скачать книгу бесплатно
Вiктор Швачко е заслуженим працiвником фiзичноi культури й спорту Украiни. Нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеня, вищим знаком НОК Украiни, знаком вiдзнаки ДФСО «Украiна» i «Спартак».
Історiя бадмiнтону в Украiнi: часи СРСР
Історiя украiнського бадмiнтону чiтко розподiляеться на два рiвних перiоди – 30 рокiв за Радянського Союзу та 30 рокiв за державноi незалежностi.
Волею iсторii Украiна перебувала понад 70 рокiв у складi СРСР (Захiдна Украiна – понад 50 рокiв). Вiдповiдно, на всiх напрямах ii розвитку вiдбився вплив i умови тiеi держави – тоталiтарного режиму та комунiстичноi iдеологii. Можна по-рiзному оцiнювати ту iсторичну епоху, але в будь-якому разi треба визнати, що в Радянському Союзi спорт був справою державного престижу, а система фiзичноi культури та професiйного спорту була добре вибудована й плiдно працювала.
Звiсно, у практицi радянського спорту було чимало негативу й iдеологiчного впливу. Але де й коли цього не було? Тому ми будемо дивитися на картину нашоi iсторii спокiйно та коректно.
З чого все починалось
У Радянському Союзi роком народження бадмiнтону вважаеться 1957-й, коли представники краiни на VI Всесвiтньому фестивалi молодi й студентiв у Москвi зустрiлися зi спортсменами-бадмiнтонiстами, якi приiхали на цей великий мiжнародний форум. До спортивноi програми фестивалю бадмiнтон додали на прохання тодi братського Китаю.
Це було перше публiчне явлення бадмiнтону широкому радянському суспiльству. Але ще 1954 року вперше ракетки, волан i книжку з правилами до СРСР привiз iз Китаю Олег Марков – колишнiй борець, фахiвець iз лiкувальноi фiзкультури, який iздив до КНР як масажист команди самбiстiв. Саме Марков був органiзатором виступу на фестивалi радянськоi команди з шести московських спортсменiв.
Нова гра сподобалася публiцi. Олег Марков у 1958 роцi опублiкував книжку «Бадмiнтон» i намагався популяризувати гру. Однак спортивне керiвництво краiни не пiдтримало бадмiнтон, мовляв, ця гра народу не потрiбна – нехай грають у лапту й городки – «iсконно русскiе iгри». Тож державноi пiдтримки не було, i гру з воланом на першому етапi розвивали тiльки ентузiасти. До спортивного бадмiнтону прийшли тi, хто займався настiльним тенiсом i великим тенiсом, а також представники iнших видiв спорту, переважно – iгрових. Потрохи в бадмiнтон почали грати спочатку в Москвi (де 1959 року було створено першу постiйну секцiю бадмiнтону) та Пiдмосков’i, потiм у деяких iнших мiстах Радянського Союзу. В Украiнi першим таким мiстом став Львiв.
У 1959 роцi першi ентузiасти бадмiнтону у Львовi почали тренування в спортзалах унiверситету i консерваторii. Вже за рiк провели перший чемпiонат Львову, переможцями якого стали Євстахiй Шпаргало й Агнета Карцуб.
Обкладинка книжки Олега Маркова «Бадмiнтон», 1958
У 1960 роцi у Львовi в залi «Шахтар» вiдбувся перший матч мiж командами мiст Москви та Львова. На той час у Львовi вже створили мiську Федерацiю бадмiнтону, яку очолив Борис Дайховський. Власне, пiсля того матчу 1960-й уважаеться роком народження украiнського бадмiнтону. Хоча львiв’яни ведуть свiй вiдлiк iз 1959 року та, вiдповiдно, вiдзначають ювiлейнi дати.
Перша збiрна команда Львова на матчi Львiв – Москва. 1960 рiк, Москва.
