скачать книгу бесплатно
Рекордсмен емоцiйностi – Володимир Жириновський. Високий градус його висловiв – одна з причин його полiтичного довголiття. Слоган його президентськоi кампанii 1991 року «Я подниму Россию с колен!» iснуе й досi. В Росii – як символ, в Украiнi – як мем.
У книзi «Виборчий штаб: кампанii п’яти свiтових лiдерiв» Стенлi Грiнберг зокрема писав про вибори Нельсона Мандели: «Гасло „Час настав“ було дуже популярним серед активiстiв АНК (Африканського нацiонального конгресу). Його скандували, воно однаково звучало мовою зулу i коса, воно оживляло мiтинги».
Полiтконсультант Бiлла Клiнтона, Тонi Блера, Нельсона Мандели – Грiнберг добре знае з власного досвiду силу та безсилля слоганiв: «Коли пiарники придумують нiяке гасло, це перетворюе полiтику на банальнiсть. Але коли гасло точно вiдповiдае моменту, воно може надати виборам змiсту».
Про те, як створювати такi слогани, ми поговоримо далi
Для тих, хто цiкавиться доробком попереднiх епох, можу порекомендувати дослiдження iсторика Рона Фаче «Величнi слогани: читаючи мiж рядкiв кращих полiтичних рим i девiзiв Америки» (Great Slogans: Reading Between the Lines of America’s Best Political Rhymes and Mottos).
Історiя пiдтверджуе: при постiйному повтореннi правильно пiдiбранi слова здатнi реально вплинути на результати виборiв.
Сендi Майзель, автор книги «Партii та вибори в Америцi» (Parties and Elections in America), вiдзначае, що в сучаснiй виборчiй кампанii iснують два поняття – «послання» полiтика, тобто набiр його позицiй з нарiжних питань, i слоган, який не повторюе «послання», проте дозволяе пояснити деякi його аспекти широкiй публiцi. Успiшнi слогани здатнi сформулювати тi думки, якi подiляе бiльшiсть жителiв краiни, i дати iм натяк на те, в якому напрямi повинна рухатися держава.
Вiдомий американський полiтичний журналiст Вiльям Сефайр у книзi «Полiтичний Словник» (Safire’s Political Dictionary) сформулював закон виготовлення якiсних полiтичних слоганiв: «Хорошi слогани мають ритм, риму або алiтерацiю. У великих слоганiв рими, ритму i алiтерацii може й не бути, однак вони зачiпають глибини людськоi пам’ятi або iнспiрують кращi якостi людськоi натури».
Сефайр нарахував 14 основних типiв слоганiв, якi використовувалися пiд час виборчих кампанiй в США. Слогани обiцяли, попереджали, закликали до змiн, декларували готовнiсть зустрiтися вiч-на-вiч з небезпекою, римували, символiзували, натякали, запитували, закликали до розуму, а iнодi були просто безглуздими (як приклад останнього Сефайр наводить слоган виборчоi кампанii Рiчарда Нiксона: «Нiксон Єдиний» – Nixon’s the One).
Я ж подiляю полiтичнi слогани на три типи: 1) дiевi; 2) неефективнi; 3) небезпечнi
Дiевi – тi, що допомагають кандидату як мiнiмум запам’ятатися, як максимум – перемогти. Неефективнi – просто залишаються непомiченими. Небезпечнi – здатнi зашкодити кандидату.
Так, слоган може спричинити шкоду.
Виразний приклад останнього належить до новоi iсторii США. У 1932 роцi чинний глава США Герберт Гувер (Herbert Hoover) йшов на вибори iз гаслом «Будь в безпецi з Гувером» – Be Safe With Hoover. Цей слоган виявився неймовiрно невдалим: Гувера вважали одним з винуватцiв безпрецедентноi економiчноi кризи в iсторii США – Великоi депресii, яка в момент виборiв була в самому розпалi. Виборцi сприйняли такий слоган як глум над своiм почуттям беззахисностi.
