скачать книгу бесплатно
своею правдою згубила брата…
(Закривае лице покривалом.)
IV
Частина майдану коло Скейськоi брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибинi, – храм, лiворуч – брама. Смеркае. Довгi тiнi простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянцiв посерединi, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всерединi гуртка Долон, колишнiй наречений Кассандри, – до нього найбiльше звертаються тi, що радяться. Кассандра з Полiксеною iдуть через майдан вiд храму, обидвi в чорних жалобних шатах, тiльки в Полiксени обрiзанi коси i непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.
Кассандра
(спиняе Полiксену й стае нерухомо)
Дивись, дивись, якi непевнi люди
зiбрались там…
Полiксена
Чого вони непевнi?
То ж Агенор, Гелен i Деiфоб,
а серед iх Долон.
Кассандра
Ох, i Долон!
Полiксена
Чого ти так зiтхнула й застогнала?
Кассандра
Нiчого, так.
Полiксена
Не можеш ти забути,
що вiн тобi…
Кассандра
Ох, Полiксено люба,
я не про себе думаю тепер.
Полiксена
Про що ж?
Кассандра
(складае з благанням до неi руки)
Сестричко, рiдна, найдорожча,
молю тебе, благаю, не питай
i не примушуй говорити! Може,
се правда, що слова моi отрутнi,
що й очi забивають людську силу!
Ослiпнути я хтiла б, занiмiти…
Ох, се було б таке велике щастя!
Полiксена
Кассандро! схаменись! Де ж та людина,
щоб тiшилась калiцтвом чи бажала?
Кассандра
Ось тут вона, з тобою поруч.
Полiксена
Рiдна,
ходiмо звiдси!
Кассандра
Нi, я не пiду,
я мушу надивитись на Долона,
бо… нi, нiчого… тiльки надивитись.
Я не пiду… не можу… ти ж iди,
коли ти хочеш.
Полiксена
Я з тобою буду,
самiй же так тобi не випадае.
Кассандра
Кассандрi байдуже, що випадае,
що нi, – вона лиш те чинити мусить,
що iй на долю випало.
Тим часом гурток скiнчив нараду i розiйшовся. Долон, зоставшись без товаришiв, наближаеться до обох царiвен.
Долон
Царiвни,
вiтаю вас.
(Хоче йти далi.)
Кассандра
Долоне, стiй!
Долон
Що скаже
менi царiвна:
Кассандра
(збентежена, шукае, що б спитати. Вона увесь час, поки говорить з Долоном, мае покривало низько спущене на очi, так що обличчя ii сливе не видко)
Я… хотiла, власне…
тебе спитати… чи тобi до мислi
були дари на поминках у нас
по Гекторовi?..
Долон
(трохи здивовано)
Так, я дуже вдячен
за ласку та за шану.
Кассандра
Чом же ти…
не взяв тепер того щита з собою?
Долон
А нащо був би щит?.. Чи ти на здогад,
пророчице?
Кассандра
(злякано)
Нi, нi, Долоне, нi!
Долон
(замислений)
Се правда, я пiду в непевну путь…
та тiльки щит розвiдачу завада…
Я ж мушу крадькома зайти у табор
ахейський, поночi усе розвiдать,
пiдслухати наради й повернутись
теж крадькома.
Полiксена
Прости, воно не личить
до справ громадських дiвчинi втручатись, –
але спитаю, нащо молодого
тебе старiшi на таке обрали?
Долон
Бо молодий ходу звиннiшу мае,
ступае легше
(смiеться)
i втiкае швидше!
Кассандра
(впiвголоса, до себе)
Як можна ще втекти!
Долон
Що ти сказала?
Кассандра мовчить.
Я знаю, я на те не заслужив,
щоб ти слова на мене витрачала…
а тiльки я хотiв… Нi, я не вартий…
Вiтаю вас, царiвни…
(Похиливши голову, налагоджуеться йти.)
Кассандра
Постривай!
Що ти хотiв?
Долон
Спитати…
Кассандра
А, спитати!
