скачать книгу бесплатно
Тiльки-но поiхали, Паша увiмкнув радiо, i в ефiрi знову забулькав гугнявий голос того самого Семигудiлова, i щось вiн таке проголошував патрiотично пiднесене все про те ж пiдняття з колiн, про божественний промисел, який веде Росiю кривулястою дорогою, але завжди виводить на шлях iстинний, i це трапляеться тому, що в якийсь важкий або навiть погибельний момент Господь посилае нам поводиря, який твердою рукою бере за повiддя коня нашоi iсторii i веде Росiю до багатства, процвiтання, надбання нових територiй, дуже нам потрiбних в оборонному вiдношеннi i сакральних по сутi. Слухаючи цю маячню, я сам поринув у хворобливе марення i що було зi мною потiм, точно пояснити не можу. Потiм, пiд час всiеi нашоi поiздки, я то засинав, то втрачав свiдомiсть, то марив, на короткий час опритомнював i знову вiдключався, i знову на мене спадали якiсь дивовижнi видiння, яких я нiяк не мiг вiдрiзнити вiд явного. Тепер всi подii, що сталися зi мною, я викладаю в тому порядку, в якому вони здобуваються з моеi пам’ятi, а вже що iз цього менi приснилось, привидiлось, примарилось, було уявлено мною чи трапилося насправдi, цього я сам визначити не можу, а ви спробуйте, якщо забажаете.
Передачу вiв вiдомий ведучий Владилен Індюшкiн, вiдомий тим, що завжди бреше, що нiколи не бреше i що понад усе дорожить своею репутацiею. А втiм, стосовно репутацii, можливо, навiть i не бреше, а судячи з його передач, дiйсно згоден на ту, яка е.
Учасниками були окрiм Семигудiлова комунiст Зюзюкiн, вiдомий в народi пiд кличкою Зюзю, системно-лiберальний демократ Поносов (Понос) i представник несистемноi опозицii Пришкiн, прозваний в народi Прищем. У рамках програми «Точка и кочка зрения» вони сперечалися, хто кращий: Ленiн i Сталiн чи Горбачов i Єльцин. Першi два диспутанти сходилися на думцi, що Ленiн i Сталiн обидва були хорошi, але Сталiн все ж таки трiшки кращий. Ленiн заклав фундамент великоi держави, Сталiн на цьому фундаментi звiв величну споруду, а Горбачов за завданням американцiв збудоване зруйнував, у чому йому допомiг алкоголiк Єльцин. Опозицiонер намагався iм заперечувати, але як тiльки-но вiн розтуляв рота, його опоненти разом з ведучим розпочинали кричати щось патрiотичне, заглушуючи його так, щоб нiхто нiчого не зрозумiв, але той все-таки повiдомив публiцi, що у Ленiна був сифiлiс мозку, а Сталiн був клiнiчним параноiком, i той, i другий дiагнози були поставленi академiком Бахтеревим. Пiсля другого дiагнозу i в його ж результатi академiк отруiвся консервами i помер.
Зюзю сказав про Ленiна, що той був великий вождь всього людства i неповторний генiй, Семигудiлов у принципi з ним погодився, але зауважив, що Сталiн зробив набагато бiльше. Вiн вiдновив iмперiю, збудував багато чого грандiозного, перемiг у вiйнi i вивiв Росiю в космос. Прищ встиг прокричати, що вiйну виграв не Сталiн, а народ, якого Сталiн знищував у великих кiлькостях, i що все грандiозне збудовано за рахунок рабськоi працi.
