скачать книгу бесплатно
Для бiльшостi жiночих органiзацiй полiтика – це не боротьба за владу та навколовладнi позицii, а боротьба за просування iдей, вплив на прiоритети дiяльностi партiйних i владних структур. Тому дiяльнiсть жiночих органiзацiй е водночас i полiтичною, i неполiтичною. Можна прогнозувати, що в разi просування iдей гендерноi рiвностi до «великоi» полiтики роль такого впливу зростатиме, i форми участi жiночих неурядових органiзацiй у полiтичному життi змiнюватимуться.
«Не продаватися» – актуальне гасло!
Нерiдко саме виклики зумовлюють особливостi роботи тiеi чи iншоi органiзацii. Але вони е стимулом для розвитку та вдосконалення.
Окреслимо основнi зони впливу неурядових органiзацiй на формування полiтики в державi.
1. Участь у розробцi та впровадженнi нормативно-правових, програмних та концептуальних документiв гендерноi полiтики, а також законiв та законодавчих актiв.
Саме на рiвнi правотворення виявляеться активнiсть жiночих неурядових органiзацiй (висування iнiцiатив, пропозицii щодо прийняття закону, обговорення його змiсту). Вони пiдживлюють процес новими iдеями, конкретними рiшеннями, якi узагальнюються, систематизуються вiдповiдними державними органами, а потiм формулюються в нормах, якi знаходять вираження й закрiплення у правових актах. Одним iз найбiльших досягнень жiночого руху Украiни е внесення до Конституцii Украiни статтi 24, яку активно лобiювали громадськi органiзацii i яка утверджуе рiвнiсть прав та можливостей жiнок i чоловiкiв.
Законодавче забезпечення гендерноi полiтики е також дуже важливим. У багатьох ситуацiях iнiцiатива належить неурядовим жiночим органiзацiям. У роботi експертних груп, колективiв з розробки документiв; у проведеннi громадських обговорень; у презентацiях та обговореннях проектiв документiв на конференцiях, семiнарах, iнших заходах, а також через Інтернет; в отриманнi та узагальненнi пропозицiй; у нарадах за участю науковцiв, фахiвцiв, громадськостi, зацiкавлених мiнiстерств; у рецензуваннi науково-дослiдними установами тощо.
Серед прикладiв такоi роботи варто назвати пiдготовку та прийняття законiв «Про попередження насильства в сiм’i» (2001 рiк), «Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв» (2005 рiк), «Про протидiю торгiвлi людьми» (2011 рiк), «Про запобiгання та протидiю домашньому насильству» (2017 рiк) та iнших, Нацiональноi стратегii у сферi прав людини та Плану дiй на ii виконання (2015 рiк), державних програм i планiв. ГО «Ла Страда-Украiна», Інформацiйно-консультацiйний жiночий центр, «Лiга захисту прав жiнок», Нацiональна рада жiнок Украiни, Киiвський iнститут гендерних дослiджень, «Нове життя», «Трудовi iнiцiативи», Украiнський жiночий фонд, Центр «Розвиток демократii», Школа рiвних можливостей, Захiдноукраiнський центр «Жiночi перспективи», «Жiноча громада» та багато iнших. Всiх не зможу назвати!
2. Інiцiювання та участь у створеннi iнституцiйного механiзму формування та реалiзацii гендерноi полiтики.
Жiночi неурядовi органiзацii Украiни вiдiграють важливу роль i в лобiюваннi процесу iнституцiалiзацii полiтики щодо жiнок: у створеннi Мiнiстерства Украiни у справах сiм’i та молодi, координацiйних та експертних рад, запровадженнi посад радникiв з гендерних питань, створеннi iнституту Урядового уповноваженого з питань гендерноi полiтики тощо.
3. Здiйснення монiторингу та громадського контролю за ходом реалiзацii гендерноi полiтики.
За роки незалежностi апробовано та втiлено в життя такi механiзми монiторингу й контролю, як пiдготовка альтернативних та спецiальних доповiдей для мiжнародних монiторингових органiв, парламентськi слухання, запровадження парламентсько-громадського контролю, здiйснення аналiзу окремих напрямiв полiтики тощо. Наприклад, регулярно використовуеться механiзм пiдготовки альтернативних доповiдей про виконання краiнами вимог Конвенцii ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок та iх представлення на засiданнi спецiального комiтету ООН. Останне звiтування держави в цьому Комiтетi ООН вiдбувалося в лютому 2017 року за активноi участi представниць жiночих органiзацiй.
