скачать книгу бесплатно
? «Кращий аргумент проти демократii – п’ятихвилинна розмова iз пересiчним виборцем».
? «Успiх – це здатнiсть крокувати вiд однiеi невдачi до iншоi, не втрачаючи ентузiазму».
? «Хочете, щоб у суперечцi ваше слово було останнiм? Скажiть опонентовi: “Мабуть, Ви маете рацiю”».
? «Песимiст бачить труднощi у кожнiй можливостi; оптимiст бачить можливiсть в кожнiй трудностi».
? «Я – оптимiст. Не бачу особливоi користi бути кимось ще».
? «У вас був вибiр мiж вiйною i безчестям. Ви вибрали безчестя i тепер отримаете вiйну».
Багато разiв проводила цей експеримент у рiзних аудиторiях. Здебiльшого впiзнаванiсть становила вiд 5 до 7 висловлювань. До речi, люди часто не знали, що автором цих висловiв був Черчiлль, але пригадували iхнiй змiст.
Вважаете, що секрет популярностi цих висловiв у талантi Черчiлля, лауреата Нобелiвськоi премii з лiтератури, а довжина речення тут нi до чого? Тодi прочитайте наступний уривок:
«Одна журналiстка запитала Уiнстона Черчiлля:
– Невже Вам не приемно усвiдомлювати, що кожного разу, коли Ви виступаете з промовою, зал забитий натовпом?
На що мудрий полiтик вiдповiв:
– Приемно, i навiть дуже. Але кожен раз, коли я бачу повний зал, я не можу не думати про те, що, якщо б я не виголошував промову, а пiднiмався на ешафот, глядачiв зiбралося б удвiчi бiльше».
Б’юся об заклад, ви не пам’ятаете цього дiалогу. Принаймнi бiльшiсть з тих, хто згадав короткi вислови Черчiлля, не знали цього епiзоду. Хоча за влучнiстю та емоцiйнiстю слова про ешафот не поступаються його крилатим фразам.
Також я поекспериментувала: жодна людина з першого разу не змогла повторити блискучу вiдповiдь Черчiлля журналiстцi. Адже речення з шiстьма комами сприйняти важко, а повторити неможливо. (Не вiрте менi на слово: спробуйте!)
Оптимальна довжина речення для найкращого сприйняття людським мозком – 8?10 слiв. Це не означае, що весь текст мае складатися iз речень такоi довжини. В гармонiйних текстах зазвичай трапляються й значно коротшi, i значно довшi. Але iхня кiлькiсть незначна.
Подивiться свiжим оком на тексти вашоi кампанii. Визнайте, що текстам необхiдна редактура. Якщо складносуряднi речення можна легко переформатувати, то без складнопiдрядних майже неможливо обiйтися. Але iх мае залишатися у текстi мiнiмум.
Про оптимальну довжину речення я дiзналася багато рокiв тому вiд письменника Густава Водiчки. Вiн пропонуе глибоко вдихнути i, повiльно видихаючи, рахувати: «Один, два, три…» Середньостатистична людина закiнчуе повний видих на рахунок 8?10. Тобто оптимальне речення – те, яке людина проговорюе на одному диханнi. Простий секрет врахування нашоi фiзiологii допомагае зробити текст легшим для сприйняття.
Якщо ви належите до тих, хто невиразно пригадуе, що таке складносурядне чи складнопiдрядне, не засмучуйтесь. Навiть без цього знання ви легко впораетесь з наступним завданням: спробуйте розбити «простирадло» тексту на речення.
«На тлi появи нових/старих планiв здачi Криму i зняття санкцiй з Росii, що останнiм часом ще активнiше намагаються просунути у Вашингтонi росiйськi агенти рiзних мастей, в тому числi, на жаль, й iх колаборанти з Украiни, заявляю: по-перше, нiякi пiдступнi “компромiси” з агресором не пройдуть, як не пройшли плани умиротворення диктаторського режиму три роки тому, коли Героi Небесноi Сотнi та Украiнський народ стали на завадi здачi Украiни; по-друге, досягнутий рiвень взаемодii з новою адмiнiстрацiею США та Конгресом дозволяе доводити правдиву iнформацiю нашим партнерам для виважених оцiнок i рiшень; по-трете: доки працюе злагоджено пiд керiвництвом президента, завдяки пiдтримцi Уряду та МЗС Украiни i багатьох наших друзiв по всiй Америцi команда Посольства Украiни в США у взаемодi з генконсульствами, почесними консулами, ППУ при ООН, украiнською дiаспорою – всi атаки будуть вiдбиватися рiшуче та ефективно».
