скачать книгу бесплатно
«Хочу!» – думае чоловiк, але каже: – Дурня.
В тебе кращих iдей нема?
Дружина образливо: – Ну за що ти мене обiзвав, сором i стид.
Чоловiк думае: «Сам не знаю», – але каже:
– Ти все знаеш сама.
Вiн хотiв би i той самоскид, i те збiльшувальне скло,
i всi тi блискучi кульки, якi у вiтринах висять.
Усе, чого вiн був бажав, як йому шiсть рокiв було,
вiн бажае iще сильнiше у своi шiстдесят.
Вiн хотiв би пломбiр у стаканчику й помаранчевий лимонад,
i до чого тут дiабет або гiпертонiчний криз?
Онде залiзна мавпочка лiзе вгору; та це канат,
що його ти водночас смикаеш i вгору, i вниз.
? ? ?
Посмертно – Й. Б.
любий Йосипе битва що пiд Полтавою
обернулася вiчною ганьбою i вiчною славою
кажуть бiгли хохли i шведи виблискували п’ятцi
а Мазепа тепер на нашiй хохляцькiй десятцi
а на гривнi пропащiй святий Володимир сiдае
а гривнi тiеi грiш цiна святий Володимир знае
шкода Карлу Дванадцятому мiсця нема на купюрi
Святий Георгiй кивае святому Юрi
ми уламок Імперii я живу на його околицi
Олександр i Тарас поруч на полицi
на даху избы чи хати аiст живе з лелекою
хохол воював з кацапом повернувся живим калiкою
олiмпiйцi давно не стрибають проповзають пiд планкою
кажуть допiнг-смокiнг з пропасницею-лихоманкою
вiтаю вашого Ваньку i вашу красуню Таньку
краще ходити у вишиванцi, нiж iздити в радянському танку
любий Йосипе скажи з гробу менi «доколе»
нам евреям заздрити скорботнiй слов’янськiй долi
вибирати iмперii Стародавнiй Рим або Сполученi Штати
чи Русь святу з повною плiшкою звати мати
був би я шинкарем бородатим споював б селянина
був би бравим солдатом так йшов би собi до Берлiна
е тiльки фашисти i нашi нi Алькайди тобi нi ІГІЛа
але тобi з того що – мовчить твоя острiвна могила
я живу на уламку Імперii осколок краще його не чiпати
орел двоголовий об нього обламае дзьоб як йому клювати
лети вiн круком разом зi скiпетром i державою
погладь його пiр’я Ерiнiя своею долонею правою
нехай тиран подавиться вампiрським iмперським супом
а ми проживемо зi своiм оселедцем своiм тризубом
привiт тобi вiд еврейськоi фаршированоi рибки
танцюй хохол пiд звуки еврейськоi скрипки
любий Йосипе провiдник побився зi слiпцем навiженим
чому б кожному не зажити своiм будинком шаленим
якщо сила в едностi слабкiсть все ж краща дii
повiр еврею хохлу з кацапским хрестом на шиi
ми нiбито дружбу зарили можливо ненависть заспокоем
а поки в соборi епископи ходять вiйськовим строем
i тиран старiе але тримаеться молодцювато
i вiдставник бiля телека п’е i лае пiндосiв й НАТО
? ? ?
І ще бачила стiл, а за столом дiдiв,
що сiли вечеряти пiсля денних трудiв.
У кожного – ложка зi свастикою у вiнку,
на сталевому нержавiючому держаку.
У кожного за поясом широкий нiмецький штик,
встромиш його у ворога, вiн захрипiв i затих.
І ще дiди додому пригнали з фронтiв
кнура, волiв, ягнят та iнших скотiв.
Пригнали i рiжуть щотижня по одному.
Третiй рiк е свiже м’ясо в дому.
Вариться борщ в котлi. Пара йде з котла.
У борщi буряк i цiла – голова вола.
Дивиться око воляче. Роги стирчать з котла.
Дiд б’е ложкою об стiл – ох, файна вечеря була!
? ? ?