4. Пiдтримка зв’язкiв з мiжнародними органiзацiями.
Удосконалення наявного механiзму захисту прав жiнок на мiжнародному рiвнi е дуже корисним для полiпшення ситуацii стосовно жiнок у конкретних краiнах. Для неурядових органiзацiй Украiни важливою в цьому планi е участь у роботi мiжнародних органiзацiй, виступи на мiжнародних конференцiях та зустрiчах. Ознайомлення з найкращим закордонним досвiдом сприяе активiзацii дiяльностi неурядових органiзацiй в Украiнi та впливае на ефективнiсть розв’язання гендерних проблем.
Жiночi органiзацii Украiни залученi до роботи впливових мiжнародних органiзацiй, зокрема, iх представницi виступають як консультанти та експерти в ООН, ЮНІСЕФ, МОМ, МОП, ОБСЄ, Радi Європи та iнших, беруть участь у впливових мiжнародних заходах.
Ще одна можливiсть для украiнських жiночих органiзацiй вийти на мiжнародний рiвень – це отримання консультативного статусу при Економiчнiй та соцiальнiй радi ООН. Такий статус надае iм право доступу до системи ООН i право виступати пiд час бiльшоi частини зiбрань ООН. Мiжнародна асоцiацiя «Ла Страда» мае такий статус, як i чимало iнших украiнських органiзацiй.
5. Проведення дослiджень з проблем становища жiнок, ведення науковоi та освiтньоi дiяльностi. Жiночi неурядовi органiзацii були iнiцiаторами та органiзаторами проведення низки науково-практичних конференцiй, на яких обговорювалися болючi питання украiнського жiноцтва та формування сучасноi жiночоi полiтики. Ведуться активнi дослiдження в галузi вивчення мiжнародних документiв та можливостей iх впливу на становище жiнок у рiзних краiнах. В Украiнi розвиваеться мережа гендерних ресурсних центрiв та гендерних центрiв у вищих навчальних закладах, яких уже понад 30.
6. Інiцiювання та виконання програм соцiального спрямування, iнiцiйованих самостiйно або у спiвпрацi з органами державноi влади, наприклад, у галузi захисту прав мiгрантiв, потерпiлих вiд торгiвлi людьми, програм допомоги жiнкам, хворим на рак молочноi залози, жiнкам, якi мають дiтей з iнвалiднiстю, жертвам домашнього насильства, жiнкам-ветеранкам, внутрiшньо перемiщеним особам тощо. Але наразi питання фiнансовоi пiдтримки таких програм з боку державного бюджету розвиваеться досить повiльно. Надiя – на мiсцевi бюджети, де е приклади хоч i невеликоi, але все ж таки пiдтримки таких програм.
Щороку кiлькiсть жiночих органiзацiй зростае. Помiж собою вони вiдрiзняються напрямами та формами роботи, полiтичними поглядами. Але це на краще: всi разом вони складають широкий та потужний жiночий рух в Украiнi.
Роздiл 2. Право про права
Чи можна освiдчитися в коханнi Конвенцii ООН?
Серед документiв i законiв, з якими я працюю, е тi, до яких звертаюся мало не щодня. Щось треба внести до поточних рiшень, десь уточнити доречну цитату або порiвняти з принципами й засадами мiжнародного права. Цi тексти я маю у швидкому доступi, вони завжди пiд рукою.
Окреме мiсце серед них посiдае Конвенцiя ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.
Я люблю ii текст за змiстове наповнення i за форму викладу. Чiтко. Доступно. Однозначно.
Я люблю ii за той вплив, який допомiг полiпшити становище жiнок в усьому свiтi. Зробити iх життя достойнiшим.
Я люблю ii за класний парадокс: хоча цей документ мае в назвi слова про дискримiнацiю жiнок, на практицi вiн е глобальним манiфестом гендерноi рiвностi! І постiйно звертаеться до тематики рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв!
Основа будь-якого процесу, вiдповiдно до Конвенцii, – це рiвноправнiсть жiнок i чоловiкiв. Є сумнiви? Вiдкрийте статтю, де подано визначення поняття «дискримiнацiя», i переконаетеся на власнi очi.
Я люблю посилатися на Конвенцiю i шукати в нiй вiдповiдi на запитання – складнi й не дуже, якi у мене виникають зi згаданоi теми.
