скачать книгу бесплатно
На ворота вмить майнула:
– Що це, пiвень без хвоста?!
Я вам курка не проста!
Я – i курка! Я – i квочка!
Заклюю цього дiдочка!
Гвалт!
А стара сердита качка,
Що прийшла нарозкарячки,
Зупинила цю розмову:
– А про качура хоч слово!
В нього вдача нелегка —
Лиш жiнок е два полка!
За всiма ж це услiдити,
Та й iще маленькi дiти!
Щоби нас охороняти,
Хоч рушницю треба мати!
Хай на всiх наводить жах,
Хай з рушницi: «Трах-тарах!»
Гвалт!
Пiвень: «Я тут наче нi до чого!
Що ж, попробую смачного!»
Та на стiл – до пирога!
Баба: «Геть! Де кочерга?»
Запустила у пирiг!
Пiвень – фур-р-р!
І сiв на рiг!
А корова – тупотiти:
«Вже краси – нема де дiти!
Гава пiр’я десь шукала,
А менi цього замало!
Я, бач, пiвника
придбала!
Гвалт!
А ворона подивилась,
Геть без голосу лишилась.
Ще й оглухла, як той пень.
Отакий сьогоднi день!
Люди кажуть: «От чуднi!»
Але вибачте менi —
Ми ж чекаем допомоги,
Щоб бичку зв’язати роги,
Прив’язать до осокори,
– Щоб не крав вiн помiдори.
Бо iнакше…
Гвалт!
ЯК ЦЕ ТАК?
(ПЛУТАНИНА)
Автор: – Як це так? Ну, як це так?!
Сiяв мак у полi шпак!
Шпаченята залюбки
Воду носять до рiки!
Горобцям маленька риба
Накришила трiшки хлiба!
Тi наiлися на славу —
Стали схожими на гаву!
А рибалка наш, бичок,
Сам спiймався на гачок!
З риболовлi без штанiв
Повертаеться у хлiв!
Пес руденький з’iв кита,
Вихвалявся:
Пес: – Смакота!
Автор: – Завалився на диван…
А живiт – як барабан!
Ну а кицька —
Наша Зося,
Загубилася у просi!
Нявкае i верещить:
Зося: – В просi я не хочу
Жить!
Автор: – Далi – бiльше!
Далi – гiрше!
Далi – глибше!
Далi – ширше!
Випив заець джерело
І сказав:
Заець: – Так i було!
Автор: – Для зайчишиних потреб
Був завжди тут тiльки степ!
Що це робиться у лiсi?
Їздить вовк на «Мiцубiсi»,
Без дорiг i без ознак!
Повертае абияк!
Раптом всiх перелякав:
Вiн зайчиху покохав!
Нерозумна та зайчиха
Хоче з ним побратись тихо!
А лисичка золота
Шие комiр iз хвоста
На машинцi: «Тра-та-та!».
Лисиця:– Гарний комiр
Для пальта!
Автор: – Вже вовчиха —
Сива шуба —
Наламала гiлок з дуба.
Починае бджiл ганяти:
Вовчиха: – Мед несiть менi
До хати!
Автор: – Далi – бiльше!
Далi – гiрше!
Далi – глибше!
Далi – ширше!
Лев прибiг iз зоопарку,
Бо вiдчув, що буде сварка!
Щоб прикрасити дорогу,
Взяв «на хвiст» i носорога!
І цi двое, як на смiх,
Налякати хочуть всiх.
Стали разом на горi
І кричать всiм:
Лев i носорiг: – Ми царi!
Автор: – Горобцi ж цього
Не хочуть
І доводять iм охоче:
Горобцi: – Їдьте в Африку,
Ось там
Мiсце е таким царям!
А у нас таких багато:
Вовк, кабан, ведмiдь
Пихатий.
Автор: – А кабан на все дивився
І картоплею вдавився.
Стали лiкаря шукати…
Лiкар лис —
Нi кроку з хати!
Почепив кашне на шию,
Каже:
Лис: – Я i сам хворiю!
Хай поквапиться
Ведмiдь —
Горло медом
Намастить.
Автор: – А ведмiдь пiшов в село,
Бо цукерок не було!
Носорiг про лиса чув,
Так до нього i гайнув.
Тiльки глянув лис за рiг —
Йде до нього носорiг!
Лис благае:
Лис: – Цур мене!
Автор: – Швидко зняв свое кашне
І не гаяв бiльше часу —
Проковтнув вiн кухлик квасу
І чкурнув, ах загуло!
Навпростець – i за село!
Вiд образи носорiг
Зачепився за порiг…
І набив на лобi гулю:
Носорiг: – Показали менi дулю!
Зараз буде вам не мало!
Де ви лиса заховали?!
Автор: – Проковтнувши жбан вина,
Вiн угледiв кабана!
Носорiг: – Добре. З’iм тебе, ледащо,
Із картоплею, ще краще!
Автор: – Кабану ж це неохота!
Виплюнув картоплю з рота!
Кабан: – Все!
Автор: – Образився кабан,
Кабан: – Хай той лис лiкуе сам!
З носорогом я повинен
Розмовляти вже годину.
Лiкар з нього – перший клас!
Проковтне одразу вас!
Жив спокiйно усi днi…
І за що оце менi?!
Автор: – Геть кабан, аж загуло.
Навпростець – i за село!
