скачать книгу бесплатно
Залиш менi свiй голос.
Я хочу йти… Як я не хочу впасти!
Це знаеш ти, це чуеш ти, це бачиш ти…
Це вмiеш ти, це можеш ти, це робиш ти,
коли твiй голос
народжуеться в телефонi…
Усьому свiтовi вiддай
свое кохання.
Своi вуста i своi очi,
своi руки, тiло…
Залиш менi свiй голос.
Нi!..
Руки залиш,
що обiймали мене
давно, колись, едину мить…
Вуста залиш,
що цiлували мене
давно, колись, едину мить…
Тiло залиш,
що пригорнулося до мене
давно, колись, всього лиш
на одну-едину мить…
Очi залиш.
Я в них давно втопився…
Усьому свiтовi вiддай
свое кохання!
Залиш менi свiй голос.
***
Я сам себе караю i катую.
Того ти не навчишся i за вiк.
Мабуть, тому що мiсце орендую,
Якого вартий iнший чоловiк.
Та хто ж той вiн, i де його шукати?
Якби те знав, я б сам його привiв!
Пiшов би геть вiд вашоi з ним хати,
Якби я знав напевно, хто ж той вiн…
Ти добрим сниш. Тортури в сон не зайдуть.
Два янголи твiй спокiй стережуть.
А я вночi пiд вiкнами, як зайда,
Покараний, скатований ходжу.
***
А за вiкном – межа —
Холодна нiч… Чужа.
Нi силуетiв, нi облич.
Самотня нiч. Холодна нiч.
А мiсяць, як вiдьмак,
Ворожить – все не так.
І ти не зви мене, не клич
В самотню нiч, в холодну нiч.
А за вiкном – вiки —
На вiдстанi руки.
І ми на протязi сторiч,
І помiж нас – холодна нiч…
***
Ти граеш роль ображеноi дами.
Менi здаеться, що тобi вдаеться.
А днi дурнi блукають помiж нами…
Хоча, бувае, й мудрий попадеться.
Та мудрий день короткий, наче пострiл.