Злiва направо: Борис Дайховський (керiвник команди), Богдан Олiйник, Володимир Дерiй, Ярослав Гавур, Катерина Немеш, Агнета Карцуб, Євстахiй Шпаргало
У липнi 1961 року в Москвi на стадiонi Юних пiонерiв вiдбувся другий матч Москва – Львiв, а зустрiч-вiдповiдь вiдбулася у Львовi у вереснi. Того самого року спортсмени Харкова та Львова взяли участь у матчевих зустрiчах зi спортсменами Москви та Ленiнграда.
Першими органiзаторами, популяризаторами та тренерами в украiнських мiстах були Богдан Олiйник i Володимир Дерiй (Львiв), Володимир Томашевський i Семен Остапенко (Киiв), Анатолiй Гайдук i Олег Лобизнов (Днiпропетровськ), Марк Рубiнштейн й Ізольд Яблонський (Харкiв).
У 1961 роцi було утворено Федерацiю бадмiнтону СРСР, яку очолив солiст Московського театру оперети, лауреат Сталiнськоi премii Микола Рубан. Вiн був справжнiм фанатом бадмiнтону, його коронним номером на естрадi була пiсня зi словами «Мой любимый старый дед прожил восемьдесят лет. Два столетья жил бы он, коль играл бы в бадминтон!» Про нього жартома казали: «Якщо Рубан не спiвае, то говорить про бадмiнтон». Гастролюючи по Союзу, Рубан у кожному мiстi запрошував до театру осiб, вiдповiдальних за мiсцевий спорт, пiсля вистави просто на сценi вiшав сiтку й дарував чиновникам ракетки, запрошуючи до гри.
Пiсля створення Федерацii розвиток бадмiнтону в СРСР отримав потужний iмпульс. Посприяв цьому й iнтерес, який до гри проявили космонавти, що залюбки грали у своему Зiрковому мiстечку. Бадмiнтон навiть додали до програми фiзичноi пiдготовки космонавтiв – це був вагомий аргумент для партiйного керiвництва.
Тодi ж до складу Федерацii бадмiнтону СРСР увiйшла Украiна. Першим головою Федерацii бадмiнтону Украiни став Володимир Томашевський (Киiв). Естафету Львова в УРСР активно пiдхопили Киiв, Харкiв, Днiпропетровськ, Одеса, а згодом також Миколаiв, Житомир, Дрогобич, Івано-Франкiвськ.
У груднi 1961 року в московському манежi ЦСКА вiдбувся старт перших офiцiйних всесоюзних командних змагань. Турнiр зiбрав московськi колективи: «Труд», «Буревiсник», збiрнi команди Харкова, Львова, Ленiнграду, московськоi областi, Алма-Ати й Душанбе. Переможцем турнiру стала команда «Труд» (Москва), а 3-те мiсце посiла збiрна команда Харкова.
За прикладом тих змагань у Харковi пройшла матчева зустрiч восьми мiст Украiни, де перше мiсце посiла збiрна команда Львова.
У 1962 роцi вже також зустрiчалися команди республiк Украiни, Бiлорусii, Росii, Азербайджану, Казахстану, Таджикистану та мiст Москви i Ленiнграда.
Щороку (з 1962-го) в Москвi розiгрувався Кубок космонавтiв. Володарями Кубку ставали украiнськi команди «Метеор» i ДІБІ (Днiпропетровський iнженерно-будiвничий iнститут) iз Днiпропетровська.
Першi чемпiонати Украiни
У 1962 роцi в Киевi вiдбувся перший чемпiонат Украiни. Першими чемпiонами республiки в одиночних розрядах стали Володимир Лiфшиц (Харкiв) та Агнета Карцуб (Львiв), у парах Володимир Лiфшиц – Леонiд Колеснiков (Харкiв) й Агнета Карцуб – Олiмпiада Марчева (Львiв), у змiшаному розрядi Богдан Олiйник – Олiмпiада Марчева (Львiв).
Наступного року чемпiонат УРСР пройшов у Львовi. Знову домiнували львiв’яни та харкiв’яни: Володимир Лiфшиц й Агнета Карцуб захистили своi титули в одиночному розрядi, як i пара Лiфшиц – Колесников. А от у жiночiй парi перемогу здобули киянки Нiна Мякишкова – Валентина Литвиненко. У змiшаному розрядi чемпiонами стала львiвська пара Володимир Дерiй – Агнета Карцуб.
