скачать книгу бесплатно
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Третiй каже: «Дiти,
Нема того в свiтi,
Чого б менi не зробити
Для цiеi Катерини
За одну годину».
Поле. Зима. На держаку коси побiльшало «прикрас»: крiм скривавленого комiра – глиняний дзвоник. Дорогу вказуе коса. Невтомимою риссю суне зимовим степом погоня – КАЙСАК-БАБАЙ. Сiдае сонце, слiд погонi перекреслюе степ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Катерина задумалась
І третьому каже:
«Єсть у мене брат единий
У неволi вражiй!
У Криму десь пропадае;
Хто його достане,
То той менi, Запорожцi,
Дружиною стане…»
Мiж двох горбiв причаiлася ХАТА КАТЕРИНИ. Нiч. Свiтло у вiконцях.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
…то той менi, запорожцi, дружиною стане…
Стара ХАТА. Нiч. Сплять на сволоку сушенi трави. Спить на столi паляниця, вкрита рушником, поруч – три ложки – двi великi, одна менша… Спить у горщику на припiчку сiль. Не спить на пiдвiконнi лампадка.
Чути голоси КАТЕРИНИ та ii ХАТИ.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Починаючи з цього епiзоду, хата надiляеться власним голосом, веде дiалог з Катериною. Це встановлюе символiчний родинний зв’язок мiж хазяйкою i хатою.
ГОЛОС ХАТИ
Ти що надумала, Катерино? Куди це ти збираешся?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Що надумала, то й надумала. А ти хто, щоб у мене розпитувати? свекруха?
ГОЛОС ХАТИ
А то ти не знаеш – хто? ХАТА твоя. Грiха не боiшся, Катерино?
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Який грiх? Я на базар. Сьогоднi базар на переправi. Солi треба купити.
ГОЛОС ХАТИ
Пiшла! На переправу пiшла! По сiль пiшла! Сiль оно у горщику на припiчку, а вона пiшла! Гадае, я не знаю, чому пiшла… Бо там казкарi-вертепники – пiшла почути, чим казка закiнчиться. Хай послухае, може, порозумнiшае.
Переправа
Ранок. Базарний гомiн з усiх бокiв. Все на спродаж: коло за колом, над брилями i намiтками лiтае кiнь. Плаче циганська скрипка, гомонить натовп, оцiнюючи коня.
ГОЛОС ГОЛОТИ
«Хто його достане,
То той менi, Запорожцi,
Дружиною стане…»
Разом повставали,
Коней посiдлали…
Крiзь базарний натовп сунуть двое вагiтних жiнок.
Кози, поросята, кури та гуси додають до базарного шуму своi голоси.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Поiхали визволяти
Катриного брата…
Переправа на Сiч гуде – козаки торгуються з молодицями. Молодицi нахвалюють свiй товар – у котроi що е… А е у кожноi – пишно, спокусливо, через край. Не кажучи вже про сметану, масло, мед… сир, хлiб, сало… молоко, рибу, яйця.
Плаче скрипка, дзвенить кузня, басом гупають дiжки. Дiжкам пiдбренькують макiтри та глечики. Кози, поросята, кури та гуси додають до цiеi музики своi голоси.
До двох вагiтних жiнок приеднуються ще трое. А до трьох – ще четверо…
ГОЛОС ГОЛОТИ
Один утопився
У Днiпровiм гирлi…
Крiзь базарний натовп проштовхуються вагiтнi жiнки, не звертаючи уваги на крам, реманент, дерев’я- нi iграшки… А там бондар нахвалюе своi дiжки. Гончар – горщики, чумак – сiль. Шорник – сiдла коваль – шаблi.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Другого в Козловi
На кiл посадили.
Вагiтнi жiнки (Уляна, Параска, Соломiя, Оксана, Стефа, Христина, Явдоха, Горпина, Іванка, Килина, Юстина) гуртуються у загiн, що суворо й рiшуче розсувае натовп. А понад усiм – голоси артистiв.
А ось i вони – бавляться з iграшковими козаками.
Голоси артистiв не змiнилися, змiнилися артисти: у ГОЛОТИ рушником перев’язане одне око, обличчя ГОЛОДАНЯ перетинае шрам.
