скачать книгу бесплатно
Як на двi ноги зiпнеться,
Рушить ще й на головi.
29
Егоiзм небесного тiла
Якби круглесеньким барилом
Круг себе я, знай, не крутилось,
Мене могло би присмалити,
Бо я при сонцi мушу жити.
30
Ближнiй
Менi мiй ближнiй не до шмиги:
Нехай iшов би неборак
За обрiй дальнiй; а вiдтак,
Менi за зiрку бути мiг би!..
31
Прихований святий
Щоб своею благодаттю
Нам не надто допiкати,
Зображаеш дiдька ти.
Попри машкару, одначе,
Видко по очах – святий!
32
Невiльний
А. Чого стоiть вiн там безгласно
І прислухаеться так жасно?
Чого вiн так зацiпенiв?
Б. Як всi, хто ланцюги носив,
Вiн чуе скрiзь кайданiв брязкiт.
33
Самотнiй
Не попихач нiкому я, анi керманич.
Покiрний? Нi! А владний? Нi, тим паче!
Як не страшний собi – то вже й нiкому:
А владу завжди страх бере, вiдомо.
Собi ж себе вождем я не призначу!
Люблю, як лiсова й морська звiрина,
У милий заблуд затишно поринуть,
Щоб потiм знов з туману далечiнi,
Себе ж таки додому приманити
Себе самим собою спокусити.
34
Seneca et hoc genus omne[6 - Сенека i до нього подiбнi (лат.).]
Папiр пером своiм дере —
Премудрiсть в коментарii —
Мов справдi primum scribere,
Deinde philosophari.[7 - Primum scribere, deinde philosophari – «спершу писати, потiм фiлософствувати»; саркастично переiнакшена давня сентенцiя Primum vivere deinde philosophari – «спершу (подбати про) життя, потiм фiлософствувати».]
35
Лiд
Так! роблю я часом лiд:
Пiдмага вiн харч стравляти!
Мали б ви, що споживати,
Вихваляли б ви мiй лiд!
36
Рання творчiсть
Мудрiсть власна з А до О
Тут менi бринiла; нинi ж
Чую тут я щось геть iнше:
Нескiнченнi «Ах!» i «Ох!»[8 - Поза сумнiвом – алюзiя до вислову «Альфа i Омега» (перша i остання лiтери грецького алфавiту; пор. «вiд А до Я»).] —
Все iз раннього мого.
37
Увага
У ту краiну небезпечна путь;
Зважай – застерiгаю недарма!
Там приймуть спершу, потiм розiрвуть:
Бо велич е, а глузду там катма!
38
Говорить побожний
Бог любить нас, ми твiр його!
«Створили Бога ми – де дiтись!»
То заперечувать чого
Свiй витвiр, що його б любити!
Пiзна?еш дiдька по копитах.
39
Влiтку
У потi нашого чола
Чи варто хлiб нам iсти?
Бо медицина довела,
Пiтнiти некорисно.
Сузiр’я Пса хвостом метля —
Цей знак його узрiймо![9 - Найяскравiша зiрка сузiр’я, Сiрiус, судячи з ii грецькоi назви, здавна асоцiювалася з лiтньою спекою, а ii латинська назва Канiкула – з назвою лiтнього вiдпочинку – канiкулами.]
У потi нашого чола
Вино iскристе пиймо!
40
Без заздрощiв
Ви славите його, бо вiн не заздрий?
А вiн крiзь вас – неначе ви прозорi —
Вдаль втоплюе зiницi наче яструб:
Не бачить вас! Вiн бачить тiльки зорi.
41
Гераклiтизм
Долю заслужити —
Тiльки на вiйнi:
Щоб навiк здружитись,
Пороху нюхнiть!
Дружба – три в одному:
Рiвнiсть у борнi,
Братство в кожнiй скрутi,
Воля в смертнi днi!
42
Принцип над-делiкатних