У 2018 роцi Украiна розробила i прийняла Нацiональний план дiй на виконання заключних зауважень Комiтету ООН з лiквiдацii дискримiнацii жiнок та для втiлення положень Конвенцii в життя.
Я також знаю людину, яка мае близьке до мого ставлення до Конвенцii. Їi загалом багато хто знае: це Олена Суслова. Гадаю, iй також доводиться нерiдко перечитувати цей документ.
Про Конвенцiю написано чимало. Його проаналiзували багато разiв як закордоннi, так i украiнськi експерти. І я також. І Олена.
Але зазвичай iдеться про науковi дослiдження. А я ж хочу подiлитися власним поглядом на цей документ. Бо вважаю його живим iнструментом, де слова наповнюються новими смислами разом iз розвитком соцiуму, в якому можна черпати енергiю та iдеi для роботи i вдосконалення. Тому не сумнiваюся, що коло поцiновувачiв Конвенцii постiйно ширшатиме.
А ще хочу нагадати про нелегкий процес боротьби за розробку та ухвалення Конвенцii, вiдшукати iмена ii авторок i авторiв.
Зазвичай кожен документ, який ухвалюеться мiжнародною органiзацiею, пише цiла група експертiв. Проекти обговорюються на засiданнях, у спецiально створених комiтетах, потому знову потрапляють до рук експертiв та експерток, якi опрацьовують отриманi iдеi, переробляють i доповнюють iх, узгоджують з мiжнародним правом. А потому вiддають на обговорення представникам усiх краiн – членiв ООН.
Цi представники теж додають у документи щось свое. Але це «свое» – результат роботи багатьох нацiональних мiнiстерств, iнститутiв, органiзацiй.
Тож, ясна рiч, усiх авторок i авторiв назвати важко.
Якщо запитати в пошукових системах Інтернету «Хто писав Конвенцiю ООН про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок?», то украiнська версiя не дасть нiчого, окрiм посилань на текст самоi Конвенцii та iнформацii про ii втiлення в життя.
Потрiбно сказати, що й англомовний сегмент Інтернету не дае вiдповiдi на це запитання. Лише на сайтi ООН можна знайти коротку iсторiю етапiв роботи над Конвенцiею, але без жодного iменi. Що вдiеш, анонiмнiсть – доля багатьох мiжнародних документiв!
Але певну iнформацiю я все-таки знайшла. Проект Конвенцii писали члени Комiсii ООН зi статусу жiнок, яку було створено ще 1946 року зi статусом пiдкомiсii Комiсii з прав людини. У Комiсii з прав людини головувала Елеонора Рузвельт, яка у 1947 роцi пролобiювала самостiйний статус Комiсii зi статусу жiнок[9 - URL: http://www.unwomen.org/en/csw/brief-history.]. Ця видатна жiнка сприяла прийняттю Загальноi декларацii прав людини в 1948 роцi, у 1952-му – Конвенцii ООН про полiтичнi права жiнок, у 1957-му – Конвенцii про громадянство замiжнiх жiнок, у 1962-му – Конвенцii про шлюб. Кожен з цих договорiв захищав та пiдтримував права жiнок у тих сферах, якi Комiсiя зi статусу жiнок вважала найбiльш уразливими.
Наступним кроком було ухвалення 1967 року Декларацii про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок. І хоча йшлося про документ, який бiльше нагадував полiтичний заклик i не передбачав обов’язковостi виконання, його пiдготовка та прийняття були нелегким процесом. Особливо багато дискусiй виникало при обговореннi статтi 6 Декларацii про рiвнiсть у шлюбi та сiм’i та статтi 10, яка стосуеться зайнятостi жiнок. Суперечки точилися й навколо питання, чи може Декларацiя закликати до заборони звичок, практик i законiв, якi пiдтримують i породжують дискримiнацiю жiнок, чи до iх змiн або модифiкацii.
У мiжнародних структурах усе-таки гору взяв здоровий глузд. І однозначно роботу над згаданими документами пiдтримували Генеральнi секретарi ООН.
Гледвiн Джебб (перший Генсек ООН), Трюгве Хальдван Лi (1946—1952 роки), Дак Хаммершельд (1953—1961 роки), У Тан (1961—1971 роки).
Курт Вальдхайм (Австрiя) керував ООН з 1971 по 1981 роки. Саме за його головування вiдбувалися всi процеси, пов’язанi з розробкою, ухваленням i ратифiкацiею Конвенцii.
