скачать книгу бесплатно
Левенгук, лукаво усмiхаючись, почав запевняти, що для нього немае бiльшоi радостi, як пояснити своему вельмишановному приятелевi знаки на дошцi, якi вiн сам же й накреслив, наскiльки йому вистачило його мiзерних знань у цiй справi.
А думки його казали: «Ого! Он ти куди хилиш, голубе! Що ж, непогану пораду дав тобi майстер Блоха! Хочеш, щоб я сам своiм тлумаченням таемничоi дошки допомiг тобi з’ясувати, в чому полягае магiчна сила твоеi дорогоi особи? Я мiг би тобi щось збрехати, але навiщо? Однаково, якщо я навiть казатиму тобi правду, ти нi на йоту ii не зрозумiеш, а лишишся таким самим йолопом, як i був. Менi легше i зручнiше не морочити собi голови новими вигадками, а розповiсти тобi про знаки на дошцi стiльки, скiльки я вважатиму за потрiбне».
Тепер Перегрiнус знав, що коли вiн i не довiдаеться про все, то принаймнi не почуе брехнi.
Левенгук висунув на середину кiмнати раму, схожу на мольберт, i поставив на неi дошку. Потiм вони обое всiлися перед дошкою i мовчки втупилися в неi очима.
– Ви, може, й не здогадуетесь, – почав нарештi врочисто Левенгук, – ви, може, й не здогадуетесь, Перегрiнусе Тисе, що тi риски, тi знаки на дошцi, якi ви так уважно роздивляетесь, – то ваш власний гороскоп, який я накреслив за таемничими законами астрологiчного мистецтва пiд час сприятливого розташування сузiр’iв. «Звiдки у вас таке зухвальство, як ви смiете проникати в плетиво моiх життевих стежок, вiдкривати таемницi моеi долi?» – могли б ви спитати мене, Перегрiнусе, i мали б на те цiлковите право, коли б я не був спроможний зразу ж довести вам свое внутрiшне покликання до цього. Менi невiдомо, чи ви знали славетного рабина Ісаака Бен Гаррафада[32 - Ісаак Бен Гаррафад – цей еврейський священик жив у XII ст.] або хоча б чули про нього. Багато глибоких знань мав рабин Гаррафад i серед них рiдкiсний дар читати на обличчi людини, чи душа ii жила вже ранiше в якомусь iншому тiлi, чи вона цiлком свiжа й нова. Я був ще дуже молодий, коли старий рабин помер вiд нестравностi шлунка, переiвшись смачноi страви з часнику. Євреi так швидко понесли його тiло на цвинтар, що небiжчик не мав часу зiбрати й захопити а собою всi своi знання й таланти, якi розсiяла хвороба. Радiснi спадкоемцi подiлили iх мiж собою, але я встиг поцупити з-пiд самого iхнього носа дивовижний хист ясновидiння якраз тiеi митi, коли вiн трiпотiв на вiстрi списа, що його ангел смертi приставив до грудей старого рабина. Так той незвичайний хист перейшов до мене, i я, як рабин Ісаак Бен Гаррафад, бачу по обличчi людини, чи ii душа жила вже в iншому тiлi, чи нi. Ваше лице, Перегрiнусе Тисе, першого ж разу, коди я глянув на вас, викликало в менi дивнi думки i сумнiви. Я знав напевне, що ваша душа iснувала задовго до вашого теперiшнього життя, але яких вона набирала форм, нiяк не мiг побачити. Довелося вдатись до сузiр’iв i скласти ваш гороскоп, щоб розгадати цю загадку.
– І ви щось дiзналися, – перебив Перегрiнус приборкувача блiх, – ви щось дiзналися, пане Левенгуку?
