скачать книгу бесплатно
Космiчний простiр, крiзь який летить Земля, символiзуе стрiмкий рух часу, що буде керувати подiями у фiльмi, долаючи чотириста рокiв iсторii.
Зранку ВАСИЛЬ бере з собою сокиру, йде до лiсу по дрова.
ГАНУСЯ з КАТЕРИНОЮ бавляться саморобними iграшками на колiщатках: обертаються колiщатка, крутиться дерев’яний Домовичок, лунае його голос – наче дятел на жукiв полюе.
ГАНУСЯ з Домовичком жене козенят з двору на берег. КАТЕРИНА перегукуеться з ГАНУСЕЮ Домовичками: обертаються колiщатка, крутяться дерев’янi Домовички, лунають iхнi голоси.
Собака ЛАТКА подае сигнал – насуваеться бiда! Бiгом повертаеться ВАСИЛЬ.
ВАСИЛЬ ховае КАТЕРИНУ в порожньому кратерi гончарноi печi, закривае лядою, а потiм перевертае на ляду верейку з горщиками, б’е готовi горщики на черепки. ВАСИЛЬ засипае ляду черепками глиняного посуду…
ВАСИЛЬ кидаеться в поле гукати ГАНУСЮ.
ВАСИЛЬ
Ганусю! Доню!
Тим часом на подвiр’я з двох бокiв вилiтають вершники.
На подвiр’i починаеться бiй польських вершникiв з татарськими. ЛАТКА ховаеться у власнiй домiвцi. Копита руйнують собаче помешкання. Гарчання ЛАТКИ захлинаеться.
Летять голови. Падають конi. Починае горiти стрiха.
Круговерть бою захоплюе своiм рухом гончарний круг, який починае обертатися…
Вогонь облизуе вишневе дерево, пiдпалюе iграшковий хутiр.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Використання лялькових об’ектiв, моделювання масштабних подiй в iграшковiй формi – один з основних способiв встановити «правила гри» у фiльмi.
Берег рiки. Нiч.
Не за харчi – за життя, що висить на волосинi, грають артисти виставу. Голоси артистiв тремтять.
ГОЛОДАНЬ
Катерина задумалась
І третьому каже:
«Єсть у мене брат единий
У неволi вражiй!»
Перед вертепом зiбралися татари – вечеряють i дивляться.
Татари вперше бачать таких маленьких козакiв, таку, хоча й лялькову, але голу красуню КАТЕРИНУ. На руках в одного з татар жива лялька – перелякана ГАНУСЯ.
ГОЛОТА
«У Криму десь пропадае;
Хто його достане,
То той менi, Запорожцi,
Дружиною стане».
Разом повставали,
Коней посiдлали,
Поiхали визволяти
Катриного брата…
ВАСИЛЬ, озброений сокирою, бачить доньку, пiдповзае ближче.
ГОЛОДАНЬ
Один утопився у Днiпровiм гирлi…
Дерев’яний козак не хоче тонути, дерев’янi татари рiжуть його ятаганами.
Справжнi живi татари навiснiють перед вертепом. А ще бiльше татари радiють, побачивши, як другого козака…
ГОЛОТА
Другого в Козловi на кiл посадили.
Але радiють вони недовго, бо з’являеться третiй козак. Вiн рубае дерев’яних ворогiв i рятуе Катриного брата.
ГОЛОДАНЬ
Третiй, Іван Ярошенко,
Славний Вдовиченко,
З лютоi неволi, iз Бахчисараю
Брата визволяе…
На цьому словi вистава знову припиняеться – крапку ставить татарська стрiла.
Слiдом – навперейми одна за одною ще з десяток. Букет стрiл прикрашае стiни iграшкового театру. Іграшковi козаки припнутi стрiлами до декорацiй.
У вiконцях верхнього поверху видно ГОЛОТУ i ГОЛОДАНЯ.
Вони прив’язанi до свого вертепу й тепер iх, одного за одним, у чергу лупцюе батогом татарин.
ГАНУСЯ залишаеться без нагляду. Вона повзе в темряву. ВАСИЛЬ пiдкрадаеться ближче до доньки…
Татарин помiчае ВАСИЛЯ в травi й посилае в його бiк стрiлу з лука. Стрiла прошивае плече ВАСИЛЯ, але йому не до того – над його головою летять копита, свистить ятаган. Татари гарцюють верхи, шукають ВАСИЛЯ в травi, перегукуються, розгортають облогу, наче полюють на звiря.
Оточивши ВАСИЛЯ, який ховаеться в очеретi, татари пiдпалюють очерет. ВАСИЛЬ задихаеться. Стiна вогню обпiкае його з усiх бокiв. ВАСИЛЬ кидаеться в чорну воду, пiрнае. Крiзь воду бачить: за стiною очерету – татарський воiн з луком цiлить… у бульбашки, що тягнуться з глибини.
Татарська стрiла летить у воду.