Володимир Якович Лiфшиц (народився у 1938 роцi у Харковi), перший чемпiон Украiни (1962), перший украiнський чемпiон СРСР (1965, у парному розрядi). Почесний майстер спорту (таке звання надавали спортсмену, який протягом п’яти рокiв виконував норматив майстра спорту).
Випускник Харкiвського полiтехнiчного iнституту. Прийшов у бадмiнтон iз тенiсу.
З 1968 року – в Бiлорусi на тренерськiй роботi. Пiдготував 8 чемпiонiв СРСР. Потiм – у Москвi.
Кандидат психологiчних наук (1988). Автор понад 200 науково-методичних праць, зокрема книжки «Бадмiнтон – ступенi майстерностi». Лауреат премii за найкращу спортивну книгу року (1978, книга «Бадмiнтон» у спiвавторствi з Олексiем Галицьким).
Був президентом Всеросiйськоi федерацii бадмiнтону (1992–2005) та головним тренером збiрноi Росii. Сьогоднi – виконавчий директор Всеросiйськоi федерацii сквошу.
Володимир Лiфшиц – перший чемпiон Украiни (1962), перший украiнський чемпiон СРСР (1963, в парi з Юрiем Єрмолаевим)
А от у 1964 роцi на третьому чемпiонатi УРСР в Харковi голосно заявив про себе Днiпропетровськ – в особi Бориса Баршаха, який став абсолютним чемпiоном, вигравши одиночний розряд, пару з харкiв’янином В’ячеславом Воловниковим i змiшаний розряд – з Олiмпiадою Марчевою. Жiночу одиночку виграла киiвська динамiвка Нiна Мякишкова, а жiночу пару – Агнета Карцуб з Олiмпiадою Марчевою.
На 4-му чемпiонатi УРСР в Одесi (1965) Борис Баршах i Нiна Мякишкова захистили своi титули в одиночному розрядi. В парних розрядах перемогли Володимир Лiфшиц – Юрiй Єрмолаев (Харкiв), Ірина Натарова – Нiна Мякишкова (Днiпропетровськ, Киiв). У змiшаному розрядi Володимир Лiфшиц – Олiмпiада Марчева (Харкiв, Львiв).
Голова Федерацii бадмiнтону УРСР Семен Остапенко нагороджуе вiцечемпiонiв Украiни 1965 року в парнiй категорii Бориса Баршаха (Днiпропетровськ, праворуч) i Анатолiя Лосева (Харкiв). Лiворуч – тренер Володимир Томашевський (Киiв)
Чемпiонат Украiни 1966 року приймав Днiпропетровськ. Тут спалахнула зiрка киянина Вiктора Швачка, який виграв одиночку, у жiнок переможницею стала Ірина Натарова (Днiпропетровськ). У парних розрядах чемпiонами стали господарi турнiру: Борис Баршах – Микола Пешехонов i Тетяна Новiкова – Елеонора Корнiенко. У змiшаному розрядi перемогла днiпропетровська пара Борис Баршах – Елеонора Корнiенко.
Вiктор Швачко й Ірина Натарова повторили свiй успiх на 6-му чемпiонатi УРСР у Харковi (1967). Так само захистила свiй титул пара Борис Баршах – Микола Пешехонов. У жiнок повернула собi золото днiпропетровсько-киiвська пара Ірина Натарова – Нiна Мякишкова.
Доброю школою майстерностi для провiдних гравцiв СРСР стали спiльнi тренування з iндонезiйськими студентами, якi навчалися в радянських вишах. Так було i в Украiнi, наприклад, у 1966 роцi чемпiоном Львова став студент Полiтехнiки Уй Пiк Хьян. Нашi спортсмени перейняли в них, зокрема, гру кистю, удар бекхенд й iншi важливi прийоми.