– Аякже, – вiдповiв Левенгук ще врочистiше, – аякже! Я дiзнався, що психiчна основа, яка тепер надае життя гарному тiлу мого дорогого приятеля, пана Перегрiнуса Тиса, iснувала вiддавна, хоч, правда, тiльки як iдея без усвiдомлення свого образу. Гляньте сюди, пане Перегрiнусе, уважно подивiться на червону крапку посеред дошки. Це не тiльки ви самi; ця крапка – ще й той образ, якого ваша психiчна основа в тi часи не могла усвiдомити. Блискучим карбункулом лежали ви тодi в глибоких надрах землi, а над вами, простягтись на зеленiй поверхнi, спала прекрасна Гамагея, тiльки в тiй несвiдомостi розчинявся i ii образ. Дивнi лiнii, незнайомi розташування зiрок перетинають ваше життя вiд того часу, коли iдея набула образу i стала паном Перегрiнусом Тисом. Ви, самi того не знаючи, володiете талiсманом. Цей талiсман i е червоний карбункул; можливо, що король Секакiс носив його як коштовну оздобу в своiй коронi або що вiн сам до певноi мiри був карбункулом; ну, та як би там не було, а вiн тепер у вас, але збудити його сонну силу мае одна подiя. А коли сила вашого талiсмана збудиться, то вирiшиться й доля однiеi нещасноi, що досi жила уявним життям помiж страхом i непевною надiею. Ох! Найглибше магiчне мистецтво могло дати чарiвнiй Гамагеi лише уявне життя, бо талiсман, що единий мiг би тут подiяти, у вас було вкрадено! Тiльки ви ii вбили, i тiльки ви здатнi вдихнути в неi життя, коли карбункул запалае у ваших грудях!
– А ви можете, – знов перебив пан Тис приборкувача блiх, – а ви можете пояснити менi, пане Левенгуку, що це за подiя, яка мае збудити силу талiсмана?
Приборкувач блiх витрiщив очi на Перегрiнуса. В нього був такий вигляд, наче вiн раптом опинився в незручному становищi й не знае, що сказати. А думки в нього були такi: «Хай йому чорт, як воно так вийшло, що я сказав бiльше, нiж хотiв сказати? Аби хоч був не пробалакався про талiсман, якого цей щасливий нiкчема носить у собi i який може дати йому таку владу над нами, що нам усiм доведеться танцювати пiд його дудку! А тепер щоб я ще й розказав йому про подiю, вiд якоi залежить пробудження сили його талiсмана? Але що ж менi робити? Признатися, що я сам цього не знаю, що мое мистецтво безсиле розв’язати вузол, у який сплiтаються всi лiнii, i що менi навiть стае млосно, коли я розглядаю цей головний зоряний знак гороскопа, i моя шановна голова самому менi здаеться яскраво розмальованим картонним бовванцем для нiчного ковпака? Нi, не признаюся, бо це тiльки принизить мене, а йому дасть у руки зброю проти мене. Краще збрешу щось таке, щоб у цього бевзя, який вважае себе за бозна-якого розумного, мороз пiшов поза шкiрою i йому перехотiлося далi надокучати менi запитаннями».
– Найдорожчий пане Тисе, – знов озвався приборкувач блiх, удаючи дуже стурбованого, – найдорожчий пане Тисе, не вимагайте вiд мене, щоб я розповiв вам про ту подiю. Ви знаете, що хоч гороскоп i дае нам чiткi й докладнi вiдомостi про деякi майбутнi обставини нашого життя, але вiчна премудрiсть завжди тримае вiд нас у таемницi, чим скiнчиться загрозлива, небезпечна ситуацiя, i тут можливi й допустимi тiльки непевнi тлумачення. Я надто вас люблю, дорогий пане Тисе, як чудову, щиру людину, щоб передчасно непокоiти й лякати вас, бо якби не любив, то принаймнi сказав би вам, що подiя, яка мае дати вам усвiдомлення своеi могутностi, може призвести й до того, що ви тiеi самоi митi в страшних, пекельних муках втратите свiй теперiшнiй образ. Але нi! Я про це теж мовчатиму i бiльше не скажу жодного слова про гороскоп. Тiльки не лякайтеся, дорогий пане Тисе, хоч справи дуже кепськi i я, за всiма своiми науковими даними, навряд чи зможу пообiцяти, що все скiнчиться добре. Можливо, вас усе ж таки врятуе вiд страшноi небезпеки якесь цiлком непередбачене розташування зiрок, що тим часом лежить поза межами наших спостережень.