В украiнськiй полiтицi е також хрестоматiйнi приклади невдалих слоганiв. Партiя Анатолiя Гриценко «Громадянська позицiя» на парламентських виборах всю краiну заклеiла бордами зi слоганом «Ми вас не зрадили» – i програла. Чим такий небезпечний цей слоган? У той час серед людей, якi пiдтримали «Помаранчевий майдан», панували настроi розчарування. «Ющенко (i Ко) нас зрадили», – говорили люди. Промах слогана «Громадськоi позицii» подвiйний. По-перше, у виборцiв претензiй до Гриценка не було. По-друге, навiть якщо його б звинувачували у зрадi, пряме заперечення лише шкодить, а не виправдовуе. Що вiдбулося? Шляхом заперечення Гриценко перетягнув на себе звинувачення у зрадi слоганом «Ми вас не зрадили» (ймовiрно, горе-автори намагалися висловити смисл: зрадили вас не ми, а iншi сили. Натомiсть потрапили у пастку недовiри).
На парламентських виборах 2006 року слоган «Нашоi Украiни» «Не зрадь Майдан» викликав бурю обурення. Адже саме Ющенка звинувачували у тому, що вiн зрадив iдеали Майдану, а його полiтсила насмiлилася висувати цi звинувачення людям. Водночас Юлiя Тимошенко вже чутливо використала розчарування людей, i ii партiя перемагала пiд гаслом, що стало крилатим: «Справедливiсть е, за неi варто боротися».
Цiкаво, що трапляються випадки, коли спрацьовують не затвердженi слогани, а вислови, якi потiм набувають значення слоганiв. Так трапилося з «Читайте по губах…» Буша-старшого. Так сталося i з тим, хто його перемiг. Конкурентом популярного президента Джорджа Буша був маловiдомий демократ Бiлл Клiнтон. Буш мав високий рейтинг, зокрема завдяки перемозi в Іраку. Його конкурент будував кампанiю на тому, що, попри зовнiшньополiтичнi перемоги, економiка стагнуе.
Тодi успiх маловiдомому демократу принесла фраза, автором якоi вважаеться полiттехнолог Джеймс Карвiлл (James Carville). Вважаеться, що саме вiн повiсив у штабi Клiнтона листки з основними сенсами, про якi мали пам’ятати працiвники штабу. Серед них був напис: It's the economy, stupid («Це – економiка, дурнику!»).
Завдяки репортерам, якi вiдвiдували штаб Клiнтона, фраза «Це – економiка, дурнику!» стала крилатою i нинi широко використовуеться i перефразовуеться, хоча нiколи офiцiйним слоганом кампанii Клiнтона не визнавалася. За результатами виборiв 1992 року нiкому невiдомий молодий кандидат розгромив популярного президента. І в 1993 роцi Американською Асоцiацiею Полiтичних Консультантiв (American Association of Political Consultants) винахiдник фрази It's the economy, stupid був визнаний полiттехнологом року.
Навряд чи нас вразять слогани виборчоi кампанii Барака Обами. Vote for change!, Change We Can Believe In – «Голосуй за змiни!», «Змiни, в якi ми вiримо». Але уявить собi, що ви – афроамериканець, i перший в iсторii Штатiв темношкiрий кандидат звертаеться до вас: Yes, we can! – «Так, ми зможемо!» Яку бурю емоцiй це викличе в душi? Таку ж, як просте гасло «Ющенко – так!» викликало у прибiчникiв Помаранчевоi революцii у 2004 роцi.
З обранням Обами пов’язаний i приклад стихiйного виникнення слогана. У сiчнi 2009 року у днi його iнавгурацii популярностi набрало гасло White house black – «Пофарбуемо бiлий дiм чорним!», яке друкували на футболках.
Make America Great Again – «Зробимо Америку знову великою»: гасло, що використовувалось Дональдом Трампом у його президентськiй кампанii 2016 року. Але вперше воно було використане у передвиборчiй боротьбi Рональда Рейгана в 1980 роцi.
Цiкаво, що у розпал кампанii Трампа новообраний президент Францii Еммануель Макрон так вiдповiв у Твiттерi на гасло Трампа про велич Америки: Make our planet great again – «Зробимо нашу планету знову великою». Це гасло менш нiж за 24 години ретвiтнули понад 140 тисяч разiв користувачi соцiальних мереж. І цей вислiв вiдразу позицiював молодого президента Францii як анти-Трампа.
«Новий курс» Юлii Тимошенко – це не слоган, а назва програми. Згадую його тут, тому що це також використання чужоi назви. New Deal – назва економiчноi полiтики Франклiна Делано Рузвельта задля виходу з Великоi депресii (з 1933 року). Тимошенко не просто використала вiдому назву, а зробила це навмисно, як алюзiю, задля асоцiацii з Рузвельтом.