Ранок. ВАСИЛЬ зустрiчае свiтанок, закам’янiвши посеред чорного степу, яким блукае в пошуках свого вершника посiдланий кiнь. ВАСИЛЬ поранений, скривавлений, обпалений, з сокирою, яку не випустив з рук. Із плеча над ключицею стирчить стрiла. ВАСИЛЬ стоiть перед порожнiм кратером гончарноi печi… ВАСИЛЬ стоiть, нерухомий, посеред згарища… Немае КАТЕРИНИ, нема ГАНУСІ… Навколо – бита земля та попiл.
Там, де стояла ХАТА, вогонь лiниво облизуе ii рештки, наче ситий собака – кiстку. Гончарний круг теж палае, уповiльнюючи своi оберти. Останнi оберти у вогняному вiнцi робить гончарний круг.
На вишнi вцiлiла одна жива гiлка з iграшковою ХАТИНКОЮ.
Раптом – голос домовичка. У руках КАТЕРИНИ дерев’яна iграшка. Не вiдгукаеться на ii голос ГАНУСЯ.
ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ посеред згарища. Здалеку крiзь важкий звук татарськоi кiнноти, яка рушае далi в пошуках здобичi, чути голос ГАНУСІ…
ГАНУСЯ
Тато!
ВАСИЛЬ кидаеться до коня. Трапляеться ВАСИЛЮ шабля поруч iз гусаром, якому вона вже нiколи не знадобиться.
ВАСИЛЬ вже в сiдлi… ВАСИЛЬ летить на голос доньки.
ВАСИЛЬ
Доню!
КАТЕРИНА
Ганусю!
КАТЕРИНА залишаеться сама.
Падае КАТЕРИНА на колiна й кричить.
Тиша у вiдповiдь.
Четверта ХАТА
День. На голос КАТЕРИНИ сходяться сусiди. Кiлька сусiдiв – старi та немiчнi – починають звичну роботу: встановлюють кутовi стовпи майбутньоi ХАТИ, обв’язують стовпи жердинами…
ГОЛОС ГОЛОТИ
У тiеi Катерини
ХАТА на помостi,
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Із славного Запорожжя
Наiхали гостi…
Сусiди працюють без пiснi. Пiдiймають крокви, обплiтають напiвпрозорими стiнами КАТЕРИНУ, наче хочуть захистити ii вiд горя.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Один з технологiчних процесiв толоки нагадуе створення пташиноi клiтки. Символ використано за прямим призначенням для перетворення пiдтексту (клiтка для птаха) на вiзуальне рiшення (клiтка для Катерини).
ГОЛОС ГОЛОТИ
Один Семен Босий…
Другий Іван Голий…
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Третiй славний вдовиченко
Іван Ярошенко…
Крiзь порожне вiкно видно: чорна, наче власна тiнь, як скам’янiла КАТЕРИНА на колiнах посеред ХАТИ, так i досi не ворушиться.
ГОЛОС ГОЛОТИ
«З’iздили ми Польщу
І всю Украiну,
А не бачили такоi,
Як се Катерина».
Зима. Нiч. Крiзь вiконне скло, вкрите морозним вiзерунком – Катерина. З вуст КАТЕРИНИ у бiк iкони летить морозна хмарка дихання. Пiдводиться КАТЕРИНА з колiн у своiй ХАТІ. У ХАТІ порожньо, на столi свiчка, горщик та три ложки – двi великi й одна дитяча.
ГОЛОС ГОЛОДАНЯ
Один каже: «Брате,
якби я багатий,
То оддав би все золото
Оцiй Катеринi
За одну годину».
КАТЕРИНА виходить з ХАТИ зi свiчкою, наче шукае когось у темрявi. Свiчка просвiчуе наскрiзь ii пальцi… КАТЕРИНА ховае свiчку вiд вiтру усерединi iграшковоi ХАТИНКИ.
ГОЛОС ГОЛОТИ
Другий каже: «Друже…
Якби я був дужий,
То оддав би я всю силу
За одну годину
Оцiй Катеринi».
Залишаючи слiд снiговою пустелею, КАТЕРИНА з ХАТИнкою в руках i з драбиною на плечах пiдiймаеться горбочком у свiтлi Мiсяця. Мiсяць вихоплюе з темряви дубок-пiдлiток, на верхiвцi горбочка.
КАТЕРИНА влаштовуе iграшкову ХАТКУ на роз- дорiжжi двох гiлок, до яких може дотягнутися з останньоi сходинки драбини. Ллеться свiтло з вiконець iграшковоi ХАТИНКИ на сухе дубове листя. Обхопивши руками стовбур, КАТЕРИНА вдивляеться в темряву – чи не повертаеться ВАСИЛЬ з ГАНУСЕЮ?..
Іграшкова ХАТКА також дивиться двома своiми вiконцями, не склепае очей.
Крiзь дубовi гiлки, скрiзь дубове листя летять зiрки космiчного простору.
СИМВОЛІКА, АРХЕТИПИ, МЕТАФОРИЧНИЙ, ОБРАЗНИЙ РЯД
Космiчний простiр, крiзь який летить Земля, гортаючи роки – своерiдний календар фiльму «Толока».