ГОЛОТА
Третiй, Іван Ярошенко,
Славний вдовиченко,
З лютоi неволi,
Із Бахчисараю
Брата визволяе…
Іграшковий Іван Ярошенко рубае iграшкових татар, звiльняе iграшкового «брата» вiд кайданiв. Дивуються селяни та й козаки дивуються. Хоч i бувалi воiни, але тягнуться до ляльок, наче дiти.
ГОЛОДАНЬ
Заскрипiли рано дверi
У великiй ХАТІ.
«Вставай, вставай, Катерино,
Брата зустрiчати».
Перед вертепом – i старi, й молодi. Навiть немовля кинуло цицьку – блимае оченятами.
ГОЛОТА
Катерина подивилась,
Та й заголосила:
«Це не брат мiй, це мiй милий,
Я тебе дурила…»
ГОЛОДАНЬ
«Одурила!..» І Катерина…
…Додолу скотилась головонька…
Тихий зойк вкривае натовп.
Тиша над переправою. Пропливае в повiтрi мильна бульбашка.
Котиться по травi вiдрубана голова. Переляканих селян, хто насунувся ближче, кропить iграшковою кров’ю. Кропить кров’ю i Катерину.
Присутнi з переляку кидаються тiкати. Хтось з дiвчат непритомнiе. Лише Катерина не тiкае.
За лаштунками театру переляканi ГОЛОТА i ГОЛОДАНЬ.
ГОЛОТА
Ти що наробив? Ти скiльки налив?
ГОЛОДАНЬ
Як завжди…
ГОЛОТА
Зараз битимуть!
ГОЛОДАНЬ
Поiхали Запорожцi вiтер здоганяти.
Катерину чорнобриву в полi поховали…
ГОЛОТА, ГОЛОДАНЬ
А славнii Запорожцi в степу побратались.
Артисти намагаються завершити виставу, але обуренi глядачi не дають iм це зробити. Цього разу бити артистiв беруться жiнки. Але не це привертае увагу КАТЕРИНИ, коли вона схиляеться над Днiпровою водою, щоби змити «кров». Їi увагу привертае дивна подiя: перед човнами на переправi – вереск та лемент. Трое чергових козакiв заступають дорогу вагiтним жiнкам. Серед козакiв – ТИМІШ. Всi жiнки дуже вродливi – кiлька сiльських, одна циганка, черниця… Всi дванадцятеро вкрай вагiтнi. Трое козакiв проти дванадцяти вагiтних жiнок.
ЧЕРНИЦЯ ХРИСТИНА
Чого поставали, йолопи? Не бачите? Нам на Хортицю!
КОЗАК
Жiнкам на Хортицю не можна – закон!
КОЗАК
У якiм питаннi?
Замiсть пояснювати, ЧЕРНИЦЯ так вправно причащае своiм великим кулаком розумника, що той падае у воду. Ця перемога надихае решту жiнок на штурм човна, тим бiльше, що тепер до них приеднуються баби з базару. Козаки не вiдступають, але й не вiдповiдають – з жiнками битися?
Хiба налякати трошки? Ото ж, ТИМІШ показуе свое мистецтво пiдпаска. Його довжелезний батiг, власноруч сплетений косицею з буйволовоi шкiри, може змагатися з гарматою, якщо не в руйнiвнiй силi, то у гучностi «пострiлу». Не кожна блискавка тягне за собою такий грiм, як батiг пiдпаска ТИМІША.
ГОЛОСИ ВАГІТНИХ ЖІНОК
Рятуйте! Ой, лишенько!
Баби – тiкають, а вагiтнi жiнки… Всi дванадцятеро з переляку починають разом те, що було заплановано природою. Рiзними мовами кричать двi близняточки-шляхтянки, сiльськi молодицi… циганка. Терпляче стогне ЧЕРНИЦЯ…
Переправа. Нiч. Вночi вартовi козаки грiють в казанах воду, носять ii вiдрами межи скель. Далi iх не пускають жiнки. У скелях, наче у горнилi вулкану, у свiтлi величезного вогнища вiдбуваеться таемне дiйство.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Жiнки народжують дiтей у «жерлi вулкану» (в кузнi).
З кратера лунають страшнi крики, вереск, стогiн, молитви кiлькома мовами та суворi команди досвiдчених повитух.
На якусь мить все замовкае i тишу прорiзае крик першого немовляти. Чиiсь руки пiдiймають крикливе створiння над кратером.
ГОЛОС
Хлопчик!
