з польським аристократом, 35 рокiв.
Ельфрiда Кур – нiмецька школярка, 12 рокiв.
Володимир Лiттауер – росiйський кавалерист, 22 роки.
Павел фон Герiх – капiтан пiхоти в росiйськiй армii, за походженням фiнляндський швед, 41 рiк.
Рiхард Штумпф – нiмецький матрос Флоту вiдкритого моря, 22 роки.
Пал Келемен – кавалерист австро-угорськоi армii, угорець, 20 рокiв.
Андрiй Лобанов-Ростовський – вiйськовий iнженер росiйськоi армii, князь, 22 роки.
Флоренс Фармборо – сестра милосердя росiйськоi армii, англiйка, 27 рокiв.
Крестен Андресен (лiворуч) – солдат нiмецькоi армii, данець, 23 роки.
Мiшель Корде – французький чиновник, 45 рокiв.
Вiльям Генрi Докiнз – вiйськовий iнженер австралiйських частин, 21 рiк.
Софiя Бочарська – сестра милосердя росiйськоi армii, 21 рiк.
Рене Арно – пiхотинець французькоi армii, 21 рiк.
Рафаель де Ногалес – кавалерист османськоi армii, латиноамериканець, 35 рокiв.
Харвi Кушинг – польовий хiрург американськоi армii, 45 рокiв.
Ангус Б’юкенен – пiхотинець британськоi армii, 27 рокiв.
Олива Кiнг – шофер сербськоi армii, австралiйка, 28 рокiв.
Едуард Мослi – артилерист британськоi армii, новозеландець, 28 рокiв.
Паоло Монеллi – стрiлець iталiйськоi армii, 23 роки.
Вiк героiв зазначено на момент початку вiйни. Рiд iхнiх занять свiдчить, чим вони займалися у военнi роки.
1914
Податися на вiйну – не заради наживи або золота, не заради порятунку Батькiвщини i честi, навiть не для того, щоб перемогти ворога, щоб проявити себе, свою силу i волю, набути досвiду i навчитися вiдповiдати за своi вчинки. Ось чому я хочу податися на вiйну.
Хронологiя
28/6 Спадкоемець австро-угорського престолу Франц Фердинанд i його дружина вбитi в Сараево.
23/7 Австро-Угорщина ставить ультиматум Сербii.
28/7 Австро-Угорщина оголошуе Сербii вiйну.
29/7 Росiя проводить мобiлiзацiю проти Австро-Угорщини на пiдтримку Сербii.
31/7 Нiмеччина вимагае, щоб Росiя припинила мобiлiзацiю, але вона тривае.
1/8 Нiмеччина оголошуе загальну мобiлiзацiю, так само вчиняе союзна Росii Францiя.
2/8 Нiмецькi вiйська вторгаються до Францii та Люксембургу, росiяни вступають на територiю Схiдноi Пруссii.
3/8 Нiмеччина вимагае вiд Бельгii дозволу на вiльний прохiд своiх вiйськ. Вимога вiдхиляеться.
4/8 Нiмеччина вторгаеться в Бельгiю. Велика Британiя оголошуе вiйну Нiмеччинi.
6/8 Французькi вiйська вступають у нiмецьку колонiю Тоголенд.
7/8 Росiйськi вiйська вступають у нiмецьку Схiдну Пруссiю.
13/8 Австро-угорськi вiйська вступають до Сербii. Становище стае критичним.
14/8 Французькi вiйська вступають у нiмецьку Лотарингiю, але отримують вiдсiч.
18/8 Росiйськi вiйська атакують австро-угорську провiнцiю Галичина.
20/8 Падiння Брюсселя. Нiмецькi вiйська просуваються на пiвдень, до Парижа.
24/8 Початок вторгнення союзникiв до нiмецькоi колонii Камерун.
26/8 Початок битви пiд Танненбергом. Росiйське вторгнення до Схiдноi Пруссii вiдбите.
1/9 Початок битви пiд Лембергом. Вона стане найбiльшою поразкою Австро-Угорщини.
6/9 Початок англо-французького контрнаступу бiля Марни. Нiмецький похiд на Париж зупинений.
7/9 Початок другого вторгнення австро-угорських вiйськ до Сербii.
11/9 На заходi починаеться так званий «Бiг до моря».