Один зi слоганiв Петра Порошенка «Геть вiд Москви» в освiченоi аудиторii асоцiюеться з Миколою Хвильовим – з його закликом: «Геть вiд Москви! Дайош Європу!».
Базовий слоган 2018 року Петра Порошенка «Армiя! Мова! Вiра!» мае цiкаве i неочевидне корiння. З одного боку – найвiдомiший европейський вислiв, оснований на перерахуваннi трьох понять: Veni, vidi, vici – «Прийшов, побачив, перемiг» (у перекладi з латинськоi). З iншого – радянський «Мир, труд, май».
А от один зi слоганiв 2018 року «Украiнська мова, кiно, пiсня» «Народного фронту» Арсенiя Яценюка е прямим наслiдуванням-вiдповiддю на меседж президента.
Цiкавим для нас е i досвiд найближчих сусiдiв.
У 1995 роцi чинний президент Польщi балотувався на другий термiн зi слоганом «Кандидатiв багато – Лех Валенса один».
Слоган Олександра Лукашенка (2010 року) допомагав легiтимiзувати його безальтернативнiсть: «Разом ми – Бiлорусь!», «Бiлорусь – краiна, в якiй хочеться жити!»
Цiкаво, чи пам’ятаете ви, з якими слоганами йшов на кожну з чотирьох своiх передвиборчих кампанiй Путiн? Нi? Я теж не пам’ятаю. Хiба що у 2010 роцi i надалi його передвиборчим лозунгом був «Сильний президент – сильная Россия». Трохи ранiше з аналогiчним балотувався… Сергiй Тiгiпко: «Сильний президент – сильна краiна». Потiм, щоправда, з’ясувалося, що першоджерело ще старiше: знайшовся плакат Бориса Єльцина 1993 року з таким же посилом. Тiгiпко розгромно програв, Путiн – виграв. Перефразовуючи Буша-тата: «Читайте по моiх губах: в Росii справа не у слоганах».
«Виборчi» технологii Путiна дуже цiкавi та потребують детального дослiдження – але вони знаходяться за рамками нашоi теми, оскiльки ми зосередженi на органiзацii виборчих кампанiй у демократичних суспiльствах.
Тож повернемося до слоганiв-лозунгiв-гасел
Особливо наголошую на тому, що креатив мае чiтко висловлювати сутнiсть стратегiчного задуму. Придумування слогана – це не просто формулювання яскравого вислову. В першу чергу, це – емоцiйний прояв головних меседжiв кампанii. Стратегiя мае вiдповiдати на запитання: про що повiдомляти виборцям? А слоган вiдповiдае завданню: як це сказати? тобто, якими словами сформулювати меседж?
Повторюся: слоган – емоцiйний вираз певних сенсiв. На жаль, чимало полiтичних кампанiй пiдмiняють сенс набором безсистемних гасел. І це – одна з причин iхнiх провалiв.
А якщо кандидати маргiнальнi – нiкому не вiдомi i iхне завдання не перемогти, а «засвiтитися»? У такому разi можна вдатися до римування та епатажу.
«Настоящий Белорус – это дайвер Дима Усс!» Дмитро Усс, намагався зiбрати пiдписи для висування своеi кандидатури у президенти. Завдання цього слогана, щоб прiзвище запам’яталося (i все).
«Ерос i свобода» – слоган кандидата у президенти регiону Лацiо (Італiя) Тiнто Брасса – постановника софт-порнофiльмiв. Чи справдi виробник порнухи планував перемогти?
Це не означае, що епатаж – ворог полiтичних перемог. Такi полiтики, як Олег Ляшко в Украiнi та Володимир Жириновський у Росii доводять, що епатажнiсть, якщо вона справдi притаманна лiдеру, може бути сильною позицiею у маргiналiзованому суспiльствi.
До феномену Жириновського як прикладу феноменального полiтичного довголiття на базi популiзму ми будемо ще звертатися. А поки що – кiлька варiантiв його безумовно емоцiйно сильних слоганiв:
? «Только ЛДПР. Или терпи дальше».
? «Только ЛДПР вернёт Москву москвичам».
(Лозунги партii Жириновського на виборах в Мосдуму 2009 року).