1972 року, коли вже було запроваджено добровiльну систему звiтування про виконання Декларацii, Комiсiя зi статусу жiнок вирiшила, що настав час пiдготувати обов’язковий документ. Тож у 1974 роцi для цього було створено робочу групу. А далi були роки напруженоi працi, бо Генеральна Асамблея ООН вважала за потрiбне прийняти Конвенцiю до наступноi Всесвiтньоi Конференцii ООН зi становища жiнок «Рiвнiсть, розвиток, мир», запланованоi на 1980 рiк у Копенгагенi.
Генеральна Асамблея ООН проголосувала за Конвенцiю в груднi 1979 року. За документ було подано 130 голосiв, 10 – утрималися. 3 вересня 1981 року пiсля 20 ратифiкацiй Конвенцiя набула чинностi[10 - URL: http://www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/history.htm.].
Великий внесок у ii лобiювання, зокрема, зробили американська адвокатеса Бела Абцуг та вiдома фемiнiстка i письменниця Беттi Фрiдан. Було й багато iнших. Але списку робочоi групи, яка готувала первиннi документи, у вiдкритому доступi знайти не вдалося.
На щастя, менi випала нагода зустрiтися в жовтнi 2018 року з Нiколь Амелiн – Головою Комiтету ООН iз лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок. Ми вже були знайомi, бо саме вона головувала на засiданнi Комiтету в лютому 2017 року, коли Украiна представляла Восьму перiодичну доповiдь про виконання Конвенцii. Нескладно здогадатися, що ми почали з нею обговорення iсторii створення документа. І вона пообiцяла, що наступного року, до сорокарiччя Конвенцii, буде пiдготовлено спецiальне видання про iсторiю ii пiдготовки. Зi свого боку, я попросила ii вказати в тiй розповiдi бiльше iмен, бо саме конкретнi люди е рушiйною силою iсторii, соцiальних змiн. Тому iмена тих, кому ми маемо завдячувати нашими правами та «вольницями», не можна забувати!
Варто також додати, що Конвенцiю ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок ратифiковано Президiею Верховноi Ради Украiнськоi РСР 24 грудня 1980 року. Вiд Украiни в ООН документ пiдписала Марiя Орлик, на той момент заступниця керiвника Уряду УРСР.
А що ж Конвенцiя? Поговоримо тепер безпосередньо про ii змiст.
Конвенцiя складаеться з преамбули, 16 статей, у яких сформульовано практичнi дii держав щодо лiквiдацii дискримiнацii жiнок, а також iще 12 статей, в яких викладено вимоги до звiтностi та адмiнiстративнi механiзми впровадження положень Конвенцii.
Автори та авторки Конвенцii зумiли, попри бурхливi дискусii, зберегти одну з найважливiших новацiй документа – закрiплений принцип вiдповiдальностi урядiв за дискримiнацiю жiнок не лише в суспiльнiй, але й у приватнiй сферi, тобто за дискримiнацiю в родинi. Цей проголошений принцип знайшов остаточне закрiплення 1993 року пiд час Вiденськоi Конференцii ООН з прав людини.
Охочих змiнити або навiть скасувати цi норми й сьогоднi чимало. Хотiлося б упевнено сказати, що це неможливо, що пройдений шлях – незворотний. Але… Історiя знае дуже крутi i непередбачуванi «повороти», тож вiдстоювання прав жiнок залишаеться завжди актуальним.
У Конвенцii уточнюеться правова та полiтична термiнологiя, яка описуе становище жiнок у суспiльствi.
Так, визначаеться поняття «дискримiнацiя щодо жiнок» – «будь-яке розрiзнення, виняток або обмеження за ознакою статi, якi спрямованi на послаблення чи зведення нанiвець визнання, користування або здiйснення жiнками, незалежно вiд iхнього сiмейного стану, на основi рiвноправностi чоловiкiв i жiнок, прав людини та основних свобод у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, громадськiй або будь-якiй iншiй галузi».
Попри позитивний розвиток украiнського нацiонального антидискримiнацiйного законодавства та внесення змiн у визначення поняття «дискримiнацiя», якi дали змогу розширити сферу його застосування, конвенцiйне визначення «дискримiнацii щодо жiнок» залишаеться бiльш широким. Воно прив’язуеться не до якихось дiй, слiв, ситуацiй, якi можуть бути дискримiнацiйними, а лише до сутi самого явища – розрiзнення чи обмеження, спрямованих на послаблення рiвноправностi.
