banner banner banner
Гендерне тяжіння: виклики та рішення
Гендерне тяжіння: виклики та рішення
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Гендерне тяжіння: виклики та рішення

скачать книгу бесплатно

Гендерне тяжiння: виклики та рiшення
Катерина Борисiвна Левченко

«Гендерне тяжiння: виклики та рiшення» е доповненим та суттево оновленим виданням книги авторки «Гендерне тяжiння» (2019, Фолiо), присвяченим питанням формування та реалiзацii гендер-ноi полiтики в Украiнi, починаючи з часiв становлення незалежноi Украiнськоi держави. У книзi розкриваються концептуальнi, правовi, органiзацiйнi, адмiнiстративнi засади гендерноi полiтики, iх розвиток i становлення, проблемнi питання в рiзних галузях суспiльного життя. Авторка торкаеться багатьох питань, якi е актуальними, але й досi е дискусiйними в суспiльствi. Книга зацiкавить не лише науковцiв, зокрема юридичних спецiальностей, викладачiв, державних службовцiв, журналiстiв, громадських дiячiв, а й широке коло читачiв, якi переймаються питаннями суспiльного розвитку i прав людини.

Катерина Левченко

Гендерне тяжiння: виклики та рiшення

Частина 1

Гендрене тяжiння

Передмова

Вступне слово

Гендер.

Сьогоднi це поняття стало часто вживаним. Навiть модним! І набувае дедалi бiльшоi популярностi.

Так само, як i словосполучення з ним. Наприклад:

«гендерна рiвнiсть»,

«гендерна полiтика»,

«гендернi пiдходи»,

«гендерна iнтеграцiя».

Бо сьогоднi гендерну полiтику в нашiй краiнi визнано одним з прiоритетiв державноi полiтики.

Водночас, ставлення як до самого термiну «гендер», так i до його похiдних у суспiльствi не е однозначним.

Хтось пишаеться своею дiяльнiстю, пов’язаною з утвердженням гендерноi рiвностi та формуванням гендерноi полiтики сучасноi Украiни.

Хтось говорить про нього з нерозумiнням i навiть зi злiстю.

Дехто пов’язуе гендер iз приватними питаннями: мовляв, гендерноi рiвностi прагнуть жiнки, незадоволенi своiм життям, або тi, у яких загалом усе склалося непогано, е матерiальнi статки, та вони прагнуть бiльшого.

А хтось ним активно манiпулюе, використовуючи як зброю в гiбриднiй вiйнi!

Що ж, наявнiсть такого широкого спектру поглядiв та думок е свiдченням неабиякоi актуальностi й важливостi гендерноi проблематики.

Можу стверджувати, що додатковоi ваги гендерна рiвнiсть набувае як умова модернiзацii суспiльства та успiшностi розпочатих реформ.

Сьогоднi навiть мовнi питання не викликають таких гострих дискусiй, як тi, що пов’язанi з питаннями рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв. Змiни в полiтицi вiдбуваються набагато швидше, нiж у суспiльнiй ментальностi. Така рiзна швидкiсть i е одним iз чинникiв iснуючих манiпуляцiй навколо гендерноi тематики.

Я стикаюся з цим щодня, щогодини. Не лише на побутовому рiвнi, але й у робочому активi.

Та, як вiдомо, крапля камiнь пробивае.

Заперечувати гендерну рiвнiсть i права жiнок так само марно, як забороняти схiд сонця чи дощову хмару. Термiни можна скасувати, але явища залишаться.

Тому я дивлюся на все з оптимiзмом: гендер та гендерна рiвнiсть в Украiнi використовуватимуться не лише як термiни, а як норма суспiльного життя, поваги та врахування взаемних iнтересiв.

Мiй досвiд громадськоi активностi, пов’язаноi з захистом прав жiнок та вiдстоюванням гендерноi рiвностi, нараховуе вже понад чверть столiття. І я вважаю, що варто подiлитися певними роздумами й напрацюваннями з цих питань. Сподiваюся, вони стануть у пригодi тим, хто також ними займаеться чи плануе це робити.

Будучи докторкою юридичних наук (а тема моеi дисертацii – «Органiзацiйно-правовi засади управлiння процесами формування гендерноi полiтики в Украiнi»), професоркою, я маю понад триста наукових праць, у тому числi з гендерноi проблематики. Але цього разу вирiшила, що спробую уникати «науковостi».

Принаймнi там, де менi це вдасться.

Але при цьому писатиму про серйознi речi.

Моi нариси – особистий погляд на те, як державна гендерна полiтика розробляеться i реалiзуеться, якi мае перспективи i як вписуеться в мiжнародний контекст. Бо мiй «гендерний» досвiд базуеться не лише на роботi в Украiнi, але й узагальнюе участь у багатьох подiях, якi стали частиною свiтовоi iсторii становлення концепцii гендерноi рiвностi. Наприклад, участь у Четвертiй Всесвiтнiй Конференцii ООН щодо становища жiнок, яка проходила в Пекiнi 1995 року, або багаторiчна робота як експертки Ради Європи.