– Так, – охоче погодився Семигудiлов, – ми раби i у нас рабська психологiя, але в цьому нiчого поганого немае. Раби також мають почуття власноi гiдностi, а свою несвободу сублiмують в творчiсть. Раби звели пiрамiду Хеопса, собор Василiя Блаженного, проклали дорогу в космос. Рабською працею у нас займалися селяни, робiтники, iнтелiгенцiя i вченi. Ми всi були рабами великоi держави, в цьому немае нiчого принизливого. Бути рабом великоi сили не соромно. Адже ми будь-яку людину, будь вона навiть царем, називаемо раб Божий. А держава, якщо вона велика, якщо вона могутня, вона i е Бог. З великоi букви! Туполев у рабському станi будував чудовi лiтаки, а Корольов креслив супутники. Нашi вченi не ганялися за iноземними грантами i не зазiхали на Нобелiвськi премii. Навiть у таборах вони любили вiтчизну i Сталiна, не вiддiляючи одне вiд другого. Сидячи в шарашках, вони за миску баланди робили великi вiдкриття i змiцнювали могутнiсть нашоi великоi держави, яку звели нанiвець Горбачов, Єльцин i такi, як Пришкiн. Далi Семигудiлов захопив мiкрофон i довго виконував соло, не даючи спiврозмовникам можливостi себе перебити. Слухаючи, я заплющив очi i, можливо, навiть заснув, але промову його можу розповiсти замiсть нього i готовий побитися об заклад, що сильно не помилюся.
На його думку, вся людська спiльнота дiлиться на ведучих, яких бувае дуже мало, i на тих, кого ведуть, котрi складають бiльшiсть. Ведучi – це тi, хто готовий очолити, керувати, взяти на себе вiдповiдальнiсть, i тi, кого ведуть, – це народ, який працюе, створюе нацiональний продукт, виграе вiйни, але тiльки пiд керiвництвом ведучих. Тi, кого ведуть, без ведучих – це не народ, а слiпий табун, який не знайде собi iжi, заблукае, впаде у прiрву i пропаде, про що лiберали можуть лише мрiяти. Але, маючи ведучих, табун перетворюеться в органiзовану силу, яка може самовiддано працювати, воювати, покiрливо гинути i готова на поклик ведучих стати гноем для удобрення рiдного грунту, i в цьому, анiскiлечки не гидуючись такого образу, вони самi бачать свое високе призначення.
Злочинств Сталiна Тимоха не заперечуе, але вважае iх для Росii безперечним благом. Так, церкви руйнувалися, так, священикiв розстрiлювали, але вони мусiли були пройти через цi випробування, як Христос пройшов через своi хреснi муки. Так, iнтелiгенцiю саджали, але вона мусiла була вiдповiсти за свою iсторично ганебну роль в справi збаламучення i спокушання народу. Так, був ГУЛАГ, бо перед краiною поставали великi завдання. Треба було побудувати багато мiст, гребель, каналiв, залiзниць, для всього цього потрiбна була дешева робоча сила. Так, вiйськову верхiвку перед вiйною знищили, але це було необхiдно, бо тодiшнi червонi маршали, всi цi Тухачевськi, Блюхери, Якiри почувались нацiональними героями, самостiйними фiгурами, були невдоволенi сталiнським керiвництвом i могли складати для нього небезпеку. А що вже бiльшовикiв розстрiлювали, так за знищення цих нiмецьких шпигунiв i губителiв Росii товаришу Сталiну особлива подяка.
Кажуть, що iзраiльськi слiдчi, готуючи процес над Адольфом Ейхманом, нацистським злочинцем, «архiтектором холокосту», провели з ним такий експеримент. Дали йому пачку фотографiй невiдомих йому людей, серед яких були нормальнi люди i закоренiлi злочинцi. Запропонували вибрати найбiльш йому симпатичних, i вiн безпомилково вибрав злочинцiв. Я гадаю, що якщо Семигудiлову запропонувати такий самий експеримент, то й результат буде схожим.
Я впевнений, що всi, хто виправдовуе злочини Сталiна, чи невiгласи, чи дурнi, чи люди зi злочинними схильностями. Зараз кiлькiсть тих, хто любить цього злочинця за переконанням, зменшилась, зате збiльшилось тих, хто любить його з дурноi голови. За радянських часiв я зустрiчав iх силу-силенну з колишнiх партiйних функцiонерiв, чекiстiв i вертухаiв, що робили кар’еру на нещастi народу, i це були люди, як правило, злостивi, брехливi, злодiйкуватi i хтивi. Якщо в комунальнiй квартирi траплявся такий, то вiд нього можна було очiкувати чого завгодно: що напаскудить в каструлю, чи нашкрябае брехливий донос, чи щось украде, чи рiдну малолiтню доньку згвалтуе. До речi, саме така чутка й ходила колись про Семигудiлова. Проти нього навiть порушили кримiнальну справу, що швидко зам’яли. Було враховано його громадянську активнiсть, репутацiю патрiота i, як мовилося в юбiлейнiй статтi до його п’ятдесятирiччя, непорушну вiру в комунiстичнi iдеали i безмежну вiдданiсть партii i уряду. В панегiрику, присвяченому йому через четверть столiття, вiдзначалися його вiдданiсть росiйськiй iдеi i релiгiйна активнiсть.
У публiчних дискусiях лiберали Семигудiлову завжди програють, дякуючи не лише вiдповiдно налаштованим колiщаткам, а ще й тому, що саме iснування диспутiв про Сталiна переконуе публiку, що питання про цю особу i ii роль принаймнi суперечливе.
Вiдволiкшись своiми думками, я не помiтив, як Семигудiлов перейшов до нинiшнього нашого Перодера, ведучого, кого у важку хвилину, рятуючи Росiю вiд загибелi, послав нам Господь. Це велика людина, з усiх попередникiв рiвна, можливо, тiльки Сталiну.
Є рiзнi способи лестощiв вищому начальству. Сталiна тi, хто бажав йому вгодити, називали «наш дорогий i любимий вождь великий товариш Сталiн», а згадувати всiляке його зауваження з будь-якого приводу належало так: «Як мудро зауважив товариш Сталiн», «Як генiально вказав товариш Сталiн». Хрущова i Брежнева називали трохи простiше. «Наш дорогий Микита Сергiйович», «наш дорогий Леонiд Іллiч», а iх вказiвки всi без винятку оцiнювалися як правильнi, справедливi, яснi, вчасно сказанi. Сьогоднiшнiй пiдлесник, згадуючи вищого начальника, обов’язково назве повнiстю iм’я, по батьковi i прiзвище. Але Семигудiлов надае перевагу скупому солдатському способовi лестощiв. Вiн називае Першу особу просто по прiзвищу, але далi приписуе йому такi риси характеру i здiбностi, до яких примiтивнiший пiдлесник не додумаеться. Зараз, каже Семигудiлов, у сталiнськiй надзвичайнiй суворостi, можливо, необхiдностi немае (поки що), але все-таки Перодер дiе достатньо жорстко i правильно робить, це необхiдно, щоб хоча б частково виправити наслiдки руйнiвного правлiння лiбералiв. Вiн, як Володимир Красне Сонечко, дав Росii вiру, вiн, як Іван Калита, е збирачем руських земель, вiн, як Петро Перший, повертае Росii ii велич. І повернув би повнiстю, якби не п’ята колона (тi самi масони, евреi i лiберали), знищити яких перешкоджае йому зайве людинолюбство. Людинолюбство – це взагалi одна з небагатьох його слабкостей. При цьому вiн зостаеться привабливим чоловiком, заводним, азартним, по-хлоп’ячому цiкавим до життя в усiх його проявах. Ви погляньте, каже Семигудiлов, як вражаюче вiн усе встигае. Невпинно подорожуе краiною i по всьому свiту, займаеться спортом, iздить на мотоциклi, лiтае на винищувачах, стратегiчних бомбардувальниках i дельтапланах, бере участь в пожежогасiннях, спускаеться пiд воду, займаеться захистом рiдкiсних тварин, що документально пiдтверджено репортажами журналiстiв i вiдеоматерiалами, якi зафiксували його спiлкування з бiлими ведмедями, амурськими тиграми, нiльськими крокодилами.
Цiкаво, що претендуючи на репутацiю вiдчайдушного правдолюбця i навiть страждальця за правду, Семигудiлов умудрився про кожного з пережитих ним радянських i росiйських вождiв, розпочинаючи з Хрущова, сказати пiд час iхнього правлiння щось iм особливо улесливе, а пiсля казав щось протилежне. Але нi до кого так не пiдлещувався, як до нашого нинiшнього. Ось i зараз, коли я вiз свого клiща, вiн, переходячи вiд однiеi теми до iншоi, запропонував звернути увагу на те, що Перша особа мислить i дiе якимсь недоступним нам чином, приймае рiшення завжди несподiванi, парадоксальнi, що викликають у нас сумнiви, недовiру i вiдторгнення, а потiм виявляються едино правильними. Його можна порiвняти з якимсь iз видатних шахових гросмейстерiв. Вiн робить ходи, що вкидають середнього шахiста в шок, а потiм – раз-два i мат. І буря оплескiв.
– Нашому розумiнню, – каже Семигудiлов про уславленого ним гросмейстера, – цiлковито недоступний хiд його думок i логiка його дiй, бо вiн не просто людина i не просто навiть велика людина, можливо, вiн навiть взагалi не людина, а дещо бiльше, вища iстота, мiсiя якоi керувати не лише нами, але, можливо, усiм людством i навiть бiльше: усiм тваринним свiтом.
Ось до чого додумався! Мiсце керiвника людством, тваринним свiтом i всiею рештою зайнято Господом-Богом, який свою посаду, здаеться, поки що не збираеться нiкому уступати (ось вже де немае жодноi демократii!), це, звiсно, подумки заперечую. Але якби Тимоха на цьому зупинився. Так нi ж…
– Ми, – повiдомляе вiн, поринувши в стан надзвичайного збудження, – уявляемо його собi як чиновника, який сидить у Кремлi, приймае мiнiстрiв, вручае нагороди, i думаемо, що для нього це щось важливе. А для нього це лише дрiбна рутинна робота, що вiдволiкае його вiд iстинно грандiозного i несусвiтнього, що не пiддаеться людському розуму. Ви ще побачите, ви ще пересвiдчитесь, як зiв’еться вiн, як вiн пiднiметься гiрським орлом до незвичайних висот, як розправить своi могутнi крила, i весь свiт, все людство, задерши голови, спрямуе на нього свiй захоплений погляд.
– Яка маячня! – не стримався я i вигукнув.
– Що? – стурбовано перепитала Зiнуля. – Вам здаеться, що ви марите?
– Нi, менi здаеться, що вiн марить.
– Так, – сказала Зiнуля, – це бувае.
– Що бувае? – стривожено запитала Варвара.
– Бувае так, що людинi в мареннi видаеться, що марить не вона, а всi решта.
Я хотiв рiшуче заперечити. Але потiм подумав, а можливо, вона мае слушнiсть. Адже менi, я мушу зiзнатися, часто, дуже часто здаеться маренням усе, що я бачу довкола себе. Маренням здаються промови перших осiб держави, депутатiв, церковних iерархiв, прокурорiв, суддiв, рядових громадян, багато iдей, законiв, судових вирокiв здаються менi прийнятими людьми, що знаходяться в станi неосудностi. Ранiше подiбне сприйняття свiту не здавалось менi таким, що виходить за норму, а тепер я раптом подумав: якщо свiт менi здаеться божевiльним, то, можливо, справа не у свiтi, а все ж таки в менi? Весь свiт збожеволiв, а я нормальний, це, мабуть, кожному божевiльному так здаеться. І все ж таки… Коли я чую похвальбу, що ллеться зi всiх сторiн на нашого Перодера, менi чомусь згадуеться колись прочитане про Гаррi Трумена. Коли вiн у 1945 роцi став президентом, якийсь його друг сказав: «Гаррi, тепер, коли ти досяг вищоi точки у своiй кар’ерi, дуже багато людей знайдуть в тобi рiзнi достоiнства, яких ранiше не знаходили. З дня на день вони казатимуть тобi, що ти найрозумнiший, найталановитiший, краще за всiх тямиш у всiх питаннях i взагалi генiй. Але ми ж то з тобою знаемо, що це не так».
Цей текст я оправив би у золоту рамку i повiсив би в кабiнетах правителiв постреволюцiйноi Росii, котрi усi, кому щастило на вершинi влади протриматися бодай десяток лiт, неодмiнно захворювали манiею величностi й уявляли собi, що без них Росiя не може iснувати. Може iснувати без них. Але може i при них, займаючи у свiтi вiдповiдне мiсце. Щоби дiзнатися, яке саме, я вiдкрив свiй айпед i знайшов у ньому такий текст:
Рекорди й антирекорди
Росiя – найбiльша краiна у свiтi. Їi територiя – одна восьма частина чи дванадцять з половиною вiдсоткiв усiеi земноi сушi. Росiяни, що проживають на цих просторах, це усього лише два вiдсотки населення планети. При цьому Росiя займае:
• 1-ше мiсце у свiтi за розвiданими запасами природного газу (32 % свiтових запасiв газу);
• 1-ше мiсце у свiтi з видобутку й експорту природного газу (35 % свiтового видобутку газу);
• 1-ше мiсце у свiтi по видобутку нафти i друге мiсце по ii експорту;
• 1-ше мiсце у свiтi за розвiданими запасами кам’яного вугiлля (23 % свiтових запасiв);
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах торфу (47 % свiтових запасiв);
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах лiсових ресурсiв (23 % свiтових запасiв лiсу);
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах кухонноi солi i друге мiсце по запасах калiйноi солi;
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах питноi води i друге мiсце за об’емом прiсноi води;
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах мiнтая, крабiв, осетрових у своiй 200-мильнiй економiчнiй зонi, i друге – трете мiсця по запасах трiски, оселедцевих, мойви, сайки, лососевих та iнш.;
• 1-ше мiсце у свiтi за розвiданими запасами олова, цинку, титану, нiобiя;
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах i виробництву рудникового i рафiнованого нiкеля;
• 1-ше мiсце у свiтi за розвiданими запасами залiзних руд (близько 28 % свiтових запасiв);
• 1-ше мiсце у свiтi по експорту сталi i трете мiсце по експорту металопрокату;
• 1-ше мiсце у свiтi по виробництву й експорту первинного алюмiнiю;
• 1-ше мiсце у свiтi по експорту азотних добрив, друге i трете мiсця по експорту фосфорних i калiйних добрив;
• 1-ше мiсце у свiтi по запасах алмазiв i друге мiсце по iх видобутку;
• 1-ше мiсце у свiтi по фiзичному об’ему експорту алмазiв;
• 1-ше мiсце у свiтi за розвiданими запасами срiбла;
• 2-ге мiсце у свiтi за розвiданими запасами золота;
• 2-ге мiсце у свiтi за розвiданими запасами платини i перше мiсце за ii експортом;
• 3-те мiсце у свiтi за розмiрами державних золотовалютних резервiв;
• 3-те мiсце у свiтi за розвiданими запасами мiдi i свинцю;
• 3-те мiсце у свiтi за розвiданими запасами вольфраму i молiбдену;
• 1-ше мiсце у свiтi за протяжнiстю електрифiкованих залiзничний колiй;
• 1-ше мiсце у свiтi за числом щорiчних запускiв космiчних апаратiв;
• 1-ше мiсце у свiтi по кiлькостi проданих на експорт лiтакiв-винищувачiв;
• 1-ше мiсце у свiтi за постачанням на експорт засобiв ППО середньоi i малоi дальностi;
• 2-ге мiсце у свiтi серед краiн, що володiють найбiльшою кiлькiстю стрiлецькоi зброi;
• 2-ге мiсце у свiтi за постачанням озброень усiх видiв;
• 2-ге мiсце у свiтi за величиною пiдводного флоту;
• 1-ше мiсце у свiтi за величиною нацiонального багатства (за будь-яким методом розрахунку, як за абсолютною величиною, так i на душу населення);
• 1-ше мiсце у свiтi займае Росiя по iмпорту м’яса кенгуру з Австралii.
Читаючи це, я став проникатися гордiстю, але на пiвдорозi зупинився, подумавши, що пишатися, власне кажучи, нiчим. Адже цi всiлякi копалини, якими нашi надра набитi, адже не ми iх туди заклали, а значить, дякувати слiд Тому, хто це зробив до нас, а потiм нас над усiм цим розселив. Так що пишатися, я зрозумiв, нам нiчим, а порадiти е чому, сказав я сам собi i знову сам себе перервав запитанням: а чи е? Чи можу я пишатися тим, що ми першi у свiтi по експорту кенгурятини, якщо я в життi ii не куштував? Я запитав у Зiнулi, чи iла вона колись кенгуряче м’ясо. Вона здивовано запитала: «Чого?», i я звернувся з тим же запитанням до Пашi. Паша не тiльки не iв, але й про те, що iснують такi тварини, чув лише краем вуха.
