banner banner banner
Шлях до серця виборця
Шлях до серця виборця
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Шлях до серця виборця

скачать книгу бесплатно


У канцелярських текстах часто трапляються слова дiючий, що виконуе, мае, здiйснюючи (вчинок), приймаючи (до уваги) i т. д. У невеликiй кiлькостi цi частини мови допустимi, i навiть потрiбнi, але iх нагромадження вважаеться яскравою ознакою канцелярщини.

4. Вживання пасивного стану та давноминулого часу

Зрозумiемо суть на прикладах.

Напевно, ви не раз чули вирази «було проведене прибирання», «постраждалим була надана медична допомога» i т. д. Замiсть цих виразiв краще вживати активнi дiеслова «допомогли», «прибрали».

5. Вiдсутнiсть займенникiв

Знеособленiсть у текстах дуже симптоматична та не випадкова. По-перше, тому що представники влади полюбляли приписувати собi чужi заслуги. По-друге, вони боялися покарання. Тому фрази на кшталт «Була проведена робота» дозволяли замаскувати виконавцiв.

Хух, я закiнчила перераховувати типи канцеляризмiв i поспiшаю вас заспокоiти: не потрiбно забивати собi голову фiлологiчними визначеннями. Достатньо простого чуття. Якщо вам текст видаеться важким – то повiрте своему вiдчуттю – таким вiн i е!

Перевiримо?

? «При наявностi бажання можна багато зробити по полiпшенню умов працi…».

? «Нами було проведено ряд заходiв з благоустрою прибудинковоi територii».

? «Полiклiнiка для обслуговування дитячого населення».

? «Обережно! Можливе падiння снiгових мас! Опади у виглядi дощу та снiгу».

? «Овладение ребенком родным языком».

? «Родители, которые не занимаются надлежащим образом воспитанием своих детей».

Як вiдчуття? Збагнули, про що йдеться?

Переглядаючи книгу «Код бестселера», я натрапила на фразу: «Проаналiзувавши нашу колекцiю (бестселерiв) на предмет дiеслiв…» Все: я тут же втратила iнтерес до цього «дослiдження». Тому що тi, хто сам пише такi важкi конструкцii, не здатнi адекватно проаналiзувати текст.

У журналiстiв навiть е жарт щодо авторiв, якi полюбляють такий стиль: «згiдно чинного законодавства я спас Родiну».

Якщо хтось з читачiв моеi книги досi не зрозумiв, у чому проблема канцеляриту, то таким людям не варто не те що писати тексти для масового оприлюднення, але й бути серед тих, хто приймае на роботу копiрайтерiв.

Певна, ви з iншоi категорii: не дуже зрозумiли про що йдеться, але на рiвнi вiдчуття здатнi вiдрiзнити «казенний» текст. І цього достатньо – йдiть за вiдчуттям!

Це не означае, що вищезгаданi слова повиннi повнiстю зникнути з ваших текстiв. Але е велика рiзниця мiж одноразовим використанням за конкретноi потреби i перенасиченням. Така ж, як мiж додаванням дрiбки солi та пересоленням.

Четверта проблема: банальнiсть

І серед людей бiльше копiй, нiж оригiналiв.

    Пабло Пiкассо,
    iспанських художник

Двi попереднi проблеми – штампи та канцелярит – стосувалися кожного конкретного речення. Тодi як банальнiсть, або, iншими словами, передбачуванiсть та заiждженiсть, стосуеться всього тексту та навiть персонажу взагалi.

Банальнiсть – невiддiльна частина нашого буття. Бiльшiсть прожитих днiв ми не можемо пригадати саме тому, що вони були банальними (повторюваними нiби за шаблонами, рядовими, звичними). Це нас дратуе та розчаровуе.

Таке саме враження на нас справляють i банальнi тексти. Навiть якщо ми iх дочитуемо до кiнця, зразу забуваемо, про що йшлося. Та бiльшiсть таких текстiв ми полишаемо у той момент, коли усвiдомлюемо iхню пересiчнiсть.

