скачать книгу бесплатно
А потiм прозрiеш, Савле, й дiзнаешся, що е свобода,
й до смертi будеш Боговi вдячний за ласку.
Одному Вiн сказав: у лiта похилi
перепояшуть тебе й поведуть, куди не бажаеш.
Іншому Вiн сказав: говори у славi та силi
про любов та життя, бо й ти за Мене померти маеш.
? ? ?
з чого смiетесь, з чого ви плачете, дiти?
нема з чого плакати, нема вiд чого зрадiти.
нема причини для смiху, нема причини для суму.
сиди тихесенько, мовчки та думай думу.
нехай думи пливуть наче в небi хмари.
нехай лягають слова рядком, як в’язнi на нари.
нехай смiх у горлi застрягне, а очi будуть сухими.
нехай загинуть вiршi в пошуках рими.
бо рима людей завжди не туди штовхае.
бо марно думка пуста в пустелi блукае.
бо мiсце е у свiтi злидням та лиху.
i якби то Бог дарував смерть мирну та тиху.
апостол Петро тримае Павла в обiймах.
Ісус не мае де жити, тiльки у Церквi в приймах.
крiзь кригу зневаги як нам Його полюбити?
з чого смiетесь, з чого ви плачете, дiти?
? ? ?
Як в море з розгону пiрнаю глибоко в мрiю
шкода що вибратися на сушу не вмiю
i немае менi пiдмоги навiть руки святого Миколи
я знаю одну молитву або мантру «бiльше нiколи»
i чайки кричать «амiнь» i кружляють над морем
скляним морем до самого дна прозорим
i ходять по дну iстоти невiдомi для науки
i тягнуть до мене корали багатоперснi руки
? ? ?
Каже Марii Ганна:
Чиста моя, бездоганна!
Ми йдемо сьогоднi до Храму,
на велику Храмову гору!
Там високi Господнi брами,
там старцi вивчають Тору,
там рiжуть для Бога ягняток,
там Спасiння початок.
Каже Ганна Акiму:
не бувае вогню без диму,
не вмирае жертва даремно,
окропляючи землю кров’ю,
бо для Господа це приемно —
страждання разом з любов’ю
з жертовника вище й вище…
на землi – лише попелище.
Каже Марiя Ганнi:
Приходять часи останнi,
Мабуть Спасiння близько
якщо, тримаючи руку
батька, iде дiвчисько
до Храму, й не можна руху
Божого припинити.
Я дитина – будьмо як дiти.
Каже Акiм: Марiе!
Божа сила в дiвчинi дiе.
Хай читае, хто мае очi,
у Книзi Письмо Господне —
Подолае сiм’я жiноче
сiм’я Змiя сьогоднi.
Дав Господь тобi долю —
сумiш радощiв й болю.
Каже Марiя: Знову
пiдкоряюсь я Божому Слову,
в Храм пiду, якщо треба,
народжу вiд Духа Сина,
Досягну до самого неба,
Й зникне людська провина.
Й заспiвають янгольскi зграi
й усiм буде мiсце в раi.
? ? ?
Шануй батька i матiр свою, особливо там, куди
ти пiшов, покинувши iх назавжди,
там молочнi рiки, кисiльнi там береги,
золотi корови, срiбнi роги,
ходять по небу, по колу двадцять чотири зорi,
де коровай ось такоi ширини, як iли царi ввечерi.
Потонеш в рiчцi —
будеш плисти в молоцi парному,
Помреш – поховають тебе не в землi,
у киселi заварному.
Будеш живий – потихеньку розжовувати коровай,
всi виживають якось, i ти – виживай.
Тiльки випливе з молока багряна рибонька-Бог,
повернеться, покаже тобi перловий, лускатий бiк,
вдарить хвостом в молоко, освiтить твою душу лицем,
скаже: гарний, хороший, а бачив ти Матiр з Отцем?
На тому чи на цьому свiтi, там або тут
сидять у темрявi, лоеву свiчечку бережуть,
колискову пiсню тчуть,
тебе, небого, ждуть.
Пора тобi стати дитиною, ходити пiшки пiд стiл, молодцем,
вичiсувати комах густим роговим гребiнцем,
i жертовний Агнець буде стояти тут, на столi,
i триватимуть днi твоi на землi, i ночi – в землi.
? ? ?
Як мiж сторiнок перетворюють квiти в гербарiй,
як потрапляе Слово Боже пiд коментарiй,
так зникае мова в глибинi канцелярiй.
Так вона на площi лежить, зiм’ята
мозолистою рукою державного мату,
так совiсть трiщить пiд вагою компромату.
Так кiсткою в горлi застряе росiйське слово,
неспроможне впоратися з натиском умислу злого,
мова дала слабину – не судiть ii строго.
Ми ii не вберегли, ми здали ii на потребу
без’язиким мешканцям старого Еребу,
тому й мовчимо, лице звертаючи догори просто неба.
Томанер-хор
Хор хлопчикiв iснуе дев’ятсот рокiв.
Хлопчики дорослiшали, ставали
бюргерами, воiнами, католиками,
протестантами, фашистами —
чого не трапляеться з хлопчиками?
Хлопчики вмирали.
Але хор хлопчикiв не постарiв i не помер,
хлоп’ячi голоси чистi,
хлопчики спiвають злагоджено,
хор хлопчикiв нiколи не стане
вiйськовим пiдроздiлом.
Добре бути хором хлопчикiв,
краще, нiж хлопчиком
з добрими вокальними даними.
Сила в колективi, як казали
у минулi радянськi часи в НДР,
дивно, навiть в цi часи
хор хлопчикiв продовжував спiвати
хорали Баха, наче й не було нiчого.
? ? ?
не працюйте мiстком мiж берегами,
що розходяться не утримуйте пару
по дорозi до розлучення залишайтеся ворогами
не залишайте слiдiв щоб вiддалити кару
ховайте та не ридайте вода тече i вiдносить сльози
це як вода з-пiд крану солонувата
нiчого приспiе зима ударять морози
i сани по льоду покотять туди де чекае розплата
й дзвiночок гримить пiд дугою дар якогось валдая
й вiзник спiвае тужливо крiзь морозний серпанок
i рiчка пiд льодом здригнеться як здригаеться тая
верба, i вороги задихнуться в обiймах й нарештi прийде свiтанок.
? ? ?
кожен ставиться до свого грiха
як до домашнього улюбленця,
але
хтось пишаеться ним,
водить його помитого й розчесаного
бiлого й пухнастого
хтось розумiючи його небезпеку
водить грiх на короткiй смичi
в наморднику i строгому нашийнику
хтось тримае його у дворi на ланцюзi
i нiкому не показуе
але всi можуть чути гавкiт та гарчання
хтось б’е його i тримае впроголодь
але вiд цього грiх стае злiшим i навiть лютiшим
вибачте за байку
Радониця
*
Допоможiть, люди добрi,
новонароджений паралiч, люди добрi!
Смаглявий юнак сидить, схрестивши
атрофованi ноги,
i твердить, як заведений:
Допоможiть, люди добрi,
новонароджений паралiч, люди добрi!
*
Христос Воскрес, Галино Миколаiвно!
Квола, схожа на птаха, вiрнiше пташинку,