в щiлинах розчленованоi землi потоки мертвоi води
виходять з берегiв як дощi з хмар
дощi живi Господнi дякую за труди
за те що ти е i ти такий великий Небесний Цар
придивляешся всюди залишаеш слiди
до яких принюхуються зграi вовкiв-примар
опускають гострi жовтоокi морди в траву
шерсть дибки встае на холках лапи на ширинi
плечей розставленi нiчого i це переживу
а чи надовго переживу мене не турбуе нi
Спас на кровi а треба б щоб на плаву
треба б на травi жива вода жива трава навеснi
а треба б ранковий щебет гомiн i посвист дрiбних птах
i все в цвiту i не в’яне колiр на весь свiт
прокинешся i все не так, а треба б так
як ще нiколи i поки ще немае бо втрачено слiд
i ти з короною на головi i усмiшкою на вустах
притискаеш палець до губ розмовляти не слiд
? ? ?
де мiй сором? де провина?
де моя оселя?
дивлюсь – ось жива людина,
а це – тверда скеля.
дивлюсь – дерево квiтуче,
торкаюсь – камiння
мертве все, одне живуче
скорботи насiння.
дивлюсь – бачу сине море,
а це – скло зелене.
дивлюсь – радiсть, бачу – горе
скажене, шалене.
дивлюсь – бачу працю щиру
(нiчка темна, хмарна).
дивлюсь – кат бере сокиру,
а це – праця марна.
Боже мiй! що нам робити?
що робити з нами?
сплять Твоi слухнянi дiти
щасливими снами.
скеля там – жива людина,
квiтне там камiння,
там чекае блудна сина
ласки промiння.
Впiзнати його
? ? ?
Якби не веселка, новий потоп вже давно
землю накрив би. Але замiсть ковчега по нашi душi
кiлька авiаносцiв метались би в пошуках сушi.
Та немае стежок у водi, i вона не вино.
І не голуб iз вороном, а лiтачок-розвiдник.
У ньому, зiщулившись, мiнiатюрний дослiдник
дивився б униз – хоч якийсь би вершок з-пiд води!
Хай би навiть верблюжий двогорбого Арарату,
до якого причалив був Ной. Але точну дату
не встановлено, ну а хвилi – змивають усi слiди.
Пiдводнi човни з непотрiбною зброею пропливали б
понад мiстами, та тiльки iнодi зачiпали б
днищем шпилi соборiв, вiдкривалася б теча, проте
у пiдводних човнiв е плавучiсть, живучiсть, воля,
автономнiсть, коротше, в пiдводникiв – добра доля.
Всi ми пiдводники пiсля потопу, та йдеться все ж не про те.
Нота бене: нiяка бiда не спiткае секретiв военних,
льотчикiв, морякiв, полонених та убiенних,
якi дивляться у бiноклi, правда, деякi – в перископ.
Тим бiльше, що Бог повсякчасно ласку свою являе:
хмари розходяться, i веселка у небi сяе,
обiцяючи все що завгодно, лише не новий потоп.
? ? ?
хто безтiлесний прозорий
крiзь душу мою проходить
мертвий Вiн чи тiльки хворий
нiхто Йому не перешкодить
не затримае бiля хати
не ляже поперек шляху
не можна його стримати
як рукою вловити птаху
хто проходить крiзь мою душу
хто великий вiд краю до краю
я вiдразу впiзнати мушу
чому ж досi Його не впiзнаю?
? ? ?
Одному Вiн сказав: ти камiнь, Петре, на тобi
Я Церкву поставлю.
Іншому: Савле! Савле! Тобi йти проти рожна нелегко!
Доки будеш гнати мене, вчений, розумний Савле?
Йди за Мною, Савле, й слово твое рознесеться далеко.
Одному Вiн сказав: вiд Мене вiдступиш тричi
до того, як пiвень тричi криком зустрiне ранок.
Вузька дорога Спасiння, а на узбiччi
спокуси й грiхи танцюють свiй вiчний танок.
Іншому вiн сказав: слiпота – твоя нагорода.
Будеш кульгаючи йти у iмлi до Дамаску.