Для мене рух у бiк гендерноi рiвностi почався на початку 90-х рокiв. Скажу чесно: багато знайомих не розумiли, чому я обрала саме такий напрям своеi роботи та науковоi дiяльностi. Чи то вiн здавався iм несерйозним, чи просто не розумiли, про що йдеться.

Та водночас була й велика пiдтримка, яку я отримала вiд свого чоловiка, вiд батькiв, наукових керiвникiв, колежанок i колег, а згодом i вiд доньок. Це дуже допомагало.

За роки, що минули вiдтодi, багато що змiнилося. І дiапазон сприйняття (чи несприйняття) того, чим я займаюся, дуже широкий. Навiть широчезний! Хтось дивуеться: мовляв, ну чого тобi бракуе в життi? А iншi захоплюються: як уже багато зроблено i якi обнадiйливi маемо перспективи!

Отже, постiйно тримаю форму. Не нудно!

Мiж тим, саме такий широчезний дiапазон оцiнок сьогоднi накладаеться на дуже серйознi й вагомi речi, якi вiдбуваються в державi.

Ми прагнемо жити в цивiлiзованому та модернiзованому суспiльствi з усiма його ознаками: з вiдкритiстю, вiдповiдальнiстю та участю. Ми рухаемося цим шляхом, хоча й не завжди з тiею швидкiстю, на яку розраховували. І на мое глибоке переконання, одним iз чинникiв, який зумовлюе «недомодернiзацiю» украiнського суспiльства, е гендерна дискримiнацiя та порушення прав жiнок.

Аналiтики Всесвiтнього економiчного форуму в Давосi щорiчно публiкують доповiдi «Глобальний гендерний розрив», вбачаючи в ньому гальмо модернiзацiйних процесiв. Серед показникiв гендерного розриву називають, зокрема, недостатнi можливостi рiвноi економiчноi участi жiнок i чоловiкiв, доступу до освiти, охорони здоров’я, процесу ухвалення рiшень та управлiння державними справами тощо.

«Бiльшiсть шансiв для бiльшоi кiлькостi людей» – одна з провiдних iдей сучасного суспiльного поступу. Такий пiдхiд стосуеться представникiв обох статей. Та особливо актуальний вiн саме для жiнок, зважаючи на iх дискримiнацiйне становище в суспiльствi та суттевi порушення iхнiх прав.

Останнiм часом позитивнi змiни в гендернiй сферi почали стрiмко посилюватися. Змiцнилася вiдповiдна державна полiтика, державний механiзм, гендерна iнтеграцiя. І е зацiкавленiсть суспiльства.

Це мене надихае в улюбленiй справi. Хочеться не тiльки бiльше робити, але й бiльше популяризувати ii.

Бажаю, щоб моi роздуми додали користi й вам!

І обов’язково маю згадати про ще один важливий момент.

Присвячую цю книгу моему чоловiковi Андрiю Дунебабiну, який у 1994 роцi був разом з Олександром Карповим та Вадимом Карасьовим, котрi створювали в Харковi громадську органiзацiю «Фемiнiстська асоцiацiя «Гуманiтарна iнiцiатива». Тобто вiн завжди на моему боцi.

Так само, як i моiм донькам – Ользi та Оленi. Їм також моя присвята.

Оля подарувала безсмертну фразу, котру я настiльки люблю цитувати, що не можу не згадати й тут. «Мамо, – казала вона, маючи десять рокiв, – менi потрiбен текст Конвенцii про права дитини, бо моi права порушуються, а я не пам’ятаю, за якою статтею».

Оленка навчаеться в ІПСА (Інститут прикладного системного аналiзу) в Киiвськiй полiтехнiцi, свiдомо чи несвiдомо доводячи, що STEM (Science, Technology, Economics, Mathematic – наука, технологiя, економiка та математика) i для хлопцiв, i дiвчат – це круто!

А ще присвячую цю книгу пам’ятi мого батька, який вiрив у мене та в моi сили. Разом iз мамою вiн не вбачав жодних перешкод для втiлення будь-яких моiх iдей та мрiй.

Перевага чоловiкiв зрештою заснована не на фiзичнiй силi, а на мовчазнiй згодi суспiльства з системою цiнностей, яка зовсiм не бiологiчна за своею суттю.

    Кейт Мiллет

Про книгу

Пiсля того як я розповiла, що саме спонукало мене взятися за перо, точнiше, за клавiатуру комп’ютера, кiлька слiв маю сказати i про деякi особливостi мого творчого доробку.

У книзi я не просто переповiдаю iсторiю формування гендерноi полiтики в Украiнi, а пишу про неi крiзь призму подiй, документiв, власноi роботи, бо всi цi чинники якраз i формують iсторичний контент.

У роботi багато в чому допомогли моi статтi, iнтерв’ю, дописи в соцiальних мережах, а також коментарi, вiдповiдi, зауваження, якi я отримувала вiд своiх колежанок та колег, вiд друзiв та читачiв. Тож iз дозволу журналiстiв, якi брали у мене iнтерв’ю, я посилаюся на них у текстi.

