banner banner banner
Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону
Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону

скачать книгу бесплатно

Дворазовий володар Кубка Гельвецii (1977, 1979).

Костянтин Вавiлов був членом Нацiонального олiмпiйського комiтету Украiни, вiцепрезидентом Федерацii бадмiнтону Украiни. За успiхи в роботi з пiдготовки спортсменiв – учасникiв Олiмпiйських iгор в Атлантi Указом Президента Украiни 1996 року був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та грамотою президента Мiжнародного Олiмпiйського комiтету Хуана-Антонiо Самаранча. У 1997 роцi був нагороджений медаллю «За заслуги перед мiстом», у 2006 роцi – пам’ятною медаллю А. М. Макарова. ок

Історiя бадмiнтону в Украiнi: часи незалежностi

Тридцять рокiв незалежностi для украiнського бадмiнтону стали часами подолання численних проблем, переходу вiд радянськоi системи спорту до сучасних форм органiзацii. Це був перiод змiни поколiнь, участi в олiмпiйському русi й мiжнародних подiях i нових здобуткiв та викликiв.

Перехiд вiд радянськоi спадщини

Наприкiнцi 1991 року Радянський Союз припинив свое iснування. Почався перiод державноi незалежностi Украiни. Першi роки того часу, якi називають «лихi 90-тi», були важкими та несприятливими для розвитку спорту. Об’ективно довелося тривалий час користуватися радянськими надбаннями та радянською спадщиною, пристосовуючись до нових суспiльно-економiчних умов.

Украiнський бадмiнтон, порiвнюючи з iншими республiками колишнього Союзу, успадкував добрi кадри спортсменiв, тренерiв i суддiв.

Нагадаемо, що у квiтнi 1991 року юнiорська збiрна Радянського Союзу виграла чемпiонат Європи (U19). Чоловiчу половину тiеi команди складали днiпропетровськi вихованцi Ірини Шевченко, яка була головним тренером збiрноi. Головним тренером дорослоi збiрноi СРСР на час розвалення Союзу був фахiвець iз Днiпропетровська Микола Пешехонов.

В Украiнi було кiлька суддiв всесоюзноi та республiканськоi категорii. Серед них: Зiновiй Хмельницький i Євген Михайлов (Харкiв), Микола Барабаш (Одеса), Анатолiй Сербулов (Миколаiв), Микола Мiлiневський (Киiв). На мiсцях працювали досвiдченi тренери, зокрема Ірина Шевченко, Тетяна Зуева, Алла Продан, Вiкторiя Семенюта (Днiпропетровськ), Геннадiй Махновський (Харкiв), Нiна Михальчук, Вiра Косенко (Киiв), Микола Камiнський (Львiв), Володимир Бiлоус (Одеса) й iншi.

Однак загальна ситуацiя в краiнi, насамперед хаос в економiцi та велика iнфляцiя, надзвичайно негативно вплинула на спортивну роботу. Можливо, найкращим символом тiеi ситуацii може бути спогад Миколи Мiлiневського про те, як вiн був змушений полишити тренерську роботу в секцii при Киiвському державному унiверситетi, бо через несплату в холодному спортзалi вимкнули свiтло (1993 рiк).

Такi несприятливi обставини спонукали багатьох спортсменiв i фахiвцiв поiхати з Украiни. Микола Пешехонов прийняв запрошення тренувати клуб у Словенii; 3-разовий чемпiон СРСР Микола Зуев (Днiпропетровськ) одружився з москвичкою й переiхав до Росii; Леонiд Пугач i Леонiд Пайкiн (обидва – Днiпропетровськ) переiхали до Ізраiлю, Юхим Штерн, Ігор Чесницький (обидва – Одеса) та Ігор Мармер (Киiв) – до США; Ольга Швачко (Киiв) – до Нiмеччини. Це тiльки найгучнiшi iмена серед тих, кого доля увела з Украiни…

У жовтнi 1992 року було засновано Федерацiю бадмiнтону Украiни. Їi очолив легендарний гравець i тренер Вiктор Михайлович Швачко. Вiн також був i головним тренером нацiональноi збiрноi Украiни – допоки його не запросили до Мiнiстерства молодi та спорту (1995), де вiн очолив вiддiл спортивних iгор. Попереднiм головою Федерацii бадмiнтону ще радянськоi Украiни був Володимир Жуков, колишнiй начальник управлiння зеленого господарства Киiвського мiськвиконкому, який помер у 1991 роцi.

Власне, федерацiя тодi була суто громадською органiзацiею – без фiнансування анi з боку держави, анi вiд своiх членiв. Для здiйснення практичноi дiяльностi – функцiонування нацiональних збiрних, проведення зборiв i змагань, здiйснення мiжнародних контактiв, треба було шукати кошти, залучати спонсорiв та меценатiв, словом – усiляко «крутитись».

Навiть отримання бадмiнтоном омрiяного олiмпiйського статусу на той час не надто просунуло його розвиток в Украiнi – тим бiльше, що на дебютнiй для гри з воланом Олiмпiадi 1992 у Барселонi брала участь об’еднана команда СНД, де в бадмiнтонi виступали два представники Росii.


Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
Полная версия книги
(всего 10 форматов)