23/9 Японiя оголошуе Нiмеччинi вiйну.
12/10 Початок першого з боiв у Фландрii.
29/10 Османська iмперiя розпочинае вiйну на боцi Нiмеччини.
3/11 Росiя вторгаеться в османську провiнцiю Вiрменiю.
7/11 Нiмецька колонiя Циндао в Китаi захоплена японськими i британськими вiйськами.
8/11 Початок третього вторгнення Австро-Угорщини до Сербii.
18/11 Початок наступу Османськоi iмперii на Кавказi.
21/11 Британськi вiйська окупують Басру в Месопотамii.
7/12 Початок другоi битви за Варшаву.
1
Недiля, 2 серпня 1914 року
Лаура де Турчинович прокидаеться рано-вранцi в Августовi
Невже ii найстрашнiшi побоювання справдилися? Невже ii чоловiк хворий, його поранено або навiть убито? Чи вiн зрадив ii?
Пiзне лiто. Погода була чудова, тепла, сонячна, з прегарними картинами навзахiд сонця. Вони переiхали до щойно вiдбудованоi вiлли, схованоi мiж озерами, просто в мальовничому Августовському лiсi. Дiти в ньому бавилися. А вони з чоловiком любили кататися човном по озеру короткими бiлими червневими ночами, зустрiчаючи схiд сонця. «Все дихало спокоем i красою… Це було мирне життя, сповнене простих радощiв».
Простота хутiрського життя була, звiсно ж, вiдносною. Мiстка вiлла вирiзнялася вишуканiстю обстановки. Господиню дому завжди оточувала прислуга, яка мешкала в окремому флiгелi. (Кожний з п’ятирiчних синiв-близнюкiв мав свою няню, а шестирiчна донька – власну гувернантку. Дiти iздили у вiзку, запряженому понi). Їхня сiм’я спiлкувалася з найшляхетнiшими представниками помiсного дворянства. Зимували вони зазвичай на Рив’ерi. (Потiм поверталися додому – без особливих складнощiв. У Європi легко можна було перетинати кордони, для цього навiть паспорт не був потрiбен). Будинкiв мали кiлька: крiм лiтньоi вiлли i великого будинку в Сувалках е ще квартира у Варшавi. Лаура де Турчинович, уроджена Блеквелл, живе спокiйним, комфортним життям. Скрикуе, бачачи мишей. Боiться грози. Трохи полохлива i соромлива. Ледве уявляе, що таке – готувати iжу.
З фотографii, зробленоi одного разу влiтку, дивиться весела, гордовита, цiлком щаслива жiнка, русява, у просторiй спiдницi, бiлiй блузцi та великому лiтньому капелюсi. Ми бачимо жiнку, звичну до спокою i статкiв, до того, що життя постiйно змiнюеться на краще. І в цьому вона була не поодинокою. Якщо до неi доходили чутки про заворушення i злодiяння, вона iгнорувала iх. І в цьому вона також не поодинока.
Так, лiто вдалося просто чудове. І воно ще тривало. У недiлю вони запрошують до себе на обiд гостей. Але де ж ii чоловiк? Ось уже кiлька днiв, як вiн виiхав до Сувалок на роботу вчора, саме в суботу, напередоднi святкування, вiн мав повернутися. Вони вирiшили почекати з обiдом. Але все марно. Вона вже почала турбуватися. Це так несхоже на нього. Де вiн може бути? Вона чекала i чекала, не стуливши повiк. Даремно. Давно вона так не хвилювалася за нього! Що могло статися? Вона заснула тiльки на свiтанку.
Лаура прокинулася вiд рiзкого стукоту у вiкно.
Четверта година ранку.
Вона поспiхом пiдвелася з лiжка, доки цей стукiт не збудив дiтей. Бiля вiкна маячiла чиясь постать. Спершу вона була подумала, що це хтось зi слуг вирушае на базар i прийшов за грiшми та iнструкцiями. Але, на свiй подив, вона побачила блiде, серйозне обличчя Яна, лакея свого чоловiка. Вiн простягнув iй листiвку. Вона впiзнала письмо чоловiка.
Там було написано: «Оголошено вiйну. Негайно приiжджай разом iз дiтьми. Накажи прислузi спакувати найнеобхiднiше i приiжджай сьогоднi».
2