скачать книгу бесплатно
Коли опустилася завiса, Гаррi зiзнався матерi, що закохався в Емму i хотiв би побратися з нею. Шоком стало те, що Мейзi, здавалося, не зрадiла цiй перспективi. Батько Емми, сер Г’юго Беррiнгтон, навiть не намагався приховати своiх почуттiв, хоча його дружина не могла собi пояснити, чому вiн так рiшуче виступав проти цього шлюбу. Звiсно, вiн не мiг бути аж таким снобом? Але, незважаючи на сумнiви обох батькiв, Гаррi з Еммою заручилися безпосередньо перед тим, як вступили до Оксфорда. Обое незайманi, вони вiддалися одне одному лише за кiлька тижнiв до свого весiлля.
Але весiльна церемонiя закiнчилася сльозами, адже коли священник промовив: «Якщо хтось може вказати якусь вагому причину, чому вони не можуть законно бути разом, нехай скаже негайно або замовкне навiки», Старий Джек, наставник Гаррi та старший товариш, не змiг змиритися i повiдомив, що знае таку причину.
Коли Гаррi дiзнався правду про те, ким може бути його батько, вiн був такий збентежений, що негайно покинув Оксфорд i вступив до торгового флоту, навiть не пiдозрюючи, що Емма вагiтна, або що, коли перетинатиме Атлантику, Англiя оголосить вiйну Нiмеччинi.
Опинившись в Америцi, Гаррi потрапив за грати за вбивство, якого вiн не скоював. Його звiльнили з в’язницi, щоб вiдправити на фронт, де вiн пiдiрвався на нiмецькiй мiнi. Й коли вiн нарештi повернувся до Англii, щоб возз’еднатися з Еммою, лише тодi виявив, що у нього е трирiчний син Себастьян. І минуло ще два роки, перш нiж вищий суд змiг вирiшити, що сер Г’юго Беррiнгтон не е батьком Гаррi, але, незважаючи на це рiшення, i вiн, i Емма усвiдомлювали, що законнiсть iхнього шлюбу можна оскаржити у ще вищому судi.
Гаррi з Еммою вiдчайдушно хотiли народити другу дитину, але вони дiйшли згоди не казати Себастьяну, чому вирiшили не робити цього. Гаррi нiколи, навiть на мить, нi в чому не звинувачував свою любу матусю. Не треба було глибоко копати, щоб виявити, що Мейзi була не першою робiтницею фабрики, яку спокусив Г’юго Беррiнгтон пiд час щорiчних вакацiй у Вестон-сюпер-Маре.
Коли сер Г’юго загинув за трагiчних обставин, Джайлз успадкував його титул разом iз маетками. Тож природний порядок речей було нарештi вiдновлено. Гаррi жив щасливо з Еммою, а Джайлз пережив два розлучення, а тепер ще й його полiтична кар’ера, здавалося, добiгала кiнця.
* * *
Емма витратила останнi три мiсяцi на пiдготовку до «великоi подii» i нiчого не залишила на волю випадку. Гаррi навiть змусили провести генеральну репетицiю його промови в iхнiй спальнi напередоднi ввечерi.
Триста гостей прибули до Садиби на вечерю, одягнувши чорнi краватки, щоб вiдсвяткувати сiмдесятилiття Мейзi, i коли вона увiйшла пiд руку з Гаррi, нiкому не складно було повiрити, що вона, либонь, була однiею з найбiльших красунь свого часу. Гаррi сiв бiля матерi й аж сяяв вiд гордощiв, хоча вiн дедалi бiльше нервував iз наближенням моменту, коли йому доведеться виголосити тост за здоров’я неньки. Його не так турбував виступ перед переповненою аудиторiею, скiльки перед матiр’ю…
Чоловiк розпочав iз нагадування гостям про видатнi досягнення Мейзi, незважаючи на мiзернi шанси. Вона пройшла шлях вiд офiцiантки в цукернi «Тiллi» до менеджера ресторану в Гранд-готелi – першоi жiнки, яка посiла цю посаду. Пiсля того як неохоче пiшла на пенсiю у вiцi шiстдесяти рокiв, Мейзi у зрiлi лiта вступила до Бристольського унiверситету, де вивчала англiйську мову, а за три роки закiнчила курс iз вiдзнакою, чого не зумiли досягти нi Гаррi, нi Емма, нi Себастьян – усi з рiзних причин.
