скачать книгу бесплатно
– Постав кошика на стiльчик бiля свого лiжка й накрий його. Тобi треба годувати дитину раз чи двiчi на нiч, краще вiзьми обiгрiвач наверх. Якщо не вийде, клич мене, я прийду, буде лiкар чи нi.
– Сьюзан, а якщо воно плакатиме?
Проте дитя не плакало. Воно поводилося, на диво, добре… можливо, тому що маленький бiдний шлунок наповнився хорошою iжею. Воно проспало майже всю нiч, але Рiлла не зiмкнула очей. Вона боялася заснути, ану ж з дитиною щось станеться. О третiй вона приготувала дитинi iжу, бувши певною, що не кликатиме Сьюзан. Ох, невже це сон? Невже вона, Рiлла Блайт, попала в таку абсурдну ситуацiю? Їй було байдуже на нiмцiв бiля Парижа… iй було байдуже, чи вони вже в той Париж увiйшли… от би тiльки дитя не плакало, не кашляло, не задихалося й не страждало вiд конвульсiй. У дiтей бувають конвульсii, правда? Ох, i як вона могла забути попитати Сьюзан, як дiяти, якщо в дитини почнуться конвульсii? Вона гiрко зауважила, що тато дуже переймався здоров’ям мами та Сьюзан, а ii? Невже вiн думае, що вона зможе далi так жити без сну? Але тепер вона не здасться… тiльки не вона. Вона б доглядала за цiею противною малою тваринкою, навiть якби це ii вбило. Вона дiстане книгу про гiгiену для дiтей i нi вiд кого не залежатиме. Вона нiколи не прийде до батька за порадою… не турбуватиме маму… вона лише звертатиметься до Сьюзан у надзвичайних випадках. Вони ще побачать!
Вiдтак, коли пiсля двох ночей вiдсутностi панi Блайт повернулася додому й спитала Сьюзан, де ж Рiлла, ii просто шокувала лаконiчна вiдповiдь Сьюзан:
– Вона нагорi, панi лiкарко люба, вкладае свое дитя спати.
VIII. Рiлла приймае рiшення
Цiлi сiм’i й кожен зокрема вже призвичаiлися до нових умов i прийняли iх без жодних застережень. Уже через тиждень усiм здавалося, що дитя Андерсонiв жило в Інглсайдi здавна. Пiсля перших трьох безсонних ночей Рiлла знову спала, автоматично встаючи, коли доводилося. Вона купала, годувала й одягала так вмiло, нiби займалася цим усе свое життя. Їй не подобалася анi ця робота, анi сама дитина. Вона досi тримала ii так сторожко, наче то був якийсь вид маленькоi ящiрки, причому дуже тендiтноi. Але вона ретельно виконувала свою роботу, вiдтак не було в Глен Сент Мерi чистiшоi й бiльш доглянутоi дитини. Вона навiть щодня зважувала немовля, записуючи результати в щоденник. Але iнодi жалiсливо питала саму себе, чому лиха доля повела ii в той фатальний день стежкою Андерсонiв. Ширлi, Нан i Дi не дражнили ii так, як вона того очiкувала. Їх усiх вразив сам факт того, що Рiлла прийняла дитя вiйни. Можливо, i лiкар давав якiсь поради. Волтер, звичайно ж, нiколи ii не дражнив. Якось вiн сказав iй, що вона – молодець.
