скачать книгу бесплатно
Казка в Одесi. Сказка в Одессе
Светлана Зубко
Сказки – самый прекрасный жанр литературы: здесь воплощаются все мечты автора, все его чаяния и надежды. Именно сказкой автор увлекает читателя в мир, в котором воплотятся все его мечты.
Свiтлана Зубко
КАЗКА В ОДЕСІ
СКАЗКА В ОДЕССЕ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
ДИВО-ПТИЦІ
Прилетiла птиця бiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Цi легкi пiр’iни сипали щосили…
Все навколо стало бiлоснiжно-бiлим.
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
І рожева птиця сiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Це рожеве пiр’я навкруги лiтало…
Вже садок рожевий! Птицi все замало!
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
І червона птиця сiла на подвр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
І чудовi квiти зацвiли червоно.
Виноград червонi набирае грона.
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
Жовта диво-птиця, сiла на подвiр’я.
Танцювала птиця, розсипала пiр’я.
Птиця жовтий колiр понад все любила.
Жовтим листя стало, трави пожовтiли…
Раптом в диво-птицi серце защемiло:
– Десь поперед мене полетiв мiй милий!..
Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
Швидко полетiла навздогiн за милим.
Ой, летiли птицi рiзнокольоровi,
Барви дарували радiснi, чудовi!
І малi, й великi скрiзь пташки лiтають.
Диво-птиць чотири лиш у рiк бувае.
КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ
Кажу всiм – менi не вiрять: – Миша е у нас в квартирi!
– Киця ступiнь вчений мае, в хату мишок не пускае!
Я вночi тихенько спала, миша раптом налякала.
Бо якщо вона захоче – налякае й серед ночi.
– Що ж ти робиш? Чи не бачиш,
Що дитина гiрко плаче?!
Почала я мiркувати, як ту мишу… налякати.
Всi чудову нашу кицю називають «чарiвниця»!
Мишу капосну спiймати кицю кличу я до хати.
Та ii нiде немае – все кудись вона зникае!
На обiд лише прийде: – Де була ти, кице, де?
З’iсть усе, що е у мицi, по обiдi – знову в путь.
Нашiй кицi-чарiвницi навiть нiколи… зiтхнуть!
І вона, як хвиля в рiчцi – то з’явилась, то нема.
Я ж не можу замiсть кицi мишу ту ловить… сама!
Миша радiсно танцюе – киця знову десь мандруе.
Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?
Чарiв, певне, вiн не знае i раптово не зникае.
Але, може, хитру мишу вiн якраз i… налякае.
ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК
Їжачок-мандрiвничок взяв з собою багажок,
Брилик – на голiвку й рушив у мандрiвку.
Їжу в вузлику вiн нiс, поспiшав хутенько в лiс.
Стежечками вiн ходив, нiжки дуже натрудив.
А як трiшки зголоднiв, то малинки натрусив.
На пеньку вiдпочивав, за бджiлками слiдкував.
Бджiлки мед з квiток збирали,
Потiм в соти його клали…
Щось поблизу засвiтилось – а то лiсонька з’явилась:
– Ти куди, мандрiвничок, мiй смачненький iжачок?
І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?
Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготiла! —
Майже десять iжакiв стисли лисоньку з бокiв.
Це родина iжакова йшла на розшуки малого.
Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотiли.
Мить – лисицi вже нема, не поiла задарма.
Їжачок-мандрiвничок позбирав всiх дiточок
І малим розповiдае, що у мандрах iх чекае.
Сам iжак давно вже звик, що для всiх вiн – Мандрiвник!
КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ
У рiчечки Кодими е свiй секрет:
Там, де зелений росте очерет,
Качечка Катя свiй дiм збудувала.
Цiлими днями вона полювала.
Вночi ii рiчка тихенько гойдала…
Бiлого човника качка в’язала,
Чайцi-сусiдцi тихенько казала:
– Човник потрiбен, щоб рибку ловити,
Потiм свiженьку на продаж возити.
Так в очеретi рибачки живуть,
Справу цiнують свою, бережуть.
Везуть у недiлю свiй цiнний товар
Човником в мiсто, на рибний базар.
Рибка iще у корзинах лежить,
А за товаром вже черга стоiть.
Качечка Катя в спiдницi рябiй
Рибку з корзини бере по однiй…
Рибку розпродали швидко i вчасно:
Всiм до впободи ця рибка срiбляста.
Чаечка любить грошi складати:
– Треба моторного човна придбати!..
Там, де зелений росте очерет,
У рiчечки Кодими е свiй секрет.
ГВАЛТ
Що зчинилось на подвiр’i?
Загубила гава пiр’я.
Наш собака – «Гав!» та «Гав»,
Бо баран паркан зламав.
А бичок забiг в комору —
Помiдор з’iв дуже скоро.
Стала баба верещати:
– Помiдор де дiвся п’ятий?
Гвалт!
А чубатi два синочки
Заглядати будуть в бочки!
Хлопчаки почнуть питати:
– Помiдор де дiвся п’ятий?
Та бiда iще знайшлась:
В дiжцi плавав наш карась.
Причалапав тут дiдусь,
Карасевi каже: «Тпрусь!».
Треба ж було дiдусевi
Це казати карасевi!
Той карась iз дiжки – шусть!
Не зловив його дiдусь.
Та карась наш мае звичку —
Ходить вiн щодня на рiчку.
Гвалт!
Стали мишi скрекотати,
Стали жаби гелготати…
Качка як затiнькае!
Пiвень зацвiрiнькае…
Гвалт!
А бугай, той з переляку
Видерся аж на гiлляку!
– Трiсь! – i гепнувся на мишу!
На хвилинку байку лишу…
Бо цiкаве мишеня
Скрiзь ходило навмання
І тепер забило шию,
Бо бугай лiтать не вмiе!
Мишу кличу: «Жуля, Жуля!»,
А на шиi в неi гуля!
Була миша – красотуля,
А тепер вона кривуля!
Замiж мишi вже нiяк!
Всi ж на шийцi бачать брак!
Гвалт!
Двi дочки кричать невтомно!
Баба десь вже непритомна!
А дiдусь причепурився
І на призьбi примостився:
– Дочекаюсь надвечiр’я,
В пiвня висмикну всi
Пiр’я!
Бриль у мене без пера,
Вже оздобити пора!
Бриль з пером – то
iнший стиль.
«Супермодний, —
скажуть, – бриль».
А корiвцi я на рiг
Начеплю смачний пирiг.
Я ще й бублика вчеплю,
Бо корiвку я люблю.
А корiвка… ну, брикати —
Хоч бiжи з своеi хати.
Їй пирiг не до вподоби.
Для рогатоi худоби
Парасольки, каже, треба,
Бо в дощ ходить просто неба!
Хто що хоче! На свiй смак!
Та ще й робить абияк!
Гвалт!
Курка все оце почула,
