скачать книгу бесплатно
Долонi ii рук – дзеркальнi, з маленькими трiщинками. Вона бачила в них безлiч своiх вiдображень. Дивилася уважно в очi своiх вiдображень i намагалася цим вмертвити себе, бо не отримувала прощення у того, у кого його просила. Молилася сама собi. Всi ступнi нiг у неi були прикиданi землею. Перiодично вона набирала в обидвi жменi землi i посипала нею собi голову. Завдяки цим посипанням ступнi й були прикиданi. Вона поволi сипалася з голови i спини якраз на те мiсце де мали бути ступнi. А на полi не було жодноi рослинки аж поки сягало бачення, бо не росло тут нiчого, хоча земля була не зовсiм сухою. На видноколi жодноi живоi душi, навiть тварин. Тiльки духи ii намагалися знову бути пiдвладними iй. Духи смертi роiлися бiля неi i просили накормити iх бобами. Не мала нинi вона iжi для них. Боби – iжа мертвого свiту.