Ви переглянули реальний пост Посла Украiни в США Валерiя Чалого у Faсebook.
Зiзнайтеся чесно, на якому рядку ви кинули читати цей текст? Сподiваюся, тепер ви зрозумiли, чому у людини з такою важливою мiсiею «лайкiв» пiд постами менше, нiж у мене?
Якщо ви думаете, що такi приклади поодинокi, ось вам уривок з посту на Facebook телеведучого каналу «Прямий» Тараса Березовця:
«Независимо от того, как завершатся эти выборы президента, они войдут в историю как вершина политического популизма. Обещания снизить газ в 2 или 4 раза при одновременном продолжении сотрудничества с МВФ, обещание дать учителям зарплату в 4000 долларов, при том что это будет стоить 24 миллиарда долларов, обещание вернуть Будапештский меморандум, при том что это не сработало в 2014 году и не сработает в 2019-м, обещание прекратить войну с Россией и все “порешать” по-быстрому, когда возьмём хотелки Путина и возьмём наши и встретимся посередине и все будет тип топ и конечно вот это “не зупинимося, поки не досягнемо мети”».
Бачите, наскiльки легко зробити текст сильнiшим за рахунок мiнiмальноi коректури? Не потрiбно специфiчних знань, достатньо здорового глузду. Спробуйте вiдредагуйте цей текст, а потiм гляньте критичним оком на своi власнi.
Пiсля тривалого спостереження, я усвiдомила: розумним людям легше вихлюпувати своi думки довжелезними реченнями. І у цьому немае нiчого страшного, якщо йдеться про першу чернетку. Фiксування потоку свiдомостi – перший етап написання тексту. Далi йде безжальна трансформацiя первинного матерiалу в цiкаву для читача форму.
Друга проблема: зловживання штампами
Я не боюсь клiше – адже все життя з них i складаеться.
Чарлi Чаплiн,
американський актор i режисер
Чи помiчали ви, що iнколи пробiгаете очима текст i нiби все правильно, i тема цiкавить (iнакше навiщо ви б його читали?), а пiсля прочитання не залишаеться жодного слiду. І ви не могли зрозумiти, що не так? Адже з точки зору вашоi внутрiшньоi вчительки мови – там все вiрно.
Чому бiльшiсть текстiв не залишае жодного слiду в мозку та емоцiях? Зокрема, тому, що вони написанi наче штампованими фразами, шаблонними виразами. Цi фрази (словосполучення) називаються мовними штампами, тому що читач (слухач) вже чув iх безлiч разiв.
Отже, мовний штамп – це заiжджений вираз зi змарнiлим лексичним значенням i стepтoю екcпpecивнicтю.
Не зрозумiли, про що йдеться? Розгляньмо приклади, i все стане очевидним:
? «Нi для кого не секрет, що злочинна влада зрадила Майдан».
? «Всi ми, як один, вимагаемо достойнi пенсii та зарплати».
? «Мае велике значення, щоб президент був патрiотом своеi краiни. А Украiна стала сильною та незалежною».
? «Ви – сучаснi героi Украiни, якi боронять нашу незалежнiсть».
? «Тiльки слiпий не помiтить, що число штампiв в текстах зростае як на дрiжджах, i вони з’являються як гриби пiсля дощу».
Ну що, ви вже почали здогадуватися, про що йдеться? Для закрiплення розумiння повернемося до узагальнень.
Мовний штамп забезпечуе найлегший, бездумний шлях вiдображення змiсту вислову. Зазвичай, у повсякденному спiлкуваннi навiть найкреативнiшi люди послуговуються штампами.
Змоделюймо ситуацiю. Кожен з нас хоч раз у життi мав подiбний дiалог щодо погоди:
– Лютий холод.
– Та й не кажiть: у таку погоду добрий господар i собаку на вулицю не вижене.
Було таке? В усiх, i неодноразово. Отож у такому small talk ви поспiлкувалися одними штампами. І за хвилину вже забули про це спiлкування.
