скачать книгу бесплатно
Надходить та година
Джеффрi Арчер
БестХронiки Клiфтона #6
«Надходить та година» (2016) – шоста книга серii «Хронiки Клiфтона», подii в якiй вiдбуваються у 1970–1978 роках.
Завдяки публiкацii у пресi передсмертного листа майора Фiшера Емма Клiфтон таки виграла суд проти ледi Вiрджинii Фенвiк i залишилася на посадi голови правлiння «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв». Однак цей же лист змусив брата Емми, сера Джайлза Беррiнгтона, вiдмовитися вiд полiтичноi кар’ери.
Ледi Вiрджинiя, аби виправити свое скрутне фiнансове становище i врятуватися вiд кредиторiв, вирiшуе провернути шахрайську оборудку i розвести на великi грошi американського мiльйонера Сайруса Д. Гранта ІІІ.
Автору книжки про Сталiна «Дядько Джо» Анатолiю Бабакову, засланому до Сибiру, присуджують Нобелiвську премiю, i Гаррi Клiфтон, який зробив усе можливе й неможливе, аби ця книга була опублiкована, мае виступити на врученнi премii замiсть автора…
Закiнчення сiмейноi саги читайте у романi «Людиною вiн був».
Джеффрi Арчер
Надходить та година: роман. Хронiки Клiфтона VІ
Умберто та Марii-Терезi
Щира подяка за безцiннi поради та зауваження Саймону Бейнбриджу, Елiсон Принс, Кетрiн Рiчардс, Мерi Робертс, доктору Нiку Робiнсу, Наташi Шекар, Сьюзен Вотт i Пiтеру Воттсу
© 2016 by Jeffrey Archer
© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2021
© М. С. Мендор, художне оформлення, 2021
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019
Пролог
У динамiку почувся трiск.
– Усiх, хто бере участь у справi «Ледi Вiрджинiя Фенвiк проти панi Емми Клiфтон…».
– Присяжнi, мабуть, уже ухвалили рiшення, – сказав Трелфорд уже на ходу.
Вiн озирнувся, щоб переконатися, чи йдуть вони за ним, i помiтив ще декого. Вiн гукнув, але нiхто не озвався. Себастьян пiшов уперед, аби вiдчинити дверi до судовоi зали номер чотирнадцять, де його мати з батьком могли зайняти своi мiсця.
Емма надто нервувала, щоб розмовляти, й, остерiгаючись найгiршого, тривожно глянула через плече на Гаррi, який сидiв позаду неi, поки чекали, коли повернуться присяжнi.
Коли до зали засiдань увiйшла суддя Лейн, усi пiдвелися. Вона вклонилася, перш нiж зайняти свое мiсце. Емма перевела всю увагу на зачиненi дверi бiля лави присяжних. Довго чекати не довелося, дверi вiдчинилися, i судовий пристав знову завiв до зали дванадцятьох осiб. Якийсь час вони шукали своi мiсця, наступаючи одне одному на ноги, як театрали, що припiзнилися. Судовий пристав чекав, поки вони всядуться, перш нiж тричi грюкнути палицею об пiдлогу й вигукнути:
– Прошу встати старшину присяжних!
Той пiднявся на всi своi п’ять футiв i чотири дюйми зросту й звiв погляд на суддю. Їi честь Лейн нахилилася вперед i запитала:
– Ви винесли вердикт, iз яким погодилися всi?
Емма вирiшила, що серце вистрибне з ii грудей, поки чекала вiдповiдi.
– Нi, ваша честь.
– Чи дiйшли вирiшення з перевагою щонайменше у десять голосiв проти двох?
– Так, ваша честь, – сказав старшина присяжних, – але, на жаль, останньоi митi один iз нас передумав, тому результат становить дев’ять голосiв проти трьох. Не впевнений, що положення змiниться, тому ще раз прошу ваших вказiвок, що нам робити далi.
– Ви вiрите в те, що зможете досягти переваги у десять голосiв проти двох, якщо я вам дам трохи бiльше часу?
– Так, ваша честь, оскiльки з одного конкретного питання всi дванадцятеро з нас дiйшли згоди.
– З якого саме?
– Якби нам дозволили дiзнатися змiст листа, який майор Фiшер написав пану Трелфорду, ми могли б винести вердикт доволi швидко.