Якби я був марсiянином, то, прочитавши весь наведений список, подумав би: як добре, напевне, живуть жителi цiеi краiни, в якоi надра набитi такими незчисленними багатствами. І дуже здивувався б, дiзнавшись, що Росiя займае:
• 62-ге мiсце в свiтi за рiвнем технiчного розвитку (мiж Коста-Рикою i Пакистаном);
• 67-ме мiсце в свiтi за рiвнем життя;
• 70-те мiсце в свiтi за використанням передових iнформацiйних i комунiкацiйних технологiй;
• 72-ге мiсце в свiтi по рейтингу витрат держави на людину;
• 97-ме мiсце у свiтi за доходами на душу населення;
• 127-ме мiсце у свiтi за показниками здоров’я населення;
• 134-те мiсце у свiтi за тривалiстю життя мужчин;
• 159-те мiсце у свiтi за рiвнем полiтичних прав i свобод;
• 175-те мiсце у свiтi за рiвнем фiзичноi безпеки громадян;
• 182-ге мiсце за рiвнем смертностi серед 207 краiн свiту.
Зате:
• 1-ше мiсце у свiтi за абсолютною величиною зменшення населення;
• 1-ше мiсце у свiтi за захворюваннями психiки;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю самогубств серед людей похилого вiку;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю самогубств серед дiтей i пiдлiткiв;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю дiтей, покинутих рiдними;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю абортiв i материнськоi смертностi;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю розлучених i народжених поза шлюбом дiтей;
• 1-ше мiсце у свiтi за споживанням спирту i продукцii, що мiстить у своему складi спирт;
• 1-ше мiсце у свiтi за продажем мiцного алкоголю;
• 1-ше мiсце в Європi за кiлькiстю померлих вiд пияцтва i тютюнокурiння;
• 1-ше мiсце у свiтi за споживанням тютюну i трете мiсце по виробництву тютюнових виробiв;
• 1-ше мiсце у свiтi за числом дiтей, що палять, i темпами приросту числа тих, що палять;
• 1-ше мiсце у свiтi за смертнiстю вiд захворювань серцево-судинноi системи;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю ДТП;
• 1-ше мiсце у свiтi за кiлькiстю авiакатастроф (за даними Мiжнародноi асоцiацii повiтряного транспорту рiвень авiакатастроф у Росii в 13 разiв перевищуе середньосвiтовий);
• 1-ше мiсце у свiтi за об’емами постачання рабiв на мiжнародний чорний ринок;
• 1-ше мiсце у свiтi за темпами росту числа доларових мiлiонерiв;
• 2-ге мiсце у свiтi за кiлькiстю доларових мiльярдерiв (пiсля США);
• 2-ге мiсце у свiтi за поширенням пiдроблених лiкiв (пiсля Китаю);
• 2-ге мiсце в Європi за кiлькiстю самогубств на душу населення (пiсля Литви);
• 2-ге мiсце у свiтi за кiлькiстю вбивств на душу населення (пiсля Колумбii);
• 2-ге мiсце у свiтi за числом журналiстiв, убитих за останнi десять рокiв;
• 2-ге мiсце у свiтi (пiсля Сербii) за кiлькiстю людей, що шукають притулку в розвинутих краiнах Заходу;
• 2-ге мiсце у свiтi за рiвнем бюрократii;
• 2-ге мiсце у свiтi за кiлькiстю в’язнiв на 1000 чоловiк (пiсля США);
• 2-ге мiсце у свiтi серед краiн-поширювачiв спаму;
• 3-те мiсце у свiтi за поширенням дитячоi порнографii;
• 3-те мiсце у свiтi за кiлькiстю тоталiтарних сект;
• 3-те мiсце у свiтi за кiлькiстю абонентiв сотового зв’язку;