Конвенцiя мiстить низку статей, у яких сформульовано обов’язки держав щодо протидii дискримiнацii жiнок та сприяння утвердженню рiвностi статей у суспiльствi, дiяльностi щодо змiн соцiальних та культурних моделей поведiнки чоловiкiв та жiнок для досягнення викорiнення забобонiв, звичаiв та всiх iнших проявiв, що грунтуються на iдеi неповноцiнностi чи зверхностi однiеi зi статей або стереотипностi ролi чоловiкiв та жiнок (статтi 2, 3, 5).
Стаття 15 закликае держави до забезпечення рiвностi жiнок та чоловiкiв перед законом.
Стаття 16 – до рiвних прав при вступi у шлюб та в сiм’ю.
Держави-сторони засуджують дискримiнацiю щодо жiнок в усiх ii формах, погоджуються негайно всiма вiдповiдними заходами здiйснювати полiтику лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок. І з цiею метою зобов’язуються:
– включити принцип рiвноправностi чоловiкiв та жiнок у своi нацiональнi конституцii або в iнше вiдповiдне законодавство, якщо цього ще не було зроблено, i забезпечити за допомогою закону й iнших вiдповiдних заходiв практичне здiйснення цього принципу;
– вживати вiдповiдних законодавчих та iнших заходiв, включно iз санкцiями, там, де це необхiдно, що забороняють будь-яку дискримiнацiю щодо жiнок;
– встановити юридичний захист прав жiнок на рiвнiй основi з чоловiками та забезпечити за допомогою компетентних нацiональних судiв та iнших державних установ ефективний захист жiнок проти будь-якого акту дискримiнацii;
– утримуватися вiд вчинення будь-яких дискримiнацiйних актiв або дiй щодо жiнок i гарантувати, що державнi органи та установи дiятимуть вiдповiдно до цього зобов’язання;
– вживати всiх вiдповiдних заходiв для лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок з боку будь-якоi особи, органiзацii або пiдприемства;
– вживати всiх вiдповiдних заходiв, включаючи законодавчi, щодо змiни або скасування чинних законiв, постанов, звичаiв i практики, що являють собою дискримiнацiю щодо жiнок; скасувати всi положення свого кримiнального законодавства, що е проявом дискримiнацii щодо жiнок (ст. 2).
І хоча в Украiнi немае прямоi вiдповiдальностi за таке порушення закону, як дискримiнацiя, в тому числi дискримiнацiя за ознакою статi, ратифiкована державою Конвенцiя про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок, вiдповiдно до статтi 9 Конституцii Украiни, стае частиною нацiонального законодавства. А оскiльки норми мiжнародного права вiдiграють у ньому прiоритетну роль, це створюе суттевi правовi засади для боротьби з дискримiнацiею за ознакою статi.
Стаття 4 Конвенцii припускае можливiсть запровадження тимчасових спецiальних заходiв, спрямованих на прискорення встановлення фактичноi рiвностi мiж чоловiками та жiнками, якi не вважаються, за визначенням цього документа, дискримiнацiйними. Цi заходи мають бути скасованi в разi досягнення цiлей рiвностi можливостей та рiвноправного ставлення. Це ж iдеться про гендернi полiтичнi квоти!
Таке положення е дуже важливим, особливо на тлi дискусiй щодо можливостей квотування як методу збiльшення представництва жiнок у полiтичнiй сферi. Чимало европейських розвинутих краiн запровадили у себе квотування, що допомогло iм збiльшити реальну участь жiнок в управлiннi державою.
У свiтi нема единого пiдходу до розмiру квот та iх застосування в галузi полiтичних прав. Таке квотування практикують партii пiд час виборiв: наприклад, Соцiалiстична партiя Аргентини, Соцiал-демократична партiя Австрii, Соцiалiстична партiя Бельгii, Нова демократична партiя Канади та iн.[11 - Буроменський М. Можливостi адаптування украiнського законодавства до мiжнародних стандартiв забезпечення рiвностi полiтичних прав жiнок та чоловiкiв // Перспективи паритетноi демократii у полiтико-правовому полi Украiни. – Харкiв, 1997. – С. 58.]. Аргументом на користь позитивностi квотування може бути не лише досвiд краiн, якi вдаються до нього, а й його легiтимацiя як методу впливу, передбаченого Конвенцiею ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.