А тепер вiзьмiть текст, який справив на вас велике враження, i спробуйте вiдшукати штампи у ньому. Б’юся об заклад: iх буде мiнiмум, або не буде взагалi.
Зловживання штампами призводить до того, що усна чи письмова мова стае нудною. Вони виражають думку шаблонно, тим самим позбавляють ii iндивiдуальностi.
Виникае запитання, якi саме словосполучення е штампами? Саме тi, якi читач (слухач) зустрiчав у своему життi багато разiв.
Представник поколiння Z навiть не зрозумiе, про що йдеться, коли зустрiне вислови типу: «агенти iмперiалiзму» або «акули iмперiалiзму», «нерушима еднiсть партii i народу», «вiд iменi i за дорученням». Тодi як старше поколiння безпомилково впiзнае стиль (i маю надiю, вiн викликае у них огиду).
У бiльшостi людей е спiльнi штампи та у кожноi групи (соцiальноi, вiковоi) можуть бути своi.
Що стосуеться полiтики, то вислови на кшталт «вищi ешелони влади», «пiдкилимнi iгри», «коридори влади», «злочинна влада» тощо вже десятилiттями сприймаються як штампованi.
Навiть найсвятiшi слова вiд постiйного використання втрачають свiй первинний змiст.
Пропоную експеримент для екстремалiв: спробуйте якнайчастiше повторювати близькiй людинi «я тебе люблю» i поспостерiгайте, як буде змiнюватися реакцiя на повтори. Не ризикнете? От i добре!
Звичайно, обiйтися без сталих виразiв неможливо. Деякi сталi словосполучення – стандартнi висловлювання – сприяють швидкостi передачi iнформацii. Тобто у випадку iнформування достатньо коротко сповiстити: «Пенсiя буде пiдвищена на…», «Золоту медаль (у нелегкiй боротьбi) виборов…», «(Омрiяний) “Оскар” отримав…». Якщо людина зацiкавлена у iнформацii, то форма ii подачi менш суттева. Але бiльшiсть полiтичних текстiв не стiльки про iнформування, скiльки про вплив.
Зловживання затертими та набридлими суспiльству виразами робить полiтика чи полiтичну силу непомiтним, як шпалери.
Мовнi штампи нерiдко плутають з клiше. Але клiше – це сталий вираз, без якого неможливо обiйтися, тобто ту саму iнформацiю не можна повiдомити iншими словами. Клiше – звичний, але необхiдний мовний елемент. Наприклад, «транш Мiжнародного валютного фонду», «пiдписання угоди», «лiберальна економiка» важко стисло висловити iншими словами. А от штамп завжди можна замiнити чимось влучнiшим чи свiжiшим.
Використання клiше притаманне дiловому спiлкуванню, юридичнiй чи дипломатичнiй практицi, бiзнес-журналiстицi та iнформацiйним повiдомленням. Тодi як надмiрнiсть штампiв – просто ознака неякiсного тексту.
В час соцiальних мереж мовнi штампи в певних групах виникають дуже швидко, оскiльки емоцiйно влучнi слова можуть стати модними за декiлька днiв – i iх оригiнальнiсть втрачаеться через часте вживання. Коли насмiхаються «вона розмовляе статусами в ВКонтакте» – йдеться саме про цю специфiку сучасностi.
Постiйно стикаюся iз журналiстами, якi своi заштампованi тексти вважають еталоном фахових публiкацiй. Тож не вiдмовлю собi у задоволеннi змоделювати псевдожурналiстський текст, який складатиметься зi штампiв.
«Із достовiрних джерел стало вiдомо, що вiдбулася чергова зустрiч компетентних осiб. На нарадi всебiчно було розглянуто питання… Учасники заходу з великим iнтересом вислухали доповiдь та обговорили питання, якi iх хвилюють. Особливу увагу придiлили сутi проблеми. Розмова перейшла у практичну площину. Виявилося, що це лише вершина айсберга. Надалi були поглиблено розглянутi всi гранi проблеми та отриманi вичерпнi вiдповiдi на нагальнi питання.
Як повiдомив офiцiйний представник, влада робить все можливе та прийнятi безпрецедентнi заходи для вирiшення проблеми. Широке розповсюдження мае думка, що змiни необхiдно провести у строгiй вiдповiдностi з законодавством.