Погляди всiх присутнiх були прикутi до суддi, окрiм сера Едварда Мейкпiса, який пильно придивлявся до Трелфорда. Той був або досвiдченим гравцем у покер, або не хотiв, щоб присяжнi дiзналися, що було в цьому посланнi.
Трелфорд пiдвiвся й потягнувся до своеi внутрiшньоi кишенi, проте виявив, що листа там уже немае. Вiн зиркнув в iнший бiк зали й побачив, як усмiхаеться ледi Вiрджинiя.
Адвокат усмiхнувся iй у вiдповiдь.
Гаррi й Емма Клiфтон
1970–1971
1
Присяжнi покинули своi мiсця.
Їi честь попросила сiмох чоловiкiв i п’ятьох жiнок востанне спробувати домовитися. Суддя Лейн звелiла iм повернутися наступного ранку. Вона вже починала думати, що найвiрогiднiше присяжнi так i не зможуть прийняти якогось рiшення. Коли вона встала, усi присутнi в судовiй залi пiдвелися й вклонилися. Суддя кивнула у вiдповiдь, але лише пiсля того, як вона вийшла, у залi оновився гомiн.
– Будьте такi ласкавi супроводити мене до мого кабiнету, панi Клiфтон, – запропонував Дональд Трелфорд. – Там ми зможемо обговорити змiст листа майора Фiшера та чи потрiбно його оприлюднювати.
Емма ствердно кивнула.
– Я б хотiла, аби до нас приедналися мiй чоловiк i брат, якщо це можливо, позаяк знаю, що Себастьян мае повернутися до роботи.
– Певна рiч, – погодився Трелфорд, зiбрав своi папери i, не кажучи бiльше нi слова, вивiв iх iз зали суду та широкими мармуровими сходами спустився на перший поверх.
Коли гурт вийшов на Стренд, зграя журналiстiв оточила iх, блимаючи спалахами фотоапаратiв, i продовжувала докучати, поки вони повiльно пробиралися до канцелярii королiвського адвоката.
Коли вся компанiя прибула до «Лiнкольнс-Інн», що розташувався на старовиннiй площi, заповненiй охайними мiськими будiвлями, якi насправдi були робочими кабiнетами адвокатiв та iхнiх клеркiв, вони нарештi змогли лишитися самi. Пан Трелфорд повiв iх дерев’яними сходами, що безжалiсно скрипiли, на останнiй поверх будинку номер одинадцять, минаючи таблички з iменами, акуратно виведеними чорною фарбою на бiлоснiжних стiнах.
Коли Емма увiйшла до кабiнету пана Трелфорда, вона з подивом побачила, який вiн малий, але в «Лiнкольнс-Інн» не було великих офiсiв, навiть у голови канцелярii.
Коли вони повсiдалися, пан Трелфорд поглянув на жiнку навпроти себе. Панi Клiфтон виглядала спокiйною та врiвноваженою, навiть трималася, як стоiк, що рiдко траплялося з тими, хто стикався з можливiстю зазнати поразки та приниження, якщо… Адвокат вiдiмкнув горiшню шухляду свого столу, витягнув звiдти теку та передав копii листа майора Фiшера пану та панi Клiфтон, а також серу Джайлзу Беррiнгтону. Оригiнал залишався зачиненим у його сейфi, хоча правник не сумнiвався, що ледi Вiрджинiя якимось неймовiрним чином таки змогла отримати копiю листа, яку вiн мав при собi в судi.
Пiсля того як усi вони прочитали послання, написане вiд руки на бланку Палати громад, Трелфорд твердо заявив:
– Якщо дозволите менi подати це як доказ у судi, панi Клiфтон, я впевнений, що ми зможемо виграти справу.
– Про це не може бути й мови, – заперечила Емма, повертаючи свою копiю Трелфорду. – Я нiколи не могла б цього допустити, – додала вона з гiднiстю жiнки, яка знала напевне, що це рiшення може не лише знищити ii, але й забезпечити перемогу ii ворогу.
– Чи дозволите принаймнi висловити думку своему чоловiковi та серу Джайлзу?
Джайлз не став чекати дозволу Емми.
– Звiсно, це мають побачити присяжнi, адже як тiльки вони ознайомляться з листом, то приймуть одностайне рiшення на твою користь, i, що важливiше, Вiрджинiя бiльше нiколи не зможе показати свою пику привселюдно.