До того ж Конвенцiя визнае, що вжиття державами-сторонами спецiальних заходiв, спрямованих на охорону материнства, не вважаеться дискримiнацiйним.
Рiвнi права в суспiльнiй та полiтичнiй сферах, у дiяльностi на мiжнародному рiвнi проголошуються статтями 7 та 8 Конвенцii. Згiдно з ними, держави-сторони вживають усiх вiдповiдних заходiв для лiквiдацii дискримiнацii жiнок у полiтичному та суспiльному життi краiни i, зокрема, забезпечують жiнкам на рiвних умовах з чоловiками право: голосувати на всiх виборах i публiчних референдумах та бути обраними до всiх публiчно виборних органiв; брати участь у формуваннi та здiйсненнi полiтики уряду та обiймати державнi посади, а також виконувати всi державнi функцii на всiх рiвнях державного управлiння; брати участь у дiяльностi неурядових органiзацiй та асоцiацiй, що займаються проблемами громадського та полiтичного життя краiни; забезпечують жiнкам можливiсть на рiвних умовах з чоловiками i без будь-якоi дискримiнацii представляти своi уряди на мiжнародному рiвнi i брати участь у роботi мiжнародних органiзацiй.
Ну як тут не провести аналогiю з Резолюцiею Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека», яка наголошуе на збiльшеннi участi жiнок у процесах встановлення та пiдтримки миру, що е дуже актуальним для Украiни!
У Конвенцii проголошуеться рiвнiсть громадян у будь-якiй сферi життя, у тому числi економiчнiй та сферi зайнятостi, незалежно вiд вiку, статi, кольору шкiри (статтi 3, 10, 11, 13, 14).
Ідеться про змiцнення економiчноi рiвностi чоловiкiв та жiнок (статтi 3, 11), про право жiнок та чоловiкiв на рiвну оплату за рiвну працю або за працю рiвноi цiнностi (стаття 11). Це вельми актуально, якщо згадати про закритий доступ для жiнок в Украiнi до цiлоi низки професiй або про наявний розрив в оплатi за рiвну працю: нерiдко жiнки отримують на 25% менше за чоловiкiв.
У статтях 10 та 11 наголошуеться на правi жiнок на рiвнi з чоловiками умови працi. В кожному регiонi та в кожнiй краiнi е своя регiональна та нацiональна специфiка – не в планi трактування Конвенцii, а щодо сфери зайнятостi. В Украiнi заборонено працю жiнок на важких та шкiдливих для здоров’я роботах, про що йдеться в роздiлi про конституцiйнi засади державноi гендерноi полiтики. Але умови працi чоловiкiв дуже часто залишаються поза увагою, а в реальностi потребують негайного полiпшення. Тож цей приклад iлюструе важливiсть Конвенцii i для чоловiкiв, ii вплив на iхне становище i захист прав.
Конвенцiя наголошуе на правi на оплачувану вiдпустку у зв’язку з вагiтнiстю та пологами при достатнiх соцiальних пiльгах i без втрати мiсця роботи, стажу та соцiальних видаткiв (стаття 11); правi на достойний життевий рiвень для себе та своеi родини (стаття 13); правi на соцiальнi послуги (статтi 11, 14).
Стаття 6 Конвенцii закликае держави-учасницi вжити всiх вiдповiдних заходiв, включаючи законодавчi, щодо припинення всiх видiв торгiвлi жiнками та використання проституцii жiнок. Для розвитку та виконання положень цiеi статтi ухвалено низку мiжнародних документiв (зокрема Конвенцiю ООН проти транснацiональноi органiзованоi злочинностi та додатковi протоколи до неi щодо протидii торгiвлi людьми та нелегальнiй мiграцii, 2000 рiк). Конкретизуючи цю норму, у 2005 роцi Рада Європи прийняла регiональний документ, спрямований на протидiю торгiвлi людьми, – Конвенцiю про заходи з протидii торгiвлi людьми.
Стаття 10 наголошуе на правi жiнок на громадянство.
Стаття 12 забезпечуе жiнкам право на охорону здоров’я, а стаття 14 звертаеться до проблем жiнок, якi живуть у сiльськiй мiсцевостi, наголошуючи на необхiдностi спецiальноi уваги з боку держав до iхнiх проблем.