До 1974 року радянський бадмiнтон перебував поза межами офiцiйноi свiтовоi спiльноти. Головним змаганням, де виявлялися найкращi спортсмени краiни, був чемпiонат СРСР. З 1963-го по 1991-й вiдбулося 29 турнiрiв. Украiнськi бадмiнтонiсти зiграли першу скрипку на бiльшостi з них.
Днiпропетровськi майстри – Борис Баршах i його учениця Надiя Литвинчева
Борис Маркович Баршах (1937–1987) – один iз провiдних бадмiнтонiстiв Украiни 1960-х рокiв, багаторазовий чемпiон i призер чемпiонатiв УРСР, почесний майстер спорту. У 1966 роцi став бронзовим призером чемпiонату СРСР в парi з Миколою Пешехоновим, а 1969-го став срiбним призером чемпiонату СРСР в одиночнiй категорii, програвши у фiналi Вiктору Швачку.
Випускник гiрничого iнституту Баршах починав тренуватись в «Метеорi» в Анатолiя Гайдука, а потiм перейшов до товариства «Буревiсник» i працював викладачем на кафедрi фiзичного виховання iнженерно-будiвного iнституту.
Колишнiй штангiст Баршах володiв гарматним ударом, який схиляв на його користь чимало двобоiв. Вiн був загальним улюбленцем, людиною веселоi вдачi, завжди з ним був блокнот з анекдотами.
На жаль, Борис передчасно пiшов iз життя: влiтку 1986 року був у Киевi на курсах пiдвищення квалiфiкацii тренерiв в Інститутi фiзкультури, купався на Днiпрi та спiймав свiжу радiацiю з Чорнобиля. Наступного року помер вiд раку.
Як тренер Борис Баршах пiдготував у «Буревiснику» Надiю Литвинчеву, 11-разову чемпiонку СРСР.
Першi чемпiонати СРСР
На початок 1963 року вже понад 16 тис. радянських спортсменiв обрали бадмiнтон своею основною спортивною спецiальнiстю. Зокрема, в Украiнi регулярно тренувались у спортивних секцiях i виступали на змаганнях 4606 осiб (другий показник пiсля РСФСР).
Додамо, що на той час на весь Радянський Союз було всього 10 платних тренерiв бадмiнтону, а громадських iнструкторiв – 827 i спортивних суддiв – 744. Авангард бадмiнтонiстiв становили вже 68 першорозрядникiв. Настав час виявляти сильнiших.
Перший чемпiонат СРСР вiдбувся в Москвi в спортивному залi ЦСКА на Комсомольському проспектi у вереснi 1963 року. В турнiрi взяли участь 128 спортсменiв (96 чоловiкiв i 32 жiнки) з 30 мiст 11 союзних республiк. Серед них були 20 представникiв Украiни – з Харкова, Львова, Киева, Днiпропетровська.
Срiбний призер першого чемпiонату СРСР Юрiй Єрмолаев згадував: «Чемпiонат був „дерев’яним”: усi виступали з дерев’яними ракетками, натягнутими рибальською волосiнню. Потрiбно було грати тiльки в бiлому. І тi, хто мав бiлi шорти, та ще й сорочку, а не майку, вважалися просто законодавцями моди. На ногах у нас було те саме – рiзне. Тi, кому пощастило, взували спецiально пiдклеенi фехтувальнi кросiвки – це був найкращий варiант. Усе тодi було з нуля, з чистого аркуша. Ми починали з того, що не знали добре правил, наприклад, вiд якоi лiнii подавати, не уявляли технiки ударiв. Але з часом вигадували, вчилися один в одного. Було колосальне бажання навчитися, передати все це далi».
Зазначимо, що Юрiй Єрмолаев переiхав iз Куйбишева до Украiни й 1965 року став чемпiоном СРСР в парi з харкiв’янином Володимиром Лiфшицем.
