скачать книгу бесплатно
Мов цариця в пурпурi,
Над всi гори найвище здiйма
Своi ребра понурi.
На найвищому шпилi гори,
Вище зломiв i кантiв
Хтось недвижно стоiть, мов один
З предковiчних гiгантiв.
Там високо над чвари землi,
Над всi шуми i згуки
Вiн стоiть i до неба простяг
Розпростертii руки.
У сходовому сяйвi небес,
В пурпуровiм промiнню
Колосальний його силует
Видно геть у пустиню.
І летять iз гебрейських шатрiв
Затурбованi зори,
Мов гонцi, до гiганта того
На осяянi гори.
«Се Мойсей!» – однi одним уста
Промовляють несмiло,
Та не вимовлять того, що там
У серцях защемiло.
Се Мойсей на молитвi стоiть,
Розмовляючи з Богом,
І молитва та небо боде,
Мов поломiнним рогом.
Хоч зацiпленi мiцно уста
І не чуть його мови,
Але серце його розмовля
І кричить до Єгови.
Пiдiймаеться сонце, пала
Вся небесная стеля;
І стоiть на молитвi Мойсей
Нерухомий, як скеля.
Вже полуденний демон степом
Шле знесилля i змору,
Та Мойсея мов руки чиiсь
Пiдiймають все вгору.
І схиляеться сонце униз
Вже над Фазга
вершини,
І ляга величезная тiнь
Вiд вершин на рiвнини.
І паде величезная тiнь
Вiд Мойсея востанне
Аж униз на гебрейськi шатри,
Мов батькiвське прощанне.
А по таборi пострах iшов:
«Боже, щоб у сю хвилю
Не закляв нас пророк, бо клятьба
Мала б дивную силу!
Вiд такоi молитви тремтять
Землянii основи,
Тають скелi, як вiск, i дрижить
Трон предвiчний Єгови.
І як вiн заклене нас тепер,
І як сонечко сяде,
То весь люд i весь край сей вночi
Без полики
пропаде».
XVI
А Мойсей борикався
, горiв,
Добивався до цiли,
А як нiч залягла на горi,