? «Приеду, увижу, посажу»
(Лозунг вiд першоi особи партii ЛДПР на регiональних виборах 2010 року).
Випадки Володимира Жириновського (у Росii) або Олега Ляшка (в Украiнi) – унiкальнi. Вони настiльки яскраво виявленi «полiтичнi тварини*», що вдалi слогани – результат iхньоi особистоi iнтуiцii.
Цiкаво, що у своiй слоганотворчостi Ляшко однаково чутливий як до можливостей емоцiйноi провокацii, так i до соцiологii. Наприклад, пiд час позачергових виборiв у жовтнi 2014 року «Радикальна партiя Олега Ляшка» набрала майже 7,5% голосiв – бiльше нiж «Батькiвщина» (5,7%).
З того перiоду запам’яталися два слогани. Перший – безпрограшно емоцiйний: «Путiн Хуйло – переможе добро». Другий – максимально стриманий. Як бездоганна «полiтична тварина» полiтик вловив, що украiнцi виступають проти продажу землi навiть бiльше, нiж у 90-х роках. Навiть у 2018 роцi, за деякими дослiдженнями, 70% опитаних висловлювалися проти продажу земель сiльськогосподарського призначення. Тож стриманий за формою слоган «Заборонимо продаж землi» не тiльки потрапляв у саме серце ядерного електорату Радикальноi партii, а й був здатен збiльшити рейтинг Ляшка.
Хоча полiтика – територiя гiперболiзованих обiцянок, та варто знати мiру. Наприклад, метафора «21 квiтня – кiнець епохи бiдностi» (йшлося про день голосування на президентських виборах 2019 року) пересiчними виборцями сприймаеться прямолiнiйно – як обiцянка добробуту. Тому розчарування у завищених очiкуваннях може дорого коштувати Володимиру Зеленському.
Неодноразово помiчено: смаки електорату й експертного середовища не завжди збiгаються.
Наприклад, у Росii премiя «Золотий слоган» у номiнацii «Полiтичний» була присуджена «Союзу Правих Сил» за слоган «СПС – Сохраним Потомкам Свободу». А електорат на нього не вiдреагував. (Чому? Поговоримо про це у завершальному роздiлi книги).
На мiй погляд, значно сильнiшим був слоган «Союзу Правих Сил» 1999 року: «Ты Прав!». До речi, на парламентських виборах 1999 року виборчий блок СПС отримав 8,52% голосiв виборцiв i сформував фракцiю у Державнiй Думi.
В той час, коли в Росii правi сили остаточно втратили пiдтримку, в Украiнi отримала стрiмку перемогу нова партiя «Самопомiч», яка на виборах 2014 року набрала понад 10% голосiв. Слоган «Вiзьми i зроби», як i назва «Самопомiч», вiдгукнулися у суспiльствi зi зростаючою громадянською свiдомiстю.
Є свiдчення, що «Вiзьми i зроби» – одне з гасел Украiнського Католицького Унiверситету. Моя версiя, що «Самопомiч» не присвоювала його свiдомо. Ймовiрно, члени цiеi партii – ментально та територiально близькi до УКУ, i хтось «винайшов велосипед», просто забувши про те, де вперше почув цей вислiв. У будь-якому разi, якщо у УКУ немае патентних прав на слоган, його використання iншими не забороняеться законом.
Чи пам’ятаете ви слогани «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка» виборiв 2014 року? Попри те, що цi сили набрали бiльше нiж по 20% голосiв, iхнi слогани не вразили i не особливо запам’яталися. Це ще одне пiдтвердження тези, що слоган важливий, але не ключовий чинник впливу на електорат.
Слогани переможцiв президентських перегонiв останнiх десятилiть в Украiнi – до цього часу на вустах i стали приводом як для цитувань, так i для знущань:
? «Ющенко – так!».
? «Почую кожного» (Вiктор Янукович).
? «Жити по-новому» (Петро Порошенко).
Та, мабуть, найбiльш закарбований у пам’ятi слоган – «Вона працюе». Хоча належить вiн тiй, що програла вибори.
До феномену Юлii Тимошенко будемо повертатися ще неодноразово, а поки що подумаемо про те, як створювати сильнi слогани.