Працюючи з питаннями забезпечення гендерноi рiвностi у практичнiй площинi, я паралельно займалася i займаюся науковою роботою. Завжди стараюся писати про актуальнi подii та важливi проблеми. Моi статтi, як я зазначала у вступi, здебiльшого пiдготовленi у науковому або методико-педагогiчному жанрах. І тому тут лише складають канву, яка допомагае розповiдi. Можливо, роблять ii бiльш аргументованою.

Сьогоднi багато питань ще залишаються невирiшеними, е дискусiйними. Я не кажу про тих, хто вiдкидае гендерну рiвнiсть i гендерну теорiю взагалi, – тут мова не про дiалог, тут тривае боротьба. Але навiть усерединi табору беззаперечних прихильникiв та прихильниць гендерних перетворень нерiдко виникають рiзнi точки зору на одне й те саме питання.

Добрим чи поганим е таке розмаiття? Я переконана, що це на краще. Бо нема нiчого гiршого за одноманiтнiсть. Всi жанри е хорошими, окрiм нудних!

Рiзнi пiдходи, рiзнi точки зору завжди стимулюють розвиток. Зацiкавленiсть. Шлях i бажання ним рухатись.

Це означае, що нас дедалi бiльшае.

Що також е добрим.

Тож бажаю читання.

Бажаю роздумiв.

Бажаю вiдкриттiв.

А заразом чекаю i на вашi зауваження та пiдказки. І навiть на критику – але конструктивну!

Деякi принциповi питання

Я пишу слово гендер – через лiтеру «г».

Так написано в Законi «Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв».

Так пише моя колежанка Олена Суслова, яка е «гуру» в гендерних питаннях.

В iнших документах – суцiльна багатовекторнiсть. Орфографiчний плюралiзм. Як в офiцiйнiй назвi посади, яку я наразi обiймаю, слово «гендер» написано через лiтеру «г».

Хоча в бiльшостi все-таки вживаеться лiтера «г».

Я намагалася з’ясувати, чому так вiдбуваеться.

Комусь лiньки шукати цю лiтеру в додатковiй комп’ютернiй клавiатурi.

Хтось каже, що ii взагалi нема.

Іншi – що так швидше.

Для багатьох – не мае значення.

Деякi фiлологи обгрунтовують тим, що так е в украiнському правописi.

А дехто каже, що на це взагалi не варто звертати уваги, бо головне – просувати iдею гендерноi рiвностi, а як це пишеться – не важливо.

Для мене – важливо. І для багатьох моiх колежанок та колег також.

По-перше, лiтера «г» точнiше передае вимову англiйського слова gender.

Ну, загалом воно звучить як «джендер», але точно не як «хендер».

По-друге, ми маемо використовувати рiзноманiтнiсть i багатство украiнськоi мови, в тому числi рiзне звучання лiтер «г» та «г».

По-трете – питання полiтичне. Тривалий час лiтера «г» начебто й була в мовi, але фактично була пiд забороною. Сучаснi фiлологи радять якомога бiльше позбавлятися русизмiв в украiнськiй мовi, якi прижилися на повну силу за часiв радянськоi влади.

Ну й головне: так записано в Законi.

Мова мае значення, з цим навряд чи хтось сперечатиметься.

Фемiнiтиви

Друге принципове питання – використання фемiнiтивiв у дiловiй мовi.

Я вживаю фемiнiтиви. Я iх люблю. І моi колежанки iх також люблять.

Взагалi фразою «Я люблю…» готова розпочинати розмову про багато речей.

От так само я люблю фемiнiтиви.

Я – професорка, докторка наук, Урядова уповноважена з питань гендерноi полiтики, викладачка, президентка, юристка, вчена, експертка, очiльниця, виступаюча, авторка, спiваторка, тренерка. Ну i багато всього iншого.

Хоча моя посада в Секретарiатi Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, яку я обiймаю з березня 2018 року, називаеться «Урядовий уповноважений з питань гендерноi полiтики». Бачите, не «Урядова уповноважена», а «Урядовий уповноважений».

Бо фемiнiтиви у нас тривалий час не були складовою дiловоi мови.

Моi подруги – адвокатеси, правозахисницi, проректорки, доцентки, працiвницi, письменницi, громадськi дiячки, бухгалтерки, керiвницi – перелiк також можна продовжувати. Бо iх багато. Жiнок. Посад. І фемiнiтивiв.

Ну нехай трохи менше, нiж слiв у мовi.

А як ви ставитеся до фемiнiтивiв?

Не дивуюся з того, що вони не всiм подобаються.

Я нерiдко чую вiд жiнок: не називайте мене професоркою, авторкою, тренеркою, експерткою, юристкою! І пояснюють: я – професор, автор, тренер, експерт, юрист.

Вони так звикли. І часто посилаються на те, що це усталена форма в мовi, в правописi, яку не можна змiнювати.