На чемпiонатi 1963 року не було медалей за призовi мiсця, тiльки дипломи та пам’ятнi медалi iз зображенням волана i написами «рiк 1963» i «Перший чемпiонат СРСР». Ранiше в краiнi на медалях чемпiонатiв СРСР були зображенi емблеми виду спорту. Щодо бадмiнтону, то такоi емблеми ще не iснувало, тому медалi до першого чемпiонату з бадмiнтону не були виготовленi.
За пiдсумками першого чемпiонату краiни Президiя федерацii бадмiнтону СРСР надала звання «Майстер спорту СРСР» першим десяти спортсменам – чемпiонам i вiцечемпiонам турнiру. Серед них на той час ще не було украiнцiв, але був Микола Пешехонов – майбутня зiрка украiнського бадмiнтону, який тодi виступав за Московську область («Труд», Красноармiйськ) i став першим чемпiоном СРСР у чоловiчiй парi разом з Анатолiем Єршовим. Цiкаво, що саме пара Пешехонов – Єршов вiдповiдно до розкладу змагань першою виконала норматив майстрiв спорту, та за кiлька рокiв обидва хлопцi вже грали в Днiпропетровську за «Метеор».
Першi украiнськi майстри спорту з’явилися в 1964 роцi, за пiдсумками другого чемпiонату СРСР, який вiдбувся в Харковi. Високе звання «Майстер спорту СРСР» тодi отримали дев’ять радянських спортсменiв, серед яких були украiнцi Агнета Карцуб («Буревiсник», Львiв), Нiна Мякишкова («Динамо», Киiв) та Володимир Лiфшиц («Спартак», Харкiв). Також у тому списку був Костянтин Вавiлов (тодi – «Труд», Красноармiйськ), майбутня легенда украiнського бадмiнтону.
Агнета Карцуб i Володимир Лiфшиц на той час уже були першими чемпiонами Украiни (1962), а попереду на них обох чекало золото чемпiонату СРСР 1965 року в парному розрядi.
Юна киянка Нiна Мякишкова, чемпiонка Украiни, зробила сенсацiю на першостi СРСР – 1964, виборовши срiбло. Попереду в неi (вже пiд прiзвищем Косяк) були чотири золотi медалi в парнiй категорii.
Третiй чемпiонат СРСР вiдбувся в Москвi у вереснi 1965 року. Цей турнiр принiс украiнському бадмiнтону першi золотi медалi. Як уже було зазначено вище, почеснi титули здобули чоловiча та жiноча пари. Чемпiонами СРСР стали харкiв’яни Володимир Лiфшиц – Юрiй Єрмолаев i львiв’янки Агнета Карцуб – Олiмпiада Марчева. В одиночних розрядах чемпiонами стали Костянтин Вавiлов i Тетяна Новiкова з пiдмосковного Красноармiйська – незабаром вони переiдуть до Украiни та здобудуть чимало нагород для украiнського спорту.
Киянка Нiна Михальчук (Мякишкова, Косяк), 4-разова чемпiонка СРСР
Срiбнi та бронзовi медалi того чемпiонату виграли двi украiнських пари: змiшана Борис Баршах – Елеонора Корнiенко (Днiпропетровськ) i жiноча Валентина Литвиненко – Нiна Мякишкова (Киiв).
Роки украiнськоi гегемонii
Календар змагань радянських бадмiнтонiстiв був вельми насиченим. Чемпiонати СРСР, Кубок СРСР (з 1971 року), юнацькi чемпiонати СРСР (з 1969 року), чемпiонати рiзних ДСТ Союзу та республiки, регiональнi, профспiлковi, студентськi, молодiжнi турнiри.
Прогрес украiнського бадмiнтону був зумовлений накопиченням досвiду, роботою талановитих органiзаторiв i тренерiв, появою яскравих спортсменiв, зростанням професiйного пiдходу до пiдготовки та виступiв майстрiв. Вагомий внесок зробили й спортсмени, якi переiхали до Украiни з iнших республiк: Микола Пешехонов, Тетяна Новiкова, Костянтин Вавiлов, Вiра Косенко, Анатолiй Єршов, Юрiй Єрмолаев, Володимир Нiкiфоров, Надiя Литвинчева, Алла Звонарьова й iн.