Алгоритму розробки слогана не iснуе, е комплекс дiй, який може дати бажаний результат
Є два формати створення слоганiв: iндивiдуальний та колективний. З iндивiдуальним – все очевидно. Фахiвець евристичним методом намагаеться вiднайти фразу, яка найточнiше передае головний сенс. При цьому вислiв повинен викликати емоцiйний вiдгук у виборцiв.
Значно цiкавiшим та перспективнiшим вважаю колективний пошук iдеi методом мозкового штурму.
Brainstorming (мозковий штурм) – найвiдомiший метод генерацii нових iдей. Вiн був придуманий легендарним рекламiстом Алексом Осборном i оприлюднений ще у 40-i роки минулого столiття. Якщо коротко, суть методу в тому, щоб група людей спiльно думала над проблемою та висловлювала будь-якi гiпотези щодо неi.
З мого досвiду, у випадку придумування слогана найбiльш успiшним е такий формат.
Збираеться група людей, оптимально до 9 осiб. Це можуть бути тi, хто мае профiльний досвiд, та тi, хто добре знаеться на цiй кампанii (кандидатi). Також е сенс залучити й просто охочих з команди – як «свiжа кров».
Перший етап мозкового штурму – ознайомлення з суттю: про що мае бути слоган(и)?
Наприклад, французькому полiттехнологу Жаку Сегелi якось необхiдно було «продати» Франсуа Мiттерана, грубуватого, як на смак французiв, та занадто поважного вiку, на думку виборцiв. Саме тодi Сегела й придумав «Спокiйна сила». Де спокiй поданий як результат досвiдченостi, а сила – як виправдання грубуватостi та обiцянка захисту.
Отож перше запитання: про ЩО треба сказати виборцям у короткiй фразi? якi саме сенси виразити? Це – етап постановки завдання, або – мовою бiзнес-комунiкацiй – брифування.
Пiсля чiткоi постановки завдання, починаеться другий етап – креативний. Завдання креативного етапу: ЯК, якими словами сформулювати зазначений у брифi сенс.
Пiд час креативного етапу кожен член мозкового штурму пропонуе своi варiанти слогана. Жодне з запропонованих речень не критикуеться, а всi вони записуються. Потiм цi записи переглядаються, i з них вiдкидають тi, що не вiдповiдають завданню або маловиразнi.
Скорочений список слоганiв прочитуеться всiма учасниками штурму, i вони розходяться, щоб подумати на самотi.
Наступного дня всi учасники приносять новi варiанти слоганiв.
І за результатами двох днiв вже можна вибирати варiанти з напрацьованого.
З моеi практики, авторами вдалих слоганiв ставали як копiрайтери, зокрема я, так i менеджери агентства, власники бiзнесу, самi кандидати чи навiть стажери. Головне, щоб на вiдборi вдалого слогана був той, хто розумiе критерii, яким вiн мае вiдповiдати, та вiдчувае силу слова.
І на завершення теми – ще одне пiдтвердження дiевостi слогана – незалежно вiд того, хто був його автором. Пiвтора десятка рокiв тому звучало гасло, яке ви пам’ятаете й донинi. Перевiримо? Закiнчiть фразу: «Разом нас багато, нас…»
Перевага слогана в тому, що коротка фраза легко сприймаеться на слух, добре запам’ятовуеться. Це також – оптимальний текст для рiзного типу носiiв. Це можуть бути будь-якi поверхнi, зокрема сумки або футболки.
Та найбiльш типовий носiй для слоганiв – бiлборди. Поговоримо про них у наступному роздiлi.
2. Зовнiшня реклама
Реклама – перша в iсторii система панування над людиною, проти якоi безсила навiть свобода.
Фредерiк Бегбедер,
французький письменник
Бiльшiсть виборцiв вважае, що зовнiшня реклама – це бiлборди. Справдi, вони – найбiльш розповсюджений ii рiзновид. Але засоби зовнiшньоi реклами дуже рiзнi. Ними також можуть бути: спорудження на даху; рекламнi панно, розмiщенi на стiнах; електроннi табло; наземнi конструкцii – штендери та покажчики; вiтрини; перетяжки; написи на дорозi i багато iншого.
Всi цi види варто мати на увазi для вирiшення точкових агiтацiйних задач. Детально ж зупинимося на найбiльш розповсюджених типах носiiв зовнiшньоi реклами.