Остаточний результат засiдання поки не вiдомий. Редакцiя продовжуе слiдкувати за розвитком подiй. Як розвиватимуться подii, покаже час».
Зрозумiли всю недолугiсть цього тексту? Про пересiчнi наради справдi важко писати. Але штампи здатнi провалити навiть потенцiйно сильну тему:
Старожили не пам’ятають такого. Вогонь у будинку спалахнув неочiкувано, як снiг на голову. На виклик приiхали пожежники, стражi порядку – полiцейськi i люди у бiлих халатах. Смiливий вогнебороць винiс дiвчинку з полум’я. Варто лише було зазирнути дитинi у вiчi, щоб зрозумiти, що вiдбуваеться в душi малюка. Подорож по закутках пам’ятi нагадала вогнеборцю, скiльки горя приносить необережне поводження з вогнем. Скупа чоловiча сльоза скотилася по мужнiй вилицi. Вiн притис дитину до себе, наче рiдну. Дивлячись на стомлених, але задоволених рятiвникiв, якi ризикували своiм життям, кидаючись у бурхливий океан вогню, розумiеш, що такi люди на вагу золота.
Сподiваюся, менi вдалося дати вам розумiння проблеми штампованого пiдходу до написання текстiв. Тепер ви зрозумiли, чому начебто правильнi тексти не викликають не те що вiдгуку у серцi, а навiть iнтересу.
Припускаю, що я вас не переконала. Тому передам слово автору «1984»:
«Нiколи не використовуйте метафору, порiвняння або iншу фiгуру мови, яку Ви часто бачите в друкованому текстi», – писав Джорж Оруелл. Вiн стверджував, що клiше – це замiнник думки, форма автоматичного письма: «Проза все менше й менше складаеться зi слiв, обраних заради iхнього змiсту, i все бiльше й бiльше – з фраз, зiбраних разом, як секцii типового курника». (Остання фраза Оруелла i е свiжий образ, зразок оригiнального стилю).
Виникнення, типи мовних штампiв та способи боротьби з ними вивчае пiдроздiл фiлологii – стилiстика. А зв’язок мовних штампiв з вiдсутнiстю самостiйного мислення – предмет вивчення соцiолiнгвiстики та психолiнгвiстики. І ось тут виявляеться дуальнiсть штампiв. Чим менше освiчена та здатна до самостiйного мислення особистiсть, тим легше вона пiддаеться впливу «штампування» свiдомостi.
Як би ви описали пересiчного виборця? Отож – робота з ним не виключае використання штампiв. Й при цьому обов’язково передбачае створення клiше.
Розумiю, скiльки запитань виникае зараз у вашiй головi. Але ж ви не настiльки наiвнi, щоб вважати, що кiлька сторiнок книги дадуть вам всi вiдповiдi зразу. Не обiцяю, що пiсля прочитання цiеi книги ви (рiзко) станете фахiвцями з агiтацiйних текстiв. Проте гарантую, що коли ви засвоiте весь матерiал, то отримаете цiлiсну картину виборчоi комунiкацii. А поки що дочитайте цей роздiл до кiнця, i пiсля його завершення раджу зробити перерву для перетравлення iнформацii.
Третя проблема: канцеляризми
Умерщвление произошло по причине утонутия
Антон Чехов,
росiйський письменник
Канцеляризми – слова та мовнi обороти, характернi для стилю дiлових документiв та листування. Проблема не в iхньому iснуваннi, а в тому, що вони перекочовують зi своеi сфери застосування у повсякденну та лiтературну мови. І шкода вiд них бiльша, нiж здаеться на перший погляд.
Донедавна менi здавалося, що нове, пострадянське, поколiння повинне мати iмунiтет проти цiеi проблеми. Ще трохи – думала я – i ми, як нацiя, переростемо цей одоробський стиль. Але моi iлюзii з цього приводу розвiялися, коли канцелярит пробрався у соцiальнi мережi.
Досить часто менi доводиться спiлкуватися зi столичною аудиторiею вiком до 30 рокiв. За моiм дослiдженням, до 20% молодi враженi цiею недугою.
Канцелярським стилем пишуться акти, угоди, заяви, довiдки та iншi документи. І це – едина галузь, де його застосування виправдане. Навiть сучасне дiлове листування поступово позбуваеться надлишкових обмежень та починае вестися бiльш людською мовою.