Коли Мейзi пiдвелася, щоб висловити слова подяки, всi присутнi пiдхопилися разом iз нею. Жiнка розпочала свою промову, як досвiдчений професiонал, без нотаток i тремтiння:
– Усi матерi вiрять, що iхнi сини особливi, i я не виняток. Звiсно, я пишаюся багатьма досягненнями Гаррi не лише як письменника, але, що iще важливiше, як президента англiйського ПЕН-клубу й учасника кампанii вiд iменi своiх менш щасливих колег в iнших краiнах. На мою думку, його кампанiя за звiльнення Анатолiя Бабакова iз сибiрського ГУЛАГу е набагато бiльшим досягненням, нiж перше мiсце у списку бестселерiв «Нью-Йорк таймс». Але найрозумнiше, що коли-небудь зробив Гаррi, це те, що вiн одружився з Еммою. За кожним великим чоловiком… – смiх та оплески пiдказували, що аудиторiя погоджувалася з Мейзi. – Емма й сама по собi чудова жiнка. Перша жiнка – голова акцiонерноi компанii, але iй все одно вдаеться бути ще й зразковою дружиною та матiр’ю. І, певна рiч, мiй онук Себастьян, який, як менi кажуть, стане наступним головою Банку Англii. Це мае бути правдою, бо Себастьян сам менi це сказав.
– Я волiв би стати головою банку «Фартингс», – прошепотiв Себ тiтцi Грейс, яка сидiла поруч.
– На все свiй час, хлопче.
Мейзi закiнчила свою промову такими словами:
– Це найщасливiший день у моему життi, i я вважаю себе щасливою, що маю стiльки друзiв.
Гаррi зачекав, поки вщухнуть оплески, i знову пiдвiвся, щоб побажати Мейзi довгих рокiв життя та щастя. Усi гостi пiдняли своi келихи й продовжували веселитися так, нiби це була остання нiч променадних концертiв[3 - Променаднi концерти – восьмитижневий лiтнiй фестиваль класичноi музики, який проводили щороку, переважно в Королiвському Альберт-холi в Лондонi.].
– Менi прикро бачити тебе знову самого, Себе, – зауважила Грейс пiсля того, як вщухли оплески й усi повернулися на своi мiсця.
Себастьян промовчав, i Грейс узяла небожа за руку.
– Чи не настав нарештi час тобi прийняти той факт, що Саманта замiжня й мае свое життя?
– Хотiв би я, щоб усе було так просто, – зiтхнув Себастьян.
– А я шкодую, що не вийшла замiж i не народила дiтей, – звiрилася Грейс, – я цього навiть сестрi не казала. Але добре знаю, що Емма так хоче стати бабусею.
– Вона вже нею е, – прошепотiв Себ. – І я, як i ти, нiчого iй не сказав про це.
У Грейс вiдвисла шелепа.
– Сем народила донечку, ii звати Джессiка, – повiдомив Себастьян. – Менi достатньо було побачитися з нею лише раз, щоб збагнути, що це моя донька.
– Тепер я починаю розумiти, – сказала Грейс. – Невже немае жодного шансу, щоб ви iз Самантою змогли помиритися?
– Нi, поки живий ii чоловiк.
– Менi дуже шкода, – тiтка стиснула руку своему племiнниковi.