– Можливо, – спокiйно видихнула Емма, – але тодi тобi доведеться зняти свою кандидатуру на довиборах, i цього разу прем’ер уже не запропонуе тобi мiсце в Палатi лордiв як компенсацiю. І можеш бути певен одного, – додала вона: – Твоя колишня дружина вважатиме знищення твоеi полiтичноi кар’ери набагато бiльшим досягненням, нiж перемогу надi мною. Нi, пане Трелфорд, – продовжила вона, не дивлячись на брата, – цей лист залишиться сiмейною таемницею, i нам усiм доведеться жити з наслiдками цього рiшення.
– Ти вперта, як вiслюк, сестричко, – повернувся до Емми Джайлз. – А може, я не хочу провести решту свого життя, вiдчуваючи вiдповiдальнiсть за те, що ти програла справу, внаслiдок чого тобi довелося вiдмовитися вiд посади голови компанii Беррiнгтонiв. І не забувай, що тобi також доведеться сплатити судовi витрати Вiрджинii, не кажучи вже про компенсацiю, яку суддя тобi призначить для неi особисто.
– Це цiна, яку варто заплатити, – пручалася Емма.
– Вперта, як вiслюк, – повторив Джайлз дещо гучнiше. – І я впевнений, що Гаррi погодиться зi мною.
Усi вони обернулися до Гаррi, якому не було потреби читати лист удруге, позаяк вiн мiг повторити його дослiвно. Однак вiн розривався мiж бажанням пiдтримати свого найкращого приятеля й тим, що його дружина програе справу про наклеп. Те, що колись Джон Бакен[1 - Джон Бакен Твiдсмур (1875–1940) – шотландський письменник, полiтик, дипломат, 15-й генерал-губернатор Канади.] описав, як «опинитися мiж молотом i ковадлом».
– Не менi приймати рiшення, – сказав нарештi Гаррi. – Але якби це мое майбутне висiло на волосинi, я хотiв би, щоб лист Фiшера зачитали в судi.
– Двое проти однiеi, – пiдсумував Джайлз.
– Мое майбутне нi на чому не висить, – заперечила Емма. – І ти маеш рацiю, коханий, остаточне рiшення – за мною.
Вона мовчки пiдвелася зi свого мiсця, потиснула руку своему адвокату й промовила:
– Дякую, пане Трелфорде. Побачимось у судi завтра вранцi, коли присяжнi вирiшуватимуть нашу долю.
Трелфорд вклонився i зачекав, поки дверi за ними зачиниться, перш пробурмотiти собi пiд нiс:
– Їi краще було б охрестити Порцiею[2 - Порцiя Катона (померла 43-го або 42 р. до Р. Х.) – дружина Марка Кальпурнiя Бiбула, одного з найнепримиреннiших ворогiв Гая Юлiя Цезаря. Пiсля його загибелi пiд час громадянськоi вiйни стала дружиною свого двоюрiдного брата Марка Юнiя Брута, одного з убивць Цезаря. Порцiя знала про змову i, можливо, навiть пiдштовхнула чоловiка до участi в нiй. Наклала на себе руки, проковтнувши гаряче вугiлля, коли дiзналася про загибель Брута при Фiлiппах. В античнiй лiтературi Порцiя стала символом мужностi й давньоримських iдеалiв.].
* * *
– Як вам вдалося це отримати? – здивувався сер Едвард.
Вiрджинiя посмiхнулася. Сер Едвард сам навчав ii так поводитися: коли на перехресному допитi вiдповiдь не на вашу користь, нiчого не кажiть.
Однак сер Едвард не посмiхнувся.
– Якщо суддя дозволить пану Трелфорду представити це як доказ, – сказав вiн, розмахуючи листом, – я бiльше не буду певен, що ми виграемо справу. Ба бiльше, я певен, що тодi ми програемо.
– Панi Клiфтон нiколи не дозволить оприлюднити цей доказ, – самовпевнено заявила Вiрджинiя.
– Як ви можете бути цього певнi?
– Їi брат мае намiр балотуватися на довиборах вiд Бристольських докiв пiсля смертi майора Фiшера. Якщо цей лист оприлюднять, йому доведеться зняти свою кандидатуру на довиборах. І це покладе край його полiтичнiй кар’ерi.