Легкiсть доступу до розповсюдження через мережу iнтернет призвела до того, що множиться кiлькiсть текстiв, якi нiхто нiколи не читае. Засмiчення текстами-пустушками iнформацiйного простору подiбне до розповзання смiтникових полiгонiв – настiльки ж бездумне та небезпечне.

Прес-служби полiтичних структур вимушенi регулярно видавати «на-гора» певну кiлькiсть матерiалiв, наче вiдпрацьовуючи якусь виробничу норму. Але кiлькiсть текстiв не означае потрапляння до мейнстриму.

Хто з вас читав книжки Дональда Трампа «Як стати багатим?», «Думай як мiльярдер», «Думай як чемпiон», «Трамп нiколи не здаеться», «Колишня велич Америки». Не читали? Навiть коли Трамп став президентом, iнтерес до його книжок залишився помiрним. Певна кiлькiсть людей реагують на прiзвище автора, але, якщо навiть дочитують опус до кiнця, не радять його iншим. Тому що написане у його книгах – переказ iнформацii, яку вже неодноразово тиражували численнi книги з маркетингу та психологii.

Мiстер Епатаж виявився посереднiм автором. А якщо банальний текст виходить з малоцiкавого джерела, то i поготiв залишаеться непомiченим.

До речi, приклад з Трампом доволi цiкавий, тому що вiн банальний автор, проте дуже небанальний персонаж.

У полiтицi – як у кiно. Якщо глядачу (виборцю) цiкаво спостерiгати за персонажем-кандидатом, то його рейтинг збiльшуеться.

Кого з кандидатiв у президенти 2019 року ви пам’ятаете? Чому низький рейтинг у Гриценко? І чому такий високий у Зеленського? Одна з причин такого становища – банальнiсть одних кандидатiв i здатнiсть вражати – iнших. Звичайно, це не едина причина – iншi розглянемо далi.

Бажаете поремствувати з приводу того, що шоумен на кшталт Зеленського чи Ляшка здатен набрати бiльше голосiв, нiж притомний, але стриманий державник? Не варто нарiкати на украiнський електорат. Аналогiчнi реакцii проявляють громадяни всiх демократичних краiн, навiть найбiльш розвинутих. Харизматично-поверховий Трамп виграв праймерiз у фахового Теда Круза. (Не знаете хто це? Природно, адже тих, хто програв, нiхто не пам’ятае).

Будь-якi нарiкання щодо бездумностi виборцiв марнi. Сперечатися з масовою свiдомiстю – все одно, що плювати проти вiтру. (Як саме працюе сприйняття електорату, дiзнаемося в останнiй частинi книги).

А поки що просто запам’ятайте: якi б важливi речi ви не намагалися донести до виборцiв, робити це варто у небанальнiй формi.

Для закрiплення розумiння рiзницi мiж формально правильним (але банальним) текстом та його протилежнiстю – наведу лише промовистий приклад опису пляжу:

Теплi хвилi набiгають на бiлий пiсок. Ти лежиш бiля басейну, потягуючи коктейль. Можна розслабитися, нi про що не думати. Увечерi спостерiгаеш захiд: червоне сонце сiдае в море…

Або

Немае нiчого прекраснiшого у свiтi, нiж море, яке намагаеться поцiлувати пляж. І не важливо, скiльки разiв його було вiдторгнуто.

Перший уривок ви могли прочитати де завгодно i тут же забути про нього. Другий належить авторству Паоло Коельйо. Не дивно, що загальний тираж його книг на всiх мовах перевищуе 300 мiльйонiв, i що його намагалася залучити до своеi передвиборчоi кампанii Юлiя Тимошенко.

П’ята проблема: мовна надмiрнiсть

Позвольте вам этого не позволить.