Тож Конвенцiя побудована таким чином, що зачiпае практично всi проблемнi зони. Тi ж питання, якi не знайшли в нiй вiдображення (зокрема, права жiнок з обмеженою працездатнiстю, захист жiнок вiд насильства, сексуальне насильство, пов’язане з конфлiктом, прав жiнок-мiгранток та бiженок, внутрiшньо перемiщених осiб), вiдображено в Рекомендацiях Комiтету ООН, кожна з яких стосуеться окремоi проблеми i е частиною Конвенцii.
Положення, якi мiстяться в ii статтях, е орiентирами для держав, у тому числi для Украiни, у формуваннi та впровадженнi полiтики щодо жiнок. І в цьому полягае надзвичайна роль Конвенцii як iнструменту захисту прав жiнок. Але цим ii значення не обмежуеться.
Документ будуеться на принципах активноi участi та вiдповiдальностi держав за стан справ у цiй сферi! Права жiнок, соцiальнi та культурнi, може гарантувати лише держава. Це додае ваги розробцi чутливоi полiтики в цiй царинi, про що йдеться у преамбулi: «На держави – сторони мiжнародних пактiв про права людини покладаеться зобов’язання забезпечити рiвне для чоловiкiв та жiнок право користуватися всiма економiчними, соцiальними, культурними, громадськими та полiтичними правами». Таким чином, Конвенцiя вiдiграе роль каталiзатора у розвитку державноi жiночоi полiтики на нацiональному та мiжнародному рiвнях.
Для контролю за реалiзацiею Конвенцii в системi ООН було засновано Комiтет з лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок, який складаеться з двадцяти трьох експертiв. Вiн проводить щорiчнi засiдання (стаття 20). Стаття 18 зобов’язуе держави-сторони раз на чотири роки подавати Генеральному Секретаревi ООН для розгляду Комiтетом доповiдь про законодавчi, судовi, адмiнiстративнi та iншi заходи, вжитi ними на виконання положень Конвенцii, та про досягнутий прогрес у цьому напрямi. Украiна звiтувала там у 2017 роцi.
До речi, пiдготовка такоi доповiдi активiзуе дii держави щодо реалiзацii полiтики забезпечення рiвних прав i можливостей жiнок та чоловiкiв. Згадую першi парламентськi слухання 1995 року про виконання положень Конвенцii. У це важко повiрити, але ми з колегами в Харковi тодi сидiли та слухали радiо, конспектуючи виступи представникiв нашого Уряду, народних депутатiв, жiнок-активiсток.
Та подiя стала важливою часткою нашоi iсторii. Інтернет зберiг iмена членiв оргкомiтету цих слухань[12 - URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234/95-%D0%BF%D0%B2.5]. Дехто з них i досi активно захищае права жiнок[13 - Наведу список оргкомiтету:Карпачова Нiна – народний депутат Украiни, заступник Голови постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, голова оргкомiтету;Хайнацька Ірина – заступник Мiнiстра статистики Украiни, заступник голови оргкомiтету;Шамшур Лариса – головний консультант Секретарiату постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, секретар оргкомiтету;Павленко Едуард, Юхимчук Анатолiй – народнi депутати Украiни, члени постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин;Сьомiн Валерiй – заступник Керiвника служби Адмiнiстрацii Президента Украiни з питань гуманiтарноi полiтики;Виноградова Людмила – завiдувач сектору у справах жiнок, охорони сiм’i, материнства i дитинства вiддiлу з питань освiти, культури, охорони здоров’я i соцiального забезпечення Кабiнету Мiнiстрiв Украiни;Мазур Вiктор – головний консультант Секретарiату Верховноi Ради Украiни;Гойда Нiна – начальник Головного управлiння органiзацii медичноi допомоги дiтям i матерям Мiнiстерства охорони здоров’я Украiни;Ковальська Нiна – завiдувач вiддiлу прав людини, гуманiтарного спiвробiтництва та соцiальних питань ООН МЗС Украiни;Ромовська Зоряна – професор кафедри цивiльного права Львiвського державного унiверситету;Вансовська Людмила – голова Комiтету оборони прав людини;Драч Марiя – голова Жiночоi громади;Заблодська Людмила – заступник директора Центру прав людини;Орлик Марiя – голова Спiлки жiнок Украiни;Пашко Атена – голова Союзу украiнок;Петрова Наталiя – голова Всеукраiнського комiтету захисту дiтей.].
