скачать книгу бесплатно
Пер Гiнт
Генрiк Ібсен
Зарубiжнi авторськi зiбрання
П’еса «Пер Гiнт» багатогранна, глибока й актуальна. А написано ж ii 1867 року! У нiй е все: кохання, зрада, мрiяння, зiткнення з реалiями життя, полiтика, романтика, природа, бунт, грiхи, вiра, муки, метання, музика тощо.
У п’есi дуже непросто зрозумiти: де реальнiсть, а де вигадка, адже головний герой лiтае високо в хмарах частiше, нiж стоiть на землi. Мрiя про царювання та багатство кличе його в дорогу. Краiни, зустрiчi, злети й падiння… Проминуть довгi роки, перш нiж герой повернеться додому. Проте головне не в тому, чи вигаданi iстоти, яких зустрiчае вiн на своему життевому шляху, i чи реальнi подii, що вiдбуваються. Головне – дилема: за яким девiзом потрiбно жити – «Упиватися собою!» чи «Собою бути!»
Це фiлософська притча про людину, яка все життя прожила марно, був «нi грiшником, i не праведником», i тiльки пiд кiнець свого шляху вiн розумiе цю правду.
Генрик Ибсен
Пер Гiнт
© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015
Дiйовi особи
Оза – селянка, вдова
Пер Гiнт – ii син
Двi старi жiнки з мiшками зерна
Аслак – коваль
Весiльнi гостi
Пара переселенцiв – чоловiк i жiнка
Сольвейга та Мала Гельга, iхнi дочки
Музика з Гегштадта
Інгрид – його дочка
Жених i його батьки
Три пастушки
Жiнка в зеленiй сукнi
Дiд iз Довра
Придворний троль. Багато iнших тролiв
Молодi тролi – дiвчата й парубки
Вiдьми, домовики, лiсовики, гноми
Дегенерат. Голос iз пiтьми. Крики птахiв
Карi, жiнка
Мiстер Котон
Месье Бальон
Пани фон Еберкопф i Трумпетерштрале
Подорожнi. Злодiй i укривач
Анiтра – дочка начальника бедуiнiв
Араби, рабинi, танцiвницi
Кольос Мемнона – спiвак
Сфiнкс iз Гiзе
Доктор фiлософii, професор Бегриффенфельд, директор будинку для божевiльних у Каiро
Гугу – реформатор малабарськоi мови
Гуссеiн – схiдний мiнiстер
Фелах iз королiвською мумiею
Божевiльнi та iхнi доглядачi
Норвезький капiтан корабля i його команда
Невiдомий пасажир
Духовник
Похоронна процесiя. Урядник. Вiдливник[1 - Майстер (прим. ред.).]гудзикiв. Худий
Подii драми починаються на початку XIX столiття, а закiнчуються в шiстдесятих роках, частково вiдбуваються в Гудбрандськiй долинi та ii горах, частково на побережжi Марокко, в пустелi Сахарi, в будинку для божевiльних в Каiро, на морi тощо.
Перша дiя
І. Картина
Укритий лiсом згiрок, бiля загороди.
З гори спадае потiчок. По другий бiк – старий млин. Спекотний лiтний день.
Пер Гiнт, парубок мiцноi статури двадцяти рокiв спускаеться дорiжкою. Оза, його мати, маленька, тендiтна жiнка слiдкуе за ним, лютуючи.
Оза: Брешеш Пер!
Пер Гiнт: (не спиняючись) Нi, нi! Не брешу!
Оза: Забожись, коли це правда!
Пер Гiнт: Що божитись?
Оза: Тьху! Не смiеш!
Ти казок менi наплiв.
Пер Гiнт: (помовчавши) Нi, це правда, я божусь!
Оза: (забiгае перед ним) І тобi цього не стид?
Десь пропадеш, десь дiнешся,
Гави ловиш – сiно жде.
Цап тобi залiз у тiм’я,
Без штанiв бiжиш домiв,
Без добичi, голiруч, –
Й не соромишся – до цього
Матерi плести казок!
Отже – де ти стрiвся з цапом?
Пер Гiнт: У бiк вiд Гендина.
Оза: Ага!
Пер Гiнт: Сильно вихор дув вiдтiль,
Через що я й мiг безпечно
Крiзь гущавину пройти,
За якою вiн…
Оза: Так-так!
Пер Гiнт: Прислухаюсь нишком-тишком,
Як вiн б’е у снiг копитом,
Подивляю пишнi роги,
Що виблискують до сонця,
Пiдсуваюсь по камiнню,
Ледве в снiг не провалюсь,
Й бачу – олень велет-красень,
Звiр, якого десять лiт
Тут, повiр, нiхто не бачив!
Оза: Боже хрань!
Пер Гiнт: Аж грянув стрiл.
Цап скрутився, заметався,
Та за мить, нiм вiн пiднявся,
Я у нього на хребтi!
Лiве ухо – лап в долоню,
Нiж iз пiхви вже добув,
Мить – i в грудь його загоню…
Гу! Як зiрветься шалений,
Як брикне на рiвнi ноги,
Як рогами не метне!
Десь полетiв нiж i пiхва,
А мене вiн помiж роги
Як не вхопить, мов в клiщi,
Як не скочить, не шугне
Просто себе по хребтi…
Оза: Христе!