Канцелярський стиль – наче стандартний нудний костюм: якщо його доводиться носити у офiсi – варто його позбуватися за межами офiцiйних установ.
Навiть якщо ви не усвiдомлюете цього, на рiвнi пiдсвiдомостi канцелярський стиль вiдштовхуе людей. Адже це стиль бездушноi державноi машини у зверненнi до простолюдинiв-смердiв. На нашiй територii вiн закрiпився з часiв царськоi Росii та розквiтнув у тоталiтарних умовах Радянського Союзу.
З «казенних» документiв царського та радянського режимiв цей стиль настiльки проник у письмову та повсякденну мову, що для визначення тенденцii навiть був придуманий термiн: канцелярит. Його ввiв Корнiй Чуковський у книзi «Живий як життя» у 1962 роцi i побудував «за зразком колiту, дифтериту, менiнгiту». Нове слово створювалося по аналогii з назвою хвороби не випадково, а саме тому, що проникнення канцеляризмiв у повсякденнiсть та культурну сферу i було захворюванням. Причому ця хвороба стосувалася не тiльки мови, але й свiдомостi.
Боротьбi з канцеляритом в значнiй мiрi була присвячена видатна книга Нори Галь «Слово живе i мертве». Ще у 1972 роцi Галь писала:
«Канцелярит – це мертвечина. Вiн проникае i в художню лiтературу, i в побут, в усне мовлення. Навiть в дитячу. З офiцiйних матерiалiв, з газет, вiд радiо i телебачення канцелярська мова переходить в повсякденну практику. Багато рокiв так читали лекцii, так писали пiдручники i навiть букварi. Вигодованi мовною лободою i половою, вчителi, в свою чергу, живлять тiею ж сухом’яткою черствих i мертвих словес все новi поколiння нi в чому не винних дiтлахiв».
Захоплення канцелярським стилем характерне для бюрократичного середовища. А оскiльки переважна бiльшiсть iз полiтичних партiй в тiй чи iншiй мiрi наслiдують КПРС, то канцелярит в iхньому середовищi процвiтае.
Для повного розумiння, про що йдеться, розглянемо приклади найтиповiших канцеляризмiв, якi проникли в наше життя.
Це й окремi слова:
Захiд, викладений, функцiонувати, будучи, даний, зазначений, знаходиться, аспект, певний, повiдомлення, виявлення, витрачання…
І словосполучення:
«При наявностi», «справжнiм засвiдчуеться», «надавати допомогу» (замiсть «допомагати»), «цим доводиться до вашого вiдома», «згiдно чого», «сприяти», «на даний перiод часу», «в разi несвоечасноi оплати», «дорожне полотно» (замiсть «дорога»), «проводити ремонт», «зелений масив» (лiс).
Звичайно, е певнi характеристики канцелярського стилю, якi паплюжать солов’iну.
Перерахую типи канцеляризмiв, а ви не засмучуйтесь, якщо не зразу все зрозумiете. Потерпiть сторiнку i все проясниться.
1. Дiеслiвнi iменники
Це iменники, якi виникли з додавання до дiеслова суфiксiв -ени- , -ани-. Примушувати – примушування, виявляти – виявлення, вiдокремлювати – вiдокремлення. Канцелярський вiдтiнок може бути ще посилений префiксами не- та недо- (невиявлення, недовиконання).
Чому це ослаблюе текст? Охочi можуть ознайомитися з роллю дiеслова у роздiлi 3 моеi книги «Клад (для) копирайтера». Всi iншi просто повiрте менi на слово: замала кiлькiсть дiеслiв у текстi робить його кволим.
Вiдчуйте рiзницю на прикладi:
Виявлення та нейтралiзацiя недолiкiв мiсцевоi влади.
Громада виявила недолiки у роботi мiсцевоi влади.
2. Вiдiменниковi прийменники
«Що це?» ви зрозумiете з прикладiв:
В силу, з метою, в планi, в розрiзi, за рахунок, по причинi, на рiвнi.
В силу полiпшення показникiв збору озимих культур, прийнято рiшення про пiдвищення заробiтноi плати працiвникам.
3. Забагато прислiвникiв, дiеприслiвникiв
