скачать книгу бесплатно
– Звiдки ти знаеш? Я ж тобi цього не говорив ще.
– У тому-то й рiч говорив ти менi. Ти про це вiдразу пiсля iспиту розповiдав учора, – Дiма був настiльки втомленим i виснаженим емоцiйно, що не помiтив, що знову сказав те, чого не повинен був знати.
Вася пiдняв брови вiд здивування i запитав:
– Вчора пiсля iспиту? Тобто, ти маеш на увазi, що в своему снi?
– Так, чорт, як же це все складно. Всього тиждень, а то i того менше, зi мною це вiдбуваеться, а я вже заплутався, що повинен знати, а чого не повинен, що ти менi розповiдав, а чого не говорив. Якщо це триватиме ще стiльки ж, боюся, я просто не витримаю.
– Може тодi по келиху пива? Хоча б розслабишся, – запропонував Василь.
– Не сьогоднi. Ти, якщо хочеш, можеш сам випити, а я до гуртожитку зараз поiду. Менi, вiдчуваю, потрiбно просто вiдпочити.
– І що ти пропонуеш? Менi тепер самому пити? Ти, дивись, алкоголiка з мене не роби.
– Та, я й не думав. Вибач, але менi дiйсно треба виспатися, – замореним голосом промовив Дiма.
– Ай, умовив ти мене. Значить, поiхали тодi по домiвках, – погодився Вася, i хлопцi попрямували до зупинки.
Глава 6. Церква
Незважаючи на постiйнi iспити, в Дiминому гуртожитку далеко не всi думали про навчання. Дехто, звичайно, намагався здати цiлу купу боргiв за декiлька днiв – вони дописували лабораторнi та практичнi роботи, шукали реферати, переписували в однокурсникiв домашнi завдання, але бiльшiсть студентiв все ж не хотiло змiнювати звичний для себе спосiб життя. Дiма, щоб вiдволiктися вiд проблем, майже щодня виходив з друзями пограти в футбол на майданчику, який знаходився по iншу сторону вулицi. В нього був вiльний час, адже навчався хлопець добре, а значить, i проблем у нього було поменше, нiж у iнших. Тим бiльше талант легко викручуватися з найскладнiших ситуацiй ще жодного разу його не пiдводив.
Крiм Василя Дiма нiкому не розповiдав про те, що вiдбувалося з ним. Та й сам вiн став незвично тихим i небалакучим. Постiйне почуття дежавю руйнувало психiку не гiрше того, як вiдбiйний молоток б'е асфальт. Юнак далеко не завжди мiг вiдрiзнити сон вiд реальностi, один свiт вiд iншого. Але ще складнiше було запам'ятати, що вiн говорив уже iншим, а чого ще не розповiдав. Що чув, а чого не повинен був би знати… Наприклад, в його третiй день пiсля повернення до Донецьку, готуючи на кухнi вечерю, Дiма розмовляв зi своiм сусiдом по кiмнатi, Женею.
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
