скачать книгу бесплатно
Чоловiче чтиво. Комедiя з елементами драми
Олексiй Кононенко
Антологiя украiнського анекдота «Украiнська веселка»
«Автор цих анекдотiв – народ» – не втомлюеться повторювати Олексiй Кононенко у своiй семибарвнiй-семи-струннiй серii iз 7 книг «Антологiя украiнського анекдота «Украiнська веселка». Вiн не один рiк збирав, упорядковував i супроводжував авторськими текстами цi збiрники i веселих, i сатиричних iсторiй та примовок.
Украiнський народний гумор мае вiковiчне корiння, на якому виростае та рясно родить i сучасний смiхограй. Тут е i так званi «мандрiвнi» сюжети, i дружнi «позички» з гумору iнших народiв, е посилання на конкретних спiвтворцiв деяких гуморинок i тематичнi варiанти анекдотiв.
Книги цiеi серii мають яскравi своерiднi теми, i кожну iз них адресовано широкому колу читачiв.
Смiйтеся на здоров’я!
Украiнський народний гумор
Чоловiче чтиво
Комедiя з елементами драми
Менi теща родина – вона жiнку родила!
Ну хто не скаже вам хоч дещо
На тему – про сварливу тещу?
Та забувають оповiдачi отi,
Що рiзнi тещi е i рiзнi е зятi.
Любомир Дмитерко
Сiмейнi звання
ДЛЯ ДРУЖИНИ:
свекор – батько чоловiка,
свекруха – мати чоловiка,
дiвер – брат чоловiка,
зовиця – сестра чоловiка,
свояк – чоловiк зовицi,
своячка – дружина дiвера.
ДЛЯ ЧОЛОВІКА:
теща – мати дружини,
тесть – батько дружини,
своячка – сестра дружини,
шурин (шуряк) – брат дружини,
своячка – дружина шурина,
свояк – чоловiк сестри дружини.
ДЛЯ БАТЬКІВ, СЕСТРИ І БРАТА:
невiстка – дружина сина, братова,
зять – чоловiк дочки, чоловiк сестри,
сват – батько нареченоi, батько зятя,
сваха – мати нареченоi, мати невiстки.
Стандарт-дiалоги
ТЕЩА ЗЯТЬ:
1.
– Коли моiй донi було 17, за нею упадав один дуже перспективний молодий чоловiк…
– Так я ж його знаю. Вiн у моему вiддiлi нинi працюе кур'ером. Як вiн iснуе на 1500 гривень з дружиною, дiтьми i тещею – не уявляю!..
2.
– Коли ми з чоловiком побралися, геть же молодесенькими були, нам батьки взагалi не допомагали…
– А я не хочу, щоб моi дiти проходили той шлях, який пройшов я. Я буду iм допомагати, доки матиму сили…
3.
– Менi здаеться, що пора вже закiнчити суботнi пивнi зустрiчi з друзями!
– Та я ж просто даю змогу дружинi вiдпочити вiд мене. Вона кожноi суботи зустрiчаеться з подругами в кав'ярнi…
4.
– Ти хоч знаеш, скiльки грошей витрачаеш щомiсяця на цигарки?
– Це нашi улюбленi цигарки. Я думаю, що у моеi дружини непоганий смак.
5.
– Ти хоч би раз у життi виправ своi шкарпетки…
– Я роблю це щосуботи…
СВЕКРУХА – НЕВІСТКА:
1.
– Коли мiй син був молодший, йому подобались дiвчата зовсiм iншого типу…
– З вiком у нього покращився смак!
2.
– Тобi не здаеться, що ти довгенько-таки крутишся перед дзеркалом?
– Я маю гарно виглядати, щоб бути достойною такого мужчини, яким е мiй чоловiк.
3.
– Ти собi вже надцяту сукню купила, а мiй син другий рiк в одних i тих же черевиках ходить!
– Сукня я взяла на розпродажу за смiшнi грошi. А чоловiковi приглянула такi гарнезнi черевики у фiрмовому магазинi. Але дорогущi… Може, скинемося?
4.
– Щось мiй синочок схуд… Може, ти його не годуеш?
– То ж вiн зарядку робить, скинув кiлька кiлограмiв… Серце не дае про себе знати, у боцi не коле…
5.
– Щось ви рiдко навiдуетеся, геть про мене забули!
– Це поки що таемниця… Мого любчика скоро пiдвищать на посадi. Ми зможемо забезпечувати вас усiм необхiдним.