Адвокати мають думати про все, окрiм ставлення до своiх клiентiв. Та не в цьому випадку. Сер Едвард точно знав, як вiн ставиться до ледi Вiрджинii – у судi чи поза ним.
– Якщо ви маете рацiю, ледi Вiрджинiе, – зауважив лiтнiй правник, – i вони не нададуть цей лист як доказ, присяжнi вважатимуть, що це не допоможе в справi панi Клiфтон. І без сумнiву, шальки терезiв схиляться на вашу користь.
Вiрджинiя розiрвала листа й викинула клаптики в кошик для смiття.
– Я згодна з вами, сер Едвард.
* * *
Десмонд Меллор знову забронював невелику конференц-залу в непопулярному готелi, де iх нiхто не впiзнае.
– Ледi Вiрджинiя е фаворитом на цих перегонах, – запевнив Меллор, займаючи свое мiсце на чолi столу. – Здаеться, Алекс Фiшер нарештi зробив хоч щось корисне.
– Фiшер не мiг би вибрати ще кращий момент, – вiдгукнувся Едрiен Слоун. – Але нам все одно доведеться тримати руку на пульсi, щоб захоплення «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв» вiдбувалося плавно.
– Не можу з вами не погодитися, – сказав Меллор. – Саме тому я вже пiдготував заяву для преси, яку хочу опублiкувати, як тiльки оголосять вирок.
– Але все ще може змiнитися, якщо панi Клiфтон дозволить прочитати лист Фiшера в судi.
– Можу вас запевнити, – промовив Меллор, – що цей лист нiколи не побачить свiт.
– Ви знаете, що в цьому листi, чи не так? – втрутився Джим Ноулс.
– Скажiмо так, я впевнений, що панi Клiфтон не хоче, щоб його побачили присяжнi. Це лише переконае iх, що нашiй любiй головi правлiння е що приховувати. Тодi вони неодмiнно приймуть рiшення на користь ледi Вiрджинii, i на цьому справа скiнчиться.
– Оскiльки вони швидше за все оголосять вирок завтра, – зауважив Ноулс, – я скликав екстрене засiдання ради директорiв на десяту годину ранку понедiлка. У порядку денному будуть лише два пункти. Перший – ухвалення вiдставки панi Клiфтон з подальшим призначенням Десмонда головою новоi компанii.
– А мое перше рiшення на посадi голови буде призначити Джима своiм заступником.
Слоун насупився.
– Тодi я попрошу Едрiена стати членом правлiння, щоб не залишити Сiтi й акцiонерам сумнiвiв у тому, що компанiя Беррiнгтонiв перебувае пiд новим контролем.
– Як тiльки iншi члени правлiння це прочитають, – правив Ноулс далi, розмахуючи заявою для преси, нiби це був порядок денний, – то невдовзi адмiрал та його товаришi вирiшать, що iм не лишаеться нiчого iншого, як написати заяви про вiдставку.
– Якi я неохоче прийму, – продовжив Меллор, перш нiж додати, – з важким серцем.
– Не впевнений, що Себастьян Клiфтон так легко пiддасться нашим планам, – зазначив Слоун. – Якщо вiн вирiшить залишитися у правлiннi, це може стати не зовсiм плавним переходом, який ви маете на увазi, Десмонде.
– Не уявляю, щоб Клiфтон захотiв стати директором «Судноплавноi компанii Меллора», пiсля того як ледi Вiрджинiя публiчно принизила його матiр не лише в судi, а й спаплюжила у кожнiй британськiй газетi.
– Ви маете знати, що в цьому листi, – повторив Ноулс.
* * *
Джайлз навiть не намагався змiнити рiшення сестри, бо розумiв, що це безглуздо.
Серед багатьох чеснот Емми була безмiрна вiдданiсть родинi, друзям i будь-якiй справi, в яку вона вiрила. Але iншою стороною цiеi медалi була впертiсть, яка iнодi дозволяла ii особистим почуттям переважати здоровий глузд, навiть якщо ii рiшення могло призвести до програшу справи про наклеп i навiть змусити подати у вiдставку з посади голови компанii Беррiнгтонiв. Джайлз це знав, бо й сам мiг бути таким же впертим. «Це наша сiмейна риса», – визнав вiн.