Роки минають, а тематика дискусiй, схоже, залишаеться незмiнною. Тiльки тепер вони перенеслися до кулуарiв Верховноi Ради Украiни, де також можна почути багато закликiв про традицiйнi (читай – патрiархатнi) сiмейнi цiнностi, повчань щодо шкiдливостi надання прав жiнкам. А також про те, що мiжнароднi документи для нас не указ!
Слухати тi виступи прикро й сумно. Особливо якщо згадати, якi гальма вони створюють на шляху реальноi рiвноправностi чоловiкiв та жiнок в Украiнi.
Нинi Комiтет Верховноi Ради Украiни з питань прав людини, нацiональних меншин та мiжнацiональних вiдносин регулярно iнiцiюе проведення таких слухань. Вже багато рокiв руку на пульсi тримае заступниця голови Секретарiату Комiтету Алла Чигрин. Останнi слухання – «Захист прав уразливих груп жiнок» у жовтнi 2018 року зiбрали понад 700 активiсток та активiстiв з усiеi Украiни!
«Особливi права» – на користь гендерноi рiвностi
Статтю про «особливi права» жiнок я написала ще 2003 року[14 - Статтю «Концепцiя «особливих прав»: переваги використання на мiжнародному та нацiональному рiвнi» було оприлюднено в журналi «Наше Право». – 2003. – № 1. – С. 77—82.]. Це були теоретичнi роздуми про шляхи розвитку гендерноi полiтики. І здебiльшого вони призначалися для науковоi аудиторii. У них були специфiчнi – фiлософськi та правознавчi – термiни, посилання на працi зарубiжних дослiдникiв, iмена яких вiдомi не дуже широкому колу фахiвцiв.
Згадала про цю статтю вже нинi, коли працювала над книгою. І вирiшила скористатися нею.
А чому б i нi?
Висловленi 15 рокiв тому думки та пропозицii залишаються актуальними й досi. Наука про гендер розвиваеться, враховуючи багато нюансiв та пiдходiв. І тому дедалi бiльше людей намагаються вiдповiдати на тi питання, якi вона порушуе.
Своi нотатки я осучаснила, розширила i «збагатила» новим досвiдом – науковим, громадянським та житейським. Власним та колективним. Тож тепер хочу сказати про таке.
«Люди народжуються вiльними та рiвними» – у цiй формулi виражено право людини, яке зовсiм не е законом природи, i це право, як i будь-яке iнше, не мае сенсу iнакше, нiж будучи визнаним усiею людською громадою. Вiд моменту народження людина потребуе захисту й виховання: ii воля вся в становленнi, а рiвнiсть зменшуеться в мiру того, як визначаеться мiра ii здiбностей»[15 - 50/50. Опыт словаря нового мышления / Под общ. ред. Ю. Афанасьева и М. Ферро. – М., 1989. – С. 474.].
Але вiд природи люди народжуються рiзними – з рiзними фiзичними можливостями, стартовими умовами, здiбностями, оточенням, статтю, походженням тощо. Тож питання забезпечення рiвних прав та можливостей стае дуже актуальним.
Упродовж майже всiеi iсторii людства жiнки зазнавали нерiвностi через свою статеву належнiсть. У переважнiй бiльшостi суспiльств вони мали меншi права, нiж чоловiки, i це розглядалося як природне явище, пiдтримувалося теологiчними, фiлософськими, правовими та полiтичними доктринами.
Оскiльки така ситуацiя тривала дуже довго, то й для лiквiдацii дискримiнацii статей у суспiльствi необхiднi були насамперед час та полiтична воля.
У Загальнiй декларацii прав людини (1948 рiк), багатьох iнших документах мiстяться положення, реалiзацiя яких гарантуе рiвнiсть прав чоловiкам та жiнкам. Завдяки правовому розвитку повна та рiвна участь жiнок у полiтичному, цивiльному, економiчному, суспiльному i культурному життi на нацiональному, регiональному та мiжнародному рiвнях, а також лiквiдацiя всiх форм дискримiнацii за ознакою статi е першочерговими цiлями мiжнародного спiвтовариства[16 - Викорiнення насильства стосовно жiнок. Мiжнар. документи. – К., 1999. – С. 18.].
Але попри те що сьогоднi розумiння прав людини i прав жiнок набуло бiльш широкоi пiдтримки, активiсти й дослiдники наполягають, що в цiй царинi залишаеться ще чимало недолiкiв та завдань щодо iх подолання.
