скачать книгу бесплатно
Примовляючи так, Іцхак тягнув Тараса вбiк, i тiльки вiдiйшовши крокiв на десять, з таемничим видом жестом поманив парубка до себе. А коли Куниця нахилився лицем до лиця, корчмар дуже тихо, майже пошепки запитав:
– Скажи, Тарасе, що ви з батьком такого важливого i цiнного знайшли… чи гм… взяли в тимчасове користування? Причому, у самого… – Іцхак спочатку повiв головою вгору, але отямившись, рiзко вказав пiдборiддям вниз. – Ну, ти розумiеш, кого я маю на увазi?
– Навiть не здогадуюся… – вiдьмак постарався зберегти на обличчi наiвний вираз, але досвiдченому торговцю i чаклунський зiр без потреби, щоб побачити правду. Особливо, коли вiдповiдь йому i без пiдказки вiдома.
– Тiльки не треба менi морочити голову, пане Куниця! Щоб вони такий гевалт влаштували, то треба комусь поважному дуже мiцно на мозоль наступити. От я i цiкавлюся: де ж ви з батечком примудрилися на ратицях цю саму мозолю знайти i вiдтоптати? Чи Тимофiй сам провернув увесь гешефт, а ти тепер тiльки по векселях платиш?
– Дядьку Іцхак, – Тарас зiтхнув. – Давайте так: ви менi докладно розповiдаете, що тут сталося. А я потiм вiдповiм на вашi питання… якщо зумiю.
– Ну, добре… Тiльки навряд чи я скажу хоч щось, чого ти не знаеш чи не здогадуешся? Цим, котрi з рогами, захотiлося побачити тебе, i вони не придумали нiчого розумнiшого, нiж хапатися за мою дiвчинку. От я i питаю: яке вiдношення бiдна дитина мае до вашого гешефту? А головне – навiщо для цього турбувати стiльки людей? Налетiли, як сарана… Палили, гвалтували, вбивали… Невже не можна просто зустрiтися i все вирiшити, як серйознi… Втiм, ви слушно сопете носом, пане козак – вони не люди, а тому шляхетно вести себе не вмiють. А найняти посередника – кебети немае. Тож я не буду питати занадто багато, скажiть лише – ця, ммм… рiч справдi така цiнна?
– Так.
– Спасибi… Чорт, який всю цю метушню затiяв, теж так казав. І мав надiю вимiняти цю коштовнiсть на Ребекку. Ви можете не повiрити, але нечистий вважае, що моя дiвчинка достатньо цiнна для такого гешефту? До речi, я хочу поцiкавитися: ви би теж погодилися на обмiн?
Тарас похмуро промовчав. Ребекку вiн кохав усiм серцем, але вiддати за ii життя штандарт архiстратига Ми-хаiла, навiть якщо б релiквiя була у нього, напевно, не змiг би.
– Так, так… – старiючи просто на очах, кивнув Іц-хак. – Ісус, коли пiднiмався на Голгофу, про рiдних теж не надто думав… От i побратим ваш, Небаба, напевно, так само вирiшив. Тому i запропонував чортовi взяти його замiсть Ребекки i нас з Цилею. Обiцяючи, при розмовi з вами, пiдтвердити, що вся наша сiм’я вцiлiла тiльки завдяки заступництву нечистого. Гiдна людина… Я про побратима вашого, якщо ви не зрозумiли…
Корчмар помовчав хвильку, а потiм додав:
– Я ось про що подумав, Тарасе. Тимофiй, звiсно, гарне i звучне iм’я, але я був би дуже радий, якби мого першого внука назвали Степаном. Як думаеш, Ребекка не стане заперечувати?
Куниця заспокiйливо обiйняв схвильованого тестя за плечi.
– Не переймайтеся. Все буде добре. І зi Степаном, i з гешефтом… Я зараз вiдлучуся на деякий час. Мене отаман зi звiсткою чекае. Йому там ще з татарами треба усе до кiнця залагодити. Але скоро повернуся, обiцяю. Тодi й обговоримо всi справи, нiчого не приховуючи. Нiкуди не йдiть, чекайте мене тут. І нiякого чорта бiльше не бiйтеся. Нi рогатого, нi безрогого.
– Ми почекаемо… Тут хоч i не синагога, але теж цiлком затишно i спокiйно. І, якщо доведеться вмирати, – все краще, нiж у корчмi чи борделi. Хоча, скажу вам по секрету, доводилося знати кiлькох дуже пристойних людей, якi могли б з цим не погодитися. Так, так… Адже люди самi нiколи не знають до ладу: чого хочуть насправдi.
Іцхак довiрливо заглянув Тарасу в очi i знову змiнив тему.
– Я ось ще що наостанок сказати мушу… Ти собi потiм подумай трохи. І з батьком порадься… Якщо господар все одно знае, де його рiч, – чи не краще самим вiддати?.. За пристойну винагороду, звичайно. І якщо немае свiдкiв, якi б прямо вказували на вашу з Тимофiем причетнiсть до… еее… знахiдки, то взагалi немае про що турбуватися. Все буде вкрай пристойно i гарно, запевняю вас. Гешефт, як гешефт. Не ви першi i не ви останнi продаете краде… себто, я хотiв сказати, повертаете знайдене. Хочете, я сам про все домовлюся, i навiть грошi за вас перерахую… Чи що там за оплату належиться. Подумайте… Іцхак злого не порадить.
