banner banner banner
Весела наука
Весела наука
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Весела наука

скачать книгу бесплатно


Навшпиньки радше я зiпнусь,

Анiж рачкуватиму!

В шпарку нишком пiддивлюсь,

Дверей не розчахатиму!

43

Напучення

Либонь до слави прагнеш ти?

Що iнтересно:

Їi трапляеться знайти

Цiлком безчесно!

44

Грунтовний

Дослiдник я? Облиште, нi!

Тяжкий – то це геть iнша рiч:

Знай рину глибинi навстрiч

І опиняюся на днi!

45

Навiчно

«Ось я прийшов, бо нинi час!» —

Так мислить, хто прийшов навiк,

Байдужий до бриднi базiк:

«Уже запiзно!» – «Ще завчас!».

46

Мiркування втомлених

У зморi сонце кленучи, едино

Вiд дерева жадають тiльки тiнi!

47

Падiння

«Вiн падае!» – кпите ви раз у раз;

Це правда; втiм – вiн падае до вас!

Йому в над-щастi спокою нема,

Його над-свiтло вабить ваша тьма.

48

Закон

На карк почеплено менi

Годинник на мiцнiй струнi:

Скiнчивсь для мене рух зiрок,

І пiвня спiв, i лiт хмарок;

Все, що взивалося щомить,

Тепер слiпе й глухе мовчить —

Природи гомiн заглушив

Годинник цоканням стальним.

49

Мудрий говорить

Потрiбний людям i стороннiй iм,

Іду шляхом – погожим чи хмурним —

Однак завжди понад людьми!

50

Втрачена голова

Вона кебету мае. Звiдкiля?

Здоровий глузд у когось узяла,

І голова його з фатальноi годинки

Пiшла до дiдька…Нi! До жiнки!

51

Благочеснi побажання

«А нехай би всi ключi

Разом погубились,

І, замки ламаючи,

Вiдмички прислужились!»

Так мiркуе кожна шпичка,

Котра? не ключик, а вiдмичка.

52

Писати ногою

Не тiльки руку я вправляю,

Коли пишу: нога так само —

То бiлим аркушем, то плаем —

Виписуе бадьоро й прямо.

53

«Людяне, аж надто людяне». Книга

Назад несмiло й смутно позираеш,

В майбутньому собi йно довiряеш:

Орел ти, птахо, сповнена потуги?

Чи ти Мiнервi люба «пугу-пугу»?[10 - Нiмецькою «фiлiн» – «Uhu», але тут йдеться про сову, що вважаеться супутницею Мiнерви, вона i видае цi звуки.]

54

Моему читачевi

Мiцнi щелепи i волячий шлунок —

Цього бажаю я тобi!

Здолавши книжку – жорсткий почастунок —

Мене ти стерпиш далебi!

55

Художник реалiст

«Натурi завжди вiрним» клявсь вiн буть.

Та як ii у рамки взять таку?

Природи й штрих малий не осягнуть! —

То вiн малюе те, що до смаку.

Що до смаку йому? Що здатний втнуть!

56

Поетове марнославство

Клею треба, щоб утримав,

Деревину сам знайду!

Вкласти сенс в безглуздi рими

Хто ще зможе до ладу!

57

Вибагливий смак

Якби мiсце обирати

Дозволяли нам самим,

Я обрав би в центрi раю:

Радше ж – перед ворiтьми!

58

Кандзюба