НЕВІСТЦІ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ СВЕКРУСІ:
– Тепер зрозумiло, чому ваш синочок так рано одружився…
– Ваше тугодумство – це сiмейне?
– Я вашому синовi служницею не наймалася!
– А моя мама борщ зовсiм по-iншому готуе…
– Я хатнiм господарством нiколи не займалася i нiколи цього робити не буду!
ЗЯТЮ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ТЕЩІ:
– Дивлюся на вас i думаю, що жiнцi моiй рано чи пiзно доведеться сiдати на дiету…
– Я на вiдмiну вiд вашого чоловiка хоч грошi заробляю!
– У мене нинi фiнансовi проблеми, тож пiсля весiлля жити ми будемо у вас…
– Краще вже харчуватися концентрами, анiж iсти те, що готуе ваша доня!
– Ось розiйдемося ми з вашою дочкою, тодi я вам цi слова пригадаю…
Звiдки, чому i як народилася ця книга
Теща – слово тепле, а поняття – священне. Можливо, нiколи би не взявся збирати анекдоти про тещу, складати iх у збiрку i видавати друком, якби не один знайомий. Так, добрий знайомий Сидiр Приймак. Уколi друзiв Приймак вiдгукуеться тiльки на фiлософсько-величне – Сид.
Отож, якби не Сид, не було б цiеi книги. У бiльшостi чоловiкiв е (була, буде) теща. У декого за життя – двi, три i бiльше. У мене теж е теща. Стосунки – добрi, навiть гарнi… Але ж Сидiр Приймак i його теща – це класика.
Кожна iхня зустрiч, кожна розмова – шедевр, достойний камери, пера, глядачiв, слухачiв. І, повiрте, 99,9 % анекдотiв з цiеi книги – це те, що або сталося, або цiлком реально могло бути мiж Сидом i його тещею.
Любов Сидора Приймака до тещi – i Марii Іванiвнi (тещi Сида) до зятя всепоглинаюча, всеспопеляюча, всюди проникаюча. Взаемна! Причина для заздрощiв! Предмет для калькування! Взiрець!
Вершина! Олiмп!.. Ця любов така висока, що може у тiй тонкiй частинi вершини, яка зветься пiком, рiзко, секундно, миттево переходити у ненависть (ii ще можна назвати – неприязнь). Таку ж взаемну i палку, як i любов.
Отак i живуть вони, Сидiр Приймак (Сид, показовий зять) i Марiя Іванiвна (Марiванна, еталонна теща) у вiчнiй любовi-ненавистi. Як вода i вогонь, як тепло i холод. Дякуючи iм i на iхню честь хай побачить свiт ця книга. Бо тiльки Сид мiг такими фiлософськими «пострiлами» прославити свою тещу. Короткими, кiлькаслiвними, але влучними i вартими деяких романiв чи повiстей.
– Головне – нiколи не заперечувати тещi. Треба дати iй можливiсть говорити стiльки, скiльки ii душа побажае. І прийде час, коли вона почне сама собi заперечувати…
– Моя заповiтна мрiя – пограбувати банк i залишити вiдбитки пальцiв моеi тещi…
– Найважче чоловiковi приховувати своi почуття, коли вiн прощаеться з тещею на вокзалi…
– Як казала моя теща, домашнi тварини роблять нас добрими, а в скрутну хвилину – ситими…
– У тещi повинно бути два зуби: один – щоб вiдкривати зятю пиво, а другий – щоб болiв…
– Теща вчора п'ятдесят копiйок проковтнула! І, здавалося б, дрiбниця, а приемно!..
– Я часто прокидаюсь вночi i, захлинаючись вiд слiз, накриваючи голову мокрою подушкою, думаю – i не можу зрозумiти: за якi нашi грiхi Господь допустив, що на свiт з'явилися Гiтлер, Чикатило i моя теща Марiванна…
– Моя жiнка народилася у рiк Пiвня, значить, вона – курочка. Я народився у рiк Бика, значить я – бугай. А теща народилася у рiк Собаки…
– За сорок рокiв роботи в магазинi моя теща тiльки один раз правильно дала здачу. Коли покупець назвав ii «стерво».
– Тещi новi зуби вставив. За «штуку» баксiв. Увiчлива тепер. Не перечить. Вiдмовчуеться…
– От бджоли у мене, ото бджоли! Ще навiть меду не брав, а вони вже кiлька разiв тещу покусали!
– Я б не сказав, що моя теща така вже огрядна… Хоча з готових речей вона купуе тiльки хусточки…
– Моя теща зовсiм вiд рук вiдбилася… А вiд нiг – не змогла…