* * *
Гаррi зрадiв, коли побачив, як його швагер привiтно базiкае з Грiффом Гаскiнсом, агентом Лейбористськоi партii вiд Бристольських докiв. Можливо, хитрий старий лис усе ж зумiв переконати Джайлза рухатися вперед, незважаючи на отруйне втручання майора Фiшера. Врештi-решт, Джайлз змiг довести, що цей лист пересичений напiвправдою i явно мае ознаки зведення рахункiв.
– Тож ти нарештi прийняв рiшення про довибори? – запитав Гаррi, коли Джайлз вiдiрвався вiд Грiффа, щоб приеднатися до нього.
– У мене не було iншого вибору, – визнав Джайлз. – Два розлучення та стосунки зi схiднонiмецькою жiнкою, котра може виявитися шпигункою Штазi, не роблять iз мене iдеального кандидата.
– Але преса, схоже, переконана, що ким би не був кандидат вiд лейбористiв, вiн, без сумнiву, здобуде переконливу перемогу, доки теперiшнiй уряд торi залишаеться таким непопулярним.
– Не преса й навiть не електорат обиратимуть кандидата, а група чоловiкiв i жiнок, котрi входять до мiсцевоi комiсii з вiдбору, i можу сказати, Гаррi, що немае нiчого бiльш консервативного, нiж ця комiсiя лейбористiв.
– Я все ще впевнений, що вони пiдтримають тебе тепер, коли дiзналися правду. Чому б тобi не кинути шапку на ринг i нехай вони вирiшують?
– Я цього не зроблю, адже якщо вони мене запитають, як я ставлюся до Карiн, вiдповiдь може iм не сподобатися.
* * *
– Велика честь для мене бути запрошеним на таку чудову подiю, панi Клiфтон.
– Для мене теж велика честь познайомитися з вами, Хакiме, ваше iм’я було одним iз перших у списку гостей. Нiхто не мiг би зробити бiльше для Себастьяна, а пiсля цього вельми неприемного досвiду з Едрiеном Слоуном я назавжди залишуся у вас в боргу, адже знаю, що вашi спiввiтчизники таким не легковажать.
– Варто знати, хто вашi друзi, коли ви проводите стiльки часу, зиркаючи через плече, панi Клiфтон.
– Емма, – виправила вона. – А скажiть-но, Хакiме, що саме ви бачите, коли зиркаете через плече?
– Нечестиву трiйцю, яка, пiдозрюю, плануе воскреснути з мертвих i ще раз спробувати взяти пiд свiй контроль «Фартингс», а можливо, навiть i компанiю Беррiнгтонiв.
– Але Меллор i Ноулс бiльше не члени правлiння компанii, а Слоун позбувся навiть тiеi дрiбки репутацii, яку мав у Сiтi.
– Це правда, але це не завадило iм створити нову компанiю.
– «Меллор тревел»?
– Не думаю, що вони рекомендують своiм клiентам замовити вiдпочинок у «Судноплавнiй компанii Беррiнгтонiв».
– Ми виживемо, – запевнила Емма.
– І припускаю, що ви вже знаете, що ледi Вiрджинiя Фенвiк розглядае варiанти продажу своiх акцiй компанii Беррiнгтонiв? Моi шпигуни менi доповiли, що зараз iй трохи бракуе грошей.
– Справдi? Ну, я б не хотiла, щоб цi акцii потрапили в чужi руки.
– Немае потреби турбуватися про це, Еммо. Я вже доручив Себастьяну придбати iх, щойно вони з’являться на ринку. Будьте певнi, якщо хтось навiть замислиться про те, щоб знову напасти на вас, Хакiм Бiшара та його караван верблюдiв будуть у вашому розпорядженнi.
* * *
– Це Дiкiнс, чи не так? – уточнила Мейзi, коли якийсь худий чолов’яга середнього вiку з передчасно посивiлим волоссям пiдiйшов до неi, щоб вiддати шану.
Вiн був одягнений у костюм, який залишився, мабуть, ще зi шкiльних рокiв.
– Менi лестить те, що ви мене пам’ятаете, панi Клiфтон.
– Як я могла тебе забути? Зрештою, Гаррi нiколи не втомлювався менi нагадувати: «Дiкiнс вчиться у моему класi, але, чесно кажучи, вiн у вищому класi».
– І я довiв, що маю рацiю, мамо, – втрутився Гаррi, приеднуючись до них. – Адже Дiкiнс зараз професор кафедри грецькоi мови в Оксфордi. І, як i я, вiн загадково зник пiд час вiйни. Але поки я сидiв у буцегарнi, вiн ховався у мiсцi пiд назвою Блечлi-парк[4 - Блечлi-парк – маеток, розташований у Мiлтон-Кiнзi у графствi Бакiнгемшир. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни там мiстилася Урядова школа кодiв i шифрiв Великоi Британii, яка серед iншого зумiла зламати нiмецькi шифри «Енiгми».]. І вiн нiколи не розповiдав, що вiдбувалося за тими вкритими мохом стiнами.
– І сумнiваюся, що вiн коли-небудь це зробить, – докинула Мейзi, уважнiше придивляючись до Дiкiнса.
– Ви коли-небудь бачили «Трьох дурнiв»[5 - В англiйських оселях часто можна побачити картини, на яких зображенi два вiслюки з пiдписом «Трое дурнiв». Третiм мае бути той, хто дивиться на картину. Про неi згадуе Блазень у п’есi В. Шекспiра «Дванадцята нiч, або Як собi хочете».]? – запитав Джайлз, раптово з’являючись поруч iз Дiкiнсом.
– Яка вистава? – поцiкавився Гаррi.
– «Дванадцята нiч», – сказав Джайлз.
– Непогано, а який персонаж промовляе цi слова i кому?
– Блазень – серу Андреа Трясу.
– А кому ще?
– Серу Тобiо Гику.
– Вражае, – зауважив Дiкiнс, посмiхаючись своему давньому приятелю, – але, для альфи й омеги, яка дiя i яка сцена?
Джайлз замовк.
– Дiя друга, сцена третя, – пiдказав Гаррi. – А ви помiтили помилку в одному словi?
– Ви нiколи не бачили цiеi вистави?[6 - В оригiналi е слово never (нiколи) замiсть ever (коли-небудь).] – здивувалася Мейзi.
Усi трое замовкли, поки не пiдiйшла Емма й не сказала:
– Припинiть викаблучуватися. Це не зустрiч давнiх друзiв.
– Вона завжди любила проявляти владу, – сказав Джайлз, коли давнi шкiльнi друзi пiшли спiлкуватися з iншими гостями.
– Коли жiнка виявляе потяг до керiвництва, – мовила Мейзi, – ii вiдразу ж беруть на кпини, а коли чоловiк робить те саме, його вважають рiшучим i природженим лiдером.
– Так було вже двiчi, – пiдтвердила Емма. – Можливо, нам варто щось iз цим зробити.
– Ти вже зробила, люба.
* * *
Пiсля вiд’iзду останнього гостя Гаррi з Еммою проводжали Мейзi назад до котеджу.
– Спасибi за другий найщасливiший день у моему життi, – подякувала Мейзi.
– У своiй промовi, мамо, – нагадав Гаррi, – ти сказала, що саме сьогоднi найщасливiший день у твоему життi.
– Нi, це не зовсiм так, – вiдповiла Мейзi. – Це зарезервовано на той день, коли я помираючи знатиму, що ти все ще живий.
5
Гаррi завжди насолоджувався вiзитами до свого нью-йоркського видавця, але якось замислився, чи не змiнилося щось вiдтодi, коли Аарон Гiнзбург перебрав вiд батька посаду директора.