Надiя Олександрiвна Литвинчева (1955–2010), майстер спорту мiжнародного класу.
Приiхала до Днiпропетровська з пiдмосковного Орехово-Зуева. Тренер – Борис Баршах.
Чемпiонка СРСР в одиночному розрядi (1976), в парному розрядi (1975, 1976 – з Іриною Шевченко, 1977, 1978, 1979, 1982 – з Аллою Продан), змiшаному розрядi (1977, 1978, 1980, 1981, 1982 – з Вiктором Швачком).
Одна з небагатьох спортсменiв, якi вигравали чемпiонати СРСР та Украiни в усiх категорiях, як особистих, так i командних.
На чемпiонатi Європи 1980 року в парi з Аллою Продан завоювала першу медаль для СРСР.
Закiнчила Днiпропетровський архiтектурно-будiвельний iнститут. Кандидатка технiчних наук (1996). Спецiалiзацiя – оптимiзацiя розподiлу змiнноi теплового навантаження мiж котлоагрегатами опалювальних котелень.
Пiшла з життя пiсля важкоi тривалоi хвороби.
Надiя Литвинчева (праворуч) та Ірина Шевченко, двократнi чемпiонки СРСР в парному розрядi
Команда Украiни – чемпiон СРСР 1978 року. Днiпропетровськ.
Злiва направо: Надiя Литвинчева, Вiктор Швачко, Алла Продан, Костянтин Вавiлов, Володимир Нiкiфоров, Микола Пешехонов
Проте слiд зазначити, що також траплялися й переiзди майстрiв з Украiни до iнших союзних республiк. Достатньо згадати харкiв’ян Володимира Лiфшица, Семена Розiна i Володимира Ройзмана, якi 1968 року перебралися до Бiлорусi, де Лiфшиц пiдготував чимало сильних майстрiв, а Розiн двiчi виграв чемпiонат СРСР в одиночному розрядi (1972, 1973).
Настав час, коли украiнцi почали беззаперечно домiнувати на всесоюзних змаганнях. Так, на чемпiонатах СРСР 1971 (Москва) та 1976 (Днiпропетровськ) рокiв усi переможцi в п’яти особистих категорiях були представниками Украiни. На першостi 1970 року (Днiпропетровськ) лише партнерка Ірини Натаровоi по жiночiй парi Гундра Грiнума з Латвii не була з Украiни. Така сама картина була й на чемпiонатах СРСР 1977-го (Ростов), 1978-го (Днiпропетровськ) i 1982-го (Днiпропетровськ), коли единим не украiнцем серед чемпiонiв обидва рази був бiлорус Анатолiй Скрипко.
Костянтин Вавiлов, Вiктор Швачко, Микола Пешехонов, Ірина Шевченко, Алла Продан, Надiя Литвинчева, Наталiя Дамаскiна, Тетяна Литвиненко стабiльно перемагали або виборювали високi призовi мiста на головних турнiрах.
Украiнськi спортсмени складали кiстяк збiрноi СРСР з моменту ii формування (1975), а тренером команди багато рокiв був Анатолiй Гайдук.
Украiнцi домiнували в радянському бадмiнтонi 15 рокiв, але майже в один рiк (1983/84) закiнчили виступи зiрки старшого поколiння – Вавiлов, Пешехонов, Швачко, Шевченко – i показники iстотно знизилися.
Наприклад, за пiдсумками 1983 року в топ-10 рейтингу Федерацii бадмiнтону СРСР серед жiнок Тетяна Литвиненко була 3-ю, Вiкторiя Прон – 6-ю, Алла Прон – 10-ю. Серед чоловiкiв: Сергiй Корсунський був 8-м, Радiй Бiлалов – 9-м, Вiктор Швачко – 10-м.
