banner banner banner
І день як вимір нашого життя
І день як вимір нашого життя
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

І день як вимір нашого життя

скачать книгу бесплатно

Просто день, так, буденний, не свято.
Просто усмiх веселий людини.
Я бажаю зовсiм небагато:
Просто, друзi, щасливоi днини.

«У нiч липневу грiх великий спати…»

Спи, ночь в июле только шесть часов…

    Р. Гамзатов «Колыбельная»

У нiч липневу грiх великий спати…
Тоненький серпик мiсяця вгорi,
Садiв темнiють пишнi лiтнi шати
Й, мов дiаманти, сяють лiхтарi.
Нiчне прозоре зоряне склепiння
Над головою низько нависа.
Лише хмаринок бiле павутиння
Липневi обрамляе небеса.
Цi лiтнi ночi – то безмежна втiха,
Полiт бажання, спинений на мить.
Яка ж бо тиша, спокоем все диха!
Лиш тiльки серце радiсно дзвенить.

«Из-за угла выглядывает лето…»

Из-за угла выглядывает лето,
Словно мальчишка, весело свистя.
Как ты, не знаю, но я видел где-то
Вот это шаловливое дитя.
Может, оно из детства к нам примчалось
Или из дальней юности пришло…
Но точно знаю, что еще не старость
Из-за угла смеется так светло.

«Вранцi заступили небо хмари…»

Вранцi заступили небо хмари,
Та дощу вони не обiцяють.
Хоч цих хмар сьогоднi не чекали,
Та нiчого, хай собi лiтають.
Бо й мiж ними сонце проглядае,
То чому б хмаркам не полiтати?
Доброго я дня усiм бажаю,
Адже лiто – завжди наче свято.

«Все небо в бiлих блискавицях…»

Все небо в бiлих блискавицях,
Але громiв чомусь не чути…
Принишкла поночi столиця
В тривозi: що то мае бути?
Тривога просто вже розлита
В задушливiй червневiй ночi,
Й густе повiтря можна пити.
І п’еш, хоч дуже неохоче.
Неспокiй душу обiймае,
Хвилюють бiлi блискавицi.
Ми ж зливи i громiв чекаем:
Я та стривожена столиця.

«Дощить, дощить… Немов в прорiху…»

Дощить, дощить… Немов в прорiху
Щодня з небес тече вода.
І, начебто, iще не лихо,
Та, певним чином, вже бiда.

Та й сонце рiдко виглядае,
І що не день, то в рiзний час.
То ранком трошечки засяе,
То в полудень потiшить нас.

Вже й лiто вийшло у дорогу,
Хоч дощ вночi був, аж гуло.
Сьогоднi попрошу у Бога,
Щоб теплим лiтечко було.

«Купается в волнах заката…»

Купается в волнах заката
Сосновый задумчивый лес.
Он выглядит строго и свято
На фоне вечерних небес.
Они постепенно меняют
Привычный для дня синий цвет,
Ведь солнце на них оставляет
Заката алеющий след.
Стирая исконные грани
Меж летними ночью и днем,
Диск солнца, блуждающий странник,
Пылает закатным огнем…