Вiн виiхав лiфтом на сьомий поверх, а коли дверi розсунулися, виявив там Крiстi, терплячу секретарку iще Гарольда Гiнсбурга-старшого, котра чекала на нього. Принаймнi це не змiнилося. Крiстi прудко провела його коридором до кабiнету директора. Тихо постукала у дверi перед тим, як вiдчинити iх, i дозволила Гаррi увiйти в iнший свiт.
Аарон, як i його батько ранiше, вважав помилкою канцелярii Всевишнього, що не народився по iнший бiк Атлантики. На ньому був двобортний костюм у смужку, мабуть пошитий на Севiл-роу[7 - Севiл-роу – вулиця в центральнiй частинi Лондона, на якiй розмiщенi культовi ателье з пошиву чоловiчого одягу.], бiла сорочка з накрохмаленим комiрцем i краватка в кольорах Єлю. Гаррi можна було пробачити за думку, що Аарон – клон батька. Видавець вийшов з-за столу, щоб привiтати свого улюбленого автора.
За цi роки вони стали друзями, i щойно Гаррi сiв у старовинний шкiряний фотель з iншого боку великого письмового стола видавця, вiн кiлька хвилин придивлявся до знайомого iнтер’еру. Стiни, обшитi дубовими панелями, на яких усе ще висiли свiтлини в технiцi сепii: Гемiнгвей, Фолкнер, Бакен, Фiцджеральд, Грiн, а вiднедавна i Сол Беллоу[8 - Сол Беллоу (1915–2005) – американський письменник, лауреат Пулiтцерiвськоi премii 1975 року за роман «Дар Гумбольдта» та Нобелiвськоi премii з лiтератури 1976 року – «за глибоко людське розумiння та тонкий аналiз сучасноi культури».]. Гаррi стало цiкаво, чи зможе вiн коли-небудь приеднатися до них. Вiн уже випередив накладами бiльшiсть авторiв на цiй стiнi, але Гiнзбурги не вимiрювали успiх самими продажами.
– Вiтаю, Гаррi! – той самий теплий i щирий голос. – Ви знову номер один. Вiльям Ворвiк стае популярнiшим iз кожною наступною книжкою, а прочитавши одкровення Бабакова про те, що Хрущов брав участь у вбивствi Сталiна, не можу дочекатися публiкацii «Дядька Джо». Я впевнений, що ця книга також посяде перше мiсце, хоч i в списку документальноi лiтератури.
– Це справдi дивовижна праця, – погодився Гаррi. – Менi б хотiлося, щоб це написав я.
– Пiдозрюю, що ви написали багато з цього, – зауважив Аарон, – бо виявляю вашу руку майже на кожнiй сторiнцi.
– Кожне слово – авторства Анатолiя. Я не що iнше, як його вiрний драгоман.
– Якщо хочете так вважати, то це менi лише на користь. Однак вашi найзатятiшi шанувальники можуть помiтити, як часто повторюеться ваш стиль i лексика.
– Тодi нам обом доведеться триматися однiеi лiнii, чи не так?
– Якщо ви так хочете…
– Я так хочу, – твердо промовив Гаррi.
Аарон ствердно кивнув.
– Я склав контракт на «Дядька Джо», який вимагатиме пiдпису панi Бабаковоi як представницi свого чоловiка. Я готовий запропонувати iй аванс у сто тисяч доларiв при пiдписаннi плюс десять вiдсоткiв роялтi.
– Скiльки примiрникiв плануете продати?
– Мiльйон, може, бiльше.
– Тодi я хочу, щоб роялтi зросло до дванадцятьох iз половиною вiдсоткiв пiсля перших ста тисяч продажiв i до п’ятнадцяти вiдсоткiв, коли продадуть чверть мiльйона примiрникiв.
– Я нiколи не давав таких гарних умов для першоi книги, – запротестував Аарон.
– Це не перша книга, а остання, одна-едина.
– Гаразд, я погоджуюся, – здався Аарон, – але за однiеi умови.
