скачать книгу бесплатно
Калина так хизуеться красою, що байдуже iй до всього на свiтi.
Така, здаеться, й я була торiк, але тепер менi чомусь те прикро…
Як добре зважити, то я у лiсi зовсiм самотня…
(Журливо задумуеться).
Л у к а ш
А твоя верба?
Таж ти ii матусею назвала.
М а в к а
Верба?.. Та що ж… в iй добре зимувати, а лiтом… бач, вона така суха, i все рипить, все згадуе про зиму…
Нi, я таки зовсiм, зовсiм самотня…
Л у к а ш
У лiсi ж не самii дерева, – таж тут багато рiзноi е сили.
(Трохи ущипливо).
Вже не прибiднюйся, бо й ми чували про вашi танцi, жарти та зальоти!
М а в к а
То все таке, як той раптовий вихор, – от налетить, закрутить та й покине.
В нас так нема, як у людей, – навiки!
Л у к а ш
(приступаючи ближче)
А ти б хотiла?..
Раптом чутно голосне гукання дядька Лева.
Г о л о с
Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го! А де ти?
Л у к а ш
(вiдзиваеться)
Ось я йду!
Г о л о с
А йди хутчiй!
Л у к а ш
Оце ще нетерплячка!
(Вiдгукуеться).
Та йду вже, йду!
(Подаеться йти).
М а в к а
А вернешся?
Л у к а ш
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
