скачать книгу бесплатно
Кассандра
Ох так, на те вiйна:
убити брата, потiм заручити
сестру за себе…
Полiксена
Брат давно убитий,
i я його зовсiм не пам’ятаю,
та й Ахiллес тодi зовсiм не знав,
кого вiн убивав.
Кассандра
Та ми те знаем.
І, певне, Ахiллес того не знав,
що в той же час, як вiн шукав послiв,
щоб iх послати у свати до тебе,
твiй брат, наш Гектор, саме раду радив,
щоб запалити кораблi ахейськi.
В той час, як ти оцi квiтки з гранати
у кучерi вплiтала, Гектор наш
думливу голову шоломом зброiв.
Полiксена
Так що? Вiн мiрмiдонцiв не зачепить,
то й Ахiллесовi про те байдуже,
як i менi.
Андромаха
(вбiгае)
Чи ви те чули, сестри?
Мiй Гектор, кажуть, заколов Патрокла.
Се ж Ахiллес Патрокла мав за друга
найпершого…
Кассандра
Ой горе! кров i помста!
Оце твiй шлюб, нещасна Полiксено!
(Бере з-за тринога ножицi i обрiзуе коси Полiксенi.)
Полiксена
Ой!
Кассандра
Полiксено, де жалобнi шати?
Андромаха
Безумна, що ти робиш?
Кассандра
(в пророчому нестямi)
Андромахо,
сестра по братовi жалобу носить,
вдова по мужевi бере ще глибшу,
а сирота загине в сповитку!
Андромаха
Зловiснице, бодай ти занiмiла!
Полiксена
Чом ти менi одразу не сказала,
що горе близько? Може б, я могла
затримать Гектора…
Кассандра
Ох, Полiксено,
я завжди чую горе, бачу горе,
а показать не вмiю. Я не можу
сказати: тут воно або он там.
Я тiльки знаю, що воно вже е
i що його нiхто вже не одверне,
нiхто, нiхто. Ох, якби тiльки можна,
то я б сама те горе одвернула!
Полiксена
Та й одвернула б, якби ти сьогоднi
сказала Гектору: не йди на бiй.
Андромаха
Вже ж ти це знала, – чом же не сказала?
Кассандра
Хоч би й сказала, – хто б менi повiрив?
Андромаха
Та як же й вiрити, коли ти завжди
не в пору й недоладно пророкуеш?
Полiксена
Вiщуеш горе завжди, а чому
й вiд кого прийде горе, не говориш.
Кассандра
Бо я того не знаю, Полiксено.
Андромаха
То як ми можем вiрити словам?
Кассандра
То не слова, я все те бачу, сестри,
що говорю. Я бачу: Троя гине.
Андромаха
Чому? Вiд кого? Хто ii зруйнуе?
Атрiди? Ахiллес?
Кассандра
Не знаю, сестри.
Я бачу тiльки: Троя погибае,
i шлюб дочки Прiама з Ахiллесом,
червоним вiд кровi троянських мужiв,
ганебний шлюб не врятував би Троi.
Живi вино готують на весiлля,
мерцi волають: «Кровi дайте, кровi!»
…Ох, скiльки кровi чорноi я бачу!
І батько наш колiна обiймае
катам своiх дiтей… Я чую крик…
ридае, плаче, скиглить, вие, вие…
То наша мати!.. Я пiзнала голос!..
Андромаха
Боги всесильнi, одберiть iй мову!
Кассандра хапаеться за голову i з жахом дивиться у простор. Полiксена з плачем кидаеться в обiйми Андромахи.
III
Гiнекей Андромахи. Рабинi прядуть i тчуть, деякi гаптують i шиють. Андромаха тче великий бiлий плат, обходячи навколо високi кросна.
Андромаха
(до рабинь)
Пiдiть на браму ви, Левке й Хрiзе,
iди й ти, Айтро; по черзi вертайтесь,
поглянувши на бiй i розпитавшись,
про Гектора менi звiстки приносьте.
Рабинi виходять.
Клiмена
(стара рабиня)
Чому ти, владарко, сама не пiдеш?
Не так би сумувала, подивившись,
як твiй герой воюе ворогiв.
Андромаха
Не можу я, Клiмено, я боюся
iржання коней, брязкоту мечiв,
i куряви, i крику, а найгiрше
того смертельного спiвання стрiл!
Як я те чую й бачу, то здаеться
менi, що то повстав з безоднi Хаос,
що нi людей нема вже, нi богiв,
а тiльки смерть пануе самовладно.
А як не бачу лютоi вiйни,
то й не боюся, i тодi я вiрю,
що Гектора нiхто не подолае,
бо вiн герой понад усiх героiв.
Креуза
(молода рабиня)
Се правда, владарко! Щаслива жiнка,
що може про свойого чоловiка
таку сказати правду…
Кассандра