    Микола Гоголь,
    росiйський письменник, украiнський генiй

Словесна надмiрнiсть, характерна для часiв радянськоi пропаганди, потроху здае позицii у сучасному життi. Вона залишилася у роздутих курсових та дипломних застарiлоi освiти та у беззмiстовно товстих звiтах державних установ.

У наш час, коли за кiлька останнiх рокiв довжина лонгрiду, який готовий прочитати типовий iнтернет-споживач iнформацii, скоротилася з 10 тисяч знакiв до 5 тисяч, мовна надмiрнiсть особливо небезпечна. Адже сучасна людина вмить втрачае iнтерес до розтягнутого тексту i перемикае свою увагу на динамiчнiший контент.

Чи часто вам доводилося читати книжки, 90% яких були присвяченi розжовуванню теми? Серед бiзнес-лiтератури таких чимало, але вони нiколи не стають бестселерами. У такоi багатослiвностi – двi причини. Частина авторiв трохи шахраюе – намагаеться сховати за товщиною книжок iхню беззмiстовнiсть. Іншi автори занадто стараннi: розжовують матерiал так, щоб зрозумiли найтупiшi. Але проблема у тому, що справдi тупi книжок не читають, а тi, хто читае, ображаються за витрачений час та грошi.

У багатослiвностi е п’ять пiдвидiв. В найтрешовiших текстах зустрiчаються всi з них. Якщо ви подумаете, що це неможливо, прошу менi повiрити: я такi тексти зустрiчаю регулярно останнi рокiв двадцять.

В деяких джерелах перший рiзновид мовноi надмiрностi називаеться марнослiв’я. Я б його назвала синдромом Капiтана Очевиднiсть. Сподiваюся, ви вже зрозумiли, що йдеться про повтор загальновiдомих фактiв.

? «Всiм вiдомо, що економiка Украiни потребуе iнвестицiй».

? «Пенсiонери Украiни потерпають вiд безгрошiв’я i iм необхiдно пiдвищити пенсiю, тому що iм не вистачае грошей на комунальнi послуги та лiки».

? «П’ятий рiк iде вiйна в Украiнi. За останнi п’ять рокiв Украiнська армiя кардинально змiнилася».

У фiлологii е термiн для такого типу висловлювань – трюiзм: загальновiдома iстина, банальнiсть.

Другий рiзновид затягування тексту – абсурдизм. У цього явища е ще одна назва, яку навiть вимовити важко, – ляпалiссiада. Термiн названий на честь французького маршала Жака де Ля Палiса, який помер ще у 1525 роцi. Солдати написали на його честь пiсню, рядок якоi пiзнiше був перекручений i увiйшов у iсторiю у такому варiантi: «якби вiн не був мертвий, то вiн досi був би живий».

Якби проводився чемпiонат з абсурдизму, то його призерами стали б Вiктор Черномирдiн, Джордж Буш-молодший та Вiталiй Кличко. У кожного з них – десятки абсурдних обмовок на кшталт:

? «Вчителi та лiкарi теж хочуть iсти. Практично кожен день!» (Вiктор Черномирдiн).

? «Час засмучуватися i жалкувати, коли ми втрачаемо втрату життя» (Джордж Буш-молодший).

? «Щоб холодна вода перетворилася на гарячу, ii потрiбно пiдiгрiти» (Вiталiй Кличко).

Третя можлива форма мовноi надмiрностi називаеться плеоназм – використання в одному реченнi близьких за змiстом, i тому зайвих, слiв.

Кiлька прикладiв – i ви легко зрозумiете суть плеоназму:

Повсякденна буденнiсть, передчувати заздалегiдь, цiннi скарби, темний морок, всенародний референдум, повний аншлаг, раптова несподiванка, iнтерактивна взаемодiя, пам’ятнi сувенiри, незвичайний феномен, рушiйний лейтмотив, бiографiя життя, своя автобiографiя, в остаточному пiдсумку, мiзернi дрiбницi, провiдний лiдер, вiдповiдна контратака, народний фольклор, демобiлiзуватися з армii, мовчки, без слiв i навiть встановлений факт. Розвиток мови, поява неологiзмiв призводить до виникнення нових плеоназмiв: CD-диск, IT-технологii, вiрус ВІЛ.

