скачать книгу бесплатно
Ми живемо, бо вмiем дати здачi!
Нас не гризе потреба каяття…
***
Глупа нiч.
Очi в очi.
Пада снiг.
Диво ночi.
Нiч i день.
Пада небо.
І на мене
й на тебе.
Пада свiт.
Я тримаю.
Очi снiг
замiтае.
Нiч i день
снiг iде —
день i нiч
переплiта…
Перед тим,
як свiт впаде,
поцiлуй мене
в уста…
***
Не видно свiту. На вiконцях – диво.
Втiкае з дому вечiр соромливо…
Таке жадане i слiпучо-бiле
у сутiнках народжуеться тiло…
Волосся водопад… шовкове лоно…
На моi очi – двi вузькi долонi…
О Господи! Як сю красу злiпив?…
Долонi падають… а я iще слiпий…
Слiпий i спраглий. Репають вуста…
Грудей налитi келихи пiдстав.
Розпечений язик, мов гостре жало…
Трикутник вабить чарiвним овалом…
Хитни долiвку… вiд i до… до мене!
Тремти назустрiч… до i вiд… шалена!..
Крiзь браму розчепiрених фiранок
блiдий i змерзлий заповзае ранок.
Не позирай у шибку полохливо.
Свiт не пiдгледить.
На вiконцях —
Диво…
***
Вiн клав ii на стiл. Вона пручалась.
Казала: «Нудно… Це вже все було…»
Їм не кохалось. Їм не цiлувалось…
А за вiкном мело, мело, мело…
Вони обое наче подурiли.
Вiн плiв таке, що Господи еси!
А тiло знов тулилося до тiла.
Казати «НІ» не вистачало сил.
Вона смiялась: «Я тебе згвалтую!
Але колись… Не зараз. І не тут.
В тiй пiрамiдi, яку ти будуеш,
на жоден камiнь я не пiдiйду.
І я не камiнь, любий, – вiльна птаха…»
Крило волосся – наче ось злетить…
Дим огортав мовчанку. Стiл, як плаха…
Нiч промайнула, мов едина мить.
Таких ночей в життi бувае мало.
Щоб водночас i грiшна, i свята…
Вони пiшли. А iм услiд блищала
загублена сережка-сирота…
***
Мiсто. Нiч. Блукае сон.
Снiг на ниточках висить.
Темнi тисячi вiкон.
Лиш мое вiкно не спить.
Трохи випило вина.
Трохи кави, звiсна рiч.
Нинi у мого вiкна
видалась безсонна нiч.
Може, десь твое вiкно
теж не спить, шампанське п’е.
Може, свiтиться воно
одиноке, як мое…
***
Як я тебе цiлую! Свiтку мiй!
Тебе ще так нiхто не цiлував.
У цьому свiтi, на землi оцiй, тебе
Господь менi подарував.
Я припадаю до твоiх колiн.
Я прагну тiльки дотику грудей.
То скiльки днiв, чи скiльки довгих лiт
мою любов ховати вiд людей?
Чому боiшся ти моiх зiзнань?
Люблю тебе. Не бачу в тiм вини.
Мiльйони лiт життiв, смертей, кохань
було до нас… Та що менi до них!
Хто був з тобою… е… хто буде ще…
Твое життя менi не перейти.
Душа болить, як рана… в серцi щем…
Люблю тебе! Моею будеш ти!
***
Цей недоспiваний романс
Про лiсникову теплу хату
Куди принiс замерзлу вас,
Щоб вiд морозу врятувати.
Я пам’ятаю дивну нiч,
Як ми у лiсi заблукали,
І лiсникову теплу пiч,
Що нас до ранку колисала.
Тодi я з вами був на «ти»,
Я вас закохано голубив,
У дверi дерлися чорти,
Вовки i тигри шаблезубi.
А ми в хатинцi лiсника,
І нас тi жахи не лякали,
Ваш теплий бiк, моя рука…
В ту нiч ми спали i не спали.
Цей недоспiваний романс
У кольорах щоночi сниться.
До скону днiв кохаю вас,
Моя улюблена… Рушниця!
***
Твоi чоловiки… Моi жiнки…
Їх не iснуе, коли ми удвох.
Нам Бог даруе днi, а не вiки.
Нам кожен день даруе мудрий Бог.
***
Щодня даруе Бог тебе менi.
Щодня рiздвяно тiшиться душа…
Як довго нiч! Якi короткi днi!
Шепоче серце:
– Ти не поспiшай…
Мороз йорданський ходить по свiтах.
Висить – не пада – мiсяць, як сльоза.
Ворожить тихий вечiр по зiрках…
Що завтра нам готують небеса?…
***
Вiтер розвiе дим, як пiснi берегинь.
Все вiдлiтае з ним, бiлiють тiльки снiги.
Холод у шибку вiкна б’еться, мов дiдько злий…
Дiво моя неземна, зорi своi закрий.
У золотих садах квiти покрие снiг.
Спить в голубих очах мрiя нових дорiг.
Лагiдно в небеса сон принесе вiтровiй.
Дiво моя неземна, зорi своi закрий.
Бiлить свiти зима. Не прокидайся, спи.
Морок, як той вiдьмак, нiч на землi зробив.
Спи, хай прийде у снах спокiй i день новий.
Дiво моя неземна, зорi своi закрий.
Спи, дiво неземна, спокiйно спи.
Згубилася весна на теренi доби.
У свiтi ти одна, на всiх земних не схожа.
Спи, дiво неземна, я на сторожi.
***
Нам хтось непевний час призначив.
Чи янгол спав на небесах?
Я вранцi очi твоi бачу.
Минае день… А вечiр – жах!
Ми знову в нiч йдемо окремо.
Чому нам випадае день?
П’емо вино, горiлку п’емо…
Не ми йдемо. Життя iде.
Яке життя – четверте, п’яте —
для нас для двох призначить нiч?
Сумуе янгол винуватий
