скачать книгу бесплатно
(раптом увiходить)
Правда й щастя!
Як легко ти паруеш iх, Креузо!
Андромаха
(з невиразним страхом)
Чого тобi, Кассандро? Ти, здаеться,
забула вчора в мене веретено?
Креузо, пошукай…
Кассандра
Не треба, сестро.
Не буду я нi прясти, анi ткати.
Жалобнi шати маю, а на покрив
смертельний ти сама давно напряла,
не знаю тiльки, чи доткати встигнеш.
Андромаха
До чого ти се кажеш? Я на ложе
для Гектора новий готую плат.
Кассандра
Я тiльки се й кажу.
Айтра
(увiходить)
Наш владар в полi
зустрiвся з Ахiллесом.
Андромаха
Ох!.. І що ж?!
Айтра
Здаеться, вiн його перемагае.
Андромаха
Та хто кого?
Айтра
Наш владар Ахiллеса.
На брамi Полiксена аж зомлiла,
побачивши, як Ахiллесу скрутно.
Андромаха
От безсоромна! то вона не брата,
а мiрмiдонця стежить?!
Кассандра
Андромахо,
на неi Мойра наложила руку.
Не ти найнещасливiша у свiтi,
тож не суди нещасних. Вдiв багато,
а межи братом вибирати й милим
не часто мусить жiнка.
Андромаха
Що ти кажеш?
Ти, наче п’яна, помiшала в купу
i правду, й вигадку…
Кассандра
Вино з водою
помiшанi стають одним напитком.
Увiходить Левке i мовчки спиняеться.
Ну, що, Левке?
Левке
Не посилай мене
на браму, владарко…
Андромаха
Кажи, що сталось?
Левке
Нiчого ще не сталось… я не можу…
Ох, сам Арес пустився б утiкати,
не то що смертний…
Андромаха
Що ти жебониш?
Хто ж утiкае?
Левке
Владар наш… твiй муж…
Андромаха
(замахуеться на неi човником ткацьким)
Неправда! Як ти смiеш?..
Кассандра
(спиняе ii руку)
Не поможе
твоя рука проти правицi Мойри.
Андромаха
Геть, геть, зловiснице! Се ти, ти винна,
коли то правда, що говорить сяя!
Ти одiбрала Гектору одвагу,
зламала дух зловiсними речами,
убила вiру й певнiсть. Бо нiколи
мiй Гектор не втiкав вiд бойовиська, –
надiю нiс, приносив перемогу
i славу. Але ти надiю вбила
проклятими словами: «Помста й смерть!»
Бери ж на себе сором i неславу,
що брат нещасний з бою принесе!
Кассандра
Якби принiс хоч iх, я прийняла б.
(Тремтить i, не маючи сили встояти, сiдае на перший порожнiй стiлець.)
Ох, Андромахо, як я палко прагну,
щоб не були моi слова правдивi!
Андромаха
Якби ти тiльки iх не вимовляла
i не труiла нас, то й не було б
лихоi правди. Не вгасав би дух.
Кассандра
Зрiкаюсь, Андромахо, я зрiкаюсь
тих слiв зловiсних.
Андромаха
Пiзно вже, Кассандро,
вже дух погас.
Кассандра
(мимохiть)
Ох! i життя погасло!
Ой горе! що робити? Я те бачу!
Я бачу: Ахiллес прудкий женеться,
а Гектор упадае… страх i сором
його пiдбили, а не меч Пелiдiв.
Андромаха
Нi, ти сама була б зо всього винна,
не страх, не сором i не меч, а ти,
отруйнице, коли ти правду кажеш!..
Ох, що ж вони не йдуть? Я бiльш не можу…
тих звiсток ждати… Я пiду сама…
Кассандра
(затримуе ii)
Я не кажу, нiчого не кажу,
нiчого не вiщую… Тiльки бачу!!.
Ослiпнiть ви, зловiснi очi!..
Хрiзе
(вбiгае)
Горе!
Полiг наш владар вiд меча Пелiда!
Андромаха млiе, рабинi заходжуються коло неi, голосячи.
Кассандра
(несамовита вiд туги, промовляе, мов непритомна)
Не страх, не сором i не меч, а я