Ось кiлька прикладiв, природних для неформальноi комунiкацii, але заборонених у письмовiй: мужнiй i смiливий; лише, проте, однак; так наприклад.

Найвiдомiший плеоназм належить персонажу Антона Чехова, унтеру Пришебееву: «На берегу на песочке утоплый труп мертвого человека».

Четвертий тип словесноi надмiрностi – тавтологiя – повторення однокорiнних слiв та однакових морфем.

Найлегше ii суть сприймаеться через такий анекдот: «У пiдвалi клубу любителiв тавтологii був знайдений смертельно убитий труп загиблого мерця».

Що подумае будь-яка людина з мiнiмальним чуттям тексту, прочитавши таке: оpгaнiзувaти органiзацiю, зoбpaзити oбpaз, наблизитися ближче, повнiстю заповнити, можна запитати питання?, наприклад, такий приклад, явище являеться. Не знаючи латинського термiну, подумае: «Що за масло масляне?». І це точна характеристика проблеми!

Варто враховувати, що тавтoлoгiя у реченнi неминуча, якщо у мовi немае пiдходящого синонiма: варити варення, квiтнуть квiти, закрили кришкою, тренер тренуе, редактор редагуе, загадати загадку, постелити постiль, словник iншомовних слiв.

Окрiм того, тaвтoлoгiя мoжe бути не тiльки мовною помилкою, але й тoнким cтилicтичним прийомом.

? «І вже болить душа, на дуб здубiла, в цiй чужаницi, чужбi, чужинi!» (В. Стус).

? «Ясно-понятно» – цю тавтологiю використовують героi гумористичного серiалу «Краiна У» Юрчик (Ткач) та його дружина Яринка (Сопунару).

Для назви книги про мову – «Живой как жизнь» – Корнiй Чуковський взяв крилатi слова Миколи Гоголя, i це теж тавтологiя.

Ще один рiзновид мовноi надмiрностi – повтор слiв – свiдчить про малий словниковий запас. Це – найочевиднiший недолiк тексту, коли одне й те ж слово (або слова) використовуються невиправдано часто:

Результати, якi були отриманi в результатi дослiдження, пiдтвердили результати, отриманi в ходi аналогiчних дослiдiв за попереднiй перiод.

Цього лiта всiх своiх у центрi столицi стане ще бiльше: ми вiдкриваемо новий тематичний магазин Всi. Своi. Дiм та декор на Хрещатику, 34. Це буде найбiльший шопiнг-простiр украiнських товарiв для дому та декору.

Уникнути такого вихолощення тексту можна простою замiною частини слiв на синонiми.

Мовна надмiрнiсть проявляеться також у зайвiй, другоряднiй iнформацii, яка змазуе змiст основного висловлювання.

Як i у будь-якого правила – тут iснують винятки:

Я не став говорити йому, що думати, замiсть цього я навчив його, як думати – i вiн прийшов до власного, вiрного рiшення (Клейтон Крiстенсен).

Нiхто вже й не пам’ятае iталiйського фiльму Lo so che tu sai che io so, та ми досi користуемося перекладом його назви: «Я знаю, що ти знаеш, що я знаю».

У нас з вами немае потреби запам’ятовувати всi цi поняття та намагатися визначити, якого типу помилку допущено. Головне, тверезо глянути на текст i викреслити всi зайвi слова. (Або чесно собi зiзнатися, що весь текст слабкий, повнiстю його перекреслити i розпочати писати знову).

Народнi депутати ВР, одноголосно проголосувавши, пiдтримали такий потрiбний та необхiдний законодавчий кодекс, який значною мiрою змiнить правове поле.

