banner banner banner
Невеличка драма
Невеличка драма
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Невеличка драма

скачать книгу бесплатно

– З радiстю скористуюсь вашим запрошенням при першiй же нагодi, – вiдповiв професор, i дiвчинi прикро стало вiд пихуватостi його тону. «Чому вiн зневажае нас?» – подумала вона.

– І я теж, Юрiю… я теж пiду, – сказав Льова.

Вони вийшли разом, i Славенко сказав на вулицi:

– От маеш живий приклад вечора, загиблого в недоцiльних балачках та порожньому змаганнi. І якби ми почали зараз ходити по будинках, де оце свiтяться вiкна, то скрiзь, безперечно, побачили б ту саму картину: електрична лампка, стiльцi, а на них люди, що сидять, курять i розмовляють. Це зветься «бувати в товариствi». І, звичайно, ми скрiзь побачили б одну з безлiчi дiвчат чи жiнок, круг якоi це товариство купчиться, як ошурка коло магнiту. Все це старе, друже, як свiт, i нудне без краю; це е нiкчемне повторювання того, що безлiч разiв уже повторювалось… Цей вечiр, коли хочеш, надзвичайно виразно показав менi, яку колосальну силу ще мае над людьми традицiя i скiльки працi ще треба докласти, щоб зрацiоналiзувати людськi вiдносини.

– Багато е нерозв’язаного, – сказав Льова. – І щомить трапляеться незрозумiле… Тобто, я хочу сказати, що ось уже, здаеться, розв’язав, а потiм бачиш, що нi, i… треба починати все спочатку.

– Розв’язати невелика рiч, але треба вмiти застосувати розв’язання до життя. Ми отруенi старими схемами, а розумова протиотрута в людинi ще тiльки виробляеться. Я говорю, звичайно, про загал… Власне, тiльки десять рокiв тому наша революцiя поклала початок масового виробу тiеi протиотрути. Так стоiть справа. І менi навiть виникае сумнiв, чи не пустився я сьогоднi в мiркування та суперечку з пiдсвiдомого бажання висунутись перед дiвчиною, з якою ти мене сьогоднi познайомив.

– А що ти думаеш… – жваво почав Льова.

– Я думаю, що це безглуздо й смiшно, – сухо урвав його бiохiмiк.

Коли Славенко вийшов, у кiмнатi ще на хвилину лишилась якась нашорошенiсть, немов по одвiдинах офiцiйноi особи, що з’явилась у неприемнiй справi.

– Намолов сiм мiшкiв… – пробурчав нарештi кооператор.

– Язика доброго мае, – сказав Дмитро.

Марта пiдвелася з лiжка.