скачать книгу бесплатно
Оце вже яку годину
Ось така йде плутанина.
Ген удвох – до кiшки Зосi,
Що ховалася у просi.
Кiшка Зося – за торбину…
Десь надибала стежину,
Втрьох прибiгли до села,
Де сiм’я шпакiв жила.
Коло дуба посiдали
І, вiдхекавшись, сказали:
Звiрi: – Починалось все це так:
Шпак, цей дурень, сiяв мак!
Ми ж казали: «Як це так?!».
Ми ж йому казали: «Шпаче!
Повизбируй лиш добряче!
Зерен з ниви за годину
Набереш собi торбину!».
Автор: – З маком тiльки клопiт буде…
Надiйдуть у поле люди…
Люди скажуть:
Люди: – Як це так!
Не пшениця в полi, – мак!
Автор: – Та не слухав все це шпак:
Шпак: – Ну, то й що! І сiяв мак!!!
От задав усiм роботи…
Охопили всiх турботи!
Автор: – І вже кожен на свiй смак:
Звiрi: – Що це буде?!! Як це так???
ГАРНЕНЬКА ХАТКА
Дiйовi особи: Жабка, Мишка, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Ведмiдь.
У полi стоiть хатка.
Автор: – Стоiть край поля хатка.
Зачиненi дверцятка…
В склянi ii вiконця
Заглядае сонце.
Стiни бiлi, чепурненькi,
Хатка прибрана
Гарненько.
Шибки з вiзерунками,
Пiдвiконня – з
Подарунками.
Цукерки е i печиво,
І ще багато дечого.
Хатка в поле задивилась,
Вiд чекання вже втомилась.
Хатка: – Чи знайде мене хазяiн?
Чи мене вiн упiзнае?
До хатки пiдходить Жабка
Автор: – Йшла у справi жабка,
Жабка-крекотушка.
Постукала в дверцята
І приклала вушко.
Тихо. Знову стукае в
Дверцята.
Жабка: – Це чия гарненька
Хатка?
Автор: – Там нiкого.
Зайшла в хату
Й почала хазяйнувати.
Хоче все переробить…
А до хатки хтось бiжить.
Мишка стукае
В дверцятка:
До хатинки пiдходить Мишка
Мишка: – Це чия гарненька
Хатка?
Чи господар в неi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
А ти хто?
Мишка: – Я мишка-шкряботушка.
Жабка: – Я ж, бач,
Жабка-крекотушка.
В хатi пораюсь щомитi,
Жабки всi хазяйновитi.
То копаю щось в городi,
То гуляю при нагодi.
Як втомлюся, —
На хвилину
Ляжу в маки, вiдпочину.
Та плекаю, мрiю я,
Щоб була отут сiм’я.
Мишка: – Все. Сподобалось.
Пустiть i мене в хатинку жити.
Жабка: – Іди.
До хатки пiдходить Зайчик
Автор: Подружилися одразу,
Стали жити
В хатi разом.
І веселi, i завзятi
Хазяйнують вдвох
У хатi.
Коли сiрий зайчик
Прибiга до хати,
Стукае в дверцята.
Зайчик: – Пробiгав тут мимохiдь,
Бачу – хата вже стоiть.
Господиня в хатi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Я – жабка-крекотушка.
Мишка: – А я – мишка-шкряботушка.
Жабка i Мишка: – А ти хто?
Зайчик: – Я Зайчик-побiгайчик.
Ви пустiть мене до хати,
Моркву буду доглядати,
До вподоби зелень, квiти.
Хочу з вами разом жити.
Автор: Стали жити
Вони втрьох,
Стерегти хатинку, льох.
До хатки пiдходить Лисичка
Автор: Тiльки ось
Бiжить Лисичка,
Руда шубка, руде личко.
Лиска стукае в дверцятка:
Лисичка: – Це чия гарненька хатка?
Чи господар в хатi е?
Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Тут живуть лиш
Добрi звiрi.
Є город в нас i подвiр’я.
А ти хто?
Лисичка: – Я – Лисичка-сестричка.
Капелюх маю й спiдничку.
Гарний хвостик i намисто.
Прибираю в хатi чисто.
Лиска сум завжди жене,
В хату ви пустiть мене…
Автор: Стало в хатi iх чотири
Тут рудi були i сiрi…
До хатки пiдходить Вовк
Автор: Раптом Вовчик-неборак
Вовк: – Ох, хатинка!
Й гарно як!
Автор: Вовчик стукае
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