1 вересня учнi шкiл, в яких вони проходять навчання, прийшли на лiнiйки, присвяченi початку нового навчального року, щоб знову сiсти за парти, продовжити навчання в стiнах рiдного навчального закладу.

Нашi спортсмени прибули на мiжнароднi змагання для того, щоб взяти участь в змаганнях, в яких братимуть участь не тiльки нашi, а й закордоннi спортсмени.

У хлiбному магазинi продаеться хлiб та iншi хлiбобулочнi вироби.

Жителi мiста ХХХ живуть одноманiтним, буденним, безрадiсним життям.

Непозбувна бендега бентежить та ятрить душу.

Побачили у цих прикладах щось знайоме?

Багатослiвнiсть характерна для прес-релiзiв органiв державноi влади, дещо меншою мiрою – для бiзнесових повiдомлень. Таким способом працiвники PR- та прес-служб намагаються приховати вiдсутнiсть iнформацiйного приводу.

Цiкаво, що единий текст у полiтичнiй дiяльностi, де занадто глибока деталiзацiя вiтаеться – це програми полiтичних кандидатiв. Адже iх читае купка експертiв – це iхня робота. Пересiчнi виборцi не читають програм, навiть якщо вони помiщаються на один аркуш. Навiщо ж тодi писати талмуди? Для того, щоб справити враження, що програма глибока та детальна. Найбiльш просунутi виборцi читають короткий варiант, або аналiз полiтпрограм тими ж таки експертами.

До речi, деякi книжки пишуться про i вiд iменi полiтичних дiячiв iз застосуванням багатослiвностi: iх нiхто не читае, але вважатися автором чи героем книги чомусь вважаеться престижним.

Шоста проблема: нехтування мовою цiльовоi аудиторii

– Тато, з чого зробленi хмари?

– Сервера пiд Лiнукс, в основному.

    Анекдот 2017 року

У будь-якiй краiнi, якщо ви старанно вимовлятимете мiсцевою мовою «дякую», «вiтаю», то вiдразу вiдчуете, наскiльки теплiше до вас ставляться аборигени. Росiяни, якi десятилiттями та навiть поколiннями живуть у краiнах Балтii i нехтуються мiсцевими мовами, сприймаються як окупанти. Цi протилежнi приклади пiдкреслюють важливiсть тези: для того, щоб досягти порозумiння, необхiдно спiлкуватися мовою, зрозумiлою i природною для цiльовоi аудиторii.

Чи не найблискучiший приклад вiдкритостi продемонстрував президент Украiни Петро Порошенко на засiданнi Парламентськоi Асамблеi Ради Європи: вiн вiдповiдав на запитання англiйською. Згадав, що у дитинствi зростав у болгарському та румунському середовищах i розумiе цi мови, трохи розумiе польську i, звичайно ж, добре знае росiйську та украiнську. У двохвилинному спiчi Порошенко сказав по одному реченню на зазначених мовах, пiдкресливши власним прикладом повагу до багатомовностi.

Але наша тема стосуеться не лише нацiональних мов. Йдеться про значно ширший сенс, який можна виразити висловом «знайти спiльну мову». Бойовики ДНР-ЛНР та добровольцi Украiни можуть говорити росiйською, але не зрозумiють один одного. Є певна категорiя жителiв сходу краiни, якi взагалi не сприймають будь-що сказане украiнською, хоча розумiють ii.

Якщо украiнець назве велосипед «ровер», спiвбесiдник ймовiрно вiдреагуе так: «Ви зi Львова чи з Франкiвська?» Якщо запитати в украiнському сегментi Facebook «Где купить кулич?», то можна запустити «холiвар».

У певних соцiальних групах складаеться своя, специфiчна лексика, яка називаеться сленг або жаргон. (Цi два слова – синонiми, тiльки «жаргон» прийшов з французькоi кiлька столiть тому, а «сленг» – з англiйськоi у другiй половинi минулого столiття).