скачать книгу бесплатно
К о м а н д о р
Для донни Анни?!
А н н а
От ви задля чого мене питали вранцi про убрання!
К о м а н д о р
Боюсь, я, може, не зумiв добрати…
Але я думав, що як бiле вбрання, то бiлi перли саме…
А н н а
Дон Гонзаго, ви хочете зовсiм не мати вад, а се вже й не гаразд, – се пригнiтае.
Д о н н а М е р с е д е с
(нишком, сiпнувши Анну)
Анiто, схаменись! Ти ж хоч подякуй!
Анна мовчки вклоняеться командоровi глибоким церемонiальним поклоном.
К о м а н д о р
(здiймае убiр над ii головою)
Дозвольте, щоб я сам поклав сi перли на гордовиту сю голiвку, вперше похилену передо мною низько.
А н н а
(раптом випростуеться)
Хiба iнакше ви б не досягли?
К о м а н д о р
(наложивши на неi убiр)
Як бачите, досяг.
Дворик сповняеться юрбою маскованих i немаскованих, розмаiто убраних гостей, – однi зiйшли з горiшньоi галереi, а другi увiйшли з надвiрньоi брами. Межи тими, що надiйшли з брами, одна маска в чорному, широкому, дуже фалдистому домiно, обличчя iй щiльно закрите маскою.
Г о л о с и в ю р б i г о с т е й
(що зiйшли з галереi)
Де наш господар?
Де господинi?
Д о н П а б л о
Ось ми, любi гостi.
Д о н н а М е р с е д е с
(до новоприбулих)
Таке рясне блискуче гроно гостей красить наш дiм.
П i д с т а р к у в а т а г о с т я
(з новоприбулих до другоi, давнiшоi, нишком)
Либонь, вже зрахувала i скiльки нас, i скiльки ми коштуем!..
Г о с т я д р у г а
(так само до попередньоi)
О, вже ж, Мерседес на рахунки бистра, лиш на гостиннiсть повiльнiша трохи…
Г о с т я-п а н н о ч к а
(до Анни, вiтаючись)
Анiто, як же ти препишно вбрана!
(Тихше).
А тiльки в бiлому ти заблiда.
А н н а
О, се нiчого, се тепера мода.
(Ще тихше).
Як хочеш, я бiлил тобi позичу, бо в тебе навiть i чоло червоне.
П а н н о ч к а
Не треба, дякую.
(Одвертаеться, вiдступивши, i поправляе маску й волосся, щоб закрити лоба).
Вы ознакомились с фрагментом книги.
Для бесплатного чтения открыта только часть текста.
Приобретайте полный текст книги у нашего партнера:
