скачать книгу бесплатно
До берега причалив човен. Це було пiратське суденце, в якому пливли трое – Смiхун i Старкi, а третьою була не бiльше i не менше, як Тигрова Лiлiя. Їi руки та ноги були зв’язанi, i вона знала, яка доля ii чекае. Індiанку хотiли залишити на каменi до скону, такий кiнець був навiть страшнiшим, нiж смерть у результатi пожежi чи тортур, бо про це не було написано в книзi ii племенi, тому дiвчина не знала, як через воду потрапити в щасливi мисливськi угiддя пращурiв. Проте ii обличчя залишалося незворушним, бо Лiлiя була донькою вождя i мала намiр прийняти смерть iз гiднiстю.
Пiрати спiймали iндiанку в ту мить, коли вона пiднiмалася на борт iз ножем у зубах. На кораблi не несли вахту, бо Гак вихвалявся, що його iм’я народжуе вiтер у морi, охороняючи судно на милю навколо. Тепер доля бранки також допоможе охороняти його. Ще один стогiн вчувався у цьому нiчному вiтрi.
У напiвтемрявi, яку вони принесли iз собою, два пiрати не зауважили скелю, аж поки не врiзалися в неi.
– Але ж ти й телепень, – гаркнув iрландський голос, це був Смiхун. – Ось скеля. Давай скинемо тут цю червоношкiру, i нехай собi тоне.
Однiеi хвилини iм вистачило, щоб перекинути вродливу дiвчину на камiнь. Вона була занадто горда, щоб чинити iм марний опiр.
По iнший бiк скелi двi голови погойдувалися на хвилях, Пiтера та Вендi. Вендi плакала, бо вперше в життi зiткнулася з трагедiею. Пiтер бачив багато трагедiй, але вiн про них усiх забув. Вiн не стiльки жалiв перед Вендi Тигрову Лiлiю, скiльки його обурювала несправедливiсть, тому замислив врятувати iндiанку. Найпростiше було, звiсно, дочекатися, поки пiрати вiдпливуть, але ватажок нiколи не обирае легких шляхiв.