На чемпiонатi СРСР 1985 року (Днiпропетровськ) украiнськi спортсмени взяли золотi нагороди в трьох категорiях: Тетяна Литвиненко (одиночка, пара з Вiкторiею Прон) i Вiкторiя Прон (змiшана пара з росiянином Андрiем Антроповим). Проте вже наступного року в Харковi (1986) уперше з 1965 року на чемпiонатi СРСР не було жодного украiнського чемпiона. Пiсля того украiнцi вигравали чемпiонство лiченi рази (Вiкторiя Прон у парi з Тетяною Литвиненко та двiчi в змiшаних парах iз росiянами).
Останнiм украiнським чемпiоном СРСР став Микола Зуев iз Днiпропетровська, який виграв чемпiонат 1990 року в Киевi – в одиночному розрядi та в парi з росiянином Андрiем Антроповим.
Загалом на 29 чемпiонатах СРСР бадмiнтонiсти Украiни показали тiльки такi чемпiонськi результати (пiдрахувати кiлькiсть срiбних i бронзових нагород немае коректноi можливостi через вiдсутнiсть повного складу протоколiв за всi роки):
Костянтин Вавiлов – 32-разовий чемпiон, Вiктор Швачко – 23-разовий, Микола Пешехонов – 23-разовий, Ірина Шевченко (Натарова) – 16-разова, Надiя Литвинчева – 11-разова, Алла Продан – 6-разова, Тетяна Литвиненко – 6-разова, Вiкторiя Прон (Євтушенко) – 5-разова, Нiна Михальчук (Косяк, Мякишкова) – 4-разова, Наталiя Максакова (Дамаскiна) – 4-разова, Тетяна Новiкова (Зуева) – 4-разова, Вiктор Самарiн – 2-разовий, Микола Зуев – 2-разовий, Володимир Лiфшиц, Юрiй Єрмолаев, Агнета Карцуб, Олiмпiада Марчева, Володимир Нiкiфоров, Алла Звонарьова, Леонiд Пайкiн i Радiй Бiлалов вигравали першiсть Союзу по 1 разу. Врахуемо те, що Микола Пешехонов i Тетяна Новiкова до 1966 року, а Костянтин Вавiлов – до 1970 року виступали за РСФСР (2, 1 та 8 титулiв вiдповiдно).
Загалом чемпiонами СРСР ставав 21 представник Украiни.
У 1986 роцi бадмiнтон додали до програми лiтнiх Спартакiад народiв СРСР. У всiх видах спорту тодi вже дiяло обмеження за вiком – до 23 рокiв. На ІХ Спартакiадi в Мiнську срiбло в змiшанiй категорii вибороли Ігор Мармер (Киiв) i Вiкторiя Прон (Днiпропетровськ). Збiрна Украiни посiла 5-те мiсце. На Х Спартакiадi народiв СРСР (1991) в Горькому збiрна Украiни стала 3-ю.
За 25 рокiв команда Украiни на 11 командних чемпiонатах СРСР i 2 Спартакiадах народiв СРСР сiм разiв перемагала, двiчi була другою, тричi – третьою, i лише один раз не отримала медалей.
Результати виступу збiрноi команди Украiни на чемпiонатах i Спартакiадах народiв СРСР
Чемпiонати:
1966, Каунас: Украiна – 1-ше мiсце
1968, Тбiлiсi: Украiна – 1-ше мiсце
1970, Днiпропетровськ: Украiна – 1-ше мiсце
1972, Горький: Украiна – 1-ше мiсце
1974, Баку: Украiна – 1-ше мiсце
1976, Днiпропетровськ: Украiна – 1-ше мiсце
1978, Днiпропетровськ: Украiна – 1-ше мiсце
1980, Харкiв: Украiна – 3-те мiсце
1982, Днiпропетровськ: Украiна – 2-ге мiсце
1984, Киiв: Украiна – 2-ге мiсце
Команда клубу «Метеор» (Днiпропетровськ). Верхнiй ряд (злiва направо): Костянтин Вавiлов, Леонiд Пайкiн, Вiктор Самарiн, Микола Пешехонов.
Нижнiй ряд (злiва направо): Вiкторiя Прон, Вiкторiя Семенюта, Тетяна Литвиненко, Свiтлана Носоненко
Спартакiади:
