скачать книгу бесплатно
Перший рехiдор
У Овечiй десь Криницi;
як вiдомо, в тiм мiстечку
головний його осiдок.
Вiн усiм своiм пiдданцям
неймовiрнi чинить кривди, —
вiд гвалтовноi сваволi
стогнуть люди нещасливi.
Король
Є у вас якiсь призвiдцi?
Другий рехiдор
Нi, сеньйоре любий, звiдки?
Нашi шляхтичi усi
у полонi, хто не вбитий.
Донья Ісабела
Ясно вказуе це дiло,
що робити треба нам:
вiдсiч дать бунтiвникам,
силi протиставить силу.
Зараз саме слушний мент
пiдлу зраду побороти,
бо увiйде в цi ворота
до Кастильi претендент.
Король
Дон Манрiке, ви iдiть
зараз же з двома полками;
впоравшись з бунтiвниками,
там порядок наведiть.
З вами пiде граф де Кабра[22 - З вами пiде граф де Кабра з роду славних кордов’ян… – Дiего Фернандес де Кордова, граф де Кабра – один з правителiв мiста Кордови, згодом вкрив себе славою пiд час вiйни проти Гранадського емiрату. (Прим. Яреми Кравця)]
з роду славних кордов’ян;
мае вiн гучний талан
брати ворога за зябра.
Час настав, по всьому видно,
вдатись до рiшучих дiй.
Манрiке
Мудре слово, пане мiй,
уст твоiх монарших гiдне.
З перемогою вернуся,
як не згину у бою.
Донья Ісабела
Мужнiсть знаючи твою,
я за успiх не боюся.
Всi виходять.
Ява десята
Поле за Овечою Криницею.
Лавренсiя, Фрондо
Лавренсiя
Кинувши прання на кладцi,
я прийшла сюди з потоку,
щоб сказать тобi, Фрондосо, —
так поводитись негоже.
Вже помiтили всi люди,
що ти ходиш скрiзь за мною,
по всьому пiшли мiстечку
поголоски, поговори.
Ти ж нiвроку, хлопець добрий
i хороший, i заможний,
i за iнших показнiший, —
от i вирiшила молодь,
парубки й дiвчата нашi,
i на вулицi, i в полi
ув один говорять голос,
що люблюся я з тобою.
Всi чекають дня, коли
паламар наш голомозий
нам у церквi пiсля служби
заповiдi оголосить.
Дбав би краще ти про те,
як зерном набить комори
та глеки широкогорлi
молодим вином наповнить,
нiж про тее женихання
та про любощi торочить;
хочу спати я спокiйно,
нащо здавсь менi той клопiт?
Фрондосо
Ой Лавренсiе, не смiйся
ти iз щироi любовi!
І життя менi, i смерть —
у твоiм единiм словi.
Знаеш ти, що я тебе
за дружину взяти хочу,
i так ставишся до мене…
Лавренсiя
Бо iнакше i не можу.
Фрондосо
Та невже ж не пожалiеш
ти мене в моему горi?
Я не iм, не п’ю, не сплю
через тебе днi i ночi!
Личко янгольське, а серце
невблаганне i жорстоке…
Милий боже, я шалiю!
Лавренсiя
То лiкуйся й будь здоровий.
Фрондосо
Я тодi здоровий буду,
як укупочцi з тобою