Тим, хто вважае бiлборди малоефективним носiем, варто подивитися фiльм Three Billboards Outside Ebbing, Missouri («Три бiлборда на кордонi Еббiнгу, Мiссурi»), 2017.
Ця драма вiдзначена такими почесними нагородами, як «Золотий глобус та премii кiнофестивалю у Торонто, Венецiанського кiнофесту та Лондонського гуртка кiнокритикiв. Із семи номiнацiй на «Оскар» стрiчка отримала двi статуетки. Тож ii варто переглянути i з професiйноi цiкавостi, i з загальнолюдськоi точки зору.
Якщо ви вважаете, що це – художнiй домисел i у реальному життi бiлборди так не спрацьовують, то ось вам iнший приклад.
Сталося це в часи, коли iнтернет вже iснував, а соцiальнi мережi – ще нi.
У жовтнi 2004 року видавничий дiм «Коммерсантъ» розмiстив у Москвi декiлька бiлбордiв – зокрема на Луб’янськiй площi. І вони миттево стали приводом для розмов та публiкацiй у ЗМІ. Нинi б таке явище назвали «вiрусний маркетинг». І якби у той час були розвиненi соцiальнi мережi, резонанс був би ще бiльшим. Чому цi борди привернули до себе увагу?
Видавництво вiдзначало 15-рiччя газети «Коммерсантъ». Було це саме пiд час суду над Михайлом Ходорковським, якому загрожував 15-рiчний термiн ув’язнення. На бiлбордах зi стандартним зображенням газети був напис: «Для настоящего коммерсанта – 15 лет не срок».
Ювiлейна кампанiя ВД «Коммерсантъ» посприяла стрiмкому пiдвищенню iнтересу до бренду та зростанню вiдповiдних згадок про нього. Аудиторiя одного номера (AIR) газети за пiдсумками кампанii зросла на 9%. Фраза стала кращим росiйським слоганом за версiею Sostav.ru в 2004 роцi. А також отримала гран-прi конкурсу «Золотий слоган» 2005 та посiла 6-те мiсце в рейтингу кращих слоганiв двадцятирiччя Московського мiжнародного фестивалю реклами 2012.
У цьому випадку напис на бiлбордi справдi був слоганом. Але це не обов’язкова умова для тексту цього типу носiiв. Про тексти для бiлбордiв дiзнаемося пiзнiше. А зараз – задля системностi знань – кiлька абзацiв iсторii.
Billboard – це щит великого розмiру для розмiщення зовнiшньоi реклами, який встановлюеться вздовж трас та вулиць. Дошки, на яких розмiщували важливу iнформацiю, зокрема закони, iснували в усiх цивiлiзацiях, починаючи з давньоегипетськоi. Але то були лише прототипи.
Рекламнi щити у такому виглядi, якими ми iх знаемо сьогоднi, виникли на початку 20 столiття у США (штат Мiннесота).
Батько Алена Оделла винайшов нову пiну для голiння, але у нього не було грошей на розмiщення реклами в газетах. І тодi Ален за $ 200 змайстрував щити, якi поставив на двох трасах, що об’еднували штати.
Це був саме той час, коли все бiльше американцiв купували собi автомобiлi та подорожували краiною. Веселi та нехитрi вiршики, написанi бiлим по червоному, привертали увагу та сприяли попиту на крем для голiння. Успiх був колосальний, тому що це було щось нове. Та, дивлячись на бiльшiсть бiлбордiв на сучасних вулицях, створюеться враження, що iх замовники досi думають, що бiлблорд вже самим своiм iснуванням привертае увагу. Реальнiсть же протилежна.
Тимчасом як в Європi бiлборди витiсняються з iсторичних центрiв, бiльшiсть украiнських мiст перенасиченi ними. Тому в кращому разi люди iх не помiчають, а у гiршому випадку – сприймають з роздратуванням. У таких умовах складно видiлятися.
Як це зробити?
Поговоримо про це далi.
Першi бiлборди на пострадянському просторi з’явилися разом з конкуренцiею – у 90-тi роки 20 столiття. Зокрема, в Украiнi засновником ринку зовнiшньоi реклами у 1993 роцi стала компанiя BigBoard. Ось чому великi рекламнi площини у нас помилково називають «бiг борд» (велика дошка). Та справжня iхня назва – billboard (дошка для законiв).
